Постанова
іменем України
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 175/4181/17
провадження № 51-3884км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Яновської О.Г.,
суддів Голубицького С.С., Стефанів Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л.Ю.,
прокурора Матюшевої О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
Олешко О.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2021 року стосовно цього засудженого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12015040440001118, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя
АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК, звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
2. Вирішено питання щодо цивільного позову.
3. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 20 травня 2021 року апеляційні скарги прокурора, ОСОБА_1 та його захисника Олешко О.М. залишив без задоволення, а вищевказаний вирок - без змін.
4. Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 25 травня
2015 року близько 19:00 він, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2, під час конфлікту, який виник між ним та ОСОБА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, завдав останній двох ударів в обличчя, внаслідок чого вона упала на спину і вдарилась потилицею об дорожнє покриття, після чого умисно завдав потерпілій одного удару кулаком у груди. В результаті цих умисних дій ОСОБА_1 потерпілій було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. У касаційній скарзі захисник Олешко О.М., посилаючись на неповноту і однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свій аналіз доказам у кримінальному провадженні, стверджує, що суд не з`ясував механізму отримання потерпілою тілесних ушкоджень в ділянці обличчя. Зазначає, що суд не дав належної оцінки висновку експерта від 23 травня -
20 червня 2019 року № 97, а також показанням свідків, не зіставив з іншими доказами у кримінальному провадженні, надавши перевагу суперечливим та сумнівним показанням потерпілої. Крім цього, посилається на порушення кримінального процесуального закону під час досудового розслідування, мотивуючи це тим, що ряд процесуальних рішень, зокрема, і постанова заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури від 10 жовтня 2017 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні
№ 12015040440001118, були винесені у закритому кримінальному провадженні, а отже, у прокурорау кримінальному провадженні не було повноважень приймати будь-які процесуальні рішення та затверджувати обвинувальний акт.
Позиції інших учасників судового провадження
6. Представник потерпілої - адвокат Яструб О.П. подав заперечення на касаційну скаргу захисника Олешко О.М., в яких наводив мотиви на спростування викладених у скарзі доводів і просив залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без зміни.
7. Прокурор частково підтримала касаційну скаргу захисника та зазначила про необхідність скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення кримінального провадження на новий апеляційний розгляд.
Мотиви Суду
8. Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
9. За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
10. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч.1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК).
11. Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
12. За приписами ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
13. Відповідно до частин 1, 2 ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.
14. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 26 травня
2015 року до ЄРДР слідчим СВ Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області внесені відомості щодо ОСОБА_1 про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, за номером кримінального провадження 12015040440001118.
15. 12 грудня 2015 року слідчий СВ Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області своєю постановою кримінальне провадження № 12015040440001118 закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
16. Перший заступник керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури постановою від 27 жовтня 2017 року вищезазначену постанову від 12 грудня
2015 року скасував.
17. Разом з тим 10 жовтня 2017 року за постановою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Данильченка В.В. об`єднано матеріали кримінальних проваджень № 12015040440001118 від 26 травня
2015 року та № 12016040440000583 від 05 березня 2016 року в одне кримінальне провадження за номером 12015040440001118.
18. Заступник керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3
Гутаров Д.О. постановою від 10 жовтня 2017 року визначив групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 12015040440001118 від 26 травня 2015 року.
19. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи кримінальне провадження, не звернули належної уваги на те, що процесуальні рішення, зокрема постанова прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Данильченка В.В. від 10 жовтня 2017 року про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень № 12015040440001118 та № 12016040440000583 (т.1 а.к.п. 90,91), постанова заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 від 10 жовтня 2017 року про групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12015040440001118 (т.1 а.к.п. 95,96),доручення про проведення досудового розслідування від 10 жовтня 2017 року (т.1 а.к.п. 93),повідомлення про початок досудового розслідування від 10 жовтня 2017 року (т. 1 а.к.п. 94),постанова про визнання потерпілим від 10 жовтня 2017 року (т. 1 а.к.п. 97, 98); постанова про призначення додаткової судово-медичної експертизи від
25 жовтня 2017 року (т. 1 а.к.п. 103,104); протокол проведення слідчого експерименту від 25 жовтня 2017 року (т.1 а.к.п. 107, 110), були прийняті з порушенням порядку, передбаченого КПК, оскільки на момент їх постановлення кримінальне провадження № 12015040440001118 було закрито.
20. Таким чином, постанову від 10 жовтня 2017 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, ухвалено всупереч статтям 37, 110 КПК, а тому прокурор Данильченко В.В., не мав повноважень прокурора на процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні та на затвердження обвинувального акта стосовно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12015040440001118.
21. Суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою те, що ОСОБА_1 висунуто обвинувачення без дотримання встановленої кримінальним процесуальним законом процедури і за відсутності належних даних про повноваження прокурора Данильченка В.В., який затвердив обвинувальний акт.
22. Вказані порушення, згідно зі ст. 412 КПК України, є істотними та перешкодили суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
23. З огляду на викладене рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати наведене та постановити законне й обґрунтоване рішення з викладенням у ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, колегія суддів