Постанова
Іменем України
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 159/319/19-ц
провадження № 61-8111св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г, І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Ковельська міська рада Волинської області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 13 листопада 2020 року у складі судді Тітівалова Р. К. та постанову Волинського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ковельської міської ради Волинської області (далі - Ковельська міська рада), третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування рішень.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1, та земельної ділянки суміжної із спірною земельною ділянкою. Передана відповідачу спірна земельна ділянка є проїздом, та, на його думку, не може бути передана у приватну власність, погодження меж спірної земельної ділянки з ним, як власником суміжної земельної ділянки, не проводилось, акт погодження меж він не підписував, в адресі та площі земельної ділянки є розбіжності (приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1", власником якого є ОСОБА_2, знаходиться на АДРЕСА_2, та має площу 94.5 кв. м, тоді як оспорюваними рішеннями Ковельської міської ради надано дозвіл на викуп та продаж у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_3 та площею 151 кв. м).
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконними та скасувати рішення Ковельської міської ради від 27 червня 2018 року № 39/42 "Про надання згоди на викуп земельної ділянки на АДРЕСА_3" та від 27 грудня 2018 року № 46/54 "Про продаж у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_3".
Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 13 листопада2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності будь-яких рішення Ковельської міської ради та її виконавчих органів щодо віднесення земельної ділянки, що є предметом оспорюваних позивачем рішень (території між будинком на АДРЕСА_2 та пустирем – АДРЕСА_4 ), до земель загального користування та влаштування там проїзду. Документація із землеустрою та містобудування щодо влаштування проїзду у зазначеному місці уповноваженим органом не виготовлялася та не затверджувалася.
Крім того, з наданої позивачем технічної документації із землеустрою земельної ділянки ОСОБА_2 для розміщення власного магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1" ( АДРЕСА_3 ) до належних позивачу житла та земельної ділянки забезпечено безперешкодний доступ (проїзд). У судовому засіданні позивач не заперечував факту, що має можливість проїзду до квартири, гаража і земельної ділянки. Відповідно до ухвали Апеляційного суду Волинської області від 16 лютого 2005 року, питання щодо наявності проходу до помешкання, де проживає ОСОБА_1, вже було предметом судового розгляду ще з моменту передачі спірної земельної ділянки підприємцю ОСОБА_3 та судом не встановлено порушення прав позивача (на той час - ОСОБА_4 (батька позивача у цій справі)).
Постановою Волинського апеляційного суду від 25 березня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що жодних належних, допустимих, достатніх і беззаперечних доказів на підтвердження порушення оспорюваними рішеннями Ковельської міської ради прав та законних інтересів ОСОБА_1, а також обставин, на які він посилався у позові, суду не надано.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Турійського районного суду Волинської області від 13 листопада2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 25 березня 2021 року, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду у постановах від 13 квітня 2020 року у справі № 159/3742/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 235/2749/16, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.
Також, в уточненій касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України(якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частина третя статті 411 ЦПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частина третя статті 411 ЦПК України).
У жовтні 2021 року Ковельська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та справедливими. ОСОБА_1 у міру власного розуміння обставин справи безпідставно продовжує наполягати на існуванні, нібито, проїзду зі сторони АДРЕСА_5 між земельними ділянками № НОМЕР_1 (будівля, у якій розміщений магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1") та № НОМЕР_2 (незабудована земельна ділянка).
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу у якому зазначив, що по усій довжині фасадної частини земельної ділянки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 розташовується тротуар для руху пішоходів, який відділено від проїжджої частини бордюрами без наявних розривів у ньому, а отже, проїзду по усій довжині фасадної частини спірної земельної ділянки ніколи не існувало та не існує і тому проїзд у місці, на яке вказує позивач ніколи не встановлювався та встановлений.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
Рішеннями Ковельської міської ради від 27 грудня 2002 року № 7/8 та від 05 жовтня 2007 року № 24/10 надано у тимчасове користування на умовах оренди підприємцю ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 151 кв. м, на АДРЕСА_3, для обслуговування приміщення магазину.
29 жовтня 2007 року між Ковельською міською радою та підприємцем ОСОБА_3 укладений договір оренди земельної ділянки на АДРЕСА_3, площею 151 кв. м, строком на 25 років для обслуговування приміщення магазину.
Рішенням Ковельської міської ради від 23 серпня 2012 року № 27/25 припинено право користування підприємцем ОСОБА_3 вказаною земельною ділянкою у зв`язку з відчуженням об`єкта нерухомого майна ОСОБА_2 .
Згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 15 березня 2012 року, Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником нерухомого майна - приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1", площею 94,5 кв. м, та частини підвального приміщення, площею 80,5 кв. м, на АДРЕСА_2, є ОСОБА_2
05 листопада 2012 року між Ковельською міською радою та ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки на АДРЕСА_3, площею 151 кв. м, для розміщення власного приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1".
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер: 0710400000:08:009:0020, вона розташована за адресою: АДРЕСА_3, і використовується ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.
Рішенням Ковельської міської ради від 27 червня 2018 року № 39/42 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, площею 151 кв. м, на АДРЕСА_3, кадастровий номер: 0710400000:08:009:0020, для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (для розміщення власного приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1") з метою надання земельної ділянки у власність шляхом викупу.
Рішенням Ковельської міської ради від 27 грудня 2018 року № 46/54 погоджено Звіт про експертну грошову оцінку зазначеної вище земельної ділянки, затверджено вартість її викупу та вирішено продати ОСОБА_2 у приватну власність шляхом викупу.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 28 січня 2019 року, укладеного між Ковельською міською радою та ОСОБА_2, останній придбав вказану земельну ділянку.
Того ж дня на підставі зазначеного договору ОСОБА_2 зареєстрував право власності.