Постанова
Іменем України
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 497/1276/19-ц
провадження № 61-11658св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Болградської районної державної адміністрації, Болградська міська рада Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2020 року у складі судді Кравцової А. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Болградської районної державної адміністрації (далі - державний реєстратор ЦНАП Болградської РДА), Болградська міська рада Одеської області, про зобов`язання вчинити певні дії.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 25 квітня 2014 року державний реєстратор Сарсаков С. О. в порушення чинного законодавства за заявою ОСОБА_2 на підставі іпотечного договору від 24 грудня 2012 року зареєстрував право власності на спірне нерухоме майно, нежитлову будівлю магазину літ. "А", загальною площею 92 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Проте вказане нерухоме майно насправді належить їй, що підтверджується свідоцтвом про право власності на вказане нерухоме майно від 10 грудня 2013 року. На звернення до відповідача із заявою про відновлення її права власності шляхом відновлення реєстрації за нею, вона отримала безпідставну відмову.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених вимог, просила зобов`язати державного реєстратора ЦНАП Болградської РДА вчинити реєстраційні дії та скасувати запис про державну реєстрацію від 17 квітня 2014 року, поновити право власності на об`єкт нерухомого майна, нежитлову будівлю магазин літ. "А", загальною площею 92 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису.
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 не надано державному реєстратору відповідного рішення суду про: а) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, б) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, в) а також скасування державної реєстрації прав, то державним реєстратором прийнято правильне рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Обставини наявності іпотечних правовідносин між сторонами у справі, що встановлені протягом розгляду справи, ніким і нічим не спростовані, рішеннями судів встановлено, що перехід іпотечного спірного майна у власність відповідача відбулося у законний спосіб, а державний реєстратор, дії якого позивач оскаржує, - діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про скасування рішення реєстратора від 28 січня 2014 року про відмову у вчиненні реєстраційних дій, який судом залишено без розгляду, не впливає на правомірність запису про проведену державну реєстрацію права власності від 17 квітня 2014 року, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право на спірний об`єкт нерухомості.
Доводи апелянта про те, що суд у процесі розгляду справи не вирішив питання про зміну статусу учасників справи на правильність висновку суду по суті спору не впливають з огляду на те, що зміст рішення свідчить про те, що уточнення, які надані позивачем у процесі розгляду справи, прийняті судом, суд надав вказаним доводам оцінку та розглянув справу по суті.
Зазначення в рішенні суду державного реєстратора речових прав на нерухоме майно ЦНАП Болградської РДА як третьої особи, тоді як позивачем в уточненнях визначено його як відповідача, з урахування підстав позову, на правильність висновку суду про безпідставність позову не впливає.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Болградського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2020 рокута постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У своїй касаційній скарзі посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17.
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому вказував, що ОСОБА_1 пропустила строк для звернення до суду із позовом. Крім того, судовими рішеннями у справі № 497/468/17 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання іпотечного договору та змін до нього неукладеними, визнання розписки недійсною, визнання майна, зазначеного у спірному іпотечному договорі, таким, що знаходиться у відповідача без будь-яких правових підстав.
У серпні 2021 року Болградською РДА подано відзив на касаційну скаргу в якому зазначено, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачена відмова в державній реєстрації прав з підстав наявності відмови іншого реєстратора.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
24 грудня 2012 року ОСОБА_1 у ОСОБА_2 отримала у борг 1 000 000,00 грн та зобов`язалась повернути грошові кошти до 24 грудня 2013 року, про що власноручно написала розписку.
Цього ж дня між сторонами укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М. І., зареєстрований у реєстрі за № 10515. Предметом іпотечного договору є нерухоме майно - магазин літ. "А", загальною площею 92,0 кв. м, розташований на АДРЕСА_1, що належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 вересня 2010 року.
Згідно з пунктом 3 іпотечного договору магазин наданий в іпотеку на забезпечення виконання боргової розписки. При невиконанні ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо цього договору, право власності на предмет іпотеки переходить іпотекодержателю у встановленому законом порядку (пункт 9 іпотечного договору).
28 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений нотаріально посвідчений договір про внесення змін до договору іпотеки від 24 грудня 2012 року у частині пункту 3 іпотечного договору, що стосується дати надання ОСОБА_2 ОСОБА_1 грошей строком до 24 грудня 2013 року змінено на строк до 24 лютого 2013 року.
15 жовтня та 18 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 із письмовими вимогами про виконання грошового зобов`язання.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковського М. В. від 28 січня 2014 року № 10367472 відмовлено у вчиненні реєстраційних дій щодо спірного майна, а саме: реєстрації права власності за ОСОБА_2 як іпотекодержателем.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі № 815/1093/14, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року скасовано, позов ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковського М. В. від 28 січня 2014 року № 10367472. Зобов`язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковського М. В. зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю магазину літ. "А", загальною площею 92,0 кв. м, на АДРЕСА_1 .
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12 липня 2018 року вказане рішення суду виконано, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю магазину літ. "А", загальною площею 92,0 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 815/1093/14 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки не залучено до участі у розгляді справи ОСОБА_1 .
При новому розгляді справи № 815/1093/14, ОСОБА_2 подано заяву про залишення адміністративного позову без розгляду.
Рішенням Болградського районного суду від 26 березня 2019 року (справа № 497/468/17), відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М. І., про визнання неукладеним іпотечного договору, змін до іпотечного договору, про визнання розписки недійсною, про визнання майна, зазнаного у спірному іпотечному договорі таким, що знаходиться у відповідача без будь-яких правових підстав.
Це рішення залишено без зміни постановою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року та постановою Верховного Суду від 30 червня 2020 року.
22 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг - відділу надання адміністративних послуг Болградської РДА із заявою про вчинення певних реєстраційних послуг - про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - магазин, загальною площею 92 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Проте державним реєстратором відмовлено у скасуванні державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна у зв`язку з ненадання достатньо обґрунтованих документів.