Постанова
Іменем України
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 760/15085/18
провадження № 61-8408св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М., у справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.
Позов мотивовано тим, що 19 квітня 2016 року лейтенант поліції ОСОБА_1, працюючи на посаді інспектора 10 роти батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, керуючи службовим автомобілем "Renault Duster", державний номер НОМЕР_1, на перехресті вул. Мельникова та Олени Теліги у м. Києві порушив Правила дорожнього руху та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, у результаті чого остання померла від отриманих травм.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2017 року, який залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, у справі № 761/22463/16-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статі 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), і призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Крім того, зазначеним вироком задоволено цивільні позови ОСОБА_3, ОСОБА_4 та стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 583 464,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що покладений на нього вироком суду обов`язок щодо відшкодування потерпілим моральної шкоди він виконав повністю та перерахував ОСОБА_3, ОСОБА_4 кошти по 291 732,00 грн кожному.
Разом із тим, оскільки зазначена шкода завдана у період перебування ОСОБА_1 із Департаментом патрульної поліції Національної поліції України у трудових правовідносинах, останній має право в порядку зворотної вимоги (регресу) відшкодувати з винної особи розмір виплаченого ним відшкодування.
Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на його користь виплачене ним відшкодування шкоди у розмірі 583 464,00 грн, а також вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 4 290,00 грн на відшкодування майнової шкоди. Вирішено питання розподіл судового збору. У решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач вчинив злочин із необережності відносно особи, а не відносно Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за що притягнений до кримінальної відповідальності, виконуючи трудові обов`язки, тому повинен відповідати за завдану ним шкоду відповідно до вимог статті 132 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в межах середнього місячного заробітку. Встановивши доведеність факту спричинення позивачу майнової шкоди відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що така шкода має бути відшкодована у розмірі середнього місячного заробітку відповідача, який становить 4 290,00 грн.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволено. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 583 464,00 грн на відшкодування майнової шкоди.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із наявності підстави для задоволення позовних вимог, з огляду на правила, встановлені статтею 134 КЗпП України, оскільки на час вчинення ДТП відповідач перебував у трудових відносинах з позивачем, а тому на нього покладається обов`язок з відшкодування завданої матеріальної шкоди позивачу за вчинення кримінального правопорушення, яке встановлено вироком суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що дії відповідача визнані вироком суду неумисні, вчинені з необережності і щодо потерпілої особи, а не позивача, із яким відповідач перебував у трудових відносинах. Таким чином, суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних відносин норму права, а саме: статтю 134 КЗпП України, тоді як підлягала до застосування норма статті 132 КЗпП України. Також судом апеляційної інстанції не враховано положення статті 1191 ЦК України, якою обмежено розмір регресної вимоги у повному обсязі із можливістю встановлювати інший розмір та статті 1171 ЦК України, яка визначає порядок відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У серпні 2021 року справу № 760/15085/18 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 липня 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Відзив від інших учасників справи не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 квітня 2016 року ОСОБА_1, перебуваючи на посаді інспектора роти № 10 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, керуючи службовим автомобілем "RENAULT DUSTER", державний номер НОМЕР_1, на перехресті вул. Мельникова та О. Теліги у м. Києві порушив Правила дорожнього руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка від отриманих травм померла в лікарні. Вказані обставини встановлені вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2017 року у справі № 761/22463/16-к.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2017 року у справі № 761/22463/16-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, і призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки із застосуванням статті 75 КК України.
Задоволено цивільний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 та стягнено з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на відшкодування моральної шкоди по 291 732,00 грн кожному, загальний розмір якої становить 583 464,00 грн (а. с. 16-23, т. 1).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2017 року та постановою Верховного Суду від 15 лютого 2018 року вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2017 року залишено без змін (а. с. 24-27, 11-15, т. 1)
Згідно з повідомленнями від 30 жовтня 2017 року № 827, від 30 жовтня
2017 року № 828, від 02 листопада 2017 року № 844 та від 03 листопада
2017 року № 847 присуджені кошти повністю перераховані Департаментом патрульної поліції Національної поліції України стягувачам ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а. с. 7-10, т. 1).