ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/8852/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючого, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" - Грекової Л.В. (адвокат),
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" - Грекової Л.В. (адвокат),
Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" - Перцової О.І. (адвокат), Пінчук Ю.А. (адвокат),
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Сидоренко Ю.А. (адвокат),
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Капіталь Груп" - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 (суддя Алєєва І.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021
(колегія суддів у складі: Тищенко А.І., Скрипки І.М., Іоннікової І.А.)
у справі за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" (далі- ФК "Централ Капітал")
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" (далі - ФК"Капітал Джірінг")
до відповідачів: 1) Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" (далі - Банк)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ФК "Інвестохіллс Веста")
3) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Капіталь Груп" (далі - ФК "Капіталь Груп")
про визнання недійсними та скасування результатів відкритих торгів (аукціону), визнання недійсними договорів,
В С Т А Н О В И В:
у червні 2020 року ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал", ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом про:
1) визнання недійсними та скасування відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (лот № GL18N211894), результати яких оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019;
2) визнання недійсними договорів, укладених ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (лот № GL18N211894), результати яких оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019, а саме:
- договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/1 від 14.11.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим номером 880;
- договору купівлі-продажу майнових прав № GL18N211894/2 від 14.11.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим номером 881;
- договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/3 від 14.11.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим номером 882;
- договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/4 від 14.11.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) не мав права включати право вимоги за оспорюваними договорами до ліквідаційної маси ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", виставляти їх на продаж на відкритих торгах (аукціоні) у складі пулу активів банку, а банк - укладати договори про відступлення права вимоги за цими кредитними та забезпечувальними договорами, оскільки на момент початку процедури ліквідації ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" йому вже не належали будь-які права вимоги за ними.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, позов задоволено частково.
Визнано недійсними відкриті торги (аукціон) з продажу активів (майна) ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (лот GL18N211894), результати яких оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019.
Визнано недійсними договори, укладені між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" і ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (лот GL18N211894), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019, а саме: договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/1 від 14.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим номером 880; договір купівлі-продажу майнових прав № GL18N211894/2 від 14.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим номером 881; договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/3 від 14.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим номером 882; договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/4 від 14.11.2019.
В решті позовних вимог відмовлено.
ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подали до Верховного Суду касаційні скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, в яких просять оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" у касаційній скарзі посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК та зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми ст. ст. 7, 13, 14, 237 ГПК та не врахував висновків щодо застосування норм права (ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, ст. ст. 86, 238 ГПК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 911/954/16, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 31.02.2020 у справі № 916/2724/18, від 19.02.2020 у справі № 693/4836/17, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 14.11.2018 у справі № 922/2784/17. Посилається на те, що у справах № 916/2986/16, № 910/11470/18 не досліджувались усі критерії щодо підстав нікчемності договору відступлення права вимоги від 28.08.2015, визначені ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (постанова Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 911/954/16). Стверджує про ненадання судами оцінки встановленим в мотивувальній частині рішення у справі № 910/1080/20 фактам. Зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні справи мав надати належну оцінку доводам відповідача щодо нікчемності договору відступлення права вимоги від 28.05.2018 на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що не було здійснено. Зазначає, що враховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі - продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених ч. ч. 1-3 та ч. ч. 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу); для застосування наслідків недотримання вказаних вимог при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними, судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Також зазначив, що оскільки порушення порядку організації будь-якого з етапів аукціону з продажу майна банку, що ліквідується, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому, вирішуючи спір щодо визнання недійними результатів аукціону, господарський суд мав встановити факт порушення порядку його проведення на кожному з етапів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 922/2784/17). Вважає, що твердження ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" про те, що воно є кредитором за кредитним договором № 011-03-12 від 23.07.2012 не відповідає дійсності та, що це ТОВ не може бути позивачем в цій справі з огляду на те, що його права та інтереси внаслідок проведення торгів з продажу лоту GL18N211894 не порушено. На думку скаржника, позовна заява не містить жодного обґрунтування чи доказів порушення правил проведення прилюдних торгів. Вважає, що судами не було досліджено докази, на які посилався відповідач у відзиві.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми ст. ст. 15, 16 ЦК України щодо обраного позивачем способу захисту та не врахували висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 3-1125гс, Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19, від 27.05.2021 у справі № 910/8072/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17. На думку скаржника, висновки судів попередніх інстанцій щодо можливості оскарження результатів торгів щодо всього лоту GL18N211894 є необґрунтованими, оскільки до цього лоту входив набагато більший перелік прав вимоги, ніж той, що нібито належить позивачам; висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачі мали право пред`являти позов разом не відповідає положенням ст. ст. 15, 16 ЦК України; практика Верховного Суду свідчить про те, що у випадку оспорювання правочину суди мають дослідити наявність порушеного права позивача, а суди попередніх інстанцій зазначеного не виконали.
ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" звернулась до Верховного Суду із відзивами на вказані касаційні скарги, в яких просить відмовити у їх задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін з наведених у відзиві мотивів.
ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" у відзиві на касаційну скаргу вказала на те, що його позиція повністю узгоджується із позицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
29.09.2021 від позивачів -1, 2 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення, які позивачі просять врахувати при розгляді цієї справи.
ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" також подало до суду касаційної інстанції заяви про закриття касаційного провадження у справі, порушеного за касаційними скаргами відповідачів -2, 3 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.
ТОВ "Фінансова компанія Капіталь Груп" звернулось до Верховного Суду із заявою про прийняття окремої ухвали у справі на підставі ст. ст. 234, 246 ГПК України. У цій заяві просить повідомити Національне антикорупційне бюро України про виявлення в діях посадових осіб Фонду та/або уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. ст. 364, 365-2, 367 КК України та визначити строк на реагування; повідомити Кабінет Міністрів України, Національний Банк України, Комітет з питань фінансової політики і банківської діяльності ВРУ як суб`єктів, що формують склад Адміністративної ради Фонду про виявлення в діях посадових осіб Фонду порушень законодавства під час здійснення відчуження активів ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", які суперечать меті та засадам функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та визначити строк на реагування.
Заяву мотивовано тим, що дії посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" порушують приписи п. п. 2, 4, 9 ч. 1 ст. 48, ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та суперечать меті та завданням цього закону.
Також ТОВ "Фінансова компанія Капіталь Груп" подала до Верховного Суду додаткові обґрунтування до заяви про прийняття окремої ухвали та звернулось із заявою щодо поваги до принципу верховенства права та застосування принципу справедливості.
Розглянувши вказану заяву про прийняття окремої ухвали у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутності підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
За своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних вказівок особі/особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.
Водночас, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у п. 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц).
Колегія суддів не вбачає правових підстав для постановлення окремої ухвали, передбаченої ст. 246 ГПК України, з огляду на те, що до компетенції суду касаційної інстанції не належить встановлення наявності або відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого КК України. Крім того, встановлення наведених заявником порушень знаходиться поза межами предмета перевірки у цьому касаційному провадженні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши наявність зазначеної у касаційних скаргах підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Як встановлено судами, ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" був кредитором за кредитними договорами: 1. Кредитним договором № 007-02-13 від 21.02.2013, укладеним з ТОВ "УКРЗЕМКОМ"; 2. Кредитним договором № 008-02-13 від 21.02.2013, укладеним з СТОВ "ПІЩАЛЬНИКИ"; 3. Кредитним договором № 046-09-13 від 07.10.2013, укладеним з ТОВ "БАЛАКЛІЙСЬКИЙ ШИФЕРНИЙ ЗАВОД"; 4. Кредитним договором № 047-09-13 від 07.10.2014, укладеним з ТОВ "БАЛАКЛІЙСЬКИЙ ШИФЕРНИЙ ЗАВОД"; 5. Кредитним договором № 007-06-15 від 04.06.2015, укладеним з ТОВ "ДЖУЛІЯ ХАУЗ УКРАЇНА"; 6. Кредитним договором № 005-03-14 від 27.03.2014, укладеним з ТОВ "НІАГАРА; 7. Кредитним договором № 041-12-12 від 25.12.2011, укладеним із Спільним Українсько-німецьким підприємством у формі ТОВ "ТВП УКРАЇНА ЛТД"; 8. Кредитним договором № 024-06-11 від 05.07.2011, укладеним з ТОВ "ЛЕНБУД"; 9. Кредитним договором № 023-06-11 від 05.07.2011, укладеним з ТОВ "ЛЕНБУД"; 10. Кредитним договором № 003-01-13 від 25.01.2013, укладеним з ПФ "МУСТАНГ"; 11. Кредитним договором № 036-10-12 від 25.10.2012, укладеним з ПрАТ "ОБОЛОНЬ"; 12. Кредитним договором № 051-11-13 від 14.11.2013, укладеним з ПрАТ "ОБОЛОНЬ"; 13. Кредитним договором № 020-12-15 від 24.12.2015, укладеним з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРАЇНА"; 14. Кредитним договором № 1239н-09-07 від 25.09.2007, укладеним з ОСОБА_1 ; 15. Кредитним договором № 11.06/495 від 30.10.2007, укладеним з ОСОБА_2 (кредитні договори 1-15); 16. Кредитним договором № 011-03-12 від 23.07.2012, укладеним з ПАТ "ДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД № 2" (кредитний договір -16).
Зобов`язання позичальників за вказаними кредитними договорами були забезпечені договорами застави, іпотеки, поруки.
28.08.2015 між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (цедент) та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (цесіонарій) були укладені:
- договір відступлення прав вимоги (договір цесії), за умовами якого цедент передає (відступає) цесіонарію свої права вимоги до боржників за кредитними договорами 1-15, а цесіонарій приймає (набуває) права вимоги за кредитними договорами 1-15 та зобов`язується сплатити цеденту ціну прав вимоги за цим договором;
- договір про передачу прав за договорами забезпечення (іпотеки, застави), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. за реєстровим № 2540, за умовами якого цесіонарію від цедента передаються права вимоги за договорами застави та іпотечними договорами, що забезпечують належне виконання зобов`язань за кредитними договорами 1-15.
03.03.2016 ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" передало, а ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" прийняло кредитні договори 1-15 та договори забезпечення до них, про що свідчить акт приймання-передачі документів ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна".
17.03.2016 правління НБУ прийнято постанову № 169 "Про віднесення ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" до категорії неплатоспроможних", на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 368 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
21.04.2016 правління НБУ прийнято постанову № 280 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 561 від 22.04.2016 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", яка відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду № 814 від 16.04.2020 була продовжена до 21.04.2021.
15.08.2016 між ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" (цедент) та ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" (цесіонарій) було укладено договір про відступлення прав вимоги (договір цесії) № 15-08/16, за умовами якого ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" передало (відступило) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" права вимоги до позичальника за кредитним договором - 16 на суму 5 200 000, 00 доларів США.
Виникнення у ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" прав вимоги на вказану суму за кредитним договором - 16 підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, зокрема, договорами застави майнових прав № 011-03-12/11, № 011-03-12/12, № 011-03-12/13 від 11.06.2015 та листом ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" від 03.03.2016, в якому банк повідомив, що 02.03.2016 ним, як заставодавцем майнових прав за договорами банківського вкладу, у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором - 16, було здійснено договірне списання грошових коштів з вкладних рахунків, належних ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ", на загальну суму 5 200 000, 00 доларів США, внаслідок чого до ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" перейшли права вимоги за кредитним договором - 16 на суму 5 200 000, 00 доларів США.
16.09.2019 виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" № 2328 від 16.09.2019, на підставі якого на відкриті торги (аукціон) був виставлений лот GL18N211894 під назвою "пул активів, до складу якого входять: права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання у кількості 57 договорів. Права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами у кількості 212 договорів. Дебіторська заборгованість та майнові права за дебіторською заборгованістю по операціям з клієнтами у кількості 743 позиції. Житловий будинок з надвірними будівлями і побутовими спорудами, загальною площею 307, 4 кв.м, житловою площею 60,9 кв.м АР Крим, Первомайський р-н, смт. Первомайське, вул. Севастопольська, буд. 29. Майнові права на автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, рік випуску 1996, номер шасі, кузова НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2 та права вимоги за заборгованістю в рахунок погашення якої банку, як стягувачу у виконавчому провадженні, був переданий вказаний автомобіль. Годинник кишеньковий жіночий Moser. Сережки з металу жовтого кольору 2 шт., ланцюжок з металу жовтого кольору 1 шт (а.с. 162, т. 1).
Як вбачається з додатків до рішення виконавчої дирекції Фонду "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" № 2328 від 16.09.2019 та публічного паспорту активу, який доступний за посиланням: http://torgi.fg.gov.ua/upload/iblock/a34/a3434e286a7a850e627924b7a8438060.xls, до вищезазначеного лоту GL18N211894, який об`єднує у пул різні активи ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", були також включені права вимоги (майнові права) за кредитними договорами 1-16 та договорами забезпечення до них.
18.10.2019 відбулись відкриті торги (аукціон) з продажу лоту GL18N211894, за результатами яких переможцем стало ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (відповідач-2), що підтверджується протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019.
ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" листами № 19/2410-1352 від 24.10.2019 застерегло відповідача-2 від укладення договорів відступлення, предметом яких є права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, які належать позивачу-1.
14.11.2019 за результатом відкритих торгів (аукціону) з продажу лоту GL18N211894 між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (новий кредитор) були укладені договори: про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/1 від 14.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим номером 880; купівлі-продажу майнових прав № GL18N211894/2 від 14.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим номером 881; про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/3 від 14.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим номером 882; про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/4 від 14.11.2019, за якими до ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" перейшли, у тому числі, права вимоги (майнові права) за кредитними договорами 1-16 та договорами забезпечення до них.
Відповідно до ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Аналогічні положення містяться і у ч. 2 ст. 20 ГК України.
Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.
Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17).
При цьому, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії (аналогічний висновок міститься у п. 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Частиною 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених ч.ч. 1-3 та ч.ч. 5, 6 ст. 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу (аналогічний висновок міститься у п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 367/6231/16-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Отже, відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).
Отже, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (аналогічний висновок викладений у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 387/515/18). Разом з тим, право на судовий захист, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України, вимагає, щоб порушення, про яке стверджує особа, було реальним, обґрунтованим і стосувалось індивідуально виражених прав або інтересів такої особи.
Звертаючись з позовом до суду, позивачі вказують, що ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал", ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг", уклавши договори відступлення права вимоги від 28.08.2015 та 15.08.2016, у встановленому законом порядку набули права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами та мають статус добросовісних набувачів права вимоги, в той час, як ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", з посиланням на презумпцію правомірності спірних торгів та договорів відступлення, також вважає себе набувачем відповідних прав вимоги.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що торги та спірні договори порушують права позивачів з огляду на наявність чинних договорів відступлення права вимоги від 28.08.2015 та 15.08.2016, а визнання торгів та спірних договорів недійсними є ефективним способом захисту порушених прав позивачів, оскільки у зазначений спосіб можливо досягти визначеності у спірних правовідносинах, зокрема, підтвердити у судовому порядку факт переходу прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами до позивачів, неможливість виставлення на торги та відчуження банком прав вимоги, які на час проведення торгів йому не належали.
Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не мали права включати у пул активів банку, що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні) права вимоги за кредитними договорами 1-16 та договорами забезпечення до них з огляду на таке.
28.08.2015 між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (цедент) та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (цесіонарій) було укладений договір відступлення прав вимоги (договір цесії), за умовами якого цедент передає (відступає) цесіонарію свої права вимоги до боржників за кредитними договорами 1-15, а цесіонарій приймає (набуває) права вимоги за кредитними договорами 1-15 та зобов`язується сплатити цеденту ціну прав вимоги за цим договором.
28.08.2015 між вказаними сторонами було також укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення (іпотеки, застави), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. за реєстровим № 2540, за умовами якого цесіонарію від цедента передаються права вимоги за договорами застави та іпотечними договорами, що забезпечують належне виконання зобов`язань за кредитними договорами 1-15.
Відповідно до п. п. 1.3, 2.1, 3.5 договору відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (цедент) та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (цесіонарій), цедент запевняє та гарантує, що він має повне право укласти і виконати цей договір та відповідати за своїми зобов`язаннями; на момент укладення цього договору відсутні будь-які обставини, що обмежують цедента в укладенні та виконанні цього договору, або які можуть ускладнити/зробити неможливим виконання боржником відступлених за цим договором прав. Право вимоги вважається відступленим (таким що перейшло) цесіонарію за фактом здійснення цесіонарієм повного розрахунку з цедентом в день отримання цедентом грошових коштів від цесіонарія у строки та порядку, передбаченому п. 3.2. цього договору. Протягом 10 (десяти) днів з дня оплати ціни прав вимоги за даним договором, цедент за актом прийому-передачі передає цесіонарію всі документи, які підтверджують права вимоги за основними договорами (оригінали основних договорів та додаткових угод до них, інші документи, що підтверджують право вимоги).
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, 03.03.2016 між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (цедент) та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (цесіонарій) відбувся повний розрахунок за відступлені права вимоги, що підтверджується меморіальним ордером № 18391 від 03.03.2016 та актом приймання-передачі документів від 03.03.2016, долученими до матеріалів справи.
Таким чином, з 03.03.2016 ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" стало правонаступником всіх прав ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (цедент) за кредитними договорами 1-15 та договорами забезпечення до них, набувши статусу кредитора (заставодавця, іпотекодержателя) за вказаними договорами.
15.08.2016 між ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" (правонаступником ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна") в частині прав вимоги за кредитним договором - 16 на суму 5 200 000, 00 доларів США) (цедент) та ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" (цесіонарій) було укладено договір про відступлення прав вимоги (договір цесії) № 15-08/16, за умовами якого ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" передало (відступило) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" права вимоги до позичальника за кредитним договором - 16 на суму 5 200 000, 00 доларів США.
Відповідно до п. 2.2 договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) № 15-08/16 від 15.08.2016 право вимоги переходить до цесіонарія після повної оплати ціни права вимоги.
15.08.2016 між ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" та ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" відбувся повний розрахунок за відступлене право вимоги, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 2, № 4, № 6, № 10 від 15.08.2016.
22.08.2016 між ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" та ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" був підписаний акт приймання-передачі права вимоги та документів, що його підтверджують.
Як встановлено судами, з 15.08.2016 ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" стало правонаступником прав ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" за кредитним договором - 16 на суму 5 200 000, 00 доларів США, набувши статусу співкредитора за вказаним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч. 2 ст. 656 ЦК України). Відповідно до частини 3 вказаної статті предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.
Статтею 204 ЦК України встановлюється презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, закріпленої у ст. 204 ЦК України, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Вказані договори відступлення права вимоги від 28.08.2015 та від 15.08.2016 не розірвані, не були визнані недійсними, а тому в силу презумпції правомірності правочину, останні є правомірними та належними підставами виникнення цивільних прав та обов`язків у сторін цих договорів (позивачів).
Водночас, відповідачі, на спростування правомірності правочинів від 28.08.2015, від 15.08.2016 посилаються на те, що при здійсненні тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснено перевірку правочинів (договорів) на предмет їх нікчемності, за результатами якої на підставі п.п. 3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визнано нікчемним договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, укладений з ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (з усіма договорами про внесення змін) та договір про передачу прав за договорами забезпечення (іпотеки, застави), укладений з ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. 28.08.2015 та зареєстрований в реєстрі за № 2540 (з усіма договорами про внесення змін).
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі ч. 2 ст. 215 ЦК України, ч. 3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 920/653/18 та у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 910/13850/18).
Отже, висновок комісії про виявлення правочинів, які є нікчемними в силу статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є внутрішнім документом банку і не є беззаперечним доказом нікчемності правочинів від 28.08.2015, від 15.08.2016, на що помилково посилаються відповідачі.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами.
Як вбачається з матеріалів справи, ні Фонд, ні Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", дійшовши висновку про нікчемність договору відступлення права вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, не домоглися застосування наслідків нікчемності цього договору та не витребували у нового кредитора (ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал") на користь банку права вимоги, передані за договорами відступлення права вимоги (договір цесії) від 28.08.2015 (зокрема, усі заявлені банком та Уповноважена особа Фонду позови були залишені без задоволення).
Щодо прав вимоги за кредитним договором -16, які перейшли до ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" та в подальшому до ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг", Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" взагалі не вчинялось жодних дій щодо повернення на користь банку таких прав вимоги.
В обґрунтування своєї позиції відповідачі також посилаються на факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі № 910/1080/20, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020, за зустрічним позовом ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал", ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна" та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна" Тимоніна Олександра Олексійовича про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" та ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна", зобов`язання ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" повернути ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" оригінали документів, визнання ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" заставодержателем/іпотекодержателем за договорами застави та договорами іпотеки.
Вказаним судовим рішенням у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" було відмовлено з огляду на те, що обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту своїх прав та інтересів є неефективним, оскільки вимога про визнання ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" заставодержателем/іпотекодержателем є фактично вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, а такий факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами про відповідне право; вимога про зобов`язання передати оригінали документів, за наявності у ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" засвідчених копій відповідних документів, що забезпечує можливість реалізації набутих за визначеними договорами прав, не спростовує відсутність у ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" можливості реалізації права на задоволення своїх вимог шляхом ініціювання спору про стягнення заборгованості/звернення стягнення на предмети застави (іпотеки).
Суд у справі № 910/1080/20 дійшов висновку, що договір від 28.08.2015 в момент його укладення встановлював безоплатне прийняття ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" на себе зобов`язань без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, а тому такий правочин є нікчемним згідно з п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній як на момент укладення спірного договору від 28.08.2015, так і на момент введення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна").
Водночас, постановою Верховного Суду від 23.02.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі № 910/1080/20 змінено, шляхом викладення їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови. В інших частинах рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі № 910/1080/20 залишено без змін.
Змінюючи вказані судові рішення у справі № 910/1080/20, Верховний Суд зазначив, що оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивачем за зустрічним позовом обрано неефективний спосіб захисту прав та інтересів, у судів першої та апеляційної інстанцій не було підстав перевіряти доводи сторін щодо нікчемності договору від 28.08.2015. Також вказав, що з огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом обрано спосіб захисту прав та інтересів, який не є ефективним, у судів першої та апеляційної інстанцій були відсутні підстави для правових висновків в межах даної справи щодо нікчемності договору від 28.08.2015, оскільки в такому випадку суд не робить висновку по суті вимог.
Отже, Верховний Суд змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020, шляхом виключення з них висновків щодо нікчемності договору від 28.08.2015.
Тому суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про безпідставність посилання відповідачів на встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі № 910/1080/20, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020, обставини нікчемності договору відступлення права вимоги (договір цесії) від 28.08.2015. Доводи касаційної інстанції про ненадання судами оцінки встановленим в мотивувальній частині рішення у справі № 910/1080/20 обставинам є безпідставними і зводяться до нічим не підтверджених припущень.
Також, за наслідками розгляду у Касаційному господарському суді справ № 916/2986/16, № 910/11470/18 були ухвалені остаточні судові рішення, згідно з якими договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015 не підпадає під ознаки нікчемності, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і відсутні підстави для визнання його недійсним.
За ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
У п. 72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено, що суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований ст. 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Посилання на те, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші (аналогічний висновок міститься у п. 5.17 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.06.2021 у справі № 924/187/20).
При винесенні рішень у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій правомірно було застосовано ч. 4 ст. 75 ГПК України і взято до уваги факти, встановлені у постанові Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 910/1080/20; у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 916/2986/16; у рішенні Господарського суду міста Києва від 28.03.2019, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019, а також у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/11470/18, які набрали законної сили та, які не можуть ставитись під сумнів.
Отже, доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів попередніх інстанції про те, що відсутні підстави вважати договори відступлення права вимоги від 28.08.2015, від 15.08.2016 нікчемними.
Посилання в касаційній скарзі на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.12.2020 у справі № 905/2030/19 як на доказ відчуження ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" своїх прав за договором № 15-08/16 ТОВ "Фінансова компанія "Юніко Фінанс" на час звернення до суду з позовом є безпідставними, адже зі змісту цієї ухвали такі обставини не вбачаються і при ухваленні цього судового рішення не досліджувалось питання, що є предметом спору у цій справі.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг", ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал", уклавши договори відступлення від 28.08.2015, від 15.08.2016, у встановленому законом порядку набули права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами та мають статус добросовісних набувачів цих прав вимоги.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.
Відповідно до ч. 4 ст. 50, ч. ч. 2, 3 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд затверджує результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси банку, затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку.
За ч. 4 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку.
За п. 6 розділу 7 Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.03.2016 № 388 (Положення № 388) (в редакції, чинній на момент проведення оскаржуваних торгів та укладення договорів відступлення), якщо при реалізації на відкритих торгах (аукціоні) пулу активів (майна) на будь-якому етапі організації та проведення процедури реалізації такого пулу активів (майна) до моменту укладення договору купівлі-продажу відбувається зміна суттєвих характеристик пулу активів (майна), крім змін, що викликані курсовими різницями та/або нарахуванням процентів за зобов`язаннями, і балансова вартість активів (майна), що входять до пулу активів (майна) та щодо яких відбулись такі зміни, відображена у рішенні Фонду, яким затверджено умови продажу пулу активів (майна), становить 20 % і більше відсотків від загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у відповідному рішенні Фонду, - в межах строків, визначених відповідно до цього Положення для укладення договору купівлі-продажу, банк інформує про такі обставини Фонд для розгляду питання про скасування результатів відповідних відкритих торгів (аукціону).
Зі змісту рішення виконавчої дирекції Фонду "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна" № 2328 від 16.09.2019 вбачається, що загальна балансова вартість усього пулу активів (майна) становить 1 739 455 531, 33 грн, в той же час балансова вартість прав вимоги за 16-ма кредитними договорами, які входять до складу цього пулу та належать позивачам, становить 405 672 349, 15 грн (275 227 665,95 грн + 130 444 683, 20 грн), що дорівнює 23, 32 % від загальної балансової вартості.
Наведені обставини свідчить про те, що на етапі організації та проведення процедури реалізації пулу активів (майна) відбулась така зміна його суттєвих характеристик, яка вимагала розгляду питання про скасування результатів відповідних відкритих торгів (аукціону). Однак, в порушення приписів п. 6 р. 7 Положення № 388, незважаючи на те, що балансова вартість прав вимоги за кредитними договорами, які були включені до пулу активів банку, однак такому банку не належали, становила більше 20 % від загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у відповідному рішенні Фонду, ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна" проігнорувало свій обов`язок та не проінформувало про такі обставини Фонд, а останній, в свою чергу, не розглянув питання про скасування результатів відкритих торгів (аукціону), які відбулись 18.10.2019.
Зміна суттєвих характеристик пулу активів банку вимагала від останнього не підписання договорів відступлення прав вимоги за наслідками проведених торгів, а вчинення дій, спрямованих на скасування результатів відповідних відкритих торгів.
Оскільки балансова вартість прав вимоги за спірними договорами, які були включені до пулу активів банку, але не належали йому, становить більше 20 % від загальної балансової вартості пулу активів банку, то доводи касаційної скарги про неправильне визнання недійсними електронних торгів в цілому, а не в частині лише спірних договорів є безпідставними, оскільки висновки судів про необхідність визнання електронних торгів в цілому повністю відповідають вищезазначеним вимогам Положення № 388.
Суди дійшли правильного висновку, що на момент початку процедури ліквідації ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" останньому вже не належали будь-які права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами в силу переходу таких прав вимоги до інших осіб, Фонд не мав права включати права вимоги за договорами від 28.08.2015, від 15.08.2016 до ліквідаційної маси банку, виставляти їх на продаж на відкритих торгах (аукціоні) у складі пулу активів, а банк, відповідно, за наслідками проведення аукціону, не мав права укладати договори про відступлення прав вимоги за цими кредитними та забезпечувальними договорами.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.
При чинності договорів відступлення права вимоги від 28.08.2015, від 15.08.2016, виставлення права вимоги, які є предметом цих договорів, на продаж на відкритих торгах (аукціоні) у складі пулу активів банку та укладення договорів про відступлення права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами з відповідачами свідчить про те, що ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" діяв недобросовісно та всупереч своїй попередній поведінці, що є недопустимим при здійсненні господарської діяльності.
Такі дії ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", Фонду щодо розпорядженням майно, яке їм не належало, свідчать про порушення ними ст. ст. 514, 319, ч. 3 ст. 656, ч. 1 ст. 658 ЦК України та є втручанням у мирне володіння позивачами своїм майном.
Встановивши, що спірні торги та договори фактично спрямовані на незаконне заволодіння майном позивачів, що є недопустим та порушують права позивачів, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно визнав недійсними відкриті торги (аукціону) з продажу активів (майна) ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (лот № GL18N211894), результати яких оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019, недійсними договори, укладені між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (лот № GL18N211894), результати яких оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019, згідно з переліку, викладеного у рішенні.
Щодо позовних вимог про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) ПАТ ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (лот GL18N211894), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019, то суди правомірно виходили з такого.
За своєю правовою суттю вимоги про визнання торгів недійсними та скасування торгів є альтернативними, оскільки мають різні правові наслідки, зокрема, через різницю в часі дії таких торгів.
Так, у разі визнання торгів недійсними у суду немає потреби скасовувати їх, оскільки визнання їх недійсними означає, що вони не породили правових наслідків із дня їх вчинення. Скасування ж торгів означає втрату ними чинності лише з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Встановивши, що вимога про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) є такою, що забезпечує ефективний захист та поновлення порушених прав позивачів, а відтак за умови, що торги є такими, що не породжують жодних правових наслідків з моменту їх проведення, суди дійшли правильного висновку, що підстав для застосування способу захисту щодо скасування таких торгів немає.
У касаційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права (ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, ст. ст. 86, 238 ГПК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 911/954/16, від 31.02.2020 у справі № 916/2724/18, від 19.02.2020 у справі № 693/4836/17, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 14.11.2018 у справі № 922/2784/17, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - на постанови Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 3-1125гс, Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19, від 27.05.2021 у справі № 910/8072/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.
Щодо вказаної підстави касаційного оскарження, необхідно зазначити таке.
За п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, у такому: у різному тлумаченні судами змісту відповідних норм, що зумовлює відмінність у висновках про наявність чи відсутність суб`єктивних прав та обов`язків учасників певних правовідносин; у різному застосуванні правил вирішення колізій між нормами права з урахуванням їх юридичної сили, а також дії у часі, просторі та за колом осіб; у застосуванні різних норм права для регулювання аналогічних правовідносин або у поширенні дії норми на певні відносини в одних випадках і незастосуванні цієї норми до аналогічних відносин в інших випадках; у різному застосуванні аналогії права чи закону у подібних правовідносинах (такий висновок викладений у п. 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 367/2022/15-ц).
Щодо подібності правовідносин, то необхідно зазначити, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічний висновок викладений в п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16).
У справі № 916/3156/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. На думку Великої Палати Верховного Суду належним способом захисту інтересів позивача у цій справі є визнання права застави (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, абз. 2 ч. 2 ст. 20 ГК України), водночас позивач відповідну позовну вимогу не пред`являв. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовна вимога ПАТ "Імексбанк" про визнання недійсним нікчемного договору не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту. У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не перевіряє доводи сторін у частині висновку щодо нікчемності спірного договору, не підтверджує і не спростовує його, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду щодо застосування належного способу захисту.
У справі, яка переглядається, предметом спору є визнання недійсними та скасування результатів відкритих торгів (аукціону), визнання недійсними договорів з підстав того, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не мав права включати право вимоги за оспорюваними договорами до ліквідаційної маси ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", виставляти їх на продаж на відкритих торгах (аукціоні) у складі пулу активів банку, а банк - укладати договори про відступлення права вимоги за цими кредитними та забезпечувальними договорами, оскільки на момент початку процедури ліквідації ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" останньому вже не належали будь-які права вимоги за ними. При цьому, оскільки відповідачі посилались на те, що договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, який був укладений раніше, ніж оспорювані договори, є нікчемним в силу приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", господарські суди попередніх інстанцій в мотивувальній частині своїх рішень зазначили, що договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015 не підпадає під ознаки нікчемності, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що було встановлено у справах № 916/2986/16, № 910/11470/18 і що не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи відповідно до вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Отже, оскаржувані скаржниками судові рішення жодним чином не суперечать висновкам, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, а прийняті з їх урахуванням.
У постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 911/954/16 позивач просив визнати недійсним нікчемний правочин. При цьому, позовні вимоги було обґрунтовано тим, що оспорюваний правочин є нікчемним відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - укладений банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, виконання якого може спричинити погіршення фінансового стану банку та відповідає декільком визначеним даною нормою права критеріям нікчемності; договір є нікчемним також відповідно до ст. 228 ЦК України, як правочин, що порушує існуючий публічний порядок діяльності банківської установи, яка внаслідок його укладення була позбавлена можливості повернення наданих кредитних коштів на значну суму до 2024 року, що з врахуванням введення ліквідаційної процедури банку 10.06.2014 ускладнило повернення банком майна (майнових прав) до ліквідаційної маси та погіршення його фінансового стану на суму понад 58 095 691, 23 доларів США. Також, позивач просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України шляхом визнання за позивачем права вимог за споживчими кредитними договорами №08Ф-190 від 06.10.2008, № 08Ф-191 від 06.10.2008, № 08Ф-192 від 06.10.2008, укладеними з фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
У справі, яка переглядається, позивачі просили визнати недійсними та скасувати результати відкритих торгів (аукціону), визнати недійсними договори відступлення права вимоги, які не є нікчемним відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як у справі № 911/954/16.
Аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішень, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у вказаній вище постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами за інших встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що зумовило прийняття відповідного рішення.
У постанові Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 916/2724/18 предметом спору є стягнення 320 676,22 грн, а у справі №1340/4630/18 - визнання протиправним та нечинним рішення Львівської обласної ради від 18.09.2018 за № 745 "Про мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території Львівської області", а не недійсність та скасування результатів відкритих торгів (аукціону), недійсність договорів про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. Предмет спору, фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права у цих справі і справі, яка переглядається, не є подібними.
Оскаржувані судові рішення жодним чином не суперечать висновкам, викладеним у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 про те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Щодо посилання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову суду касаційної інстанції від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19, то у цій справі судом було встановлено, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги не порушує прав позивача, проте господарські суди все ж вдалися до перевірки правочину на його відповідність вимогам законодавства і не врахували, що відсутність порушення прав та законних інтересів ОСОБА_6 цим правочином є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19). На думку суду касаційної інстанції, позов в частині визнання недійсним договору про відступлення права вимоги є необґрунтованим, оскільки позивач не довів порушення своїх прав за оспорюваним договором.
У справі, яка переглядається, судами було встановлено порушення спірними торгами і правочинами прав позивачів, на відміну від справи, на яку посилається Фонд в обґрунтування підстав касаційного оскарження, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Щодо посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, за позовом ТОВ "Фуд Трейдінг Компані" до ОСОБА_7 про стягнення безпідставно одержаних коштів і за зустрічним позовом відповідача до позивача про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду, то предмет спору і фактичні обставини справи у цій справі і справі, яка переглядається не є подібними.
Інші постанови суду касаційної інстанції, на які посилаються відповідачі в касаційних скаргах, також є не тими судовими рішеннями, які прийняті в подібних правовідносинах.
Отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішення в частині вирішення позову по суті з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Інші доводи скаржників спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що в силу положень ст. 300 ГПК виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).
Частиною 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційних скарг відповідно до вимог ст. 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для їх скасування немає.
З огляду на те, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржників.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд