ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/10245/19
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду (надалі - Судова Палата):
Кондратова І.Д.- головуючий, судді: Баранець О.М., Бакуліна С.В., Вронська Г.О., Губенко Н.М., Кібенко О.Р., Студенець В.І., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
представників позивача Вичівської О.Ю. (адвокат),
представника третьої особи 1 Шутова О.О. (самопредставництво),
представника третьої особи 2 Гузієнка Я.М. (самопредставництво),
представника відповідача Петренко Г.В. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Пукшин Л.Г.)
від 20.11.2019
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Дикунська С.Я., судді - Тищенко О.В., Тарасенко К.В.)
від 23.03.2021
у справі за позовом Державної іпотечної установи
до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
2. Національний банк України
про припинення зобов`язання
Питання, що передані на розгляд Судової Палати
1. Відступ від висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах:
1) щодо застосування норми пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13 травня 2020 року N 590-IX (надалі - Закон щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності), викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 910/1592/20 (щодо відсутності в Законі вказівки про надання йому зворотної дії в часі та неможливості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, які виникли до набрання чинності цим Законом);
2) щодо застосування норми частини 3 статті 52 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року N 4452-VI (тут і надалі - Закон про гарантування вкладів, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 910/683/19 (стосовно неможливості проведення зарахування зустрічних однорідних вимог неплатоспроможного банку щодо процентного доходу, який підлягає виплаті за облігаціями, що передані в заставу НБУ, який має позачергове право на задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок предмета застави (облігацій)).
2. Вирішуючи питання про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, Судова Палата виходить з такого.
Короткий зміст позовних вимог
3. 31 липня 2019 Державна іпотечна установа (надалі - Установа) звернулася до господарського суду з позовом до ПАТ "Дельта Банк" (надалі - Банк), в якому просила визнати припиненим зобов`язання Установи перед Банком щодо сплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період за облігаціями серій "В3", "С3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року.
4. Позов мотивовано тим, що Установа звернулася до Банку із заявою про зарахування зустрічних вимог №4857/15/1 від 25.06.2019 на підставі статті 601, частини 4-1 статті 602 ЦК України, пункту 8 частини 2 статті 46 Закону про гарантування вкладів. Проте Банк повідомив про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 60 159 773,00 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
5. 27.02.2013 між сторонами був укладений договір банківського рахунку №26/995-070 (надалі - договір банківського рахунку), за умовами якого відповідач відкрив позивачу поточний рахунок у національній валюті № 26502000000995 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.
6. Відповідно до пункту 3.1 договору банківського рахунку Банк має право здійснювати примусове та договірне списання грошових коштів з рахунку у випадках, передбачених Договором, іншими договорами, укладеними з Банком та чинним законодавством України.
7. Умовами пунктів 5.1-5.3 договору передбачено доручення клієнтом банку здійснювати договірне списання та визначено порядок вчинення означених дій.
8. 26.12.2013 Правління Установи прийняло рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3".
9. У пункті 4.2 Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року (надалі - Проспект емісії облігацій) наведено такі параметри випуску облігацій:
- характеристика облігацій: серія "Z2" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "A3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "B3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "C3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "D3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;
- кількість облігацій: 50 000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія "Z2" - 10 000 штук; серія "A3" - 10 000 штук; серія "B3" - 10 000 штук; серія "C3" - 10 000 штук; серія "D3" - 10 000 штук;
- номінальна вартість облігацій (серій "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3"): 100 000,00 грн;
- загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5 000 000 000,00 грн, у тому числі: серія "Z2" - 1 000 000 000,00 грн; серія "A3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "B3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "C3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "D3" - 1 000 000 000,00 грн.
10. Відповідно до пункту 4.8 Проспекту емісії для 11 (одинадцятого) відсоткового періоду емітент встановив такі умови виплати відсоткового доходу:
- для облігацій серії "В3": для одинадцятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 25.06.2019, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн;
- для облігацій серії "С3": для одинадцятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 25.06.2019, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн.
11. Відповідач є власником цінних паперів, емітованих позивачем, а саме - іменних відсоткових облігацій серії "B3" в кількості 10 000 загальною номінальною вартістю 1000 000 000,00 грн, серії "С3" в кількості 2 700 загальною номінальною вартістю 270 000 000,00 грн.
12. На підставі постанови Правління Національного Банку України (надалі - НБУ) від 02.03.2015 №150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк".
13. Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийняла рішення №181 "Про початок здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк".
14. Відповідно до довідки Банку вих. №05-3260387 від 01.04.2016 вимоги позивача акцептовані на загальну суму 3 332 921 190,01 грн та включені до сьомої черги як вимоги юридичної особи.
15. Установа станом на 25.06.2019 мала зобов`язання перед Банком щодо виплати відсоткового доходу за 11 (одинадцятий) відсотковий період за облігаціями серії "B3", "C3" у загальному розмірі 60 159 773,00 грн.
16. Доказів того, що станом на 25.06.2019 власником облігацій був НБУ матеріали справи не містять.
17. 25.06.2019 Установа звернулася до Банку із заявою №4857/15/1 про зарахування зустрічних однорідних вимог по сплаті відсоткового доходу за одинадцятий період за облігаціями серій "B3", "C3" згідно з Проспектом емісії в сумі 60 159 773,00 грн.
18. Відповідач листом №3291 від 24.07.2019 повідомив про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 60 159 773,00 грн, оскільки таке зарахування в період, після затвердження ліквідаційної маси, може призвести до порушення прав інших кредиторів відповідача. Станом на момент звернення позивача з заявою здійснюється задоволення вимог кредиторів третьої черги відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду №4 від 14.01.2016, можливість позачергового задоволення вимог кредиторів за рахунок зарахування зустрічних вимог не передбачена нормою спеціального законодавства.
19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі №910/6514/17, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 15.01.2020, затверджено мирову угоду від 01.10.2019, укладену між НБУ, ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ АБ "Укргазбанк", рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 про відмову в позові визнано нечинним, а провадження у справі №910/6514/17 закрито.
Короткий зміст судових рішень
20. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2019, яке було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020, позов задоволено повністю. Визнано припиненим зобов`язання Установи перед Банком щодо сплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період за облігаціями серій "В3", "С3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року.
21. Судові рішення мотивовані наявністю умов, за яких можливе зарахування зустрічних однорідних вимог у зобов`язаннях, стороною яких є банк, щодо якого запроваджено процедуру тимчасової адміністрації чи ліквідації, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 46 Закону про гарантування вкладів, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення суду першої інстанції, оскільки:
- умови договору банківського рахунку надають можливість договірного списання коштів з рахунку (вимоги на суму 3 332 921 190,01 грн акцептовані та включені до реєстру);
- грошові кошти спрямовувались на погашення зобов`язань позивача за емітованими ним борговими цінними паперами;
- на дату початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідача з ринку кошти перебували на поточному рахунку позивача;
- позивач не є особою, пов`язаною з відповідачем.
22. Аргументи Банку щодо скасування судового рішення з підстав застосування норм Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки суд першої інстанції керувався чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, односторонній правочин до суду не оскаржувався, і на момент його вчинення вказані норми Закону не існували.
23. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 19.11.2020 постанову суду апеляційної інстанції скасував, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
24. Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями пункту 8 частини 2 статті 46 Закону про гарантування вкладів, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення місцевим господарським судом, не врахував, що 23.05.2020 набрав чинності Закон щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, яким виключено абзаци десятий - тринадцятий частини 2 статті 46 Закону про гарантування вкладів (тобто випадки, на які не поширювалась заборона на здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог у зобов`язаннях, стороною яких є неплатоспроможний банк).
25. Суд касаційної інстанції зазначив, що у пункті 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності визначено, що судові провадження, розпочаті до набрання чинності цим Законом, у яких на день набрання чинності цим Законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, проте апеляційний господарський суд не врахував цієї норми, тому дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.
26. Верховний Суд також зробив висновок, що в силу статті 11 ГПК України апеляційний господарський суд повинен був переглядати цю справу відповідно до законів України, зокрема, Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, тому відхиляючи заперечення, мав навести мотиви його незастосування, а не обмежитися посиланням на статтю 277 ГПК України та вказівкою на те, які норми існували на момент ухвалення судового рішення суду першої інстанції.
27. Оскільки суд апеляційної інстанції не надав оцінку спірним правовідносинам з огляду на пункт 8 частини 2 статті 46 Закону про гарантування вкладів в редакції цього Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, постанова апеляційного господарського суду була скасована з направленням справи на новий розгляд.
28. За результатами нового розгляду справи Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 23.03.2021, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
29. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що відповідно до статті 601 ЦК України та пункту 8 частини 2 статті 46 Закону про гарантування вкладів, в редакції, чинній на дату вчинення одностороннього правочину, зобов`язання позивача перед відповідачем щодо сплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період за облігаціями серій "B3", "C3" припинилися зарахуванням.
30. Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважив, що правовідносини сторін щодо зарахування між позивачем та відповідачем зустрічних однорідних вимог за облігаціями серій "B3", "C3" згідно з Проспектом емісії вже були предметом судового розгляду у справах №910/4413/17, №910/1340/18, №910/12608/17, №910/1413/17, № 910/10418/18 та №910/1234/19. Судовими рішеннями у цих справах встановлена правомірність такого зарахування.
31. Суд апеляційної інстанції також враховував правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 29.05.2018 у справі № 910/12608/17 та від 09.04.2019 у справі №910/10418/18, щодо незастосування до спірних правовідносин пунктів 16, 17 розділу VIII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2017 №3711, оскільки додаткові обмеження щодо можливості зарахування однорідних зустрічних вимог можуть встановлюватися лише законом.
32. Виконуючи вказівки Верховного Суду щодо застосування цієї норми з урахуванням пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимога щодо вирішення, розгляду або перегляду з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, стосується застосування статей 5, 73, 137 та 141 ГПК України, а не норм матеріального права, оскільки загальний принцип права, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
33. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що враховує, що подібна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 910/683/19 та від 11.02.2021 у справі № 910/1592/20.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстави відкриття касаційного провадження
34. 26.04.2021 Банк звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
35. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції:
- неправильно застосував норми підпункту 17 пункту 10 розділу І та пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, не виконав обов`язкові вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.11.2020 у справі № 910/10245/19, щодо дії положень частини 6 статті 11 ГПК України, а також неправильно врахував правову позицію у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 910/683/19, у якій взагалі відсутній правовий висновок щодо застосування норм Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності;
- неправильно застосував норми частини 3 статті 52 Закону про гарантування вкладів, статей 1, 4, 17, 19, 20 Закону України "Про заставу" та не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2020 у справі № 910/683/19 (п. 84), що таке зарахування зустрічних вимог неможливе, оскільки порушує права НБУ на позачергове задоволення своїх кредиторських вимог до Банку за кредитним договором за рахунок предмета застави (облігацій) та суперечить приписам частини 3 статті 52 Закону про гарантування вкладів.
36. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає також пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми - пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності; пункту 4-1 частини 1 статті 602 ЦК України, а також пункту 8 частини 2 статті 46 Закону про гарантування вкладів у системному правозастосуванні з положеннями підпункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, а висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах відсутній.
37. Скаржник також звертає увагу на наявність неоднакового застосування Верховним Судом у постановах від 11.02.2021 у справі № 910/1592/20 та від 19.11.2020 у справі № 910/10245/19 норми статті 11 ГПК України у системному взаємозв`язку з підпунктом 17 пункту 10 розділу І та пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, тому вважає, що ця справа містить виключну правову проблему і має бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку та формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норм.
38. Скаржник обґрунтовував касаційну скаргу так:
- 23.05.2020 набрав чинності Закон щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, яким було виключено норми щодо умов, за яких зарахування зустрічних вимог дозволяється (абзаци десятий - тринадцятий частини другої статті 46 Закону про гарантування вкладів);
- суд апеляційної інстанції помилково застосував норми частини 2 статті 46 Закону про гарантування вкладів у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин;
- відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності суд апеляційної інстанції повинен був переглядати справу з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом;
- висновок суду апеляційної інстанції, що оскаржуваним рішенням не порушено прав НБУ, оскільки зміна власника облігацій після 25.06.2019 не впливає на зобов`язання емітента перед власником облігацій станом на вказану дату, суперечить вимогам статей 9, 129 Конституції України, статей 11, 18, 284 ГПК України, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не була врахована ухвала про затвердження мирової угоди, згідно з якою НБУ перейшло право власності права на облігації;
- висновок суду апеляційної інстанції щодо непорушення прав НБУ, як заставодержателя, суперечить висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01.12.2020 у справі № 910/683/19.
39. У відзиві на касаційну скаргу, який було надіслано до суду 28.07.2021, позивач проти задоволення касаційної скарги заперечував та просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, як такі, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
40. Позивач стверджує, що:
- відсутня правова проблема щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки це питання вже вирішено Верховним Судом у постанові від 11.02.2021 у справі № 910/1592/20;
- Законом щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності визначаються особливості судових проваджень у справах щодо виведення банків з ринку та оскарження відповідних рішень Національного банку, Фонду, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, і цей Закон не стосується порядку розгляду справ, предметом яких є припинення зобов`язань у спірних правовідносинах;
- односторонній правочин в судовому порядку не оскаржувався, позов ґрунтується на факті, який вже відбувся до прийняття Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності;
- застосування підпункту 17 пункту 10 розділу І Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, якого не існувало на момент вчинення юридичного факту, суперечить статтям 8, 58, 129 Конституції України.
41. 29.07.2021 НБУ також надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому підтримав доводи касаційної скарги і зауважив, що:
- положення пункту 8 частини 2 статті 46 Закону про гарантування вкладів повинні застосовуватися з урахуванням змін, внесених Законом щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності;
- положення частини 1 статті 58 Конституції України стосуються фізичних осіб і не поширюються на юридичні особи;
- ухвалення остаточного рішення у господарському процесі покладено на Верховний Суду;
- відповідно до попередньої редакції статті 46 Закону про гарантування вкладів зарахування також не могло бути здійснено, оскільки: у договорі банківського рахунку відсутні положення про договірне списання коштів для виплати відсоткового доходу за облігаціями Установи; вимоги сторін не є безспірними.
42. 30.07.2021 Фонд надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому також просив касаційну скаргу задовольнити та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
43. Фонд підтримує доводи скаржника щодо застосування при вирішенні спору Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, а також необхідності врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 910/683/19 (пункт 84), що таке зарахування зустрічних вимог неможливе, оскільки порушує права НБУ на позачергове задоволення своїх кредиторських вимог до Банку за кредитним договором за рахунок предмета застави (облігацій) та суперечить приписам частини 3 статті 52 Закону про гарантування вкладів.
44. Верховний Суд залишив без розгляду відзиви Фонду та НБУ, оскільки відзиви Фонду та НБУ не містять обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до поданої касаційної скарги, однак заявниками не додано документу про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги (постанова ВС від 04.08.2021 у справі № 922/89/20; постанова від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19; постанова від 03.03.2021 у справі № 906/569/19; постанова від 20.01.2021 у справі № 916/3600/19).
45. 03.08.2021 позивач подав пояснення, в яких висловив заперечення на відзив НБУ та зазначив, що:
- висновок суду апеляційної інстанції щодо не порушення прав НБУ відповідає частині 1 статті 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", пункту 4.8 Проспекту емісії облігацій;
- матеріали справи не містять доказів того, що виплати відсоткового доходу за облігаціями знаходились у заставі НБУ;
- твердження про відсутність у договорі банківського рахунку положень про договірне списання суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у справі № 910/4413/17 від 31.05.2018; у справі № 910/12608/17 від 29.05.2018; у справі № 910/1340/18 від 10.04.2019; у справі № 910/10418/17 від 09.04.2019; у справі № 910/1592/20 від 11.02.2021, в яких вирішувалось питання про можливість здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог щодо сплати відсоткового доходу за облігаціями за попередні відсоткові періоди;
- Закон щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності не стосується порядку розгляду справ, предметом яких є припинення зобов`язань;
- взаємні вимоги сторін є безспірними.
Позиція учасників справи щодо питань, які передані на розгляд Палати
46. Позивач подав пояснення, в яких зазначає, що:
1) відсутні підстави для висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 910/1592/20, оскільки:
- Закон не включено до частини 1 статті 3 ГПК України;
- пункт 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення " Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності не може тлумачитися таким чином, що охоплює собою застосування всіх норм, і стосується лише розгляду справ, пов`язаних із оскарженням рішень у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/банку;
- цим Законом не передбачено надання зворотної дії в часі положенням Закону про гарантування вкладів фізичних осіб;
2) наявні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 910/683/19, оскільки:
- норма частини 3 статті 52 Закону про гарантування вкладів жодним чином не передбачає заборону боржнику заставодавця-банка, що ліквідується, до виконання заставодавцем зобов`язання, забезпеченого заставою, припинити свої зобов`язання перед заставодавцем-банком;
- сплата відсоткового доходу не є предметом договору застави облігацій;
- сума відсоткового доходу підлягала сплаті виключно Банку, як власнику облігацій, а не НБУ, як заставодержателю, тому його права не порушені.
47. Фонд подав пояснення, в яких зазначив, що:
1) наявні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 910/1592/20, щодо застосування пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності, оскільки: враховуючи мету запропонованих змін (удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності), законодавцем за темпоральним критерієм було визначено пряму дію норм цього Закону та пріоритетності їх застосування; суд помилково посилався на висновок у справі № 910/683/19, в якій пояснення Банку щодо необхідності застосування Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності були залишені без розгляду;
2) відсутні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 910/1592/20, оскільки положеннями Закону про гарантування вкладів унормовано імперативний припис щодо заборони погашення інших кредиторський вимог за рахунок заставного майна, що відповідає основному змісту інституту забезпечення договірного зобов`язання.
48. НБУ також подав пояснення, в яких зазначив, що:
1) наявні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 910/1592/20, оскільки Верховний Суд ухвалює остаточне рішення у справі, тому має керуватися пунктом 8 частини 2 статті 46 Закону про гарантування вкладів, в редакції Закону щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності;
2) відсутні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 910/683/19, оскільки, по-перше: правовідносини не є подібними (в межах цієї справи розглядався також зустрічний позов і облігації знаходяться в заставі НБУ); по-друге: судом правильно застосовані положення Закону про гарантування вкладів. НБУ буде позбавлено права на позачергове задоволення за рахунок предмета застави (облігацій) у разі здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.