ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 907/62/18
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М.- головуючого, Кібенко О. Р., Кондратової І. Д.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз"
на постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Гриців В. М., Зварич О. В., Матущак О. І.
від 08 липня 2021 року
за скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз"
на дії, бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз"
про стягнення заборгованості у розмірі 292 789 407,14 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Суть спору, короткий зміст судових рішень.
У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" про стягнення заборгованості у розмірі 292 789 407,14 грн, з яких: 195 761 999,53 грн - основний борг, 10 829 443,83 грн - три відсотка річних, 47 392 929,44 грн - інфляційні втрати, 38 805 034,34 грн - пеня.
Господарський суд Закарпатської області прийняв цю позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі № 907/62/18.
Господарський суд Закарпатської області рішенням від 10 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2020 року, позов задовольнив повністю: стягнув з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 292 789 407,14 грн, у тому числі: 195 761 999,53 грн основного боргу, 10 829 443,83 грн три відсотки річних, 47 392 929,44 грн інфляційних втрат, 38 805 034,34 грн пені та 616 700,00 грн судового збору.
2. Обставини виконання судового рішення, встановлені судами попередніх інстанцій.
30 грудня 2020 року Господарський суд Закарпатської області на виконання судового рішення від 10 липня 2019 року у справі № 907/62/18 видав відповідний наказ, який був пред`явлений Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (стягувачем) приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Хорішку О. О. до виконання.
16 січня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хорішко Олександр Олександрович постановою відкрив виконавче провадження (ВП № 64169376) з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 30 грудня 2020 року № 907/62/18.
19 січня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хорішко Олександр Олександрович наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" у межах суми звернення стягнення, про що виніс відповідні постанови.
23 лютого 2021 року Верховний Суд скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2020 року у справі №907/62/18, справу направив на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
01 березня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хорішко О. О. виніс постанову про зупинення виконавчого провадження № 64169376 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/62/18 від 30 грудня 2020 року, у якій як на підставу зупинення виконавчого провадження послався на статтю 38 Закону України "Про виконавче провадження" та на постанову Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі №907/62/18.
03 березня 2021 року боржник - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О. О. із заявою про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку зі скасуванням рішення, на підставі якого був виданий виконавчий документ та про зняття арешту з майна боржника.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хорішко О. О. листом № 334 від 09 березня 2021 року повідомив боржника про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення Господарського суду Закарпатської області від 10 липня 2019 року у справі №907/62/18, на підставі якого виданий наказ від № 907/62/18 від 30 грудня 2020 року, не скасоване, справа надіслана до суду апеляційної інстанції на новий розгляд та до закінчення апеляційного провадження виконавець на підставі статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" 01 березня 2021 року виніс постанову про зупинення виконавчого провадження. Повідомив також про те, що накладені у межах виконавчого провадження арешти на майно та кошти боржника протягом строку, на який зупинено виконання виконавчих дій, не знімаються.
3. Короткий виклад вимог та змісту скарги відповідача (боржника) на дії приватного виконавця.
19 березня 2021 року відповідач, який є боржником у виконавчому провадженні, - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" звернувся у порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України до Господарського суду Закарпатської області зі скаргою на рішення, дії, бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича, у якій просив:
- визнати незаконною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О. О. від 01 березня 2021 року про зупинення виконавчого провадження ВП № 64169376;
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О. О. щодо відмови у закінченні виконавчого провадження ВП № 64169376;
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О. О. усунути порушення закону та винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 64169376 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 30 грудня 2020 року у справі №907/62/18.
В обґрунтування скарги відповідач (боржник) послався на те, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хорішко О. О. безпідставно зупинив виконавче провадження № 64169376 за відсутності визначених у статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" підстав та неправомірно відмовив боржнику у закінченні виконавчого провадження. За твердженням скаржника обставина скасування судом касаційної інстанції постанови суду апеляційної інстанції є підставою саме для закінчення, а не зупинення, виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у такому випадку з моменту прийняття судом касаційної інстанції постанови про скасування постанови суду апеляційної інстанції остання втрачає законну силу, а рішення місцевого господарського суду вважається таким, що не набрало законної сили та подальшому виконанню не підлягає, тобто скасовується рішення, на підставі якого був виданий виконавчий документ.
4. Короткий виклад ухвали суду першої інстанції та оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, їх обґрунтування.
Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 29 березня 2021 року задовольнив скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Закарпатгаз": визнав незаконною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О. О. від 01 березня 2021 року про зупинення виконавчого провадження № 64169376; визнав незаконною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О. О. щодо ухилення від закінчення виконавчого провадження № 64169376; зобов`язав приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішко О. О. усунути порушення, поновити порушене право Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Закарпатгаз", вчинивши виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження № 64169376 із застосуванням передбачених Законом правових наслідків.
Місцевий господарський суд виходив з того, що наказ Господарського суду Закарпатської області № 907/62/18 від 30 грудня 2020 року був виданий після завершення апеляційного перегляду справи на підставі рішень судів першої та апеляційної інстанцій, проте постанова суду апеляційної інстанції була скасована судом касаційної інстанції, внаслідок чого відповідно до статті 317 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції втратила законну силу, а рішення місцевого господарського суду є таким, що не набрало законної сили, тобто у справі відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
За висновком суду підстави для зупинення виконавчого провадження № 64169376 були відсутні, а дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О. О. щодо такого зупинення є неправомірним, оскільки виконавчий документ на виконання рішення суду першої інстанції не видавався, апеляційна скарга прийнята до розгляду на рішення, за яким виконавчий документ не видавався, суд апеляційної інстанції не поновлював строк на подання апеляційної скарги.
Приватний виконавець, прийнявши за відсутності правових підстав оскаржувану постанову про зупинення виконавчого провадження та ухилившись від вчинення виконавчих дій щодо закінчення виконавчого провадження із застосуванням передбачених правових наслідків, допустив порушення Закону України "Про виконавче провадження" та прав скаржника боржника у виконавчому провадженні, що є підставою для задоволення скарги боржник на дії / бездіяльність приватного виконавця.
Західний апеляційний господарський суд постановою від 08 липня 2021 року скасував ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 29 березня 2021 року у справі № 907/62/18 та ухвалив нове рішення. Відмовив у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" №880-ск-1957-0321 від 18 березня 2021 року про визнання рішення, дії та бездіяльності приватного виконавця незаконними та зобов`язання вчинити дії.
Апеляційний господарський суд виходив з того, що наказ Господарського суду Закарпатської області № 907/62/18 від 30 грудня 2020 року був виданий саме на виконання рішення місцевого господарського суду, а не постанови суду апеляційної інстанції, а зазначення у наказі про те, що його видано на примусове виконання рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів не змінює суті цього виконавчого документа, у якому вказана резолютивна частина рішення місцевого господарського суду, яке й підлягає примусовому виконанню.
За висновком суду правові підстави для закриття виконавчого провадження № 64169376 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/62/18 від 30 грудня 2020 року, передбачені пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", були відсутні, оскільки рішення місцевого господарського суду не скасоване, не визнане недійсним та немає доказів, що цей наказ визнаний таким, що не підлягає виконанню. Натомість виконавче провадження з виконання цього наказу після скасування в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції підлягало саме зупиненню на підставі статті 38 Закону України "Про виконавче провадження", що і було правомірно здійснене приватним виконавцем, оскільки рішення місцевого господарського суду є таким, що не набрало законної сили, а апеляційне провадження, яке було відкрите після поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги з прийняттям скарги до розгляду, не завершене.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі відповідач (боржник) - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Закарпатгаз" просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 08 липня 2021 року, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 29 березня 2021 року залишити в силі.
6. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду позивач послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та Верховного Суду про те, що виконавче та судове провадження є цілісним процесом та про те, що лише судові рішення, що набрали законної сили, є остаточними та обов`язковими до виконання, викладені у рішеннях Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року, № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, № 2-р (ІІ)/2019 від 15 травня 2019 року, № 16-рп/2009 від 30 червня 2009 року, у рішеннях Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Янголенко проти України", від 05 липня 2012 року у справі "Глоба проти України" та у постановах Верховного Суду від 20 травня 2021 року та 29 червня 2021 року у справі № 905/1987/19, від 15 березня 2021 року у справі № 926/3371/21, від 25 червня 2021 року у справі № 905/2214/14-908/5734/14.
Також скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми.
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 16 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08 липня 2021 року у справі № 907/62/18, призначив розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05 жовтня 2021 року та витребував з Господарського суду Закарпатської області та/або Західного апеляційного господарського суду справу № 907/62/18.
На виконання зазначеної ухвали Верховного Суду Господарський суд Закарпатської області супровідним листом № 01-16/207/21 від 21 вересня 2021 року надіслав Верховному Суду лише сьомий том справи № 907/62/18 (матеріали справи щодо скарги на постанову приватного виконавця), що надійшов до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 28 вересня 2021 року.
Справа № 907/62/18, яку Верховний Суд витребував ухвалою від 16 вересня 2021 року, у повному обсязі надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із Західного апеляційного господарського суду лише 21 жовтня 2021 року.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач (стягувач) - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хорішко О. О. відзиви на касаційну скаргу не надали.
Позиція Верховного Суду
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені відповідачем (боржником) у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частин першої, третьої статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Як встановили суди попередніх інстанцій виконавче провадження № 64169376 було відкрите приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хорішком О. О. на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/62/18 від 30 грудня 2020 року.
Відповідно до змісту цього наказу він був виданий на примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 10 липня 2019 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2020 року, та в наказі зазначено про необхідність стягнення з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суми 292 789 407,14 грн, у тому числі: основного боргу -195 761 999,53 грн, 3 % річних -10 829 443,83 грн, інфляційних втрат - 47 392 929,44 грн, пені - 38 805 034,34 грн, судового збору - 616 700,00 грн.
Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, у наказі відображений зміст резолютивної частини рішення Господарського суду Закарпатської області від 10 липня 2019 року у справі № 907/62/18.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наказ Господарського суду Закарпатської області № 907/62/18 від 30 грудня 2020 року, що перебував на виконання у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О. О., був виданий саме на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 10 липня 2019 року у справі №907/62/18.
Верховний Суд не бере до уваги твердження скаржника про те, що наказ у цій справі був виданий на виконання постанови апеляційного господарського суду, яка в подальшому була скасована, оскільки, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, наказ був виданий не на виконання скасованої постанови, а на виконання рішення місцевого господарського суду, а зазначення у наказі про те, що він виданий на примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 10 липня 2019 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2020 року не змінює суті цього виконавчого документа, у якому вказана резолютивна частина рішення Господарського суду Закарпатської області від 10 липня 2019 року у справі № 907/62/18.
Як встановили суди попередніх інстанцій приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хорішко О. О. постановою від 16 січня 2021 року відкрив виконавче провадження № 64169376 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 30 грудня 2020 року № 907/62/18. Проте Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду постановою від 23 лютого 2021 року у справі №907/62/18 скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2020 року, а справу №907/62/18 передав на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 25 березня 2021 року зупинив дію рішення Господарського суду Закарпатської області від 10 липня 2019 року у справі № 907/62/18 до завершення апеляційного провадження, призначив справу до розгляду.
Наведені обставини свідчать про те, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 10 липня 2019 року у справі № 907/62/18 не набрало законної сили, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хорішко О. О. виніс постанову про зупинення виконавчого провадження № 64169376 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 30 грудня 2020 року № 907/62/18 на підставі статті 38 Закону України "Про виконавче провадження".
Однак зазначена дія приватного виконавця (щодо зупинення виконавчого провадження та винесення відповідної постанови) була оскаржена боржником до суду у межах цієї справи. Також, як вбачається, предметом оскарження у межах цієї справи за скаргою відповідача (боржника) є бездіяльність приватного виконавця щодо не вчинення дій із закінчення виконавчого провадження № 64169376 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/62/18 від 30 грудня 2020 року.
Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження", що є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Отже наведена норма унормовує питання закінчення виконавчого провадження, зокрема, лише у разі (1) скасування або (2) визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або (3) у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Будь-яких інших підстав наведена норма не містить. Положення пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" не наділяють державного виконавця повноваженнями щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження у разі перегляду рішення суду в апеляційному порядку.
Такі правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 925/1239/17.
Наведеним спростовуються доводи відповідача (боржника) у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Проте, як правильно встановив суд апеляційної інстанції та свідчать матеріали справи № 907/62/18, рішення Господарського суду Закарпатської області від 10 липня 2019 року, на виконання якого був виданий наказ № 907/62/18 від 30 грудня 2020 року, не було скасоване або визнано нечинним ні судом апеляційної інстанції, ні судом касаційної інстанції. Відсутні і докази того, що наказ Господарського суду Закарпатської області від 30 грудня 2020 року №907/62/18 був визнаний таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у приватного виконавця були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження у порядку, визначеному пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", висновки суду апеляційної інстанції зроблені з правильним застосуванням пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та відповідають зазначеним висновкам Верховного Суду.
Крім того Верховний Суд зазначає про те, що закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.
Отже доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми, закріпленої у пункті 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", не знайшли свого підтвердження, є безпідставними, необґрунтованими та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
Як встановив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи рішення Господарського суду Закарпатської області від 10 липня 2019 року у справі №907/62/18 було оскаржене відповідачем до суду апеляційної інстанції. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 15 жовтня 2019 року поновив Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 10 липня 2019 року у справі № 907/62/18; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10 липня 2019 року у справі № 907/62/18. Ця ухвала є чинною.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду постановою від 23 лютого 2021 року у справі № 907/62/18 скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2020 року, а справу № 907/62/18 передав на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 23 березня 2021 року зупинив дію рішення Господарського суду Закарпатської області від 10 липня 2019 року у справі № 907/62/18 до завершення апеляційного провадження, призначив справу до розгляду.
Отже апеляційне провадження у справі № 907/62/18, що було відкрите ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2019 року за результатом поновлення строку на подання апеляційної скарги, не завершене, апеляційна скарга відповідача перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, якщо (1) поновлюється строк на подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або (2) апеляційна скарга прийнята до розгляду, наявні підстави саме для зупинення виконавчого провадження.
Отже виконавець, отримавши дані про скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції має підстави та повноваження зупинити виконавче провадження в порядку статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" до закінчення перегляду справи в апеляційному порядку.
Аналогічний висновок Верховного Суду щодо застосування статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" викладений у пункті 7.34. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 925/1239/17.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає обґрунтованим та таким, що зроблений з правильним застосуванням норм матеріального права, висновок суду апеляційної інстанції про те, що виконавче провадження № 64169376 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 30 грудня 2020 року після скасування в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції підлягало саме зупиненню на підставі статті 38 Закону України "Про виконавче провадження", що і було правомірно здійснене приватним виконавцем, оскільки рішення місцевого господарського суду є таким, що не набрало законної сили, не було скасоване чи визнане нечинним, а апеляційне провадження, яке було відкрите після поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги з прийняттям скарги до розгляду, не завершене.
Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Конституційного суду України, Європейського суду з прав людини та Верховного Суду про те, що виконавче та судове провадження є цілісним процесом та про те, що лише судові рішення, що набрали законної сили, є остаточними та обов`язковими до виконання, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать цим висновкам, а при вчиненні виконавцем дії щодо зупинення виконавчого провадження на підставі статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" судове рішення не виконується.
Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" про визнання незаконними рішення, дії та бездіяльності приватного виконавця та зобов`язання вчинити дії