ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/1317/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Кондратова І.Д., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Залів Шіп Дизайн" - Антононов К.О. (адвокат),
Товариства з обмеженою відповідальністю "Амісо-Ойл" - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Залів Шіп Дизайн"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2021 (суддя Мавродієва М.В.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 (колегія суддів: Богацька Н.С., Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Залів Шіп Дизайн" (далі - ТОВ "Залів Шіп Дизайн")
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амісо-Ойл" (далі - ТОВ "Амісо-Ойл")
про визнання додаткової угоди до договору оренди частково недійсною.
СУТЬ СПОРУ
1. 11.05.2017 ТОВ "Залів Шіп Дизайн" та ТОВ "Амісо-Ойл" уклали додаткову угоду №2 до договору оренди приміщень, якою було передбачено, що у випадку дострокового припинення договору за ініціативою орендаря оплата орендних платежів проводиться і начисляється орендодавцем до кінця поточного року, в якому відбулось припинення договору.
2. Договір було припинено достроково з 24.03.2018 за ініціативою ТОВ "Залів Шіп Дизайн". ТОВ "Амісо-Ойл" виставило рахунок за орендну плату до кінця 2018 року. У 2020 році ТОВ "Залів Шіп Дизайн" звернулося до суду із позовом про визнання додаткової угоди №2 частково недійсною.
3. Суд першої інстанцій визнав, що спірна умова додаткової угоди суперечить вимогам ст.762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), проте у позові відмовив у зв`язку із пропуском ТОВ "Залів Шіп Дизайн" позовної давності. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін.
4. ТОВ "Залів Шіп Дизайн" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, стверджуючи, що строк позовної давності не пропущений, адже до моменту виставлення йому рахунку орендодавцем позивач по іншому тлумачив відповідне положення договору.
5. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- чи може перебіг позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним певного положення договору починатися не з дати укладення такого договору, а з моменту, коли інша сторона договору скористалася відповідним положенням договору (яке до цього моменту не застосовувалося до регулювання відносин між сторонами) або з моменту виявлення розбіжностей у тлумаченні змісту договору його сторонами;
- чи переривається перебіг позовної давності пред`явленням позову у іншій справі до того самого відповідача з частково співпадаючим предметом позову, але з іншими підставами позову та правовим обґрунтуванням позовних вимог.
6. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких міркувань.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами
7. 29.12.2016 ТОВ "Залів Шіп Дизайн" (за договором - орендар) та ТОВ "Амісо-Ойл" (за договором - орендодавець) уклали договір оренди приміщень №17/03 (далі - Договір оренди), яким передбачено:
- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, площею 285 кв. м, розміщене за адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 1/3, на шостому поверсі 6-ти поверхового будинку, частина якого знаходиться у власності орендодавця; майно передається в оренду в цілях організації офісу орендаря (п.1.1);
- орендар вступає в строкове платне користування майном не раніше дати підписання сторонами цього Договору і відповідно до умов акту приймання-передачі майна (додаток №1) (п.2.1);
- об`єкт оренди передається орендарю за актом приймання-передачі в триденний строк з дня підписання цього Договору; акт приймання-передачі є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.2);
- передане майно залишається у власності орендодавця, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.3);
- у випадку припинення даного договору майно повертається орендарем аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю даним договором; майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі (додаток №2) (п.2.4);
- орендна плата складає 27 075,00 грн за кожний місяць оренди, за ціною 95,00 грн за один кв. м (п.3.1);
- оплата орендних платежів відбувається шляхом перечислення орендарем грошових коштів на банківських рахунки орендодавця відповідно до виставлених рахунків (п.3.2);
- орендна плата виплачується орендарем за поточний місяць не пізніше 30 числа поточного місяця шляхом зарахування на розрахунковий рахунок орендодавця відповідно до виставлених рахунків; якщо останній день виплати випадає на вихідний або святковий день, то орендна плата платиться в перший робочий день, наступним за вихідним або святковим днем (п.3.6);
- орендна плата начисляється з моменту передачі орендованого майна орендарю відповідно до акту приймання-передачі; нарахування припиняється з моменту прийому орендованого майна орендодавцем відповідно до акту приймання-передачі (п.3.7);
- обов`язки орендаря визначені розділом 4 Договору оренди, згідно з яким останній зобов`язується:
(і) використовувати орендоване майно відповідно до його призначення і умов цього Договору (п.4.1);
(іі) своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 4.2);
(ііі) забезпечувати збереженість орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати міри протипожежної безпеки (п. 4.3);
(iv) своєчасно проводити поточний ремонт орендованого приміщення (п.4.4);
(v) провести капітальний ремонт орендованого приміщення з письмової згоди орендодавця, або якщо капітальний ремонт не проведено орендодавцем, що перешкоджає використанню майна у відповідності до призначення і умов Договору; у таких випадках вартість ремонту зараховується в рахунок плати або відшкодовується орендодавцем (п.4.5);
(vi) у разі припинення або розірвання Договору повернути орендодавцю орендоване приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, і відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п.4.6);
(vii) у разі припинення або розірвання Договору покращення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відділити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невід`ємні покращення власністю орендодавця (п. 4.7);
(viii) у разі розірвання або припинення дії цього Договору демонтувати від`ємні покращення орендованого майна, що є власністю орендаря відповідно до цього Договору, не порушуючи при цьому цілісність і загальний стан орендованого приміщення (п. 4.8);
(ix) не передавати орендоване приміщення в суборенду без письмової згоди орендодавця (п. 4.9);
- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.8.1);
- цей Договір діє з 01.01.2017 по 31.12.2017 включно, а відповідно до п. 9.2 якщо по закінченню строку оренди жодна із сторін письмово не заявила про небажання продовжити Договір, він вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, який був раніше встановлений Договором (п.9.1);
- цей Договір не підлягає розірванню в односторонньому порядку крім випадків, визначених цим Договором, а також тих випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови Договору і свої обов`язки (п.9.4);
- Згідно з п.9.5 Договору дія Договору припиняється в результаті:
(і) закінчення строку, на який він був укладений;
(іі) несвоєчасного внесення орендатором орендної плати відповідно до п.3.8 Договору;
(ііі) загибелі орендованого майна;
(iv) достроково за взаємною згодою або за рішенням господарського суду;
(v) банкротства орендаря і в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України;
(vі) невиконанням сторонами зобов`язань, передбачених цим Договором;
- всі зміни до Договору вносяться винятково в письмовому вигляді і оформлюються двосторонніми додатковими угодами до Договору (п.9.6).
8. 01.01.2017 сторони Договору уклали та підписали акт №1 приймання-передачі майна в оренду (додаток №1 до Договору оренди), згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування з 01.01.2016 без права викупу частину нежитлового приміщення за адресою: 54030, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд. №1/3, що знаходиться на балансі орендодавця, площею 285 кв.м.
9. 31.03.2017 сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору оренди, якою зменшили площу орендного приміщення до 270 кв.м з 01.04.2017 (п.1); зменшили орендну плату з 01.04.2017 до 25 650 грн (п.2).
10. 31.03.2017 підписано акт №1 приймання-передачі майна з оренди, згідно з яким 31.03.2017 орендар передав, а орендодавець прийняв із строкового платного володіння і користування без права викупу частину нежитлового приміщення, що перебуває на балансі орендодавця (п.1); місце знаходження об`єкта оренди: 54030, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд. №1/3, каб. №601, пов. 6 (п.2); загальна площа переданого об`єкта оренди 15 кв. м.
11. 11.05.2017 сторони уклали додаткову угоду №2 до Договору оренди (далі - додаткова угода №2), якою збільшили орендну плату до 71 431,20 грн (п.1); виклали п. 3.3 Договору в іншій редакції (п.2); доповнили Договір п.4.10 такого змісту: "у разі, якщо орендар заявляє про намір припинити Договір до закінчення його строку дії, орендар зобов`язаний письмово попередити орендодавця про дату закінчення договору не пізніше, ніж за 2 місяці. В такому випадку оплата орендних платежів проводиться і нараховується орендодавцем до кінця поточного року, в якому відбулось припинення Договору" (п.3); продовжили строк дії Договору до 30.11.2019 (п.4).
12. 24.01.2018 ТОВ "Залів Шіп Дизайн" повідомило ТОА "Амісо-Ойл" про дострокове розірвання договору з 24.03.2018.
13. ТОВ "Амісо-Ойл" у листі від 13.03.2018 №1801/S, керуючись п.4.10 Договору оренди, просив орендаря провести оплату орендних платежів до кінця 2018 року відповідно до виставленого рахунку від 12.03.2018 №3-01/18 на суму 651 385,80 грн за 9 місяців.
14. 28.03.2018 ТОВ "Залів Шіп Дизайн" листом №33/S повідомило ТОВ "Амісо-Ойл" про те, що орендні приміщення за Договором оренди звільнені 24.03.2018 та направило акт приймання-передачі майна від 24.03.2018.
15. 02.04.2018 ТОВ "Амісо-Ойл" листом №1802/S повторно звернулось до директора ТОВ "Залів Шіп Дизайн" з вимогою про оплату боргових зобов`язань до 06.04.2018 за рахунками №03/18 від 02.03.2018 на суму 72 376,20 грн за березень та №3-01/18 від 12.03.2018 на суму 651 385,80 грн за 9 місяців.
16. 04.04.2018 ТОВ "Амісо-Ойл" листом №1803/S повідомило, що підписаний з їх сторони акт приймання-передачі майна із оренди був відправлений 03.04.2018 службою "Укрпошта експрес" за адресою: м.Миколаїв, вул.Мала Морська 1085, оф. 402 та просило підписати і повернути екземпляр відповідачу.
17. 18.04.2018 ТОВ "Амісо-Ойл" листом №1804/S звернулось до директора ТОВ "Залів Шіп Дизайн", яким повідомило, що згідно з актом від 27.03.2018 №2 виявлено недоліки об`єкта оренди на момент передачі та просило виконати оплату за відновлення пошкодженого майна в сумі 56 580,00 грн відповідно до рахунку від 18.04.2018 №5/18.
18. ТОВ "Залів Шіп Дизайн" перерахувало на рахунок ТОВ "Амісо-Ойл" оплату за послуги з надання приміщення в оренду за період з січня 2017 року по лютий 2018 року, згідно з Договором оренди без ПДВ у таких розмірах: 27 075,00 грн (платіжне доручення №30); 27 075,00 грн (платіжне доручення №199); 25 650,00 грн (платіжне доручення №275); 25 650,00 грн (платіжне доручення №375); 71 037,00 грн (платіжне доручення №445); 70 467,00 грн (платіжне доручення №515); 69 808,50 грн (платіжне доручення №601); 69 373,80 грн (платіжне доручення №663); 71 606,70 грн (платіжне доручення №753); 72 527,40 грн (платіжне доручення №807); 73 321,20 грн (платіжне доручення №898); 75 780,90 грн (платіжне доручення №951); 75 176,10 грн (платіжне доручення №1057).
19. ТОВ "Залів Шіп Дизайн" не підписало акт приймання-передачі майна з оренди №2, в якому визначено недоліки об`єкта оренди на момент передачі та акт виконаних робіт (наданих послуг) №1803 до Договору оренди на суму 72 376,20 грн без ПДВ за надані послуги в період з 01 по 31 березня 2018 року.
20. 07.12.2018 ТОВ "Залів Шіп Дизайн" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "Амісо-Ойл" про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди від 11.05.2017 №2до Договору оренди.
21. Господарський суд Миколаївської області рішенням від 02.07.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020, у справі №915/1734/18 у задоволенні вищевказаного позову відмовив, оскільки позивач не надав доказів, що додаткова угода №2 до Договору оренди не відповідає чинному законодавству.
Короткий зміст позовних вимог
22. 28.10.2020 ТОВ "Залів Шіп Дизайн" звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до ТОВ "Амісо-Ойл" про визнання частково недійсною з моменту укладення додаткової угоди №2 до Договору оренди, а саме, просило визнати недійсною умову, яка викладена в останньому реченні п.3 додаткової угоди №2: "У такому випадку оплата орендних платежів здійснюється та нараховується орендарем до кінця поточного року, в якому відбулось припинення договору".
23. Позов мотивовано невідповідністю зазначеної умови п.3 додаткової угоди №2 вимогам ст.762 ЦК, оскільки за період, що триває після розірвання Договору оренди, орендна плата сплачуватися не може.
24. У відзиві на позов відповідач заявив клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
25. Господарський суд Миколаївської області рішенням від 15.02.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021, у задоволенні позову відмовив.
26. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що:
- викладена у п.3 додаткової угоди №2 умова такого змісту: "У такому випадку оплата орендних платежів проводиться і нараховується орендарем до кінця поточного року, в якому відбулося припинення Договору" суперечить ч.1 ст.762 ЦК, а тому, в силу приписів ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК є недійсною;
- спірна умова додаткової угоди №2 за своєю формою та змістом не може бути віднесена до видів забезпечення виконання зобов`язань, оскільки незрозуміло, яким чином вона спонукатиме боржника до належного виконання своїх зобов`язань за договором оренди;
- укладаючи додаткову угоду, позивач знав (не міг не знати) про наявність умови щодо недійсності якої ним пред`явлено даний позов, у зв`язку з чим, початком перебігу позовної давності є 12.05.2017 - наступний день за днем події, з якою пов`язано його початок;
- помилковими є твердження позивача про те, що перебіг позовної давності потрібно відраховувати з 15.03.2018 - дати пред`явлення неправомірної вимоги відповідача про сплату орендних платежів, адже така вимога обумовлена положеннями додаткової угоди №2 про наявність та зміст якої позивач був обізнаний з моменту її укладання; застосування відповідачем такої умови не змінює визначеного статтями 253, 261 ЦК порядку обчислення позовної давності для вимог про визнання правочину недійсним;
- загальна позовна давність у три роки для звернення до суду про визнання частково недійсним п.3 додаткової угоди, перебіг якої розпочався з 12.05.2017, сплив 12.05.2020;
- позовна заява про визнання частково недійсною з моменту укладення додаткової угоди до Договору була направлена на адресу суду першої інстанції 28.10.2020, тобто поза межами позовної давності, а тому у спірних правовідносинах має місце зволікання позивача щодо захисту свого порушеного права;
- позивач під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не заявляв про поважність причин пропуску позовної давності;
- пропуск позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, згідно із частинами 3, 4 ст.267 ЦК, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог;у справі №915/1734/18 ТОВ "Залів Шіп Дизай" звернулось з позовом до ТОВ "Амісо-Ойл" про визнання недійсною додаткової угоди №2 в цілому, з підстав відсутності у директора позивача повноважень на підписання вказаної додаткової угоди, що є порушенням ч.2 ст.207 ЦК; предметом позову у справі, що розглядається між тими самими сторонами є визнання недійсним окремого пункту додаткової угоди №2 з підстав його невідповідності вимогам ч.2 ст.762 ЦК;
- аналіз справи №915/1734/18 та справи, що розглядається, свідчить про те, що ТОВ "Залів Шіп Дизай" звернулось до суду з відповідними позовними вимогами, які стосуються різних предметів та заявлені з різних матеріально-правових підстав, що унеможливлює переривання позовної давності у справі №915/1317/20.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
27. 15.07.2021 ТОВ "Залів Шіп Дизайн" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
28. Скаржник у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, посилається на п.1 ч 2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
29. Касаційна скарга мотивована таким:
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 261, 264 ЦК без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.05.2018 у справі №663/2070/15-ц, оскільки не врахували, що подання позову про визнання додаткової угоди №2 недійсною в цілому (справа №915/1734/18) є підставою для переривання позовної давності;
- позовна давність не переривається у разі подання позову, де одночасно виконуються дві ознаки: інший предмет позову та інші матеріально-правові підстави; оскільки у справі №915/1734/18 щодо визнання додаткової угоди №2 недійсною та у справі, що розглядається, мають місце однакові предмети позову (у цій справі позивач лише зменшив розмір позовних вимог), суди мали визнати факт переривання позовної давності;
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №712/21651/12, від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, від 29.12.2020 у справі №909/1165/19 та від 18.05.2021 у справі №922/4571/14 щодо існування підстав вважати позовну давність такою, що не переривалася, оскільки правовідносини у цих справах та справі, що розглядається, не є подібними;
- скаржник дізнався про порушення його права не в момент підписання додаткової угоди №2, тобто 11.05.2017, а в момент пред`явлення йому відповідачем вимоги про сплати орендних платежів за період з квітня по грудень 2018 року, тому перебіг позовної давності розпочався в момент отримання такого повідомлення, тобто 15.03.2018.
30. Відзив на касаційну скаргу станом на 20.10.2021 на адресу Верховного Суду не надходив.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
31. Верховний Суд ухвалою від 27.09.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Залів Шіп Дизайн", розгляд касаційної скарги призначив на 20.10.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо початку перебігу позовної давності
32. У касаційній скарзі ТОВ "Залів Шіп Дизайн" зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково визначили момент початку перебігу строку позовної давності щодо пред`явлених позивачем вимог.
33. Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
34. Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі №663/2070/15-ц, на яку посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження, зазначає, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Строк позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
35. За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тому перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (аналогічний висновок викладений в п. 79 постанови Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №914/687/20).
36. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
37. Від визначення початкового моменту перебігу позовної давності залежить правильність обчислення позовної давності і захист порушеного права (постанова Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/9452/17).
38. Тому для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому враховуватись має не лише безпосередня обізнаність особи про факти порушення її прав, а й об`єктивна можливість особи знати про ці факти (подібні висновки викладені в пунктах 81 та 82 постанови Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №914/687/20).
39. Верховний Суд неодноразово наголошував, якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив (постанови Верховного Суду від 23.02.2021 у справі №910/5349/18, від 23.02.2021 у справі №910/5349/18, від 18.05.2021 у справі №922/4571/14, від 13.10.2021 у справі №914/687/20 тощо).
40. Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушено права (постанова Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/9452/17).
41. Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 у справі №910/13119/17 навів правовий висновок, за яким для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
42. Суд першої інстанції встановив, що 11.05.2017 сторони уклали додаткову угоду №2 до Договору оренди, відповідно до якої Договір оренди був доповнений п. 4.10 такого змісту: "У випадку, якщо Орендар заявляє про намір припинити договір до закінчення його терміну дії, Орендар зобов`язаний письмово попередити Орендодавця про дату припинення Договору не пізніше, ніж за 2 (два) місяці. У такому випадку оплата орендних платежів проводиться і нараховується Орендарем до кінця поточного року, в якому відбулося припинення Договору".
43. Суд першої інстанції за результатами розгляду справи дійшов висновків, що наведене положення додаткової угоди №2 суперечить ч.1 ст.762 ЦК, а тому відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК є недійсним. Зазначений висновок сторони не оскаржували.
44. Тобто у цій справі вимога позивача стосується визнання недійсним положення додаткової угоди №2 про внесення змін до Договору оренди у зв`язку з його невідповідністю нормам чинного законодавства.
45. Верховний Суд неодноразово зазначав, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом саме на момент його укладення (постанови Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №177/1942/16-ц, від 10.03.2021 у справі №201/8412/18 тощо).
46. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що спірна додаткова угода №2 від імені ТОВ "Залів Шіп Дизайн" була підписана його директором - Приходьком В.К.
47. Зі змісту частини 3 ст. 92 ЦК (в редакції, що діяла станом на момент укладення додаткової угоди №2) вбачається, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. Особою, яка діє від імені товариства з обмеженою відповідальністю є її директор відповідно до ч. 5 ст. 62 Закону "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла станом на момент укладення додаткової угоди №2) та статуту ТОВ "Залів Шіп Дизайн".
48. Тому в момент підписання додаткової угоди №2 ТОВ "Залів Шіп Дизайн" було обізнане про існування спірного положення додаткової угоди та її зміст.
49. Для юридичної особи (суб`єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/14006/18, від 22.10.2019 у справі №910/15453/17, від 02.07.2019 у справі №910/14018/18, у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №3-59гс14).
50. Тому порушення вимог законодавства було допущене сторонами саме в момент укладення додаткової угоди №2, тобто 11.05.2017, і саме в цей момент ТОВ "Залів Шіп Дизайн" повинне було знати про те, що в силу ч. 1 ст. 762 ЦК орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном, що відповідає суті орендних правовідносин, які полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.
51. Подібний висновок щодо початку перебігу позовної давності з моменту укладення угоди, положення якої не відповідають вимогам законодавства, міститься в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/9452/17.
52. Враховуючи викладене, позивач в момент укладення додаткової угоди №2 був обізнаний про зміст такої угоди, в тому числі спірного п. 3, його невідповідність вимогам чинного законодавства, а тому мав об`єктивну можливість звернутись до суду про захист його прав шляхом визнання спірного п. 3 додаткової угоди №2 недійсним з моменту її укладення. Тому суди правильно не взяли до уваги доводи ТОВ "Залів Шіп Дизайн" про те що перебіг позовної давності має починатись з моменту отримання ним листа відповідача від 13.08.2018 №1801/S, який містив рахунок та з якого ТОВ "Залів Шіп Дизайн" довідався про різне тлумачення сторонами п.3 додаткової угоди №2.
53. При цьому твердження скаржника про те, що перебіг позовної давності має починатись з моменту отримання рахунку від відповідача про сплату орендної плати за 9 місяців - з квітня по грудень 2018 року, в сукупності з тією обставиною, що він знав про невідповідність п. 3 додаткової угоди №2 та мав об`єктивну можливість звернутись до суду про визнання його недійсним саме з моменту укладення такої угоди, однак не робив цього, свідчить про те, що ТОВ "Залів Шіп Дизайн" пов`язує порушення його прав не зі змістом самого п. 3 додаткової угоди №2, а з діями відповідача щодо його виконання - стягнення орендної плати до кінця 2018 року.
54. Вимога щодо визнання недійсним п. 3 додаткової угоди №2 не є тотожною до оскарження дій відповідача щодо стягнення орендної плати за період з квітня по грудень 2018 року. У разі існування відповідного спору, ТОВ "Залів Шіп Дизайн" не позбавлено можливості надавати доводи щодо невідповідності змісту п. 3 додаткової угоди №2 вимогам чинного законодавства.