ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 826/15174/18
адміністративне провадження № К/9901/14963/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
секретар судового засідання - Титенко М.П.,
за участю:
представника позивача - Старик В.М.,
представника відповідача - Макаренко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду у м. Києві від 13 лютого 2019 року (суддя Васильченко І.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (головуючий суддя Сорочко Є.О., судді: Коротких А.Ю., Федотов І.В.) у справі №826/15174/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Систем" (надалі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року №0009041401, №00009031401, №0009071401, №0009051401 та №0009021401.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 29 травня 2018 року № 367/26-15-14-01-05/38193549 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та застосовано штрафні санкції.
Рішенням Окружного адміністративного суду у м. Києві від 13 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року №0009041401, №00009031401, №0009071401, №0009051401 та №0009021401.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки про порушення податкового законодавства зроблені податковим органом без аналізу первинних бухгалтерських документів позивача та його контрагентів, висновувались лише на припущеннях, ґрунтуються виключно на податковій інформації, яка має додатковий характер і сама собою без дослідження документів, визначених Податковим кодексом України не може бути єдиною та достатньою підставою для об`єктивного висновку про порушення позивачем податкового законодавства. Суд апеляційної інстанції також наголосив на тому, що висновки акту перевірки не містять посилань на порушення позивачем строку сплати грошових зобов`язань.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду у м. Києві від 13 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зокрема, недослідження судами: доводів відповідача про ненадання позивачем ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи судами, первинних документів в підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності за укладеними договорами між позивачем та іншими суб`єктами господарювання; доказів податкового органу в підтвердження наявності у позивача первинних документів, які були повернуті слідчим відділом податкового органу; доказів в підтвердження наявності кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача. Посилається на неврахування судами, що ОСОБА_1 не є директором товариства та всі документи ним підписані не можуть бути прийняті судом до уваги.
У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 22 травня 2012 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 29 травня 2018 року № 367/26-15-14-01-05/38193549 (надалі - акт перевірки).
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року:
- № 0009021401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10 315 934 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 8 927 467,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 388 467,00 грн;
- № 0009031401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 9 604 738 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 7 683 791,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1920947,00 грн;
- № 0009071401, яким накладено штраф у розмірі 510 грн у зв`язку із ненаданням позивачем до перевірки запитаних документів;
- № 0009041401, яким за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 % на суму 6 357,64 грн;
- № 0009051401, яким за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % на суму 8 851,36 грн.
За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій становлено, що податковим органом з метою підтвердження провомірності формування податкового кредиту та витрат запитувалися у Товариства документи за перевіряємий період по взаємовідносинах з ПрАТ "СОЛДІ І КО", ПП "СУЧАСНИЙ ДІМ І КО", TOB "СТРОЙГРАД ПЛЮС", TOB "МЕТАЛ ХОЛДІНГ ТРЕЙД", TOB "КАСТ АЙРОН", TOB "БУД СОЮЗ КАПІТАЛ", TOB "МАРСЕЛЬ ГРУП", TOB "БУДІВЕЛЬНА ЛІГА ЛТД", TOB "ОПТОВИК ТОРГ ПЛЮС", TOB "БАЗАЛЬТ ІНВЕСТМЕНТ", TOB "ТД АМЕРІЯ", TOB "ГЛОБАЛ ГРУП", TOB "ЕЛЬФОЛС", TOB "НОУПЕН", TOB "БУДМОНТАЖ ВКК", TOB "СФЕРАСТРОЙ СЖК", TOB "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АЛЬТОР" (TOB "ЖИТЛОБУДМОНТАЖ"),, TOB "МІНІ-СІ ПАМ", TOB "МАРКЕТ ТОРГ", TOB "КОМ ТЕХ УКРАЇНА", TOB "ЗАРІН-ГРУП", TOB "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОФІТВАН".
Позивачем направлено відповідачу лист від 3 травня 2018 року № 12/05-18-С, яким повідомлено про неможливість проведення перевірки у зв`язку з витребуванням запитуваних документів слідчими органами. Про неможливість надання відповідних документів позивач неодноразово повідомляв також і у ході проведення перевірки.
Судам надано постанову старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Мазур А.С. від 27 лютого 2017 року (кримінальне провадження № 12015100020004277), відповідно до якої у позивача витребувано оригінали документів по взаємовідносинам із зазначеними вище суб`єктами господарювання.
Також, постановою старшого слідчого з ОВС слідчого управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України Лисенко О.О. (кримінальне провадження № 32015100010000126) витребувано у позивача документи по взаємовідносинам із TOB "БК "АЛЬТОР", ТОВ "ДЕМОНТАЖ ВКК", TOB "БК "ПРОФІТВАН", TOB "СТРОЙГРАД", ПП "СУЧАСНИЙ ДІМ І КО", TOB "МАРСЕЛЬ ГРУП", ТОВ "БАЗАЛЬТ ІНВЕСТМЕНТ", TOB "КАСТ АЙРОН", ПП "ЕЛЬФОЛС", ПП "НОУПЕН", TOB "КОМ ТЕХ УКРАЇНА", ТОВ "БУД СОЮЗ КАПІТАЛ", TOB "ДЕЛІС БУД", ТОВ "ІБК "СИСТЕМ-ГРУП", TOB "ЛІРЕЙН ПЛЮС", TOB "ІК МІСІЯ", TOB "СВ АЛЬТЕРА КИЇВ", TOB "СП УДТ", TOB "ПЛЮС ЛТД".
На виконання постанов слідчих позивачем були надані витребувані документи по взаємовідносинам із згаданими контрагентами, про що було повідомлено податковий орган.
Тобто, під час перевірки первинні документи не надавались в зв`язку з їх витребуванням правоохоронними органами.
У подальшому, первинні документи були повернуті позивачу, що підтверджується фотокопією розписки про отримання (без дати), з якої вбачається, що директор Товариства отримав документи, які були надані ним слідчому на виконання постанови від 27 лютого 2017 року (кримінальне провадження № 12015100020004277).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділу V цього Кодексу.
За змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Суди, встановлюючи протиправність податкових повідомлень рішень від 25 червня 2018 року №00009031401, №0009071401, №0009021401, фактично погодились з реальністю господарських операцій між позивачем та його контрагентами без дослідження первинних документів, їх змісту, наявності кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача, при цьому не надавши оцінку саме факту відсутності і можливості надання позивачем зазначених документів під час перевірки, причинам такого ненадання.
Водночас, як зазначалось раніше, висновки акту перевірки ґрунтуються саме на тому, що Товариством не надано до перевірки первинних бухгалтерських (податкових) документів, на підставі яких було сформовано показники звітності підприємства з причин їх знаходження у Старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві Мазур Ю.С. в рамках кримінального провадження.
Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Пунктом 85.8 статті 85 ПК України встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
В силу приписів пункту 85.9 статті 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
За змістом статті 159 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - КПК України) тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
За приписами статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання (стаття 103 КПК України).
Податковий орган в акті перевірки зазначив про ненадання Товариством до перевірки протоколу обшуку, виїмки та відповідної ухвали слідчого судді, суду, та з цих підстав дійшов висновку про відсутність у позивача під час складання звітності документів в підтвердження взаємовідносин позивача з його контрагентами. Під час розгляду справи податковий орган неодноразово наполягав на тому, що фактично виїмки документів не відбувалось, позивач надавав документи слідчому управлінню на підставі постанови про витребування документів, які йому повернуто під розписку та він мав можливість надати такі документи податковому органу, зробити з них копії, проте їх навмисно не надав.
Вказані обставини відсутності факту виїмки або вилучення документів правоохоронними органами залишено поза увагою суду. Витребування документів та вилучення і виїмка є різними процесуальними діями, а в сукупності із встановленим фактом їх отримання представником позивача, може свідчити про їх умисне ненадання під час перевірки. Жодних доказів про дату їх отримання або неможливість їх отримання для надання до перевірки суду не надано.
Отже судами неправильно застосовано норми ст.ст. 44, 85 ПК України, які не регулюють питання не надання документів під час перевірки у разі їх витребування правоохоронними органами.
Також судами попередніх інстанцій не досліджено і не надано оцінку посиланням відповідача на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача, на встановлені в акті перевірки обставини щодо надання пояснень засновниками, директорами та головними бухгалтерами підприємств - контрагентів позивача щодо непричетності останніх до господарських взаємовідносин з позивачем. Не надано оцінку і доводам податкового органу стосовно того, що ОСОБА_1 не є директором Товариства.
Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Однак, судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено обставини встановлені у кримінальних провадженнях, не з`ясовано чи були допитані свідки щодо причетності до ведення господарської діяльності від імені цього підприємства, не досліджено наявність або відсутність вироків у зазначених вище кримінальних провадженнях.
В судових рішеннях лише зазначено про взаємовідносини між позивачем та наведеними вище суб`єктами господарювання, натомість судами не досліджено які між ними відбувалися правовідносини та чим це підтверджується або спростовується, які посадові особи підписували первинні документи за такими господарськими відносинами.
Без дослідження змісту господарських операцій неможливо встановити правомірність віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що податковий орган неодноразово звертав увагу суду на наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача та відсутність первинних документів, проте, судами попередніх інстанцій не досліджено зазначені обставини, на які посилався податковий орган під час розгляду цієї справи. Дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки наведені матеріали містять відомості щодо фіктивності саме суб`єктів господарювання, які є контрагентами позивача у цій справі.
Факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.
Верховний Суд зазначає, що господарські операції для формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належними та допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Однак, судами попередніх інстанцій не встановлено взагалі фактичних обставини у справі та обставин, встановлених під час перевірки.
Суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2018 року №00009031401, №0009071401, №0009021401.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновками судових інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2018 року №0009041401, яким за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 % на суму 6 357,64 грн та №0009051401, яким за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % на суму 8 851,36 грн, оскільки судами встановлено, що висновки акту перевірки в цій частині не містять посилань на порушення позивачем строку сплати грошових зобов`язань, актом перевірки не встановлено граничні терміни сплати таких грошових зобов`язань, дату їх фактичної сплати позивачем, що є порушенням вимог пунктів 1.5, 1.6, 1.7, 2.1, підпунктів 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3 пункту 2.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року №1003.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у визначеній вище частині.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд