ПОСТАНОВА
Іменем України
01 листопада 2021 року
Київ
справа №620/1837/20
адміністративне провадження № К/9901/10305/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 (головуючий суддя: Заець О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 (головуючий суддя: Бєлова Л.В., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі №620/1837/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області або відповідач), в якому просив:
визнати неправомірним рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області, викладене у формі листа від 27.01.2020 №2500-0325- 9/382, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років на підставі Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон №2262-ХІІ);
зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, починаючи з 15.05.2014.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить касаційний суд скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.05.2015 через ДФС України позивач, разом з іншими документами, подав заяву про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Листом від 03.06.2015 №5118/ч/99- 99-04-04-02-14 ДФС України повідомила, що позивач звільнений з податкової міліції наказом ДПС України від 30.09.2013 №008-о/д з 21.10.2013 з вислугою у календарному обчисленні 19 років 10 місяців 05 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.02.2018 у справі №825/820/17, яке набрало законної сили 21.08.2018, зокрема, зобов`язано ДФС України вчинити дії щодо оформлення та подання документів про призначення пенсії згідно заяви ОСОБА_1 від 15.05.2015 до ГУ ПФУ в Чернігівській області у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Пенсійного Фонду України №3-1 від 30.01.2007 (далі - Порядок №3-1).
Листом від 14.01.2019 №771/5/99-99-21-10-01-16 ДФС України повідомила про те, що на виконання судового рішення у справі №825/820/17 заяву від 15.05.2015 про призначення пенсії за вислугу років, разом з іншими необхідними документами, було направлено до ГУ ПФУ в Чернігівській області.
Відповідно до інформації, зазначеній у поданні Управління оперативного документування Головного оперативного управління ДФС України на призначення пенсії від 14.01.2019 №21-1001/30, вислуга років ОСОБА_1 станом на 21.10.2013 складає в календарному обчисленні - 19 років 10 місяців 5 днів, в пільговому обчисленні - 29 років 00 місяців 12 днів, що підтверджується наказом ДПС України від 30.09.2013 №008-о/д.
Листом від 05.03.2019 №858/03/ч-12, відповідач повідомив позивача про повернення документів для призначення пенсії, що надійшли від ДФС України листом №771/5/99-99-21-10-01-16 від 14.01.2019.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач оскаржив їх в судовому порядку.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі №620/2669/19 позов задоволено: визнано неправомірним повернення ГУПФУ в Чернігівській області до ДФС України документів для призначення пенсії, що надійшли від податкового органу листом №771/5/99-99-21-10-01-16 від 14.01.2019; зобов`язано ГУПФУ в Чернігівській області повторно розглянути подані ДФС України документи, згідно листа податкового органу №771/5/99-99-21-10-01-16 від 14.01.2019 та прийняти рішення щодо призначення пенсії або про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
На виконання судового рішення у справі №620/2669/19 ГУПФУ в Чернігівській області розглянуло питання щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років і прийняло рішення, оформлене листом від 27.01.2020 №2500-0325-9/382, про відмову у призначенні пенсії. В якості підстави для відмови пенсійний орган послався на те, що на день звільнення зі служби (21.10.2013) ОСОБА_1 не мав визначеної Законом №2262-ХІІ вислуги років (21 календарний рік та 6 місяців і більше) для призначення даного виду пенсії.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що право на пенсію за вислугу років у нього виникло ще у жовтні 2007 року, до внесення в статтю 12 Закону №2262-ХІІ змін щодо умов виходу на пенсію згідно Закону №3668-VI, який набув чинності з 01.10.2011. Проте фактично таке право позивач реалізував у травні 2015 року, коли законодавцем змінено умови призначення даного виду пенсії. Вважає, що зміна умов призначення пенсії погіршило його юридичне становище стосовно права на призначення пенсії на умовах, коли таке право фактично виникло (до 01.10.2011). Відповідно підвищення стажу роботи порушує його легітимні очікування на призначення пенсії за вислугу років.
Відповідач позов не визнав. Наполягає, що у позивача недостатньо вислуги років для призначенні пенсії на підставі "а" частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Законом №2262-ХІІ чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності 21 календарного року та 6 місяців і більше, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. Законодавцем розмежовано такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років". До вислуги років можливо зарахувати стаж роботи у пільговому обчисленні і цей стаж також враховується при призначенні пенсії. Однак, для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі, до якої не передбачено зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні. З огляду на те, що станом на момент звільнення позивача зі служби його вислуга у календарному обчисленні складає лише 19 років 10 місяців 5 днів, підстави для призначення пенсії на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ відсутні.
Також суд апеляційної інстанцій зазначив, що порядок призначення пенсії за вислугою років визначається положеннями Закону №2262-ХІІ, чинними саме на день звільнення особи зі служби, а не на час, коли особа мала право на пенсію за вислугою років, до змін внесених в законодавство, однак цим правом не скористалася.
При ухваленні судового рішення суди послалися на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.03.2018 (справа №295/6301/17), від 19.09.2018 (справа №725/1959/17), від 22.11.2018 (справа №161/4876/17), від 22.01.2019 (справа №295/10742/16-а, від 27.02.2019 (справа №295/6454/17), від 10.07.2019 (справа №299/509/15-а), від 25.07.2019 (справа №806/1402/16), від 27.03.2020 (справа №569/727/17).
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Стверджує, що правовідносини з пенсійного забезпечення особи виникають не з моменту звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на пенсію. Зазначає, що право на пенсію виникло у позивача до внесення змін у пункт "а" частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, тому застосування до цих правовідносин положень пункту "а" частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ після внесених змін, тобто у редакції з 01.10.2011, є неправомірним.
Також скаржник просить врахувати, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду (постанова від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону N 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17, на які посилалися суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому підтримав раніше висловлену позицію щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугу років.