ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 380/1554/20
адміністративне провадження № К/9901/25263/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Коморного О.І. від 23.04.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Макарика В.Я., суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М. від 02.09.2020
у справі № 380/1554/20
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Львівській області
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі також - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 05.02.2020 № ЛВ542/893/АВ/ФС про накладення штрафу на позивача.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020, позов задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05.02.2020 №ЛВ5043/893/АВ/ФС; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1252,00 грн.
3. 05.10.2020 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
4. Ухвалою Верховного Суду від 13.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що до Головного управління Держпраці у Львівській області надійшов лист Сокальської районної державної адміністрації Львівської області №01-08/19200 від 15.11.2019, яким повідомлено про виявлення районною робочою групою ознак порушення законодавства про працю позивачем, що полягали у ненаданні документів про працевлаштування двох найманих працівників.
6. За результатами проведеного аналізу вказаної інформації та інформації, що надійшла з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, заступником начальника управління - начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Щербою Н. підготовлено доповідну записку № 6030/1, у якій повідомлено, що ФОП ОСОБА_1 може використовувати найманих працівників без належного оформлення трудових відносин.
7. Уповноваженою посадовою особою начальником Вільховою О.О. видано наказ від 09.12.2019 № 2436-П та направлення від 09.12.2019 № 2436, якими головним державним інспекторам Кучмі М.І., Климчук Н.А., Орищак У.В. та Савенко О.В. доручено провести захід державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 .
8. За наслідками інспекційного відвідування 12.12.2019 складено Акт інспекційного відвідування №ЛВ5043/893/НД/АВ, у якому вказано, що 10.12.2019 головним державним інспектором здійснено вихід за адресою фактичного здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (торговий павільйон, роздрібна торгівля м`ясом та м`ясними продуктами). Фіксація заходу державного контролю здійснювалась за допомогою засобів відеотехніки, про що зроблено відмітку в Акті інспекційного відвідування.
9. За робочим місцем продавця виявлено особу, яка назвалась ОСОБА_4 та повідомила, що стажується у підприємця близько тижня. Жодних документів щодо працевлаштування станом на 10.12.2019 не підписувала.
10. Засобами відеотехніки зафіксовано, що ОСОБА_4 перебуває в уніформі продавця, а також здійснює продаж м`ясних товарів покупцям.
11. У подальшому ОСОБА_4 здійснила телефонний дзвінок, після чого прибула особа, яка назвалась ОСОБА_5 . Одягнула уніформу ОСОБА_4 та почала здійснювати продаж м`ясних товарів. Також ОСОБА_5 повідомила головному державному інспектору, що вона працює у підприємця близько року та стажує ОСОБА_4 третій день, а надалі керівник ухвалюватиме рішення щодо прийняття її на роботу.
12. 12.12.2019 інспектором праці видано припис №ЛВ5043/893/АВ/П про усунення виявлених порушень.
13. 24.12.2019 позивачеві скеровано повідомлення про одержання матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого складено Акт від 12.12.2019 №ЛВ5043/893/НД/АВ, який є підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченого частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
14. 24.12.2019 позивач повідомив відповідача про виконання умов припису № ЛВ5043/893/АВ/П.
15. Розглянувши справу, уповноваженою особою Вільховою О.О. встановлено наявність порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України №413, за наслідками чого прийнято постанову про накладення штрафу № ЛВ5043/893/АВ/ФС від 05.02.2020, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн, що передбачений абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.
16. Вважаючи прийняту відповідачем постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
17. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що оскаржувана постанова відповідача не може вважатись законною, оскільки до нього як платника єдиного податку повинно було бути застосовано попередження, а не накладення штрафу. Усупереч вимогам законодавства позивача не було повідомлено про призначення розгляду справи про накладення штрафу.
18. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що доводи позивача про протиправність постанови про накладення штрафу з підстав неповідомлення позивача про розгляд справи є безпідставними. Оскільки правовідносини з виявлення порушення та притягнення до відповідальності тривали на час винесення відповідачем оскаржуваної постанови № ЛВ5043/893/АВ/ФС (05.02.2020), а стаття 265 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 № 378-ІХ (з 02.02.2020) вже не передбачала такий вид відповідальності за вчинене позивачем порушення як штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, то прийняте рішення відповідачем із застосуванням норми законодавства, яка втратила чинність на час його прийняття, не може розцінюватися судом як прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також прийнятим із застосуванням до позивача найбільш сприятливого підходу.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що суди під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не врахували, що позивач підлягає притягненню до відповідальності за порушення законодавства про працю відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України в редакції, яка діяла на день виявлення порушення (підписання акта інспекційного відвідування), тобто до набуття чинності Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю". Окрім цього, розглянувши апеляційну скаргу без участі представника відповідача суд апеляційної інстанції позбавив його можливості звернути увагу на викладені в касаційній скарзі обставини, що мало наслідком їх неврахування під час ухвалення оскаржуваного рішення.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
22. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
24. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, щодо розгляду судом апеляційної інстанції справи за його відсутності, колегія суддів зазначає наступне.
25. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 цю справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження на 02.09.2020.
26. Ця ухвала мотивована тим, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому суд уважав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
27. Так, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 відкрито провадження у цій справі та постановлено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
28. З оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції вбачається, що розгляд справи відбувся в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження. З оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції також убачається, що розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.
29. Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
30. Окрім цього, попри те, що відповідач не брав участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, однак його позиція була викладена в апеляційній скарзі та врахована судом.
31. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права у діях суду апеляційної інстанції щодо призначення цієї справи до розгляду у порядку письмового провадження.
32. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
33. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (далі також - Порядок № 823, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
34. Згідно з пунктом 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
35. Як установлено судами попередніх інстанцій, фактичну перевірку (інспекційне відвідування) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин проведено 10.12.2019, про що складено акт перевірки № ЛВ5043/893/НД/АВ від 12.12.2019. За наслідками інспекційного відвідування встановлено наявність порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України №413.
36. Постановою Головного управління Держпраці у Львівській області від 05.02.2020 № ЛВ5043/893/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими особами на ФОП ОСОБА_1 за порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України - допущення до роботи працівника без укладення трудового договору, накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн, що передбачений абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.
37. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
38. Абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) в редакції, що діяла станом на момент проведення інспекційного відвідування та складення за його результатами акта інспекційного відвідування, передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
39. 12.12.2019 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Кодексу Законів про працю України" № 378-ІХ (далі також - Закон № 378-ІХ), який набрав чинності 02.02.2020 та яким абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України замінено двома новими абзацами, а саме: "Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення".
40. З огляду на викладене, Законом № 378-ІХ пом`якшено відповідальність фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої-третьої груп.
41. У контексті обставин цієї справи колегія суддів зауважує, що у випадку, якщо під час розгляду справи про притягнення особи до відповідальності суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для ухвалення рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а відтак помилковими є доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, щодо можливості застосування у спірних правовідносинах санкції, передбаченої абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України в редакції, що діяла станом на момент проведення інспекційного відвідування та складення за його результатами відповідного акта. Натомість застосуванню підлягає санкція зазначеної статті в редакції, чинній на момент її застосування відповідачем, а саме станом на момент прийняття ним оскаржуваної постанови.
42. Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що оскільки правовідносини з виявлення порушення та притягнення до відповідальності тривали на час винесення відповідачем оскаржуваної постанови № ЛВ5043/893/АВ/ФС (05.02.2020), а стаття 265 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 № 378-ІХ (з 02.02.2020) вже не передбачала такий вид відповідальності за вчинене позивачем порушення як штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, то прийняте рішення відповідачем із застосуванням норми законодавства, яка втратила чинність на час його прийняття, не може розцінюватися судом як прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
43. Відповідно до положень статті 350 КАС України, рішення судів першої та апеляційної інстанції необхідно залишити без змін.
44. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.