ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 804/8748/17
адміністративне провадження № К/9901/63026/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шальєва В.А., судді - Білак С.В., Юрко І.В.)
у справі № 804/8748/17
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0016591305, № 0016601305 від 01.11.2017, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0016571305 від 01.11.2017, рішення про застосування штрафних санкцій № 0016571305 від 01.11.2017,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0016591305, № 0016601305 від 01.11.2017, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0016571305 від 01.11.2017, рішення про застосування штрафних санкцій № 0016571305 від 01.11.2017.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року (головуючий суддя - Кальник В.В.) адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0016591305 від 01.11.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 1664442,83 грн, з яких за основним платежем - 1109628,56 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 554814,27 грн;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0016601305 від 01.11.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 109486,82 грн, з яких за основним платежем - 87589,46 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 21897,36 грн;
- визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.11.2017 №Ф-0016571305 на загальну суму 48168,86 грн;
- визнано протиправним та скасовано рішення №0016571305 від 01.11.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 5955,79 грн;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 8000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем у спірному періоді до складу витрат суми амортизації основних засобів. Вказав, що незастосування пункту 177.4 статті 177 Податковий кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" № 1797-VIII від 21.12.2016 (далі - Закон № 1797-VIII) до правовідносин, які виникли раніше, зокрема, щодо оскаржуваних у цій справі актів індивідуальної дії, призведе до порушення статті 58 Конституції України та статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем первинні документи у повній мірі підтверджують правомірність формування платником витрат у спірному періоді.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що Законом № 1797-VIII пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 177.4.6, відповідно до якого фізичні особи - підприємці (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому, апеляційний суд наголосив на неможливості застосування зазначених змін законодавства до правовідносин, що виникли у 2015-2016 роках. Також суд апеляційної інстанції зазначив про протиправність віднесення позивачем до складу витрат витрат на відрядження, оскільки останні не пов`язані з господарською діяльністю платника.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року залишити без змін. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що ФОП ОСОБА_1 веде бухгалтерський облік основних засобів та має право включати до складу витрат суми, які відносяться на відновлення первісної вартості основних засобів (майна) у зв`язку з їх експлуатацією. Наголошує на тому, що незастосування до спірних правовідносин нової редакції пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України призведе до порушення статті 58 Конституції України та статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є додатковою підставою для визнання протиправними та скасування рішень відповідача. Крім того, позивач зазначає про правомірність формування у спірному періоді витрат, зокрема, віднесення до їх складу витрат на відрядження у липні 2016 року до м. Варшави (Польща) та м. Стокгольму (Швеція), оскільки останні є такими, що прямо пов`язані з його господарською діяльністю, що підтверджується наданими платником первинними документами.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 06.10.2017 №14925/04-36-13-05/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- пункту 163.1 статті 163, статті 176, з урахуванням пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено військовий збір на загальну суму 87589,46 грн, у тому числі за 2015 рік - 43916,30 грн, за 2016 рік - 43673,16 грн;
- пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності на загальну суму 1109628,56 грн, у тому числі за 2015 рік - 585550,61 грн, за 2016 рік - 524077,95 грн;
- пункту 2 частини 1 статті 7, пунктів 5, 11 статті 8, пункту 2 статті 9, з урахуванням частини 3 статті 7, розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ, в результаті чого позивачем занижено єдиний внесок на загальну суму 48168,86 грн, у тому числі за 2015 рік - 11389,11 грн, за 2016 рік - 36779,75 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв:
- податкове повідомлення-рішення № 0016591305 від 01.11.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1664442,83 грн, з яких за основним платежем - 1109628,56 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 554814,27 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0016601305 від 01.11.2017, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 109486,82 грн, з яких за основним платежем - 87589,46 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 21897,36 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.11.2017 № Ф-0016571305 на загальну суму 48168,86 грн;
- рішення № 0016571305 від 01.11.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 5955,79 грн;
Контролюючий орган дійшов висновку про протиправність включення позивачем у 2015-2016 роках до складу витрат сум амортизації основних засобів, а також витрат на відрядження. Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про заниження ФОП ОСОБА_1 належної до сплати суми податкового зобов`язання з військового збору та єдиного внеску у спірному періоді.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення, рішення та вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На думку колегії суддів, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом Україн