Постанова
Іменем України
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 653/2452/19
провадження № 51-3669 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Круценко Т.В.,
захисника в режимі відеоконференції Зайцева М.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Зайцева М.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та прокурора Дідковського В.М. на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у кримінальному провадженні № 12019230140000554 від 25 квітня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кисельовська Кемеровської області Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, частинами 1, 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Іванівського районного суду Херсонської області від 06 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186, частинами 1, 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України із застосуванням положень статей 69, 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 25 квітня 2019 року приблизно об 11:30, знаходячись у приміщенні магазину "Продукти" на вул. Приморській, 71-А у с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючись корисливим мотивом, умисно здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, а саме висловив вимоги працівникам магазину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 негайно передати йому частину товару, що перебував у магазині. При цьому з метою подолання можливого супротиву працівників і з метою змусити їх виконати свої вимоги дістав з кишені принесений із собою револьвер калібру 4 мм, Флобер "Stalker R1-F 2,5" № НОМЕР_1, який спрямував у бік облич вищезазначених осіб, демонструючи їм готовність застосувати револьвер, одночасно наголосив присутнім про наявність у нього зброї та необхідність передачі йому товарно-матеріальних цінностей. ОСОБА_4 побоюючись заподіяння шкоди власному життю або здоров`ю, працівники магазину, підкоряючись наказам ОСОБА_1, безоплатно передали йому скляну пляшку пива "Оболонь преміум" 0,5 л, пачку цигарок "Мальборо" та запальничку "Крікет". Після цього ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5, яка є власником зазначеного магазину, матеріальну шкоду.
При цьому ОСОБА_1 того ж дня приблизно о 13:30, знаходячись за вищевказаною адресою, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючись корисливим мотивом, повторно, умисно, відкрито заволодів пластиковою пляшкою пива "Оболонь Київське" об`ємом 1,2 л, яку схопив із холодильної камери в приміщенні магазину та, не розрахувавшись, швидко вибіг, чим завдав матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_5 .
Крім того, ОСОБА_1 того ж дня приблизно о 12:00, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, знаходячись у приміщенні магазину "Продукти" на вул. Приморській, 105-А у с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючись корисливим мотивом, умисно здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, а саме висловив вимогу працівнику магазину ОСОБА_6 негайно передати йому частину товару, що перебував у магазині. При цьому з метою подолання можливого супротиву присутніх і з метою змусити виконати свої вимоги продемонстрував принесений із собою револьвер, який спрямував у бік присутніх осіб та стукнув ним по прилавку, демонструючи готовність його застосувати. Виконавши перелічені умисні дії, в обстановці, що склалась, з урахуванням раптовості дій, агресивної поведінки, стану алкогольного сп`яніння та наявності зброї ОСОБА_1 створив у присутніх реальне враження того, що у разі протидії або невиконання його вимог погроза застосувати зброю та заподіяти шкоду їх життю або здоров`ю буде негайно реалізована. ОСОБА_4 побоюючись заподіяння шкоди власному життю або здоров`ю, працівник магазину ОСОБА_6, підкоряючись наказам ОСОБА_1, безоплатно передала йому пластиковий бокал пива "ППБ Бочкове" 0,5 л, пачку цигарок "Парламент" та пачку морозива ТМ "Рудь" "Блейк Айс". Після цього ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7, яка є власником зазначеного магазину, матеріальну шкоду.
Також ОСОБА_1 того ж дня приблизно о 14:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, із хуліганських спонукань, з метою демонстрації власної переваги над іншими громадянами та існуючими громадськими нормами звичайного життя прибув до громадського місця, приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2" на АДРЕСА_1, де з метою реалізації зазначеної хуліганської поведінки став висловлювати в бік присутніх ОСОБА_7, ОСОБА_6 та відвідувачів магазину нецензурну лайку, демонстрував, направляв у бік людей принесений із метою залякування та застосування для заподіяння тілесних ушкоджень револьвер. При цьому на вимогу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 припинити протиправні дії ОСОБА_1 з особливою зухвалістю, зневажаючи загальноприйняті норми людської поведінки, продовжував висловлювати на адресу оточуючих нецензурну лайку, погрожував застосувати зброю щодо осіб, які намагатимуться його зупинити, продовжував власну протиправну поведінку протягом 40 хвилин, чим налякав присутніх громадян, викликав у них обґрунтовану тривогу за своє життя та здоров`я, примусив припинити роботу магазину.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 08 липня 2021 року апеляційні скарги захисника Зайцева М.П. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора Ліхтаренка В.В. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Зайцев М.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому вказує, що апеляційний суд, залишаючи вирок місцевого суду без зміни, повною мірою не перевірив доводів апеляційної скарги сторони захисту, не надав на них вичерпної відповіді та, відмовляючи в її задоволенні, належним чином своє рішення не обґрунтував, чим допустив порушення вимог статей 412, 419 КПК України.
На обґрунтування своєї позиції захисник стверджує, що апеляційним судом було залишено поза увагою доводи його апеляційної скарги за епізодом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, щодо відсутності доказової бази, яка підтверджує: факт погрози застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу; факт раптового вимагання у працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передати обвинуваченому товар; факт встановлення особи, яка зазнала нападу. При цьому захисник також зазначає, що судом було проігноровано доводи сторони захисту про те, що показання свідка ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_5 спростовують доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину.
Крім того, захисник зауважує, що апеляційним судом було проігноровано доводи апеляційної скарги за епізодом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, щодо відсутності доказів, які підтверджують факт погрози застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, та факт раптового вимагання у працівника ОСОБА_6 передати обвинуваченому товар. При цьому зазначає, що судом не було спростовано доводи сторони захисту про те, що показання свідка ОСОБА_6 спростовують доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину.
Одночасно захисник стверджує, що апеляційний суд також не перевірив доводів його апеляційної скарги про те, що місцевим судом не було встановлено факту та розміру матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 186 КК України, а також не надано правової оцінки показанням потерпілої ОСОБА_5 щодо відсутності до обвинуваченого претензій матеріального характеру.
Разом з тим захисник вказує, що судом апеляційної інстанції було залишено поза увагою доводи його апеляційної скарги за епізодом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, щодо відсутності доказової бази, яка підтверджує: факт погрози застосування зброї щодо осіб, які намагались зупинити обвинуваченого; факт висловлювання нецензурною лайкою; факт застосування чи погрози застосування зброї з метою завдання тілесних ушкоджень особам, які знаходились у приміщенні; факт наявності в діях ОСОБА_1 хуліганського мотиву. При цьому апеляційним судом також було проігноровано доводи в частині невстановлення конкретних осіб, яким була створена реальна загроза життю чи здоров`ю внаслідок демонстрації револьвера.
Одночасно захисник зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою його доводи щодо ненадання місцевим судом належної правової оцінки показанням потерпілої ОСОБА_7 .
У своїй касаційній скарзі прокурор Дідковський В.М., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого через м`якість, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Крім того, вказує, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 остаточне покарання, належним чином не врахував особу обвинуваченого, ступінь тяжкості вчинених злочинів та обставини їх скоєння, що у свою чергу призвело до порушень вимог статей 50, 65 КК України.
Також прокурор зауважує, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, послався на обставини, які, на переконання сторони обвинувачення, не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України. При цьому прокурор зазначає, що суд, пославшись у вироку на відсутність матеріальних претензій з боку потерпілої, ненастання тяжких наслідків вчинення злочину та наявність на утриманні в обвинуваченого двох малолітніх дітей, повною мірою не обґрунтував, яким саме чином вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Одночасно прокурор стверджує, що вищенаведені доводи були зазначені та описані в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, проте в ході судового розгляду в порядку апеляційної процедури були проігноровані та не знайшли свого відображення в ухвалі суду апеляційної інстанції.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисника та прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Зайцев М.П. підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі. Щодо касаційної скарги прокурора захисник наполягав на залишенні її без задоволення.
Прокурор Круценко Т.В. підтримала касаційну скаргу прокурора Дідковського В.М., просила її задовольнити, ухвалу апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Касаційну скаргу захисника прокурор просила залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги захисника та прокурора не підлягають задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено пунктами 1-3 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Частиною 2 ст. 438 КПК України передбачено, що у зв`язку з наявністю підстав, зазначених у ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Таким чином, доводи касаційної скарги захисника про неналежне встановлення фактичних обставин справи, а саме не встановлення факту погрози застосування насильства, факу встановлення особи, яка зазнала розбійного нападу, факту вимагання передати обвинуваченому майно (за епізодами за частинами 1, 2 ст. 187 КК України) та факту наявності хуліганських дій (за епізодом за ч. 4 ст. 296 КК України) не можуть бути предметом касаційного розгляду з огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК України, а тому у касаційному порядку не перевіряються.
У касаційній скарзі захисник вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали апеляційного суду, вважає, що таке рішення постановлено з порушенням матеріального та процесуального законодавства.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно дост. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, частинами 1, 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі показань потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_7, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які судом визнано достовірними, послідовними та такими, що не суперечать один одному та узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження.
Крім того, місцевим судом досліджено як докази винуватості ОСОБА_1 фактичні дані, що містяться: у протоколі прийняття заяви про вчинення злочину від 25 квітня 2019 року (заява подана потерпілою ОСОБА_5 ); у протоколі огляду місця події від 25 квітня 2019 року з фототаблицею (за епізодом за ч. 1 ст. 187 КК України); у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 квітня 2019 року за участю свідка ОСОБА_2 (за епізодом за ч. 4 ст. 296 КК України); у протоколі прийняття заяви про вчинення злочину від 25 квітня 2019 року (заява подана потерпілою ОСОБА_7 ); у протоколі огляду місця події від 25 квітня 2019 року з фототаблицею (за епізодом за ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України); у протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 квітня 2019 року за участю потерпілої ОСОБА_7 (за епізодами за ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України); у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 квітня 2019 року (за епізодом за ч. 4 ст. 296 КК України); у протоколі огляду предмета від 26 квітня 2019 року, відповідно до якого було оглянуто добровільно виданий ОСОБА_1 пістолет. Також судом враховано акт медичного огляду від 25 квітня 2019 року № 36, висновок судової балістичної експертизи від 10 червня 2019 року № 197-БЗ та інші докази, досліджені судом, які наведені у вироку і у своїй сукупності переконливо спростовують доводи сторони захисту про відсутність доказової бази, яка підтверджує факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів.
Таким чином, у вироку в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, частинами 1, 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. Зі змісту вироку вбачається, що суд у його мотивувальній частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, і з достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочинів, їх наслідки.
Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, в якій він заперечував щодо доведеності винуватості обвинуваченого у скоєнні інкримінованих злочинів, перевіривши матеріали кримінального провадження і не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу і дати правильну юридичну оцінку вчиненому, спростував доводи сторони захисту про відсутність достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, частинами 1, 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України.
Тобто, на думку колегії суддів, апеляційний суд відповідно до вимог процесуального закону дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, ретельно їх перевірив, надав їм вичерпну відповідь та повною мірою обґрунтував своє рішення з наведенням докладних мотивів, з яких таку апеляційну скаргу залишено без задоволення.
Таким чином, на переконання Суду, з урахуванням обсягу доказів, оцінених та перевірених судами першої та апеляційної інстанцій, дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186, частинами 1, 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України кваліфіковано правильно.
З приводу доводів касаційної скарги захисника про ненадання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки показанням потерпілої ОСОБА_5, свідка ОСОБА_2 (за епізодом за ч. 1 ст. 187 КК України) та потерпілої ОСОБА_7, свідка ОСОБА_6 (за епізодами за ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України) колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
У ході касаційного розгляду Суд установив, що здобуті у кримінальному провадженні докази, показання потерпілих та свідків були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, їм надано відповідну правову оцінку, що відображено в судових рішеннях.
Так, як убачається з вироку, місцевий суд з метою встановлення всіх обставин вчинення злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 187 КК України з-поміж іншого допитав потерпілу ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_2 (за епізодом за ч. 1 ст. 187 КК України), які підтвердили факт вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та пояснили, що останній, отримавши відмову надати товар йому в борг, дістав з кишені револьвер і направляючи його в бік продавців, почав вимагати негайно передати йому пиво, цигарки та запальничку. За епізодом за ч. 2 ст. 187 КК України судом з-поміж інших було допитано потерпілу ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_6, які вказали, що обвинувачений ОСОБА_1 зайшов до приміщення магазину з револьвером в руках, та погрожуючи застосуванням зброї, висловив вимогу передати йому пиво, цигарки і морозиво, отримавши які, останній вийшов з магазину.
Разом з тим місцевий суд також встановив, що потерпілі та свідки, за обома епізодами, погрозу обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування зброї, сприймали як реальну, а тому побоюючись за своє життя та здоров`я, виконали його вимоги щодо передачі товарів.
Одночасно місцевим судом було враховано показання потерпілої ОСОБА_7, свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_6 (за епізодом за ч. 4 ст. 296 КК України), які в ході допиту в суді першої інстанції зазначали, що ОСОБА_1, повернувшись до магазину "Продукти" на вул. Приморській, 105-А у с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області, став висловлювати в бік присутніх нецензурну лайку, а також демонстрував, направляв у бік людей принесений із собою револьвер та погрожував його застосувати щодо осіб, які намагатимуться його зупинити.
Апеляційний суд, дослідивши вирок місцевого суду в порядку апеляційної процедури, погодився з його висновками про те, що показання вищезазначених осіб є достовірними, послідовними та такими, що не суперечать один одному та узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що допит свідків проведено з дотриманням положень статей 352, 353 КПК України.
За таких обставин колегія суддів вважає неспроможними доводи касаційної скарги захисника в цій частині, оскільки в ході касаційного розгляду процесуальних порушень порядку дослідження місцевим судом доказів (показань) встановлено не було, а вирішення питання достовірності того чи іншого доказу або здійснення переоцінки доказів, здобутих судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог ст. 433 КПК України до компетенції суду касаційної інстанції не входить. Під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними даними, які встановлено судами попередніх інстанцій.
Що стосується тверджень у касаційній скарзі захисника про те, що апеляційним судом було залишено поза увагою доводи сторони захисту про не встановлення розміру матеріальної шкоди, заподіяної злочином, передбаченим ч. 2 ст. 186 КК України, то колегія суддів вважає їх надуманими та необґрунтованими, оскільки, як убачається з ухвали апеляційного суду, ОСОБА_1 відкрито викрав одну пляшку пива "Оболонь", що підтверджується довідкою завданого збитку, наданою потерпілою ОСОБА_5, згідно якої вартість викраденого майна становить 24 грн. При цьому суд зазначив, що посилання захисника на показання потерпілої ОСОБА_5 про те, що вона не має матеріальних претензій до обвинуваченого, оскільки їй було завдано незначний збиток, не спростовують, а навпаки підтверджують обставини заподіяння діями ОСОБА_1 майнової шкоди потерпілій.
Доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м`якість колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 остаточне покарання, виходив із того, що обвинувачений раніше не судимий, вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, утримує двох малолітніх дітей, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Судом також було враховано думку потерпілих, які не наполягали на призначенні обвинуваченому суворого покарання.
Крім того, як убачається з вироку, судом було взято до уваги і позицію прокурора, який, посилаючись на тяжкість вчинених злочинів та обставини їх скоєння, стверджував, що виправлення та попередження вчинення ОСОБА_1 нових кримінальних правопорушень у майбутньому можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом визнано відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_5 та наявність на утриманні двох малолітніх дітей. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, судом визнано вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння.
Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни, урахувавши характер і ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, сукупність усіх обставин їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, погодився з висновком місцевого суду щодо виду та розміру призначеного обвинуваченому покарання. З такими висновками погоджується і Верховний Суд.
При цьому доводи в касаційній скарзі прокурора про необґрунтоване застосування щодо засудженого ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Перелік обставин, які пом`якшують покарання, визначений ч. 1 ст. 66 КК України. При цьому ч. 2 ст. 66 КК України встановлено, що при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, й інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, з чим обґрунтовано погодився і апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_1 більш м`яке покарання, ніж передбачено ч. 2 ст. 187 КК України, врахував наявність двох обставин, які пом`якшують покарання, а саме відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_5 та наявність на утриманні двох малолітніх дітей. При цьому суд, застосовуючи до ОСОБА_1 положення ст. 69 КК України, також взяв до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність тяжких наслідків та претензій майнового характеру в потерпілої ОСОБА_7, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, неофіційно працевлаштований, та визнав ці обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла переконання, що висновки судів попередніх інстанцій про можливість призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України ґрунтуються на вимогах закону, є вмотивованими та обґрунтованими, а тому касаційна скарга прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.
На переконання Суду, призначене засудженому ОСОБА_1 остаточне покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, справедливим та таким, що не суперечить ст. 65 КК України. Таке покарання з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність та принципами співмірності й індивідуалізації, відповідає основній його меті як заходу примусу.Таким чином, підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через його м`якість, про що прокурор вказує у своїй касаційній скарзі, не вбачається.
Що стосується доводів касаційних скарг захисника та прокурора щодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, то колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату, - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.
Положеннями статей 370, 419 КПК України передбачено, що ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
У ході касаційного розгляду колегією суддів встановлено, що апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах захисника та прокурора доводам, ретельно їх перевірив та обґрунтовано залишив без задоволення, належним чином мотивувавши своє рішення. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, про що захисник вказував у своїй апеляційній скарзі, апеляційний суд не встановив.
За таких обставин істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що, на переконання сторони захисту та сторони обвинувачення, виразилось у залишенні апеляційним судом поза увагою допущених судом першої інстанції порушень та в ненаданні відповіді на доводи апеляційних скарг захисника і прокурора, в ході касаційного розгляду не встановлено.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень норм кримінального процесуального закону не встановлено, а призначене покарання відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, то касаційні скарги прокурора та захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд