Постанова
Іменем України
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 712/8780/16-к
провадження № 51-1901 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Кулаківського К.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 серпня 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у кримінальному провадженні № 12016251010002350 від 15 березня 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Довге Чернігівського району Запорізької області та мешканця АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки кожному.
На підставі ст. 75 КК України засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік кожному.
Цивільний позов, заявлений ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, залишено без розгляду.
Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими в тому, що вони 14 березня 2016 року в період часу з 09:30 по 10:00 за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи на території Центрального матеріального складу ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління", що знаходиться за адресою: вул. Олени Теліги, 16, м. Черкаси, керуючись корисливим мотивом, намагались шляхом розпилювання демонтувати трубу сталеву Д-129, яка перебуває на балансі ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління", та в подальшому незаконно таємно заволодіти нею, однак не змогли свій злочинний умисел довести до кінця з підстав, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані працівниками охорони вказаного підприємства.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 15 березня 2021 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника Гаврильченка І.М. та захисника Постригань Т.Л. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому вказує, що місцевий суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, не врахував усіх обставин справи та послався на сформоване прокурором обвинувачення, яке є нечітким, неконкретним та ґрунтується виключно на припущеннях.
Крім того, засуджений ОСОБА_1 стверджує, що встановлена судом першої інстанції кваліфікація його дій є неправильною, оскільки ні він, ні засуджений ОСОБА_2 не мали умислу на вчинення крадіжки металевої труби, тому що вважали, що вона нікому не належить, і не знали про те, що вказана труба знаходилась на території ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління". При цьому вказує, що судом також не було взято до уваги ту обставину, що вони добровільно відмовились від вчинення злочину.
Разом з тим, посилаючись на необґрунтованість та незаконність обвинувального вироку, ОСОБА_1 стверджує, що місцевим судом не було встановлено точної вартості металевої труби, незакінчений замах на викрадення якої йому інкримінувалося. Так, на переконання засудженого, висновок товарознавчої експертизи від 21 квітня 2016 року, висновок повторної товарознавчої експертизи від 03 червня 2016 року, а також показання працівників підприємства належним чином не підтверджують точної вартості вказаної труби, а тому позиція суду в цій частині ґрунтується виключно на припущеннях. При цьому судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення повторної товарознавчої експертизи. Водночас ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі також наполягає на тому, що судом першої інстанції не було встановлено і того факту, що вищенаведена металева труба на момент вчинення злочину дійсно перебувала на балансі ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління". За таких обставин засуджений переконаний, що в його діях відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Також ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою істотні порушення вимог процесуального закону, які були допущені під час проведення досудового розслідування. Зокрема, засуджений стверджує, що стороні захисту не було відкрито матеріали досудового розслідування, що відповідно до вимог ст. 290 КПК України є неприпустимим. При цьому, на його думку, судом безпідставно було залишено без розгляду клопотання захисника про визнання доказів недопустимими на підставах ч. 12 ст. 290 КПК України.
Крім того, ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі також зауважує, що суд першої інстанції в основу свого рішення поклав недопустимі докази, а саме протокол огляду місця події від 14 березня 2016 року, оскільки слідча дія проводилась за відсутності понятих. При цьому вказує на недопустимість як доказу протоколу повторного огляду місця події від 14 квітня 2015 року, аргументуючи свою позицію тим, що у зазначеному протоколі неправильно зазначена дата проведення слідчої дії, а також із його змісту неможливо встановити, якою частиною металевої труби намагались заволодіти обвинувачені. Одночасно засуджений посилається на те, що записи у протоколі щодо вилучення речового доказу (ручної пилки по металу) були сфальсифіковані слідчим, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зазначали, що пилку було передано працівникам поліції під час затримання.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Кулаківський К.О. заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просив вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції розглянуто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з огляду на наступне.
Положеннями статей 370, 419 КПК України передбачено, що ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Згідно із ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Статтею 372 КПК України встановлено, що ухвала суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині ухвали має зазначатися суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається, встановлені судом обставини з посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Разом із тим системне тлумачення норм процесуального закону свідчить про те, що апеляційний суд зобов`язаний перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, врахувати позицію сторін кримінального провадження і учасників судового розгляду, дати у своєму рішенні на них вичерпну відповідь та у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Однак, на переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки кожному. На підставі ст. 75 КК України засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік кожному.
Так, місцевий суд, проаналізувавши наявні в матеріалах провадження докази в їх сукупності, дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України як незакінчений замах на таємне викрадення майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Гаврильченко І.М. оскаржили його в апеляційному порядку.
У своїй апеляційній скарзі обвинувачений та його захисник з-поміж іншого вказували на порушення вимог ст. 290 КПК України, посилаючись на те, що стороною обвинувачення, як того вимагає процесуальний закон, не було відкрито стороні захисту матеріалів досудового розслідування. Аргументуючи свої доводи, апелянти зазначали, що повідомлення про зміну підозри від 19 липня 2016 року ОСОБА_1 слідчим не оголошувалось, а було направлено рекомендованим листом разом з повідомленням про завершення досудового розслідування і відкриття матеріалів провадження з явкою до слідчого на 20 липня 2016 року, які підозрюваний отримав лише 23 липня 2016 року, що унеможливлювало своєчасне прибуття до слідчого та порушило його право на захист, а також право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
Разом з тим обвинувачений та його захисник також звертали увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевим судом безпідставно було залишено без розгляду клопотання сторони захисту про визнання наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, відповідно до вимог ч. 12 ст. 290 КПК України, недопустимими.
Залишаючи апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Гаврильченка І.М. без задоволення, суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги ст. 419 КПК України, вказані доводи належним чином не перевірив та не спростував. Разом з тим у рішенні апеляційного суду вищенаведені доводи фактично не знайшли свого відображення, оскільки суд лише формально зазначив про відсутність порушень вимог ст. 290 КПК України, при цьому своїх висновків належним чином не мотивував та не обґрунтував.
Так, як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, судом не було аргументовано, чому саме доводи сторони захисту про порушення вимог ст. 290 КПК України є безпідставними, а також не було перевірено матеріалів кримінального провадження щодо наявності чи відсутності процесуальних порушень місцевим судом під час розгляду клопотання захисника про недопустимість доказів з підстав, передбачених ч. 12 ст. 290 КПК України.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали грубо порушив вимоги кримінального процесуального закону, прийняте ним рішення за своїм змістом не відповідає законодавчим приписам кримінального процесуального законодавства, відповідно до яких суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також перевірити і надати оцінку всім доводам, викладеним в апеляційній скарзі, і за наслідком чого постановити законне, обґрунтоване та мотивоване рішення.
За таких обставин Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскільки за наявності зазначених порушень колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам касаційної скарги.
На думку колегії суддів, допущення зазначених порушень під час складання судового рішення ставить під сумнів законність ухваленого щодо ОСОБА_1 рішення, тому є неприйнятним. Ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження в цій частині - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи всі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь.
Новий розгляд кримінального провадження суду апеляційної інстанції необхідно провести з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, під час якого суд повинен урахувати вищенаведене та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд