ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 635/1227/18
провадження № 51- 2549 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Цемкалова В.І. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220430001646,за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, громадянки України, раніше судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора Крестьянінової І.А., яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції (далі - прокурор), на ухвалу Харківського апеляційного суду від 2 березня 2021 рокущодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Харківського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2019 рокуОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Початок строку відбування покарання за цим вироком визначено обчислювати з моменту фактичного затримання - з 9 грудня 2017 року, у строк відбування покарання зараховано строк перебування під вартою з 9 грудня 2017 року.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено раніше обраний - тримання під вартою.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь:
- ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 142 529,31 грн та 20 000 грн;
- ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 44 265,05 грн та 10 000 грн;
- ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 31 470 грн та 5000 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона 5 серпня 2017 року та 17 листопада 2017 року в денний період часу, діючи повторно, прийшла до домоволодіння на АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_4, перелізла через паркан на територію вказаного домоволодіння, де шляхом віджимання пластикового вікна за допомогою металевої фомки проникла до двоповерхового житлового будинку і зі спальної кімнати на другому поверсі таємно викрала майно:
належне ОСОБА_2 - 5 серпня 2017 року на загальну суму 133 729,31 грн, 17 листопада 2017 року на загальну суму 8800 грн;
належне ОСОБА_4 - 5 серпня 2017 року на загальну суму 25 980,00 грн, 17 листопада 2017 року на загальну суму 5490 грн;
належне ОСОБА_3 - 5 серпня 2017 року на загальну суму 31 766,05 грн, а 17 листопада 2017 року на загальну суму 12 500 грн.
З викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла та розпорядилася викраденим на власний розсуд.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 2 березня 2021 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої ОСОБА_1 через м`якість.
На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що апеляційний суд:
- всупереч вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) проігнорував та не надав у повному обсязі оцінки доводам сторони обвинувачення, викладеним в апеляційній скарзі щодо необхідності призначення обвинуваченій ОСОБА_1 більшого розміру покарання, а саме 6 років позбавлення волі;
- не взяв до уваги та не надав належної оцінки доводам прокурора про необхідність призначення покарання обвинуваченій з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, які відносяться за ступенем тяжкості до тяжких, обставин, за яких вони були скоєні - через три дні після звільнення з місць позбавлення волі, двічі проникла до приватного приміщення потерпілих, а також розміру заподіяної шкоди, яка становила відповідно 191 475 грн та 26 790 грн і даних щодо особи обвинуваченої, яка була судима за аналогічні тяжкі корисливі злочини;
- ураховуючи тяжкість вчинених злочинів, розмір заподіяної матеріальної шкоди, апеляційний суд не навів в ухвалі переконливих мотивів для прийняття рішення і не вказав, чому саме раніше судима за аналогічні злочини ОСОБА_1 заслуговує на майже мінімальне покарання;
- не отримавши ніяких нових даних щодо особи ОСОБА_1 або щодо активних дій, спрямованих на усунення шкідливих наслідків, жодним чином не зробив висновків щодо співмірності призначеного покарання майже в мінімальній межі, передбаченій санкцією ч. 3 ст. 185 КК, тяжкості вчинених злочинів, їх кваліфікуючих ознак (проникнення, повторність), наслідків - наявності матеріальної шкоди, яка потерпілим не відшкодована.
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень не надійшло.
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу, а захисник заперечував щодо задоволення вимог касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації її дій у касаційній скарзі не оскаржуються.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції керується положеннями статті 414 КПК.
Статтею 414 КПКпередбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Санкцією частини 3 ст. 185 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.
Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, який є максимально наближеним до мінімального розміру, передбаченого санкцією вказаної норми КК, суд першої інстанції врахував, що вонавчинила тяжкий злочин, дані про особу обвинуваченої, яка не працює, незаміжня, на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше засуджена за вчинення корисливого злочину із застосуванням ст. 75 КК, але судом направлена для відбування призначеного покарання, відбувала покарання в місцях позбавлення волі, а також відсутність обставин, які відповідно до статей 66 і 67 КК пом`якшують та обтяжують покарання.
Прокурор, не погоджуючись із покаранням, призначеним ОСОБА_1, оскаржив вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку і, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, просив у своїй скарзі суд апеляційної інстанції скасувати вирок суду та ухвалити свій, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Як видно з оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання, зазначив, що суд першої інстанції врахував у сукупності обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченої та її ставлення до вчиненого і на підставі цих даних дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 має бути призначено покарання у виді позбавлення волі, оскільки виправлення обвинуваченої можливе лише в умовах її ізоляції її від суспільства.
Разом з тим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність посилання в апеляційних скаргах прокурора та потерпілих на той факт, що ОСОБА_1 не визнала провину та не відшкодувала шкоду, завдану злочином, як на підставу для призначення їй більш суворого покарання.
Однак, на думку Суду, з висновками суду апеляційної інстанції щодо правильності призначення покарання ОСОБА_1 погодитися не можна на таких підставах.
Так, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із призначеним обвинуваченій покаранням у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, не достатньо врахував обставини, на які вказував прокурор в апеляційній скарзі, зокрема те, що призначене ОСОБА_1 у такому розмірі покарання не відповідає загальним принципам призначення покарання, оскільки суд, призначаючи покарання, належним чином не врахував даних про її особу, а саме того, що вона, будучи раніше судимою за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, належних висновків для себе не зробила та, продовживши свою злочинну діяльність, через три дні після звільнення з місць позбавлення волі двічі проникла до приватного приміщення і таємно викрала майно в потерпілих, тобто двічі вчинила тяжкий корисливий злочин, санкція за який передбачає максимальний розмір покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, а також розміру заподіяної шкоди, яка становила відповідно 191 475 грн та 26 790 грн, разом з цим вона провину визнала лише в суді апеляційної інстанції, дані щодо відшкодування потерпілим завданої шкоди в матеріалах кримінального провадження відсутні.
З урахуванням наведеного Суд вважає, що призначене засудженій ОСОБА_1 покарання, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, суперечить загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженої та попередження нових злочинів, не відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі засудженої внаслідок м`якості.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК убачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Проте апеляційний суд, формально зазначивши враховані судом першої інстанції обставини, на порушення вимог ст. 419 КПК доводів в апеляційній скарзі прокурора та потерпілої належним чином не перевірив та не навів переконливих мотивів на їх спростування, у зв`язку із чим, залишив без зміни призначене судом першої інстанції покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (ч. 1 ст. 414 КПК), що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 438, п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК є підставою для скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового апеляційного розгляду суду слід урахувати наведене в постанові Верховного Суду, положення статей 370, 419 КПК та статей 50, 65 КК, доводи в апеляційних скаргах і постановити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 369, 412, 414, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд