Постанова
іменем України
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 347/1809/19
провадження № 51-3247км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Шевченко О. О.,
засудженої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2021 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090190000406, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, і призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Вирішено питання щодо цивільного позову.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона 24 жовтня 2018 року приблизно о 09:00 на вул. Глібківській у с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області, в ході словесного конфлікту на ґрунті довготривалих неприязних відносин із ОСОБА_2, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, маючи умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень, тримаючи в руках скляну банку, завдала нею удару по голові, спричинивши ОСОБА_2 тілесні ушкодження у виді різаної рани тім`яно-потиличної ділянки голови зліва, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 03 червня 2021 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2021 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 червня 2021 року щодо неї і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої доводи ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що судові рішення незаконні з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, суперечності між вироками судів, ухваленими за результатами розгляду однієї і тієї ж події в іншій справі, де ОСОБА_2 був обвинуваченим.
Вказує, що діяла у межах необхідної оборони, захищаючись від протиправних дій потерпілого, і це підтверджується належним та допустимим доказом - відеозаписом з камери зовнішнього спостереження, який слідчий вилучив під час огляду місця події і долучив як речовий доказ до матеріалів справи щодо ОСОБА_2 .
Свої доводи скаржниця обґрунтовує також і тим, що сторона захисту неодноразово клопотала перед судом, відповідно до вимог ст. 242 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), про призначення повторної судово-медичної експертизи, оскільки у первинному висновку експерт, на її думку, не дав відповіді на запитання слідчого та суду про механізм утворення різаної рани голови.
Також звертає увагу на те, що під час судового розгляду надавала копії вироку та ухвали щодо ОСОБА_2 і речовий доказ - запис із відеокамери. Однак ні суд першої інстанції, ні апеляційний не оглянули цих доказів у судовому засіданні на стадії їх дослідження та, порушуючи вимоги ст. 90 КПК, не врахували їх.
За судженням ОСОБА_1, суд, не додержуючись ст. 92 КПК та презумпції невинуватості, поклав на неї обов`язок доказування невинуватості, а надані нею докази щодо відсутності в її діях кримінально караного діяння не тільки не врахував повністю, а взагалі не дав їм правової оцінки, всупереч вимогам ст. 94 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_1, надавши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу.
Прокурор Шевченко О. О. висловила доводи про необґрунтованість касаційної скарги засудженої та відсутність підстав для її задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПКпередбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням районного суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вирок суду першої інстанції та постановити щодо неї виправдувальний вирок.
Стверджувала про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, їх розбіжності з винесеним вироком в іншому провадженні, де ОСОБА_2 є обвинуваченим за цією ж подією. У зв`язку з цим порушувала питання про дослідження вироку Косівського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2020 року у справі № 347/1811/19, ухвали апеляційного суду щодо цього вироку, лазерного диска з відеозаписом, отриманих у Косівському районному суді Івано-Франківської області з матеріалів кримінальної справи № 347/1811/19, показань ОСОБА_3, її клопотання до суду від 28 травня 2020 року та протоколу огляду місця події.
В апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_1 зазначала, зокрема, про те, що в суді першої інстанції надавала носій інформації із відеозаписом, який отримала в Косівському районному суді Івано-Франківської області з матеріалів справи № 347/1811/19 і суд долучив указаний доказ, однак не дав йому жодної правової оцінки, хоча, на її думку, відеозапис збігається з її показаннями і показаннями її матері та спростовує її вину у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 125 КК.
Згідно зжурналом судового засідання від 15 травня 2021 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, стороною захисту дійсно було заявлено клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження копії вироку та ухвали у справі № 3471811/19 щодо ОСОБА_2, копії обвинувального акта стосовно останнього з реєстром матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженні, а також носія інформації з відеозаписом у справі № 347/1811/19.
Статтею 22 КПК закріплено засаду змагальності сторін, за змістом якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 22 КПК). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК).
Принцип безпосередності дослідження показань, речей і документів є однією із загальних засад кримінального провадження. Його зміст розкрито в ст. 23 КПК, згідно з якою суд досліджує докази безпосередньо.
За правилами ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Виходячи з положень ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Проте в судовому засіданні 15 березня 2021 року суд першої інстанції, з`ясувавши думку учасників судового провадження щодо заявленого стороною захисту клопотання, постановив долучити зазначенні матеріали до справи, вказав про те, що, перебуваючи в нарадчій кімнаті, дасть оцінку цим доказам, і перейшов до судових дебатів.
Суд касаційної інстанції послідовно зазначав у своїй практиці, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, і це покладає на апеляційний суд обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи з положень згаданих статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви ухваленого рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_1 за її апеляційною скаргою, апеляційний суд викладених вимог закону не дотримався.
Як убачається із журналу судового засідання від 03 жовтня 2021 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання засудженої ОСОБА_1 про дослідження доказів, суд, незважаючи на те, що кожен факт причетності особи до вчинення кримінального правопорушення та винуватості мають бути підтверджені повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який надає цьому доказу юридично значущу оцінку, дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, та відмовив у його задоволенні, зазначивши, що суд першої інстанції дослідив документи і надав їм оцінку.
На думку колегії суддів, відмова апеляційного суду в дослідженні доказів, зокрема носія інформації з відеозаписом, наданого стороною захисту в суді першої інстанції та долученого до матеріалів кримінального провадження, якого однак суд першої інстанції безпосередньо не дослідив, впливала на правильність перевірки встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, а саме обставин заподіяння ОСОБА_1 . ОСОБА_2 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, з огляду на те, що сама ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення заперечує, обгрунтовуючи дії необхідною обороною.
Отже, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.
За цих обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга засудженої ОСОБА_1 - задоволенню частково.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, дати їй належну оцінку та з урахуванням усіх встановлених обставин прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд