Постанова
Іменем України
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 529/690/18
провадження № 61-6006св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Стасівська сільська рада Диканського району Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Дорош А. І., Одринської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом
до ОСОБА_2, третя особа - Стасівська сільська рада Диканського району Полтавської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення виконкому Стасівської сільської Ради народних депутатів від 24 лютого 1988 року № 15 та наказу дирекції радгоспу "Стасівський" від 11 лютого 1988 року № 21-з, її чоловікові ОСОБА_4 за рахунок присадибного фонду в АДРЕСА_1 виділено земельну ділянку площею 0,10 га, на якій вони здійснили будівництво житлового будинку із господарськими будівлями, 1/2 частину яких вона успадкувала після смерті чоловіка на підставі судового рішення (справа № 529/253/18) та 11 червня 2018 року зареєструвала за собою право власності на указані об`єкти нерухомості по АДРЕСА_1 .
Суміжна земельна ділянка по АДРЕСА_1, на якій розташований житловий будинок із господарськими будівлями, належить ОСОБА_2
на підставі державного акта про право власності. На межі своєї земельної ділянки ОСОБА_2 з порушенням державних санітарних норм розмістила вигрібну яму, яка частково виходить на земельну ділянку позивача, на відставні 5,5 метрів від її житлового будинку. Неприємні запахи та води, які з вигрібної ями проникають до фундаменту будинку, створюють позивачу, незручності
та перешкоди у користуванні як земельною ділянкою, так і житловим будинком.
З урахуванням заяви про зміну предмету спору, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди у користуванні належною їй власністю, зобов`язавши ОСОБА_2 демонтувати та засипати вигрібну яму, що знаходиться на межі їх земельних ділянок, без права її відновлення на відстані менше ніж 20 метрів від житлового будинку із обов`язковим врахуванням напрямку ухилу ділянки, що перебуває
у її користуванні. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 21 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду
від 06 липня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1, шляхом демонтування та засипання вигрібної ями, яка знаходиться на межі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, та за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, без права її відновлення на відстані менше ніж 20 м від житлового будинку
з обов`язковим врахуванням напрямку ухилу ділянки, який є власністю ОСОБА_1 та розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 12 259,40 грн та 1 409,60 грн судового збору, а всього 13 669,00 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,
що ОСОБА_2 при використанні вигрібної ями, яка знаходиться на території
її господарства, однак у недозволеній близькості до житлового будинку позивача, створює перешкоди в користуванні останньою своєю власністю,
а тому вказана вигрібна яма підлягає демонтажу шляхом засипання землею.
Короткий зміст ухвали апеляційної інстанцій
Не погодившись рішенням Диканського районного суду Полтавської області
від 21 січня 2020 року ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Диканського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2019 року та рішення Диканського районного суду Полтавської області від 21 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги - Стасівська сільська рада Диканського району Полтавської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою закрито.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою ОСОБА_3 з підстав вирішення судом питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки, встановлено, що рішенням Диканського районного суду Полтавської області
від 21 січня 2020 року питання про права, свободи, інтереси та обов`язки даної фізичної особи не вирішувалося, колегія суддів, із урахуванням положень пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, приходить до переконання про необхідність закриття апеляційного провадження по даній справі в частині оскарження рішення суду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу
у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати та закрити провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою,
що в матеріалах справи достатньо належних доказів того, що ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір`ю по АДРЕСА_1, а порушення прав ОСОБА_3 полягає у тому, що він
на законних підставах з 1987 року проживав та користувався будинком з усіма зручностями, а тепер будинок залишився без зручностей, оскільки оскаржуваним рішенням його матір зобов`язано демонтувати вигрібну яму.
Доводи інших учасників справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу відхилити, оскаржувану ухвалу залишити без змін. Зазначала, що твердження скаржника
є безпідставними, необґрунтованими та аналогічними викладеним обставинам апеляційної скарги ОСОБА_2 на які судом апеляційної інстанції було винесено постанову.
Від ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, у якій він підтримує раніше висловлену позицію, просить ухвалу апеляційного суду від 18 березня 2021 року скасувати, провадження у справі закрити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 529/690/18, витребувано її з Диканського районного суду Полтавської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
28 жовтня 2019 року від ОСОБА_2 до суду першої інстанції надійшло клопотання про залучення до розгляду по справі в якості третьої особи, яка
не заявляє самостійні вимоги її сина ОСОБА_3 в обґрунтування якого вказує, що останній є членом сім`ї відповідача і на законних підставах проживає
за адресою: АДРЕСА_1, разом із ОСОБА_2, а тому, рішення по цій справі може вплинути також
на права і обов`язки ОСОБА_3, адже позовні вимоги передбачають ліквідацію спірної каналізаційної ями.
Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 29 жовтня
2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення
до участі в справі у якості третьої особи ОСОБА_3 .
Ухвала обґрунтована тим, що залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги сина позивача - ОСОБА_3 не є доцільним, адже докази постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 суду не були надані.
Крім того, аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить,
що ОСОБА_2 не погодившись із судовими рішеннями суду першої
та апеляційної інстанцій подала на них касаційну скаргу. Так, ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 21 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних
вимог - Стасівська сільська рада Диканського району Полтавської області,
про усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.