Постанова
Іменем України
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 202/2593/19
провадження № 61-8406св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, Орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпрі ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2020 року
у складі судді Марченко Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 13 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова О. А. про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання іпотечного договору недійсним, скасування державної реєстрації.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_7 померла.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2019 року залучено до участі у справі, як правонаступників позивача малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,
та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в інтересах яких діє законний представник батько ОСОБА_1 .
Позовна заява обґрунтована тим, що 16 березня 2015 року ОСОБА_7
на підставі договорів дарування № 022739 та № 022740, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І. Ю. та зареєстрованих у реєстрі за № 215 та № 218, набула право власності на домоволодіння, розташоване за адресою:
АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 07 грудня 2015 року у цивільній справі № 202/4652/15-ц вищезазначені договори дарування були скасовані та зобов`язано державного реєстратора скасувати державну реєстрацію права власності на підставі цих договорів. Цим же рішенням суду було визнано право власності на домоволодіння
АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 27 січня 2016 року ОСОБА_8 на підставі двох договорів купівлі-продажу продала зазначене домоволодіння ОСОБА_9 .
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2016 року заочне рішення суду від 07 грудня 2015 року було скасовано. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_8 про визнання права власності у цивільній справі № 202/4652/15-ц залишено без розгляду.
ОСОБА_9 09 березня 2017 року продала домоволодіння ОСОБА_10 .
11 липня 2017 року ОСОБА_10 продав домоволодіння ОСОБА_11 .
Таким чином, юридичних підстав укладати договори купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1
у ОСОБА_8 не було.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 19 січня 2018 року витребувано від ОСОБА_11 на користь ОСОБА_7 спірний житловий будинок. Постановою Дніпровського апеляційного суду
від 05 грудня 2018 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року залишено без змін.
Разом із тим, 20 листопада 2018 року під час розгляду апеляційної скарги Дніпровським апеляційним судом, ОСОБА_11 подарував спірне домоволодіння ОСОБА_4 на підставі договору дарування
від 20 листопада 2018 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О. А., реєстрований номер 4511. ОСОБА_4 за згодою свого чоловіка ОСОБА_5
21 листопада 2018 року уклала з ОСОБА_6 іпотечний договір, який був зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О. А. за № 4540. У зв`язку з посвідченням вищевказаного іпотечного договору від 21 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О. А. накладено заборону відчуження нерухомого майна до припинення дії іпотечного договору (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 44165471
від 21 листопада 2018 року).
Зазначені обставини унеможливили виконання судового рішення
та витребування спірного домоволодіння у ОСОБА_11
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті за заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2
та ОСОБА_3 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Яковлевою І. М. була заведена спадкова справа № 55/2019. Інші спадкоємці першої черги - батьки померлої ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від прийняття спадщини відмовилися на користь дітей спадкодавця. Таким чином, неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями ОСОБА_7
у рівних частках.
ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2
та ОСОБА_3, з урахуванням уточнення позовної заяви, просив суд:
1) витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4, ОСОБА_5 домоволодіння АДРЕСА_1
на користь дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як спадкоємців ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на домоволодіння
АДРЕСА_1 № 290014758 від 20 листопада
2018 року, проведену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О. А. на підставі договору дарування
від 20 листопада 2018 року, серія та № 4511;
3) визнати недійсним іпотечний договір від 21 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О. А. за реєстровим № 4540;
4) скасувати державну реєстрацію іпотеки, державну реєстрацію обтяжень
в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та заборону
на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яка накладена 21 листопада
2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О. А. за реєстровим № 4165471 на підставі іпотечного договору за реєстровим № 4540 від 21 листопада 2018 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
від 13 квітня 2021 року, позов задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домоволодіння АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним іпотечний договір, укладений 21 листопада 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_14, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О. А. і зареєстрований у реєстрі за № 4540.
Скасовано державну реєстрацію іпотеки та обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та заборону відчуження нерухомого майна
за адресою: АДРЕСА_1, що накладена 21 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О. А. на підставі іпотечного договору, зареєстрованого в реєстрі за № 4540 від 21 листопада 2018 року.
У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,
що ОСОБА_11 не мав права відчужувати спірний житловий будинок, заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року зазначене нерухоме майно було витребувано в нього на користь ОСОБА_7, остання не надавала своєї згоди на передачу цього майна в іпотеку, тому ОСОБА_4 не мала законного права на розпорядження спірним будинком шляхом передання його в іпотеку ОСОБА_6 .
Узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_15, яка діє в інтересах ОСОБА_4, подала
до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 761/17142/15-ц, від 11 листопада 2019 року
у справі № 756/15538/15-ц.
Також, зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16.
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки
в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, суди не дослідили зібраних у справі доказів, суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_4 та її представника.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2021 року ОСОБА_12 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначала, що твердження скаржника є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 202/2593/19, витребувано її з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та зупинено дію рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2020 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку .
Фактичні обставини справи, встановлені судом
На підставі договорів дарування, укладених 16 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І. Ю.
та зареєстрованих у реєстрі за номерами 215 та 218, ОСОБА_7 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Право власності ОСОБА_7 на зазначене домоволодіння 16 березня 2015 року зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 9059644 - 1/2 частка та 9060081 - 1/2 частка).
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 07 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_16, третя особа Дніпропетровська міська рада про зобов`язання вчинити певні дії визнано недійсними договори дарування житлового будинку від 16 березня
2015 року; зобов`язано державного реєстратора скасувати державну реєстрацію права власності на підставі цих договорів; визнано за ОСОБА_8 без додаткових актів вводу об`єкту в експлуатацію право власності на будівлю садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язано державного реєстратора скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Шклярука Д. С. у справі № 202/6210/15-к на нерухоме майно, розташоване
за адресою: АДРЕСА_1 .
26 січня 2016 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Коксадзе Л. В., зареєстрований у реєстрі за № 80, згідно з яким ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_9 придбала 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
27 січня 2016 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Коксадзе Л. В., зареєстрованого в реєстрі за № 84, згідно з яким ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_9 придбала 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2016 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2015 року у цивільній справі № 202/4652/15-ц, яким, зокрема, визнано недійсними договори дарування житлового будинку від 16 березня 2015 року та визнано за ОСОБА_8 право власності на будівлю садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 скасовано.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_8 до ОСОБА_16 залишено без розгляду.
09 березня 2017 року між ОСОБА_17 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренком Р. О.
та зареєстрованого в реєстрі за №470, згідно якого ОСОБА_17 продала ОСОБА_10 житловий будинок АДРЕСА_1 .
11 липня 2017 року ОСОБА_10 уклав з ОСОБА_11 договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 998, відповідно до якого ОСОБА_10 продав ОСОБА_11 житловий будинок АДРЕСА_1 .
Вказані обставини також встановлені заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року у справі № 202/5182/17, яким витребувано від ОСОБА_11 на користь ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року залишено без змін.
Після ухвалення заочного рішення Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року та після постановлення Дніпровським апеляційним судом ухвали від 19 жовтня 2018 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_11 на вказане заочне рішення суду від 19 січня 2018 року, між ОСОБА_11
та ОСОБА_4 20 листопада 2018 року укладено договір дарування спірного житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфиловою О. А., відповідно до якого ОСОБА_11 подарував ОСОБА_4 спірний житловий будинок
АДРЕСА_1 .
Право власності ОСОБА_4 на зазначене домоволодіння зареєстроване 20 листопада 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про право власності 290014758.
21 листопада 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передала в іпотеку ОСОБА_6 в рахунок забезпечення зобов`язання за договором позики на суму 3 200 000,00 грн житловий будинок
АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_7 померла.
27 червня 2019 року до приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Яковлевої І. М. із заявою про прийняття спадщини
в інтересах дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, звернувся
їх батько - ОСОБА_1 .
На підставі вказаної заяви приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Яковлевою І. М. була заведена спадкова справа № 55/2019.
Згідно з матеріалами зазначеної спадкової справи спадкоємцями ОСОБА_7
є її діти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,
та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Батьки померлої - ОСОБА_13 та ОСОБА_12 звернулися до нотаріальної контори із заявами, кожний окремо, про відмову від спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7, на користь дітей спадкодавця - ОСОБА_2
та ОСОБА_3 .
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання неповнолітні діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані з 19 березня 2015 року
у спірному будинку АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.