Постанова
Іменем України
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 569/1649/17
провадження № 61-18305св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Рівненська міська рада,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - адвокатом Дяденчуком АнатоліємІвановичем, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 серпня 2020 року у складі судді Ковальова І. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Рівненської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року № 2122 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0391 га за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання недійсним державного акту серії ЯМ № 367680 на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:028:0532, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_2, на підставі договорів дарування від 31 липня 2013 року.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 є власником квартири № 1 за вказаною адресою, проте Рівненська міська рада передала їй у власність земельну ділянку більшого розміру, ніж її частка у домоволодінні, та ніж встановлено мировою угодою, визнаною судом, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0391 га за адресою АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 367680 з кадастровим номером 5610100000:01:028:0532.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до складу спірної земельної ділянки включена частина земельної ділянки, на якій розміщені приміщення належної позивачці квартири, що порушує її право на користування цією земельною ділянкою, а приватизація ОСОБА_2 земельної ділянки у розмірі 0,0391 га суперечить вимогам цивільного та земельного законодавства, оскільки не відповідає її частці на право власності у будинковолодінні та мировій угоді, укладеній при вирішенні спору про користування земельною ділянкою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її адвокатом Дяденчуком А. І., залишено без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 серпня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 з порушенням статей 88, 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), є порушенням законних прав позивачки щодо володіння та користування приватною власністю, а також права на користування земельною ділянкою, що перебуває у спільному користуванні співвласників будинку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року ОСОБА_5 (суддя-доповідач),
Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2021 року № 1766/0/226-21 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2021 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_5 справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді: Білоконь О. В., Осіян О. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Дяденчук А. І., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що:
- апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року в справі № 21-493а14, від 09 грудня 2014 року в справі № 21-308а14, від 13 квітня 2016 року в справі
№ 6-253цс16, від 01 листопада 2017 року в справі № 334/2465/14-ц, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, Верховного Суду від 15 серпня 2019 року в справі № 1340/4630/18, від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/1, від 03 липня 2019 року в справі № 467/1637/16-ц, від 03 червня 2020 року в справі № 318/89/18, від 01 липня 2020 року в справі № 452/1520/16-ц, від 30 липня 2020 року в справі № 357/7734/18, від 03 серпня 2020 року в справі № 477/1499/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
- суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що наслідком визнання мирової угоди між сторонами про встановлення порядку користування земельною ділянкою є припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, і з цього моменту кожен співвласник будинку отримав речове право на земельну ділянку як окремо індивідуально визначене майно. Позивач ОСОБА_1 набула право власності на відповідну земельну ділянку на тих самих умовах, які мав попередній власник, - ОСОБА_6, а тому прийняття рішення Рівненською міською радою від 26 червня 2012 року № 2122 про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 391 кв. м не вплинуло на зміну площі земельної ділянки позивача, яка залишилася незмінною і становить 0,0543 га. Збільшення площі земельної ділянки відповідачки (на 6,2 кв. м) відбулося за рахунок земель житлової та громадської забудови, а не за рахунок земельної ділянки ОСОБА_6, а в подальшому - позивачки ОСОБА_1 . Позивачкою при укладенні договору дарування від 31 липня 2013 року з ОСОБА_6 і під час оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку не оспорювалися частки земельних ділянок, визначені мировою угодою. Також відповідачка зазначала, що судами не було досліджено правомірність набуття нею права власності на спірну земельну ділянку та не наведено підстав для визнання незаконним та скасування рішення міської ради від 26 червня 2012 року № 2122, чим порушено її право на мирне володіння майном.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що частина спірної земельної ділянки, передана у власність відповідачки оскаржуваним рішенням міської ради, завжди перебувала у спільному користуванні співвласників житлового будинку, оскільки має місце накладення приміщень 1-го поверху будинку, які належать ОСОБА_2, та 2-го поверху будинку, які належать ОСОБА_1, що підтверджується планом земельної ділянки з інвентарної справи на житловий будинок. Згідно умов мирової угоди відповідачці переходить земельна ділянка площею 384,8 кв. м шириною 5,00 м, в той час як оспорюваним рішенням міської ради їй передано земельну ділянку площею 391 кв. м шириною 5,74 м, а відповідно до висновку експерта від 24 січня 2020 року № 8501-8504 фактичний розмір земельної ділянки ОСОБА_2 становить 393,6 кв.м. Крім того, у тексті оспорюваного рішення Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року № 2122 було вказано, що земельна ділянка, яка передається ОСОБА_2, обліковується за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і у них не вилучалась, що спростовує доводи відповідачки про те, що збільшення площі її земельної ділянки відбулось за рахунок громадської та житлової забудови.
Також у березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу, в якому він просив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами попередніх інстанцій правильно встановлено порушене право ОСОБА_1 і можливість його захисту шляхом задоволення позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 є двоквартирними будинком.
Квартира № 1 з надвірними будівлями, що становить 21/100 частину будинку, належить ОСОБА_2 . Право власності ОСОБА_2 зареєстровано у Державному реєстрі права власності на нерухоме майно на підставі договору дарування від 15 грудня 2002 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала в дар від ОСОБА_8 21/100 частину будинковолодіння в АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці для будівництва та обслуговування будинковолодіння. В договорі дарування зазначено, що на земельній ділянці розташований один дерев`яний житловий будинок, житловою площею 48,2 кв.м.
Квартира № 2 з надвірними будівлями, що становить 79/100 частини будинку, належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 31 липня 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_6 подарував ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 . В договорі дарування зазначено, що житлова площа подарованої квартири за договором дарування складає 40,8 кв. м, загальна площа - 89,1 кв. м.
Також 31 липня 2013 року ОСОБА_6 на підставі договору дарування подарував ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних долях по 1/2 ідеальної частки кожному належну йому на праві власності земельну ділянку, загальною площею 0,0543 га, за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер № 5610100000:01:028:0537.
Рішенням Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року № 2122 громадянці ОСОБА_2 безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 391 кв. м на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, які згідно із земельно-обліковими документами міста Рівного обліковувалися за громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
06 листопада 2012 року ОСОБА_2 на підставі рішення Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №367680 площею 0,0391 га з кадастровим номером 5610100000:01:028:0532 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Також судами встановлено, що ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30 червня 2011 року було визнано мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, Рівненської міської ради про визначення порядку користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1, згідно із додатком № 1 до мирової угоди. Зазначений додаток передбачає, зокрема, що в користування ОСОБА_2 як власника квартири № 1 переходить земельна ділянка площею 384,8 кв. м, а у користування ОСОБА_6 - 543,2 кв. м.
Висновком експертів Українського незалежного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної і будівельно-технічної експертизи від 04 жовтня 2017 року
№ 05/08-2017, встановлено, що приміщення 2-8 квартири № 2 (станом на 19 січня 2006 року та станом на 23 липня 2015 року), що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_1, розташовані над приміщеннями квартири № 1 ОСОБА_2 .
Накладення приміщення квартири № 2, що належить позивачці на приміщення квартири № 1, що належить ОСОБА_2, підтверджується також матеріалами технічної інвентаризації КП "РМБТІ" та встановлено під час огляду земельної ділянки та житлового будинку судом першої інстанції при виїзному судовому засіданні від 18 червня 2019 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.