ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 910/482/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Приватного підприємства "ТІДІ ЛТД" (далі - ПП "ТІДІ ЛТД", позивач, скаржник) - Кондрасій О.А. (адвокат),
відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ, відповідач) - Чернюшок М.І. (самопредставництво),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрклінсервіс" (далі - ТОВ "Укрклінсервіс", третя особа) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПП "ТІДІ ЛТД"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 (головуючий - суддя Мандриченко О.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 (головуючий - суддя Поляк О.І., судді: Барсук М.А., Руденко М.А.)
у справі №910/482/20
за позовом ПП "ТІДІ ЛТД"
до АМК,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "Укрклінсервіс",
про визнання недійсним та скасування рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ПП "ТІДІ ЛТД" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення АМК № 651-р від 03.10.2019 (далі - Рішення АМК) в частині, що стосується позивача.
1.2. Позов мотивовано тим, що відповідачем при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права. Рішення АМК прийняте з неправильним застосуванням норм Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), що стало підставою для хибних висновків (кваліфікації дій) щодо узгодження спільної поведінки між позивачем та третьою особою.
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021, відмовлено у задоволенні позову.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПП "ТІДІ ЛТД" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 у справі №910/482/20; прийняти нове рішенням, яким позовні вимоги задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/8399/19, від 29.05.2018 у справі № 917/1424/17;
4.2. на даний час відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо взаємозв`язку підприємств через фізичних осіб, які протягом здійснення господарської діяльності були їх засновниками; спільного використання засобів зв`язку; надання та отримання фінансової допомоги; спільних особливостей в завантажених електронних файлах; використання однакових IP-адрес.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "МА "Бориспіль") проведено процедуру відкритих торгів за кодом ДК 016:2010:56.29.1 - Послуги щодо забезпечення харчування за контрактом відповідно до оголошення № UA-2016-10-06-000500-с опублікованого 06.10.2016 у системі електронних закупівель "Prozorro".
Кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 07.11.2016 о 13:00.
Дата та час розкриття тендерних пропозицій - 07.11.2016 о 13:03.
Початок Аукціону призначено на 30.11.2016 об 11:33.
Очікувана вартість - 64 800 000 грн з ПДВ.
Розмір мінімального кроку пониження ціни - 324 000 грн.
Розмір мінімального кроку пониження ціни - 0,05%.
6.2. Цінові пропозиції подали такі учасники: 1) ПП "ТІДІ ЛТД" (первинна цінова пропозиція - 64 796 400,00 грн, остаточна - 64 796 400,00 грн); 2) ТОВ "Укрклінсервіс" (первинна цінова пропозиція - 64 800 000,00 грн, остаточна - 64 800 000,00 грн).
6.3. За результатами проведення процедури, протоколом від 07.12.2016 №15-02-210 переможцем визначено ПП "ТІДІ ЛТД" із ціновою пропозицією 64 796 400,00 грн. З переможцем укладено договір про закупівлю від 22.12.2016 № 37-14.1/8-66 на суму 64 796 400,00 грн з ПДВ.
6.4. АМК за результатами розгляду справи № 143-26.13/21-18 03.10.2019 прийнято рішення № 651-р, яким, зокрема, визнано, що:
- ПП "ТІДІ ЛТД" і ТОВ "Укрклінсервіс" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час проведення ДП "МА "Бориспіль" процедури закупівлі - "Послуги щодо забезпечення харчуванням за контрактом (послуги з готування їжі (харчування пасажирів)" (ідентифікатор процедури закупівлі UA-2016-10-06-000500-с);
за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення АМК, на позивача накладено штраф у розмірі 5 284 500,00 грн.
Встановлюючи антиконкурентні узгоджені дії, АМК в оскаржуваному рішенні зазначив про таке: пов`язаність між собою фізичних осіб - засновників позивача та третьої особи; здійснення господарської діяльності за одними і тими адресами, що створювало умови для обміну інформацією та координації поведінки; пов`язаність між собою фінансовими відносинами, зокрема, наданням поворотної фінансової допомоги; спільне використання засобів зв`язку; взаємозв`язок у пропозиціях відповідача та третьої особи (надання договорів з одними й тими ж суб`єктами господарювання); використання однакових IP-адрес; наявність спільних унікальних властивостей електронних файлів, завантажених в електронну систему закупівель "Prozorro".
За наведених обставин АМК дійшов висновків, що ПП "ТІДІ ЛТД" і ТОВ "Укрклінсервіс" під час підготовки документів для участі у процедурі відкритих торгів за кодом ДК 016:2010:56.29.1 - Послуги щодо забезпечення харчування за контрактом відповідно до оголошення № UA-2016-10-06-000500-с діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України "Про публічні закупівлі".
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2021 відкрито касаційне провадження у справі №910/482/20 за касаційною скаргою ПП "ТІДІ ЛТД" на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК в оскаржуваній частині недійсним.
8.2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.3. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник стверджує, що під час ухвалення судових рішень у справі судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/8399/19 та від 29.05.2018 у справі № 917/1424/17.
Стосовно наведеного Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у їх контексті та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/482/20 (в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, з огляду на таке.
Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
У постанові від 19.05.2020 у справі №910/8399/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд зазначив: "Також відповідачем не оцінено і не спростовано належними доказами доводи позивача про те, що перебування певних учасників торгів у господарських відносинах із фізичними особами-підприємцями Крижевичем С.О. та Сухоручкиним В.М. пояснюється специфікою послуг, що надаються вказаними підприємцями (програмне забезпечення M.E.Doc, доступу до бази даних, що міститься на порталі ua-tenders.com), та попитом на такі послуги з боку широкого кола осіб".
У постанові від 29.05.2018 у справі №917/1424/17, в якій Верховним Судом, на думку скаржника, було підтримано правові висновки судів попередніх інстанцій про те, що наявність одного місця розташування баз та різних транспортних та заготівельно-складських витрат учасників торгів не є підтвердженням узгодженості дій, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, а також перебування позивача та третьої особи у фінансових та господарських відносинах не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідчення узгодженості дій.
В той же час, Верховний Суд зазначає, що у справі № 910/482/20, яка розглядається, судами було надано оцінку відповідним обставинам у сукупності, враховуючи вірогідність і взаємозв`язок з іншими встановленими фактичними обставинами справи АМК (№ 143-26.13/21-18) у порядку статті 86 ГПК України, що свідчить про різні фактичні обставини у зазначених справах.
Таким чином, Касаційний господарський суд відхиляє аргументи касаційної скарги, які стосуються посилання на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/8399/19 та від 29.05.2018 у справі № 917/1424/17, оскільки оскаржувані судові рішення у справі, яка переглядається, прийняті за іншої фактично - доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у наведеній справі, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті відповідні судові рішення.
Верховний Суд зазначає, що кожна із справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями.
Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
Тобто у кожній із вказаних справ судами досліджувалися різні за змістом докази, які подавалися сторонами, та на підставі встановлених судами обставин вони приймали відповідні рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин у даній справі № 910/482/20 та у зазначених скаржником справах.
За таких обставин доводи скаржника про неврахування судами попередніх судових інстанцій у розгляді справи відповідних висновків Верховного Суду є безпідставним, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/482/20.
Верховний Суд підкреслює, що в силу принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, Верховний Суд переглядає справу в межах усіх доводів касаційної скарги, та з урахуванням установлених у справі конкретних обставин, та не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Перевірка відповідних доводів (аргументів) касаційної скарги перебуває поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції, враховуючи те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За відсутності подібності правовідносин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "ТІДІ ЛТД" в цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
8.4. У доводах касаційної скарги скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання взаємозв`язку підприємств через фізичних осіб, які протягом здійснення господарської діяльності були їх засновниками; спільного використання засобів зв`язку; надання та отримання фінансової допомоги; спільних особливостей в завантажених електронних файлах; використання однакових IP-адрес.
З приводу зазначеного Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до приписів Закону № 2210:
- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (стаття 1);
- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання (частина перша статті 5); особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (частина друга статті 5);
- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);
- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);
- вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина четверта статті 6);
- до узгоджених дій, передбачених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 6 цього Закону, якщо такі узгоджені дії: призводять до суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині, у тому числі монополізації відповідних ринків; обмежують доступ на ринок інших суб`єктів господарювання; призводять до економічно необґрунтованого підвищення цін або дефіциту товарів (частина друга статті 8);
- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50).
Отже антиконкурентними діями є, зокрема узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, вчинення яких забороняється та тягне за собою настання відповідальності, передбаченої чинним законодавством.
Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон №3659) основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №3659 передбачено, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно з частиною першою статті 23 названого Закону унормовано, що діяльність стосовно виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.
Відповідно до статті 7 Закону №3659 до повноважень саме АМК та його територіальних органів належать, зокрема:
- розгляд заяв і справ про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проведення досліджень за цими заявами і справами;
- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Як убачається з матеріалів справи, АМК, який діяв у межах своїх повноважень, кваліфікував дії, зокрема ПП "ТІДІ ЛТД", як антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів під час проведення ДП "МА "Бориспіль" процедури закупівлі - "Послуги щодо забезпечення харчуванням за контрактом (послуги з готування їжі (харчування пасажирів)" (ідентифікатор процедури закупівлі UA-2016-10-06-000500-с), що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з такого.
1) Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) одним із засновників та єдиним кінцевим бенефіціарним власником ПП "ТІДІ ЛТД" на час проведення торгів був ОСОБА_1, а єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Укрклінсервіс" у цей же період була ОСОБА_2, які в свою чергу, є засновниками ТОВ "Тріно" ( ОСОБА_1 - частка у статутному капіталі 48%, ОСОБА_2 - частка в статутному капіталі 10%).
Відповідно до відомостей з Реєстру основним видом діяльності ТОВ "Тріно" є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).
З огляду на зазначене, АМК було зроблено висновок, що позивач та третя особа пов`язані між собою через фізичних осіб, які протягом здійснення господарської діяльності компаній були їх засновниками.
Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виступили співзасновниками іншого, ніж учасники тендеру підприємства, то здійснюючи корпоративні права на участь в управлінні суб`єктів господарювання, засновниками яких вони є, вони мали можливість здійснювати вплив на діяльність товариств, як і узгоджувати діяльність цих товариств, у тому числі під час участі у процедурі відкритих торгів за кодом ДК 016:2010:56.29.1 - Послуги щодо забезпечення харчування за контрактом відповідно до оголошення № UA-2016-10-06-000500-с.
2) У складі пропозиції конкурсних торгів ПП "ТІДІ ЛТД" надало договір оренди нерухомого майна від 01.04.2016 № 27/0, укладений між ТОВ "НОРВІК Україна" (Орендодавець) та ПП "ТІДІ ЛТД" (Орендар). Предмет договору - оренда частини складського приміщення (126 кв. м) за адресою м. Київ, вул. Жилянська, 101 А, поверх 1, складське приміщення № 7. Строк дії договору - до 31.03.2017 включно.
Листом від 21.02.2019 № 26-02/19 ТОВ "НОРВІК Україна" надало інформацію щодо орендарів (суборендарів) та/або інших користувачів приміщень, управителем яких є ТОВ "НОРВІК Україна", зокрема, стосовно укладених договорів з ПП "ТІДІ ЛТД":
- від 01.04.2016 № 27/0 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 101 А (нерухоме майно літ. Б), поверх 1, частина складського приміщення № 7 (126 кв. м); термін дії договору 01.04.2016 - 31.03.2017);
- від 15.01.2015 № 5/0 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 101 (нерухоме майно літ. А) 8 поверх (25,5 кв. м); термін дії договору 15.01.2015 - 31.12.2016).
У свою чергу, ТОВ "Укрклінсервіс" листом від 26.03.2019 № 23/03/2019 надало договір оренди нерухомого майна від 01.12.2015 № 16/0, укладений між ТОВ "НОРВІК Україна" (Орендодавець) та ТОВ "Укрклінсервіс" (Орендар). Предмет договору - нерухоме майно площею 17,5 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97, поверх 1, приміщення № 10. Строк дії договору - з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Розпорядженням Шевченківської РДА від 24.03.2010 № 181 адреса нежитлового приміщення: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97 була змінена на: м. Київ, вул. Жилянська, 101.
Тобто, у період проведення процедури відкритих торгів за кодом ДК 016:2010:56.29.1 - Послуги щодо забезпечення харчування за контрактом відповідно до оголошення № UA-2016-10-06-000500-с ПП "ТІДІ ЛТД" за адресою вул. Жилянська, буд. 101 (нерухоме майно літ. А) орендувало приміщення, у цей же період ТОВ "Укрклінсервіс" орендувало приміщення практично за цією ж адресою - Жилянська, 101. Орендодавцем щодо обох об`єктів виступає одна та ж юридична особа - ТОВ "НОРВІК Україна".
Враховуючи встановлене, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованим висновок АМК про те, що оренда приміщень у одного орендодавця та знаходження цих приміщень у безпосередній близькості одне до одного створювало сприятливі умови для обміну інформацією між ними, та давало змогу координувати ведення господарської діяльності, у тому числі під час участі у процедурі відкритих торгів за кодом ДК 016:2010:56.29.1 - Послуги щодо забезпечення харчування за контрактом відповідно до оголошення № UA-2016-10-06-000500-с.
3) Перевіряючи доводи позивача, а також викладені в оскаржуваному рішенні АМК обставини про існування фінансових відносин між позивачем та третьою особою, суди встановили, що позивач, третя особа та пов`язані з ними інші суб`єкти надавали один одному поворотну фінансову допомогу.
Так, згідно з листів, наданих АТ "Банк Богуслав" №386/4 від 28.09.2018 та АТ "Сбербанк" № 3416/4/07-2-5-БТ від 21.02.2018, загальний обсяг наданої поворотної фінансової допомоги за період 2015-2017 років між ПП "ТІДІ ЛТД" та ТОВ "Норвік Україна" становить 15,0 тис. грн, між ТОВ "Норвік Україна" та ТОВ "Укрклінсервіс" - 87400,0 тис. грн.
Як встановлено АМК у Рішенні, ПП "ТІДІ ЛТД" та ТОВ "Норвік Україна" є пов`язаними юридичними особами, оскільки, об`єкт оренди за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 101 А належить орендодавцю на праві довірчої власності на підставі договору управління нерухомим майном від 24.02.2016. Установником управління зазначеного майна є, зокрема, ОСОБА_1 (один із засновників та єдиний кінцевий бенефіціарний власник ПП "ТІДІ ЛТД" (на час проведення торгів).
Суди зазначили, що з даних, які були надані банківськими установами чітко прослідковується рух коштів між ПП "ТІДІ ЛТД" та ТОВ "Норвік Україна"; між ТОВ "Норвік Україна" та ТОВ "Укрклінсервіс" протягом 2015-2017 років, тому, суди погодились з висновками АМК про те, що позивач, третя особа та пов`язаний з ними суб`єкт господарювання були пов`язані між собою фінансовими відносинами (поворотною фінансовою допомогою). Надання такої фінансової допомоги на безвідсотковій основі, за висновком судів попередніх інстанцій, вказує на те, що вона може надаватися між суб`єктами господарювання, які поєднані або споріднені між собою спільністю економічних інтересів.
4) Перевіряючи доводи позивача, а також викладені в оскаржуваному рішення АМК обставини про спільне використання ним та третьою особою засобів зв`язку, що в свою чергу створювало умови для обміну інформацією і координації поведінки, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до даних Реєстру про проведення державної реєстрації юридичної особи в період з 02.06.2008 (дата реєстрації) до 31.05.2019 - номер телефону ТОВ "Укрклінсервіс": (044) 459 06 65 .
Відповідно до даних Реєстру про проведення державної реєстрації юридичної особи в період з 03.07.2013 (дата реєстрації) по 15.06.2016 - номер телефону ПП "ТІДІ ЛТД": (044) 459 06 65 .
За даними, наданими ПрАТ "Київстар" листом від 25.02.2019 № 4310/05 (вх. № 8-01/187-кі від 26.02.2019), власником телефонного номера (044) 459-06-65 є TOB "НОРВІК Україна" (дата початку користування номером - 27.08.2013).
Колегія суддів апеляційного суду також врахувала, що позивач у апеляційній скарзі не заперечував факт використання зазначеного номера телефону, а лише вказує, що даний номер належить TOB "НОРВІК Україна" та знаходиться на рецепції бізнес-центру і ним користувалася невизначена кількість організацій.
Суди зазначили, що використання позивачем та третьої особою одного й того ж номеру телефону підтверджує висновки АМК про спільне територіальне розміщення даних суб`єктів господарювання та створення цим розміщенням сприятливих умов для обміну інформацією, та координації поведінки.
5) Судами встановлено, що відповідно до умов тендерної документації замовника, на підтвердження наявності обладнання та матеріально-технічної бази, необхідних для надання послуг, що є предметом закупівлі, ПП "ТІДІ ЛТД" та ТОВ "Укрклінсервіс" у складі пропозиції конкурсних торгів надали договори, укладені з одним і тим же суб`єктом господарювання, а саме ТОВ "Рестіко", зокрема: договір оренди устаткування від 16.05.2014 № ОР_Ю4, укладений ТОВ "Рестіко" (Орендодавець) та ПП "ТІДІ ЛТД" (Орендар) стосовно платного користування окремого індивідуально визначеного устаткування для приготування чаю та кави за ціною 1,0 грн (з урахуванням ПДВ); термін дії договору 16.05.2014 - 15.05.2015; договір оренди устаткування від 04.01.2016 № ОР_003/1, укладений ТОВ "Рестіко" (Орендодавець) та ТОВ "Укрклінсервіс" (Орендар) на предмет строкового користування окремого індивідуально визначеного устаткування для приготування чаю та кави; термін дії договору 04.01.2016 - 04.01.2017.
ПП "ТІДІ ЛТД" та ТОВ "Укрклінсервіс" у складі пропозиції конкурсних торгів надали договори, укладені з одними й тими ж суб`єктами господарювання, а саме ДП "МА "Бориспіль": договори, укладені ПП "ТІДІ ЛТД" (Виконавець) з ДП "МА "Бориспіль" (Замовник): 1) від 30.12.2014 № 372.3.-37-50 щодо надання послуг із забезпечення харчування за контрактом (харчування пасажирів Прем`єр VIP зали) у період 2015 року; 2) від 24.12.2014 № 372.3-37-47 щодо надання послуг із забезпечення харчування за контрактом (бізнес зал міжнародні рейси, бізнес зал внутрішні рейси) у період 2015 року; 3) від 17.04.2016 № 37-14.1/8-13 щодо забезпечення харчуванням за контрактом (харчування пасажирів бізнес зали міжнародні рейси, харчування пасажирів бізнес зали внутрішні рейси, харчування пасажирів Прем`єр VIP зали) на 2016 рік; договір від 18.04.2013 № 52-34/5-11, укладений ТОВ "Укрклінсервіс" (Виконавець) з ДП "МА "Бориспіль" (Замовник) щодо надання послуг з харчування пасажирів Прем`єр VIP зали протягом 2013 року.
ПП "ТІДІ ЛТД" та ТОВ "Укрклінсервіс" у складі пропозиції конкурсних торгів на підтвердження досвіду виконання аналогічного договору з харчування пасажирів в аеропортах надали договори, укладені з ТОВ "Мастер-авіа": договір від 30.09.2013 №МА 430/13, укладений ПП "ТІДІ ЛТД" з ТОВ "Мастер-авіа" (Замовник) щодо надання послуг з харчування пасажирів, які користуються послугами Бізнес-залу Терміналу D внутрішніх авіаліній Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) протягом періоду з 30.09.2013 по 31.12.2015; договір від 01.07.2014 № МА 219/14, укладений ПП "ТІДІ ЛТД" з ТОВ "Мастер-авіа" (Замовник) щодо надання послуг з харчування пасажирів, які користуються послугами Бізнес-залу Терміналу В Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) протягом періоду з 01.07.2014 по 31.12.2014; договір від 16.06.2012 № МА 316/12, укладений ТОВ "Укрклінсервіс" (Виконавець) з ТОВ "Мастер-авіа" (Замовник) щодо надання послуг з харчування пасажирів, які користуються послугами Бізнес-залів Міжнародного пасажирського терміналу (Термінал А) аеропорту "Київ" (Жуляни) протягом періоду з 16.02.2012 по 16.06.2015.
Отже, суди попередніх інстанцій погодились з висновком АМК про те, що наявність вище зазначених договорів, які були укладені позивачем та третьою особою з одними й тими ж суб`єктами господарювання свідчить про існування сталих господарських відносин та взаємозацікавленість позивача та третьої особи у результатах господарської діяльності.
6) Суди встановили, що ПП "ТІДІ ЛТД" та ТОВ "Укрклінсервіс" під час участі в Торгах завантажували документи до комерційної пропозиції з однакової ІР-адреси НОМЕР_2 ., з одного місцезнаходження (аеропорт "Бориспіль"). Більше того, за результатами аналізу документів ПП "ТІДІ ЛТД" і ТОВ "Укрклінсервіс", розміщених у реєстрі пропозиції на сайті електронних закупівель "Prozorro", виявлено, що окремі файли позивача та третьої особи мають спільні унікальні особливості, які свідчать про єдине джерело походження цих файлів, а саме в описі файлів параметр "Виробник PDF" містить значення "EPSON Scan", параметр "версія PDF" містить значення " 1.4 (Acrobat 5.x) ".
Судами відповідно до інформації, наданої ДП "МА "Бориспіль" (лист від 04.02.2019 №01-22/5-2 (вх. № 8-01/1788 від 12.02.2019)) встановлено, що ДП "МА "Бориспіль" надавало послуги з доступу до мережі Інтернет за період жовтень - грудень 2016 року за IP-адресами, зокрема: НОМЕР_4 (статичні ІР-адреси); НОМЕР_3 (динамічні ІР-адреси). ДП "МА "Бориспіль" додатково повідомлено, що для виходу в мережу Інтернет у період жовтень-грудень 2016 року, зокрема, ІР-адреси НОМЕР_3 транслювались в ІР-адресу НОМЕР_2 . Відповідно до інформації ДП "МА "Бориспіль", послуги з доступу до мережі Інтернет за період жовтень - грудень 2016 року у діапазоні адрес 172.30.0.1 - 172.30.15.254 надавалися пасажирам.
Судом також з`ясовано, що ПП "ТІДІ ЛТД" укладено договір з ДП "МА "Бориспіль" щодо отримання послуг з доступу до мережі Інтернет за період жовтень - грудень 2016 року. Проте, за інформацією ДП "МА "Бориспіль", послуги третім особам за договорами надавалися через інші ІР-адреси. При цьому ТОВ "Укрклінсервіс" відсутнє в переліку суб`єктів господарювання, яким ДП "МА "Бориспіль" надавало послуги з доступу до мережі Інтернет на підставі договорів.
З огляду на викладене, АМК було встановлено завантаження файлів позивачем та третьою особою з одного місцезнаходження, а саме аеропорту "Бориспіль", що свідчить про спільну підготовку тендерних пропозицій.
Одночасно, АМК було виявлено спільні особливості файлів, які розміщені ПП "ТІДІ ЛТД" та ТОВ "Укрклінсервіс" у реєстрі пропозиції підприємств на сайті електронних закупівель "Prozorro", а саме документи ТОВ "Укрклінсервіс": "підтвердження повноважень посадової особи - ЗМІНИ.pdf" та "протокол №10 від 7 жовтня 2016р.2сторінка (до підтверджень посадової особи.pdf" в описі файлів параметр "Виробник PDF" містить значення "EPSON Scan", параметр "версія PDF" містить значення "1.4 (Acrobat 5.x) ", що співпадає з властивостями ряду файлів, завантажених ПП "ТІДІ ЛТД", при чому, переважну кількість своїх файлів позивач та третя особа розміщували на веб-порталі уповноваженого органу "Prozorro" в один і той самий день - 04.11.2016. Деякі файли завантажено позивачем та третьою особою в систему "Prozorro" 07.11.2016, з різницею у 17 хв.
Оцінивши встановлене, АМК зроблено висновок, що використання однакових програмних комплексів в один і той же день, зокрема 07.11.2016, свідчить про погодженість поведінки ПП "ТІДІ ЛТД" та ТОВ "Укрклінсервіс".
Відтак, суди попередніх інстанцій погодились з тим, що наявність спільних унікальних властивостей електронних файлів та використання однакових програмних комплексів в один і той же день, свідчить про погодженість поведінки та про спільну підготовку пропозицій учасниками торгів - ТОВ "Укрклінсервіс" та ПП "ТІДІ ЛТД".
Верховний Суд зазначає, що статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тлумачення ж змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень у справі, суди попередніх інстанцій під час вирішення спору у цій справі, дослідили обставини справи у їх сукупності (враховуючи вірогідність та взаємозв`язок з іншими обставинами справи, а не окремих елементів як то зазначає скаржник) та наявні у ній докази із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтями 79, 86 ГПК України та дійшли висновку про відсутність підстав для скасування рішення АМК.
8.5. Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є:
- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
У розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки та участі у торгах, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури торгів.
Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.
Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210 змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.
Близька за змістом правова позиція є сталою та висловлена у низці постанов Верховного Суду, в тому числі в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи № 924/381/17, від 12.06.2018 зі справи № 922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи №916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи № 922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи №924/552/19, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи №910/2988/18, від 05.08.2018 зі справи № 922/2513/18, від 07.11.2019 зі справи №914/1696/18, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19, і підстави для відступу від неї відсутні.
При цьому Верховний Суд звертає увагу скаржника про те, що правова позиція стосовно оцінки доказів в справах про визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2210) та накладення штрафу, є загальною (універсальною) для такої категорії спорів. Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності. Питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.
Закон № 2210 не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.
Близький за змістом висновок є послідовним та викладений Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, в ухвалі Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 923/330/19.
Верховний Суд зауважує, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, а змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону № 2210 передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У цьому випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
Саме з урахуванням зазначеної сталої практики Верховного Суду щодо загальних правил здійснення оцінки доказів в справах про визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суди попередніх судових інстанцій у справі, що розглядається, дійшли заснованого на законі висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 59 Закону № 2210, для задоволення позовних вимог та визнання недійсним Рішення АМК, в частині що стосується позивача.
Доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду справи в касаційному порядку.
З урахуванням встановлених судами попередніх обставин справи, оцінених доказів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень та з огляду на зміст вимог касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що фактично доводи скаржника у цій частині зводяться не до надання висновку про застосування відповідної норми права, а до здійснення переоцінки доказів та встановлених господарськими судами обставин (стосовно доведення АМК у Рішенні вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій під час підготовки тендерних пропозицій та участі в торгах), що в силу приписів статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Отже, доводи скаржника про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судового рішення є недоведеною.
Аргументи АМК, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, частково беруться до уваги Касаційним господарським судом.
8.6. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом "res judicata", базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.7. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.8. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.