ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 913/717/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" (далі - ТОВ "Агрекс", позивач) - Зубенко В.М. (адвокат),
відповідача - Фермерського господарства "Стимул 777" (далі - ФГ "Стимул 777", відповідач, скаржник) - Міліруд Є.О. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФГ "Стимул 777"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 (головуючий - суддя Терещенко О.І., судді: Тихий П.В., Шутенко І.А.)
у справі №913/717/20
за позовом ТОВ "Агрекс"
до ФГ "Стимул 777",
про стягнення 10 987 372,93 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Агрекс" звернулось до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки від 24.07.2020 № 2070.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.03.2021 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача штраф в сумі 817 776,80 грн, витрати на судовий збір в сумі 12195,98 грн; в решті позову відмовлено.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2021 скасовано в частині часткового задоволення позовних вимог та відмови в задоволенні решти позовних вимог. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 5% у сумі 408 888,40 грн; компенсацію у розмірі 46964,68 грн; штраф у розмірі 30 % у сумі 2 453 330,40 грн; збитки у сумі 7 260 412,65 грн. В решті рішення залишено без змін.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 412 026,50 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ФГ "Стимул 777" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2021 у справі № 913/717/20 в частині стягнення з ФГ "Стимул 777" на користь ТОВ "Агрекс" штраф в сумі 817 776,80 грн та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову; в іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2021 залишити без змін; скасувати повністю постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2021.
Ураховуючи, що заява про усунення недоліків касаційної скарги, яка надійшла на поштову адресу Суду та заява про усунення недоліків касаційної скарги, яка надійшла на електронну адресу Суду за формою, змістом, та вимогами, що викладені в їх прохальних частинах, є ідентичними, тобто по суті є однією заявою, тому їх Суд розглядає як одну.
Відтак, Верховний Суд розглядає касаційну скаргу з урахуванням поданої заяви про усунення недоліків (тут і далі - касаційна скарга).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. суд першої інстанції застосував частину першу статті 265, частину першу статті 193, частину першу статті 216, статтю 218, частини четверту статті 219, статтю 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) статтю 61 Конституції України (далі - КУ) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/2173/19 та рішенні Конституційного Суду від 11.07.2013 №7-рп/2013;
- суд апеляційної інстанції не вірно застосував вимоги статей 80, 269 ГПК України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 26.02.2019 у справі № 913/632/17;
- суд апеляційної інстанції не застосував положення статті 225 ГК України, статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 46, 50, 187, 198, 201 Податкового кодексу України, пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19;
- суд апеляційної інстанції на порушення вимог статті 61 КУ помилково застосував вимоги частини другої статті 231 ГК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19;
4.2. судом апеляційної інстанції не повно досліджено зібрані у справі докази та не повно встановлені обставини справи.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агрекс" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постанову апеляційного господарського суду - без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
ТОВ "Агрекс" 22.10.2021 надіслало до Верховного Суду доповнення до відзиву.
ФГ "Стимул 777" 28.10.2021 надіслало до Верховного Суду (з використанням ЕЦП) письмові пояснення.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. 24.07.2020 ТОВ "Агрекс" (покупець) та ФГ "Стимул 777" (постачальник) укладено договір поставки № 2070 (далі - договір) відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю (далі - товар) за ціною і на умовах договору.
6.2. У пункті 2.1. договору сторони погодили, що кількість товару обумовлюється в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору.
6.3. Порядок оплати обумовлюється сторонами в специфікаціях (пункт 3.3. договору);
6.4. Відповідно до пункту 4.2. договору термін поставки товару обумовлюється сторонами в специфікаціях.
6.5. У пункті 6.2. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної поставки або не поставки товару або його частини, постачальник сплачує штраф в розмірі 5% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару, і крім того відшкодовує всі заподіяні цим збитки; в разі несвоєчасної поставки або не поставки товару або його частини, на строк понад 10 календарних днів постачальник також додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару або його частини.
6.6. За змістом пункту 6.3 договору, у разі прострочення поставки (не поставки) товару, або його частини, на строк більш ніж 10 (десять) днів, постачальник за письмовою вимогою покупця, зобов`язаний негайно, та у будь-якому випадку не пізніше робочого дня наступного за днем отримання такої письмової вимоги повернути покупцю отриману від нього попередню оплату, на яку не було поставлено товар. Також, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю в такому випадку компенсацію, яка розраховується як різниця між доларовим еквівалентом вартості товару (частини вартості товару), що повертається постачальником (визначається за офіційним курсом НБУ гривні долару США на день такого повернення) та доларовим еквівалентом вартості товару (частини вартості товару), що була сплачена покупцем (визначається за офіційним курсом НБУ гривні долару США на день такої оплати). Компенсація сплачується постачальником покупцю у гривні України за офіційним курсом НБУ гривні України к долару США на день оплати-такої компенсації. У разі не повернення покупцеві в цей строк попередньої оплати та вищевказаної компенсації постачальник зобов`язаний сплатити покупцю також штраф в розмірі 30 % від вартості не поставленого в строк товару.
6.7. За умовами пункту 6.8 договору повернення постачальником попередньої оплати, в тому числі відповідно до пункту 6.3. договору, не може розглядатися як відмова від договору чи його припинення, і не звільняє постачальника від обов`язку поставки товару та виконання інших обов`язків та відповідальності за договором.
6.8. Згідно з пунктом 7.1. договору при настанні обставин непереборної сили, що перешкоджають повному або частковому виконанню будь-якою зі сторін зобов`язань за цим договором, а саме: пожеж, повеней, інших стихійних лих, що не залежать від волі сторін, термін виконання зобов`язань стороною за цим договором, що зазнала впливу таких обставин, відсувається відповідно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.
6.9. Сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана повідомити іншій стороні протягом 10 календарних днів с моменту виникнення таких обставин. Належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості будуть служити підтвердження Торгово-промислової палати України. В іншому випадку форс-мажорні обставини вважаються непідтвердженим (пункт 7.2. договору).
6.10. Відповідно до пункту 7.3. договору у разі якщо форс-мажорні обставини триватимуть більше 2-х місяців договір підлягає розірванню за письмовою заявою будь-якої з сторін, при цьому сторони зобов`язані протягом 5-ти календарних днів провести повні взаєморозрахунки між собою, в тому числі здійснити повернення попередньої оплати на яку не був поставлений товар.
6.11. 24.07.2020 сторонами договору складено специфікацію № 1 відповідно до якої відповідач брав на себе зобов`язання поставити 1200,00 тн соняшника, +/- 10% на вибір покупця, на умовах DAP склади ТОВ "Сватівська олія" по ціні 10100 грн за 1 т, на загальну суму 12 120 000,00 грн в строк до 15.11.2020, а позивач зобов`язаний був сплатити товар на умовах: попередня оплата 50% вартості товару - 6 060 000,00 грн, остаточні розрахунки протягом 5-ти банківських днів з дати поставки товару в повному обсязі, але не раніше реєстрації податкових накладних на товар.
6.12. Відповідно до умов специфікації № 1 позивачем було сплачено відповідачу за платіжним дорученням від 03.08.2020 № 7626 попередньої оплати в сумі 3 000 000,00 грн, за платіжним дорученням № 7658 від 05.08.2020 попередньої оплати в сумі 3 060 000,00 грн, всього 6 060 000,00 грн.
6.13. У період з 24.08.2020 по 11.09.2020 на виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу 390,32 тони соняшнику на загальну суму 3 793 049,68 грн.
6.14. Листом від 08.10.2020, надісланим позивачу на електронну адресу, відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку із засухою та недоотриманням врожаю соняшника в 2020 році, він не має можливості виконати умови договору поставки від 24.07.2020 № 2070.
6.15. 29.10.2020 відповідач за власною ініціативою повернув позивачу решту одержаної він нього попередньої оплати в сумі 2 266 951,32 грн (виписка з банківського рахунку позивача від 29.10.2020 № 196).
6.16. Відповідач ані в строк до 15.11.2020, ані на час звернення з позовом до господарського суду першої інстанції, не поставив позивачу решту насіння соняшнику в кількості 809,68 т (1200 т мінус 390,32 т) загальною вартістю 8 177 768,00 грн (10100 грн х 809,68 т).
6.17. Позивач вимогою від 27.11.2020 № 1-608 просив відповідача здійснити поставку соняшнику у кількості 929,68 т на суму 9 389 768,00 грн та негайно сплатити компенсацію різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару у відповідності з пунктом 6.3. договору в сумі 49 964,68 грн, а також сплатити штраф, передбачений пунктом 6.2. договору в сумі 1 408 456,20 грн.
6.18. У період з 25.11.2020 по 04.12.2020 на підставі договорів поставки від 10.11.2020 № 2254, від 25.11.2020 № 2279 та № 2280 позивач також здійснював закупівлю насіння соняшника врожаю 2020 року відповідно у СФГ "Кристал", ФГ "Саша" та ФГ "Альянс "К".
6.19. Відповідач звернувся до Торгово-промислової палати України (звернення від 18.01.2021 № 20-05) з проханням засвідчити форс-мажорні обставини, які мали місце у 2020 році та вплинули на виконання договору поставки.
6.20. Торгово-промисловою палатою України видано відповідачу Сертифікат від 22.01.2021 № 3100-21-0084, в якому вказано, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини: виняткові погодні умови, зокрема тривала посуха та інше, які унеможливили виконання відповідачем свого обов`язку за договором поставки від 24.07.2020 № 2070 - поставити насіння соняшника врожаю 2020 року в строк до 15.11.2020; період форс-мажорних обставин встановлено з 01 серпня 2020 року по 25 серпня 2020 року.
6.21. Позивач посилається на те, що на виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу 390,32 т соняшнику на загальну суму 3 793 049,68 грн; 29.10.2020 ФГ "Стимул 777" платіжним дорученням № 196 повернуто ТОВ "Агрекс" 2 266 951,32 грн попередньої оплати та не поставлено в строк - до 15.11.2020 насіння соняшнику в кількості 809,68 т за ціною 10100,00 грн на загальну вартість 8 177 768,00 грн, чим прострочено поставку товару на строк більш ніж 10 календарних днів.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 31.08.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 913/717/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Булгакової І.В., Колос І.Б.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.10.2021 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №913/717/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.
Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Стимул 777" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання ним зобов`язань за договором поставки.
8.2. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, які визначають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу - пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
8.3. Щодо доводів касаційної скарги про застосування судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень норми права без урахування вказаних ним висновків Верховного Суду щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах (пункт 4.1. цієї постанови) Верховний Суд зазначає таке.
Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Предметом розгляду цієї справи є питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 10 987 372,93 грн за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки від 24.07.2020 № 2070.
У справі №914/2173/19, на яку посилається скаржник, предметом позову було стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Львівське" 13 827 830,18 грн заборгованості за неналежне невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки урожаю №356/18/230яч від 28.03.2018 щодо поставки товару в кількості та у строк обумовлений договором. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому апеляційний господарський суд встановив відсутність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання відповідачем умов договору поставки урожаю в частині поставки кількості товару в обумовленому договором обсязі, але дійшов висновку про звільнення відповідача від сплати штрафу у зв`язку з відсутністю в його діях вини та протиправної поведінки. Постановою від 16.12.2020 Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін.
У справі № 922/393/18 предметом позову було стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки; у справі №911/3250/16 - усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом вселення останнього в приміщення, які є об`єктом оренди за договором оренди нежитлового приміщення, у справі №916/3130/17 - стягнення збитків, які становлять вартість втраченого майна за договорами відповідального зберігання, у справі № 913/632/17 - визнання недійсними рішення та договору іпотеки; у справі №910/8612/19 - стягнення заборгованості за договором поставки у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого позивачем; у справі №910/12876/19 - стягнення заборгованості за договором з надання послуг з налаштування, здійснення модифікацій та провадження програмного продукту (який на висновками судів є господарським договором підряду), у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов цього договору.
З огляду на фактичні обставини даної справи у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних вище постановах Верховного Суду.
Так, у справах №№914/2173/19, 922/393/18, 911/3250/16, 916/3130/17, 913/632/17 судові рішення прийняті хоча й за такого ж правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у наведеній справі, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів на різних підставах, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті відповідні судові рішення.
Також Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення у справі, яка переглядається, прийняті за наявністю різних предметів, підстав та обставин, що формують зміст правовідносин аніж у справах №№ 910/8612/19, 910/12876/19, на які посилається скаржник.
За таких обставин доводи скаржника про неврахування судами попередніх судових інстанцій у розгляді справи відповідних висновків Верховного Суду є безпідставним, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №913/717/20.
Посилання скаржника рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 №7-рп/2013 не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки рішення Конституційного Суду не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Тобто, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 913/717/20 (в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
8.4. В касаційній скарзі ФГ "Стимул 777" також зазначило, що судом апеляційної інстанції не повно досліджено зібрані у справі докази та неповно встановлені обставини справи. Верховний Суд зазначає, що вказані скаржником доводи охоплюються приписами пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України у контексті частини першої статті 310 ГПК України, а саме: не дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження - пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Оскільки за результатами касаційного перегляду цієї справи підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на яку посилалось ФГ "Стимул 777", не знайшла свого підтвердження, у Верховного Суду відсутні підстави для розгляду касаційної скарги відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 у контексті 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
8.5. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судами попередніх інстанцій.
8.6. Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.
Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.7. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.