ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 904/5646/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2021 (головуючий суддя - Білецька Л.М., судді: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.)
у справі №904/5646/20
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"
про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 6800,88 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст обставин справи.
1.1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось (далі - Залізниця) до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 6800,88 грн, що були нараховані в якості плати за користування вагонами на під`їзній колії Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - Товариство) по пам`яткам про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45.
1.2. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 30.10.2020 прийняв позовну заяву Залізниці до розгляду, відкрив провадження у справі; вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
1.3. Ухвалою від 23.03.2021 Господарський суд Дніпропетровської області вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; розпочав розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі та призначив справу до розгляду у підготовче засідання на 14.04.2021, визнавши явку представників учасників справи обов`язковою.
1.4. У судовому засіданні, що відбулось 14.04.2021, судом першої інстанції було оголошено перерву до 11.05.2021 у присутності обох представників сторін, про дату та час наступного судового засідання сторони були повідомлені належним чином.
1.5. В подальшому, ухвалою від 11.05.2021 Господарський суд Дніпропетровської області позов Залізниці у справі №904/5646/20 залишив без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
1.6. Місцевий господарський суд, посилаючись на статті 13, 41, 42, 45, 46, 120, 181, 185, 202, 226 ГПК України, дійшов до висновку про залишення позовної заяви Залізниці без розгляду внаслідок неявки позивача (його представника) у судове засідання та неповідомлення про причини такої неявки, що суд визнав самостійною та достатньою підставою для прийняття відповідного судового рішення.
1.7. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 21.07.2021 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2021 у справі №904/5646/20 скасував; справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
1.8. Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у цій справі закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не відбулось, тобто розгляд справи перебував на стадії підготовчого процесу, а відтак місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України у спірних правовідносинах.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
2.1. 16.08.2021 Товариство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2021, в якій просить зазначену постанову скасувати, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2021 у справі №904/5646/20 залишити в силі.
2.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження Товариство посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 226 ГПК України.
2.3. На переконання скаржника обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, що і було встановлено судом першої інстанції.
2.4. Скаржник зазначає, що норми статті 226 ГПК України не пов`язують можливість залишення позову без розгляду зі стадією судового розгляду та не містять заборони залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження, чого помилково не враховано судом апеляційної інстанції.
2.5. Залізниця не скористалась своїм правом відповідно до статті 295 ГПК України та не подала до Верховного Суду письмового відзиву на касаційну скаргу.
3. Позиція Верховного Суду.
3.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
3.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3.3. Частиною третьою статті 304 ГПК України встановлено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
3.4. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою було скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою позивача у судове засідання та неподанням ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
3.5. Положеннями статті 13 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.6. Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
3.7. За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.
3.8. Водночас частиною першою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
3.9. Згідно з вимогами статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 ГПК України.
3.10. Відповідно до частини першої статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.
3.11. Приписами статті 181 ГПК України встановлено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
3.12. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
3.13. Разом з тим частиною четвертою статті 202 ГПК України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
3.14. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
3.15. Колегія суддів наголошує, що при застосуванні тієї чи іншої норми процесуального права, суд повинен виходити із комплексного та ґрунтовного аналізу норм права загалом.
3.16. Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
3.17. Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
3.18. Водночас Суд зауважує, що у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
3.19. При цьому, саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності, якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання.
3.20. Разом з тим частина четверта статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України не передбачають вимоги про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду (аналогічна правова позиція міститься у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 та від 16.10.2020 у справі №910/8816/19).
3.21. Положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності (аналогічний правовий висновок міститься у пункті 8.2.4 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №916/3616/15).
3.22. Судом першої інстанції встановлено, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак ні позивач, ні його повноважний представник у судове засідання, призначене на 15.05.2021, не з`явились. При цьому позивач не повідомив суд про причини своєї неявки в суд, а також не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України, для залишення позову без розгляду.
3.23. Щодо висновку суду апеляційної інстанції стосовно того, що у цій справі закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не відбулось, тобто розгляд справи перебував на стадії підготовчого процесу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що норми статті 226 ГПК України не пов`язують можливість залишення позову без розгляду зі стадією судового розгляду та не містять заборони залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження. Навпаки, пунктом 1 частини другої статті 185 ГПК України прямо передбачена можливість постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без розгляду за результатами підготовчого засідання (така правова позиція наведена постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021 від 916/365/17, від 06.11.2019 у справі №904/2423/18, від 02.12.2020 у справі №914/1531/19, від 22.12.2020 у справі №925/337/19, від 13.01.2021 у справі №910/4372/20).
3.24. При цьому, колегія суддів вважає, що висновки про застосування норм цивільного процесуального права при залишенні позову без розгляду залежно від стадії судового розгляду, які містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №761/8849/19, від 18.01.2021 у справі №760/22245/18, від 20.01.2021 у справі №569/5089/17, від 10.02.2021 у справі №598/2250/19, на які посилався суд апеляційної інстанції, не можуть бути враховані під час розгляду цієї справи, оскільки такі висновки не можна вважати релевантними щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України для правовідносин щодо залишення позову без розгляду, які не є подібними з правовідносинами при залишенні позову без розгляду у наведених цивільних справах, оскільки вони (ці правовідносини) (1) регулюються різними процесуальними кодексами; (2) відсутня можливість уніфікації висновків різних судів щодо застосування різних норм процесуального права.
3.25. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.11.2017 у справі "Sukhanov and Others v. Russia" (заяви №№ 56251/12, 23302/13, 53116/15) дійшов висновку, що присутність у судовому засіданні є правом, але не обов`язком позивача.
3.26. Водночас у цьому випадку саме позивачем не дотримано порядку, передбаченого нормами статей 202, 226 ГПК України, лише за умов дотримання якого можливе виникнення у позивача права на розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи.
3.27. При цьому, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції не порушив прав позивача на судовий захист, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина четверта статті 226 ГПК України).
3.28. Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
3.29. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).
3.30. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2021 постановлена з порушенням норм процесуального права.
3.31. Отже, суд апеляційної інстанції припустився порушення норм процесуального права, а саме статті 202 та 226 ГПК України, що згідно із статтею 312 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Водночас скасування ухвали місцевого господарського суду у даній справі судом апеляційної інстанції здійснено за відсутності підстав для цього, передбачених статтею 277 ГПК України, що свідчить про порушення апеляційною інстанцією й зазначеної норми процесуального права. Натомість ухвала суду першої інстанції від 11.05.2021 є обґрунтованою і такою, що відповідає засаді верховенства права, закріпленій у статтях 2, 11 ГПК України, тому зазначену ухвалу відповідно до статті 312 ГПК України слід залишити в силі, задовольнивши, таким чином, касаційну скаргу.