ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/3001/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явився,
відповідача - Кебкал В.Г.,
третіх осіб на стороні позивача - не з`явились,
третіх осіб на стороні відповідача - Кравченко Т.Т. (ТОВ "Компанія Євростандарт Сервіс")
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Тако"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 (у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г. (головуючий), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)
та рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2021 (суддя Грабець С.Ю.)
за позовом Приватного підприємства "Тако"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Преміум",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1. Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції,
2. Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області,
3. Державне підприємство "Сетам",
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юлг"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Луньо Ілля Вікторович,
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Євростандарт Сервіс"
про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого нотаріусом 01.02.2017, визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання недійсним акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13.05.2017 та визнання недійсним свідоцтва,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Приватне підприємство "Тако" (далі - ПП "Тако", Позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Преміум" (далі - ПАТ КБ "Преміум", Відповідач) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вчиненого нотаріусом 01.02.2017, визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання недійсним акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 13.05.2017 та визнання недійсним свідоцтва.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку вчинення виконавчих написів.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 24.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 911/3001/20, відмовлено у задоволенні позову.
2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що Позивачем не доведено порушень порядку вчинення виконавчих написів, зокрема, судом встановлено, що Відповідачем подано всі необхідні документи, а Позивачем не спростовано, що сума заборгованості за кредитним договором, на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису, була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ПП "Тако" просить скасувати рішення попередніх судових інстанцій, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц та від 20.09.2020 у справі № 757/13243/17 та постановах Верховного Суду від 04.09.2020 у справі № 286/1210/19, від 09.09.2020 у справі № 335/9983/16-ц, від 14.07.2021 у справі № 712/14777/18, від 14.07.2021 у справі № 357/2300/19 та від 21.07.2021 у справі № 686/19656/19 щодо застосування статті 35 Закону України "Про іпотеку" та підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
3.3. Також у якості підстави для подання касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині дослідження доказів та встановлення дійсних обставин справи.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
4. Обставини встановлені судами
4.1. 26.06.2014 між ПАТ КБ "Преміум" та ТОВ "Фірма "Юлг" був укладений кредитний договір № 57/КЛ/14 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії.
4.2. Для забезпечення виконання ТОВ "Фірма "Юлг" зобов`язань за вказаним кредитним договором 26.06.2014 між ПАТ КБ "Преміум" та ПП "Тако" укладено іпотечний договір № 57/КЛ/14/З, предметом якого є нежитлове приміщення, складське приміщення з адміністративно-побутовим корпусом, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородськнй район, м. Вишгород, вул. Новопромислова, 16.
4.3. Відповідно до пункту 6.1 договору іпотеки, Відповідач набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, його реалізацію та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки на свій розсуд (з урахуванням умов цього договору) у разі настання будь-якого або всіх наступних випадків незалежно від настання строку(ів) виконання зобов`язань за кредитним договором, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання будь - якого із зобов`язань, що випливають з кредитного договору (в тому числі, але не виключно, щодо повернення кредиту або його частини в строк, передбачений кредитним договором, та/або сплати процентів за користування кредитом та/або комісійної винагороди (комісії) та/або виконання будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором).
4.4. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором відповідача на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або шляхом позасудового врегулювання згідно з застереженням про задоволення вимог відповідача, що міститься в розділі 7 цього договору, або шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог відповідача (пункт 6.2. договору іпотеки).
4.5. 12.11.2015, 23.03.2016, 20.07.2016 та 26.10.2016 Відповідачем на адресу Позивача та Третьої особи-4 направлялись вимоги про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором, що підтверджується вимогами № 01101/2471/1 від 11.11.2015, № 01304/413 від 17.03.2016, № 01304/1759 від 19.07.2016 та № 01304/2103 від 24.10.2016, описами вкладення у цінний лист, фіскальними чеками та відстеженнями пересилання поштових відправлень з Укрпошти, копії яких наявні у матеріалах справи.
4.6. Оскільки станом на 01.02.2017 вищевказані вимоги Позивачем та Третьою особою-4 не були виконані, Відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В. про вчинення виконавчого напису.
4.7. На підставі поданих відповідачем документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. вчинено виконавчий напис №222 від 01.02.2017.
4.8. 02.02.2017 на адресу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Відповідач направив заяву про відкриття виконавчого провадження № 01304/53.
4.9. 16.02.2017 на підставі виконавчого напису № 222 від 01.02.2017 року, виконуючим обов`язки начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Клименком Р.В. відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову ВП № 53423892.
4.10. 03.04.2017 державним виконавцем на адресу державного підприємства "СЕТАМ" направлено заявку щодо реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів.
4.11. 05.05.2017 державним підприємство "СЕТАМ" проведено торги з продажу предмета іпотеки, в рамках виконавчого провадження № 53423892, які не відбулися, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №254140.
4.12. 11.05.2017 Відповідач направив на адресу державної виконавчої служби заяву № 01304/262 щодо придбання предмета іпотеки, на підставі статті 49 Закону України "Про іпотеку".
4.13. 13.05.2017 державним виконавцем винесено постанову ВП № 53423892 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме: нежитлового приміщення, складського приміщення з адміністративно побутовим корпусом, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Новопромислова, 16, та складено акт ВП № 53423892 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
4.14. 17.05.2017 приватний нотаріус Голуб Л.А., на підставі вищевказаних документів, видала свідоцтво про право власності № 1060 та здійснила реєстрацію права власності на нерухоме майно.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
5.3. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону України "Про іпотеку").
5.4. Згідно з частинами першою та третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
5.5. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
5.6. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
5.7. Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
5.8. Визначена у частині першій статті 35 Закону України "Про іпотеку" процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.06.2019 у справі № 205/578/14-ц.
5.9. Наведені норми спрямовані на забезпечення фактичного повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника потрібно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц.
5.10. При цьому, належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також потрібно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
5.11. Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.
5.12. У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
5.13. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
5.14. Недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.
5.15. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
5.16. В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому, добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17.
5.17. При цьому, здійснюючи господарську діяльність, підприємство вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємством у господарській діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов`язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. Звідси, зокрема, випливає обов`язок підприємства забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до нього письмово в розумний строк.
5.18. Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.
5.19. Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.
5.20. Відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, негативні наслідки неодержання підприємством звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємство.
Подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.
5.21. У цій справі суди з`ясували, що Відповідачем неодноразово, а саме 12.11.2015, 23.03.2016, 20.07.2016 та 26.10.2016 направлялись Позивачу та Третій особі-4 вимоги про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором, що підтверджується вимогами № 01101/2471/1 від 11.11.2015, № 01304/413 від 17.03.2016, № 01304/1759 від 19.07.2016 та № 01304/2103 від 24.10.2016, описами вкладення у цінний лист, фіскальними чеками та відстеженнями пересилання поштових відправлень з Укрпошти.
Зазначені вимоги направлялись Відповідачем, у тому числі й на вказану в іпотечному договорі адресу Позивача та адресу за місцезнаходженням нерухомого майна, однак були залишені без відповіді та реагування.
5.22. В такий спосіб, відповідно до встановлених судами обставин справи Відповідач виконав свій обов`язок щодо доведення інформації до іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, що у свою чергу свідчить про добросовісність звернення Відповідача до Позивача, вчинення Відповідачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах.
5.23. При цьому, презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання іпотекодавцем в загальному порядку належними та допустимими доказами не спростована.
5.24. Таким чином, виконавши передбачений частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" обов`язок належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, ПАТ КБ "Преміум" правомірно звернуло стягнення на предмет іпотеки.
5.25. За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, який відповідає вищенаведеним правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду.
5.26. Доводи скаржника про необґрунтованість та незаконність оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій є неаргументованими та відхиляються судовою колегією касаційної інстанції як такі, що спрямовані на переоцінку доказів з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що виходить за межі встановленої законом компетенції Верховного Суду.
5.27. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.28. До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
5.29. Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень попередніх судових інстанцій.