ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 804/7579/16
касаційне провадження № К/9901/42114/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 (суддя Кононенко О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді - Мельник В.В., Чепурнов Д.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції № 6-17 від 30.06.2015.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що: легковий автомобіль, який є власністю позивача, був виготовлений 01.01.2010, з огляду на що 5-річний термін його експлуатації сплинув 31.12.2014; транспортний податок був встановлений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2015, з огляду на що місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку встановлення транспортного податку лише у 2015 році, проте рішення Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 № 7/60, яким встановлено ставку транспортного податку, не могло бути застосоване у 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цього рішення є 2016 рік.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 01.12.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, позов задовольнив: скасував податкове повідомлення-рішення № 6-17 від 30.06.2015.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог мотивований посиланням на положення підпункту 12.3.4 статті 12 Податкового кодексу України, яким передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), та на встановлений підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України календарний рік як базовий податковий (звітний) період для сплати транспортного податку, що виключає належний позивачу автомобіль з об`єктів оподаткування в 2015 році.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.09.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, тобто виходячи із норм статті 267 Податкового кодексу України, транспортний податок як обов`язковий місцевий податок підлягає сплаті, починаючи з 01.01.2015, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку у порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.10.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 26.10.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль марки Toyota моделі Lexus RX-35, 2010 року випуску, об`єм двигуна 3456 куб. см, тип пального - бензин.
28.01.2015 Дніпропетровською міською радою було прийняте рішення № 7/60 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 "Про місцеві податки та збори на території міста", яким вирішено, зокрема: установити на території міста такі місцеві податки і збори (пункт 2): податок на майно, який складається з (підпункт 2.1), зокрема, транспортного податку (підпункт 2.1.2 підпункту 2.1 пункту 2); визначити (пункт 3): обєкт оподаткування, платників податку, податковий період та інші обовязкові елементи транспортного податку згідно зі статтями 46-49, 267 Податкового кодексу України (підпункт 3.2).
Інспекцією було сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 6-17 від 30.06.2015, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 18750,00 грн.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначають, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 см3.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Відповідно до пункту Перейти до повного тексту