УХВАЛА
22 жовтня 2021 року
м. Київ
провадження № 13-212зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаБританчука В. В.,
суддів: Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В.І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Миколаївської області від 11 квітня 2003 року та ухвали Верховного Суду України від 09 жовтня 2003 року і
встановила:
Як убачається з заяви, вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 11 квітня 2003 року ОСОБА_1 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 369, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 189, с. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України 2001 року (далі - КК) та ч. 2 ст. 17, пунктами "а", "і" ст. 93, пунктами "а", "і", "и" ст. 93, ч. 3 ст. 142, пунктами "а", "з" ст. 93 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року) до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Верховного Суду України від 09 жовтня 2003 року вирок залишено без змін.
До Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) надійшла заява засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вищевказаних судових рішень. Посилаючись на визнання Конституційним Судом України у рішенні від 16 вересня 2021 року № 6-р (ІІ)2021 неконституційними деяких положень ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК, засуджений просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій щодо нього і постановити новий вирок з урахуванням рішення Конституційного Суду України. Заявник зазначає, що призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі без подальшої можливості звільнення не відповідає Конституції України.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата дійшла таких висновків.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) установлення неконституційності окремих положень закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних приписів при вирішенні конкретної справи.
Рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнано неконституційними положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК, в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же Рішенням зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.
Таке Рішення Конституційний Суд України постановив з метою реалізації статей 3, 23, 28 Конституції України та приведення Кодексу у відповідність до Конституції України та зазначив, що обов`язком Верховної Ради України є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.
Тому виконання вищевказаних приписів Конституційного Суду України має бути здійснено шляхом внесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид покарання, як довічне позбавлення волі.
Крім того, згідно з положеннями розділу VIII КПК зазначені питання вирішуються під час виконання вироку в порядку ст. 539 КПК місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
З огляду на викладене Велика Палата не має правових підстав для перегляду за виключними обставинами оспорюваних судових рішень.
Таким чином, Велика Палата дійшла висновку, що у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_1 необхідно відмовити, а заяву - повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду