ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/373/20
Провадження № 11-96заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача - Нарольської Т. С.,
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправною відмови
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 лютого 2021 року (судді Мацедонська В. Е., Кашпур О. В., Радишевська О. Р., Уханенко С. А., Шевцова Н. В.),
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позовну заяву, у якій просив:
- визнати протиправною відмову ВРП розпочати дисциплінарне провадження та розглянути дисциплінарну скаргу позивача щодо судді ОСОБА_2 відповідно до правил розгляду дисциплінарних скарг, передбачених главою 4 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1798-VIII), та стягнути з відповідача судові витрати.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 18 червня 2020 року він звернувся до ВРП зі скаргою про порушення строку розгляду дисциплінарної скарги, яка стосувалася судді Господарського суду м. Києва ОСОБА_2, з проханням притягнути її до дисциплінарної відповідальності, оскільки ОСОБА_2 як член ВРП порушила строк розгляду дисциплінарної скарги щодо судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смоковича М. І., яка перебувала у неї в провадженні, відповідно до положень пунктів 2, 3 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1402-VIII).
У відповідь на скаргу від 18 червня 2020 року ОСОБА_1 отримав лист від 13 липня 2020 року № М-3562/3,4,13-26932/0/9-20 за підписом заступника Голови ВРП Маловацького О. В., у якому було зазначено, що ВРП як конституційний орган державної влади та суддівського врядування діє виключно в межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону № 1798-VIII, і притягнення членів ВРП до дисціплінарної відповідальності не належить до її повноважень.
ОСОБА_1 вважає, що ВРП порушила його право як скаржника у дисціплінарному провадженні, а саме: право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, гарантоване частиною першою статті 107 Закону № 1402-VIII, та право позивача на розгляд скарги щодо дисциплінарного проступку судді в порядку, визначеному Законом № 1798-VIII.
Також зазначив, що законодавством не встановлено особливого статусу судді, який не здійснює правосуддя у зв`язку з відрядженням для роботи у ВРП, а тому на особу, яка перебуває у статусі судді і є членом ВРП, однаково застосовуються положення, що встановлюють підстави притягнення до відповідальності.
Посилаючись на частину першу статті 42 Закону № 1798-VIII, позивач зазначає, що перевірка скарги на відповідність вимогам законодавства проводиться після її отримання ВРП, реєстрації та авторозподілу на доповідача. Натомість ВРП відмовила в розгляді ще на етапі отримання скарги щодо судді, при цьому не зареєструвала її як скаргу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 4 лютого 2021 року відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції дійшов висновку, що скарга про порушення строку розгляду дисциплінарної скарги стосовно члена ВРП ОСОБА_2, з урахуванням повноважень ВРП, визначених Конституцією України та законами № 1798-VIII,
№1402-VIII, не підлягала розгляду ВРП.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушує питання про його скасування та ухвалення нового рішення - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доводи ОСОБА_1 на обґрунтування вимог апеляційної скарги аналогічні обґрунтуванням позову і зводяться до того, що член ВРП ОСОБА_2 зберігає статус судді і саме як суддя вона може бути притягнута до відповідальності судді, і це є, на думку позивача, порушенням "юридичної визначеності", викладеної в рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі "Зубац проти Хорватії".
Також позивач зазначив, що чинне законодавство не містить положень, якими б члени ВРП виключались з під дії загальної норми про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів. Вважає, що перебування на посаді члена ВРП не надає судді імунітету від притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до положень чинного законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 лютого 2021 року - без змін.
ВРП стверджує, що вона правомірно надала відповідь ОСОБА_1, чітко дотрималась вимог чинного законодавства України, зокрема положень Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) у частині, що не суперечить Закону № 1798-VIII.
У судовому засіданні позивач та представник ВРП підтримали, відповідно, апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши пояснення учасників справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення позивача до ВРП зі скаргою про неправомірні дії члена ВРП ОСОБА_2 слугувало неналежне, на його думку, виконання покладених на неї обов`язків, зокрема в частині дотримання строку розгляду поданої ним дисциплінарної скарги від 14 лютого 2020 року
№ М-146/22/7-20 про відкриття дисциплінарного провадження щодо судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смоковича М. І.
Конституцією України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
В Україні діє ВРП, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України (стаття 131 Конституції України).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначають положення Закону № 1402-VIII.
Підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності встановлені статтею 106 Закону № 1402-VIII. Зокрема, суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
- безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (пункт 2 частини другої статті 106 Закону № 1402-VIII);
- допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу (пункт 3 частини другої статті 106 Закону № 1402-VIII).
Право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа відповідно до положень частини першої статті 107 цього Закону.
Частиною другою статті 107 Закону № 1402-VIII визначено, що дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості:
1) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв`язку;
2) прізвище, ім`я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу;
3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді;
4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.
Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.
Відповідно до частини п`ятої статті 54 Закону № 1402-VIII у разі призначення судді членом ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України він відряджається для роботи в цих органах на постійній основі. За членами цих органів - суддями зберігаються гарантії матеріального, соціального та побутового забезпечення, визначені законодавством для суддів.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП встановлює Закон № 1798-VIII.
Статтею 3 Закону № 1798-VIII визначено повноваження ВРП:
1) вносить подання про призначення судді на посаду;
2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності;
3) забезпечує здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді;
4) утворює органи для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів;
5) розглядає скарги на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора;
6) ухвалює рішення про звільнення судді з посади;
7) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом;
8) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;
9) вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів;
10) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого, рішення про відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації;
11) ухвалює рішення про припинення відставки судді;
12) погоджує кількість суддів у суді;
13) затверджує Положення про Єдину судову інформаційну (автоматизовану) систему, Положення про Державну судову адміністрацію України та типове положення про її територіальні управління, Положення про Службу судової охорони, Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, Положення про Комісію з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень;
13 -1) затверджує порядок складення відбіркового іспиту та методику оцінювання його результатів, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді);
14) погоджує Типове положення про апарат суду, Положення про порядок створення та діяльності служби судових розпорядників;
15) надає обов`язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроектів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів, узагальнює пропозиції судів, органів та установ системи правосуддя стосовно законодавства щодо їх статусу та функціонування, судоустрою і статусу суддів;
16) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення своєї діяльності; бере участь у визначенні видатків Державного бюджету України на утримання судів, органів та установ системи правосуддя відповідно до Бюджетного кодексу України;
17) затверджує за поданням Державної судової адміністрації України нормативи кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів;
18) погоджує в установленому порядку перерозподіл бюджетних видатків між судами, крім Верховного Суду;
19) призначає на посаду та звільняє з посади Голову Державної судової адміністрації України, його заступників;
20) визначає за поданням Голови Державної судової адміністрації України граничну чисельність працівників Державної судової адміністрації України, у тому числі її територіальних управлінь;
20 -1) призначає та звільняє з посад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
20 - 2) приймає рішення про звільнення членів ВРП;
21) здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та Законом № 1402-VIII.
Частиною першою статті 21 Закону № 1798-VIII встановлено, що на час виконання повноважень члени ВРП з числа суддів та прокурорів відряджаються до ВРП із збереженням за ними посад, які вони обіймали на момент обрання (призначення) членами ВРП.
Частиною восьмою статті 6 Закону № 1798-VIII визначено, що член ВРП, який є суддею, не може здійснювати правосуддя (крім Голови Верховного Суду).
Дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (стаття 42 Закону № 1798-VIII)
Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП. Дисциплінарне провадження включає:
1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті;
2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги.
З наведеного вбачається, що до повноважень ВРП належить забезпечення здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження, саме щодо судді.
На думку ОСОБА_1, протиправність бездіяльності ВРП полягала в тому, що його скарга про порушення дисциплінарного провадження щодо члена ВРП ОСОБА_2 могла бути повернута відповідно до вимог статті 44 Закону
№ 1798-VIII у зв`язку з тим, що дисциплінарна скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді, а таке рішення мав би приймати відповідний член ВРП, який визначений автоматизованою системою для розгляду цієї скарги.
Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Конституція України, Закони № 1402-VIII, № 1798-VIII, а також будь-який інший законодавчий акт не містять серед повноважень ВРП притягнення до дисциплінарної відповідальності члена ВРП, тому у відповідача були відсутні підстави для розгляду скарги ОСОБА_1 від 18 червня 2020 року за правилами розгляду дисциплінарних скарг, що передбачені главою 4 Закону № 1798-VIII, оскільки відповідач як незалежний конституційний орган державної влади в силу частини 2 статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окрім того, суд першої інстанції встановив, що всупереч вимогам частини третьої статті 107 Закону № 1402-VIII скарга ОСОБА_1 не відповідала зразку "Скарги щодо дисциплінарного проступку судді (суддів) (дисциплінарна скарга)", розміщеному на офіційному вебсайті ВРП, оскільки мала іншу форму - "Скарга про порушення строку розгляду дисциплінарної скарги".
При цьому відповідно до вимог частини другої статті 107 Закону № 1402-VIII вказана скарга позивача формально містила відомості про суддю, щодо якої вона подана.
Однак, незважаючи на те, що ОСОБА_2 є суддею, скарга подана стосовно неї як члена ВРП, оскільки всі зазначені відомості (правовий статус особи, ознаки проступку в діях, фактичні дані) стосуються саме члена ВРП.
Стосовно доводів ОСОБА_1 щодо неповернення його скарги відповідно до вимог статті 44 Закону № 1798-VIII членом ВРП, який визначений автоматизованою системою для розгляду скарги, слід зазначити таке.
Статтею 32 Закону № 1798-VIII передбачено, що для здійснення розподілу справ у ВРП, її органах діє автоматизована система розподілу справ (визначення члена ВРП - доповідача). Положення про автоматизовану систему розподілу справ затверджується ВРП.
Пунктом 1.3 Положення про автоматизовану систему, затвердженим рішенням ВРП від 16 листопада 2017 року № 3689/0/15-17, встановлено, що справи розподіляються між усіма членами ВРП з урахуванням вимог пунктів 2.5 та 2.6 Положення. При автоматизованому розподілі справ для визначення навантаження члена ВРП розрахунковий період починається 1 січня кожного року.
При цьому, у підпункті 6 пункту 1.5 цього Положення наведено значення терміну "справи" - це матеріали стосовно призначення судді на посаду; матеріали стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; матеріали стосовно звільнення судді з посади; матеріали стосовно надання згоди на затримання судді чи утримання його під вартою; матеріали стосовно тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя; повідомлення (матеріали) про втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя; повідомлення (матеріали) про втручання в діяльність члена ВРП; матеріали щодо забезпечення незалежності суддів; матеріали стосовно переведення судді з одного суду до іншого та відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації; матеріали стосовно припинення відставки судді; матеріали стосовно зупинення повноважень члена ВРП; скарги щодо дисциплінарних проступків суддів (дисциплінарні скарги), дисциплінарні справи; скарги на дії (бездіяльність) осіб, суб`єктом призначення яких є ВРП, та пропозиції Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, внесені за результатами дисциплінарного провадження стосовно цих осіб; вимога члена Дисциплінарної палати, який не згодний із рішенням Дисциплінарної палати про відмову у відкритті дисциплінарної справи, разом з матеріалами такої справи.
На підставі наведеного Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки до ВРП надійшла скарга позивача про порушення строку розгляду дисциплінарної скарги стосовно члена ВРП ОСОБА_2 (а не дисциплінарна скарга щодо судді ОСОБА_2 ), ця скарга з урахуванням повноважень ВРП, визначених Конституцією України та законами № 1798-VIII,
№ 1402-VIII, не підлягала розгляду ВРП у порядку глави 4 Закону № 1798-VIII і, відповідно, автоматизованому розподілу.
Окрім того, слід зазначити, що доводи ОСОБА_1 з посиланням на ухвалу члена ВРП Краснощокової Н. С. від 14 травня 2021 року № 2527/0/18-21 "Про залишення без розгляду та повернення скарги ОСОБА_1" як на таку, що розглянута в належний спосіб та в порядку глави 4 Закону № 1798-VIII, не знайшли свого підтвердження з огляду на таке.
Так, скарга ОСОБА_1 на дії судді Одеського апеляційного суду Артеменка І. А. як члена ВРП була зареєстрована як скарга на дії судді, відбувся її автоматизований розподіл і вона була передана члену ВРП, після чого постановлено відповідну ухвалу.
При цьому зазначена скарга стосувалася члена ВРП, повноваження якого були припинені у зв`язку із закінченням строку, на який його було обрано.
З урахуванням наведених обставин скаргу ОСОБА_1 щодо члена ВРП ОСОБА_2 було розглянуто відповідно до вимог чинного законодавства і листом від 13 липня 2020 року № М-3562/3,4,13-26932/0/9-20 за підписом заступника Голови ВРП Маловацького О. В. у межах строку, визначеного Законом № 393/96-ВР, надано обґрунтовану відповідь з роз`ясненнями, зокрема про те, що чинне законодавство України не передбачає притягнення членів ВРП до дисциплінарної відповідальності цим органом.
Також слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 1 квітня 2021 року залишила без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 вересня 2020 року у справі № 9901/183/20 (провадження
11- 324заі20) за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності ВРП, що полягала в порушенні встановленого частиною четвертою статті 42 Закону № 1798-VIII строку розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_1 від 14 лютого 2020 року № М-146/22/7-20 щодо судді Верховного Суду Смоковича М. І.
При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодилась і Велика Палата Верховного Суду, що з огляду на об`єктивно наявне велике навантаження членів ВРП, зокрема ОСОБА_2, встановлені під час розгляду справи обставини виключають можливість визнання бездіяльності відповідача протиправною та задоволення заявлених позовних вимог.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Міркування і твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд прийняв правильне й законне рішення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 лютого 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 266, 308, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду