П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/285/21
Провадження № 11-294заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Верховного Суду, Генеральної прокуратури України, Вищої ради правосуддя, третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання неправомірними рішень, дій, бездіяльності органів державної влади та стягнення заподіяної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2021 року (суддя Бевзенко В. М.),
УСТАНОВИЛА:
14 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
- стягнути з Верховної Ради України на його користь матеріальну та моральну шкоду, заподіяну незаконним звільненням позивача;
- стягнути з Верховного Суду на його користь матеріальну та моральну шкоду, заподіяну позбавленням права на судовий захист, права на апеляційний перегляд справи, порушенням розумних строків розгляду справи;
- визнати неправомірною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо нерозгляду заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення від 30 листопада 2020 року та стягнути з Генеральної прокуратури України на його користь матеріальну та моральну шкоду;
- визнати обґрунтування Вищою радою правосуддя рішення від 15 червня 2021 року неправомірними та недоведеними, такими, що порушують його честь, гідність та ділову репутацію, стягнути з Вищої ради правосуддя на користь позивача матеріальну та моральну шкоду;
- зобов`язати Вищу раду правосуддя як безпосереднього винуватця у його незаконному звільненні з посади судді і заподіяння істотної шкоди вжити заходів для поновлення ОСОБА_1 на посаді судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону та поновлення всіх прав судді, які були надані військовим суддям на час розформування військових судів, а також вжити заходів для відновлення військового та суддівського стажу позивача.
Ухвалою від 20 липня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду повернув позовну заяву ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Судове рішення мотивовано тим, що позивач об`єднав в одне провадження кілька вимог, що підсудні різним судам, і відсутні законні підстави для їхнього роз`єднання в окремі провадження.
ОСОБА_1 не погодився з таким судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що наведений висновок суду першої інстанції є необ`єктивним та упередженим, таким, що перешкоджає справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню його справи, ефективному захисту порушених суб`єктами владних повноважень прав, свобод і інтересів, тому ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для розгляду до суду першої інстанції.
На переконання скаржника, згідно зі статтею 21 КАС розгляд його позовних вимог повинен здійснювати саме Верховний Суд як суд першої інстанції в одній справі, адже заявлені вимоги до всіх відповідачів базуються на однотипних порушеннях щодо неправомірного (злочинного) звільнення позивача з посади, пов`язані між собою, обґрунтовуються одними й тими ж доказами.
У відзивах на апеляційну скаргу Верховна Рада України, Вища рада правосуддя та Офіс Генерального прокурора заперечують проти її задоволення та вказують на те, що частина заявлених ОСОБА_1 вимог не підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції, тому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду обґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог та постановив оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 з дотриманням вимог процесуального закону.
На момент розгляду справи решта її учасників відзивів на апеляційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду не надіслали.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі й відзивах на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За приписами частини першої статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Зазначений перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України визначені у статті 266 КАС.
Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;
2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат;
5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Статтею 20 КАС, якою закріплено правила розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, визначено перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, та справ, які підсудні окружним адміністративним судам.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 убачається, що позивач об`єднав позовні вимоги як до Верховної Ради України та Вищої ради правосуддя, які з урахуванням положень частини четвертої статті 22 КАС підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, так і до Верховного Суду та Генеральної прокуратури України, які підсудні окружному адміністративному суду.
За правилами частини першої статті 172 КАС, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. При цьому частиною п`ятою цієї статті встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
За частиною шостою статті 172 КАС суд вправі за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Отже, визначальною умовою для роз`єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз`єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Зазначений припис спрямований на те, щоб суб`єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте таке роз`єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.
Указаному кореспондує припис абзацу другого частини шостої статті 172 КАС, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.
КАС імперативно врегульовує питання підсудності адміністративних справ, установлюючи певні категорії справ, які підлягають розгляду Верховним Судом як судом першої інстанції та не підлягають розгляду іншими адміністративними судами в разі об`єднання у позові вимог, що хоч і пов`язані між собою, але їх розгляд віднесено до підсудності інших адміністративних судів як судів першої інстанції.
Оскільки позивач об`єднав у позовній заяві вимоги, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про наявність визначених пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС передумов для повернення позовної заяви ОСОБА_1 є правильним. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, такого висновку не спростовують.
Велика Палата Верховного Суду констатує, що згідно з принципом правової визначеності позивач має знати наслідки об`єднання ним кількох позовних вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, для яких Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у такому поєднанні не є судом, встановленим законом.
Таким чином, метою обмеження Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду права ОСОБА_1 на подання саме такого позову було забезпечення дотримання цим судом вимог процесуального закону щодо розгляду справи належним судом задля ефективного виконання завдання адміністративного судочинства, визначеного КАС.
Оскільки внаслідок власних помилок і допущених порушень норм процесуального права ОСОБА_1 об`єднав в одному позові вимоги, які в такому поєднанні не підсудні Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду, то жодне розумне очікування на розгляд такого позову у ОСОБА_1 виникнути не могло.
При цьому суд першої інстанції звернув увагу позивача на те, що згідно із частиною восьмою статті 169 КАС повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя.
Отже, з огляду на недотримання ОСОБА_1 правил об`єднання позовних вимог, а також відсутність підстав для застосування положень статті 172 КАС суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС, не допустив порушень норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на наведене апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 316 КАС слід залишити без задоволення, а ухвалуКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 169, 172, 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду