УХВАЛА
05 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 460/1904/19
Провадження № 11-429за21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, і
ВСТАНОВИЛА:
У серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування та виплати компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з березня 2012 року по липень 2017 року на суму пенсії 114686,63 грн відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 30 вересня 2019 року позовні вимоги задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії згідно із Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III).
Зобов`язав нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період із 25 квітня 2012 року по 27 липня 2017 року на суму пенсії 114686,63 грн відповідно до Закону № 2050-III.
Суд виходив з того, що кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, зокрема й з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.
Відповідач не погодився з цим рішеннями суду першої інстанції і звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на нього.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 грудня 2020 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року скасував, а позовні вимоги ОСОБА_1 залишив без розгляду.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не зважив на те, що після отримання у липні 2017 року виплати з перерахованої на виконання рішення суду суми пенсії, з якої (виплати) вона дізналась про можливе порушення її прав, позивачка звернулась до суду з позовом лише у серпні 2019 року, тобто поза межами строку, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позивачка не погодилася з рішенням суду апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 03 вересня 2021 року залишив без змін постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року.
ОСОБА_1 не примирилися з рішенням суду апеляційної інстанції і надіслала на адресу Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) касаційну скаргу.
Прохання мотивує тим, що ця справа містить виключну правову проблему, а отже, справу слід передати на розгляд Великої Палати для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
КАС України визначає вичерпний перелік підстав перегляду судових рішень Великою Палатою.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Кодексу у випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції.
Частиною четвертою статті 22 цього Кодексу визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, <…>.
Згідно з частиною третьою статті 292 КАС України Велика Палата переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Відповідно до статті 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Згідно з частиною п`ятою статті 355 цього Кодексу судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають.
Зі змісту та спрямованості аргументів заяви ОСОБА_1 можна узагальнити, що її авторка насправді пропонує, щоб Велика Палата насамперед проревізувала і переглянула постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 вересня 2021 року про залишення без змін постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року, яку цей суд ухвалив як суд касаційної інстанції за наслідками касаційного перегляду справи.
За правилами частин третьої-шостої статті 346 цього Кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо:
така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду;
така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 13 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Із наведеного нормативного процесуального регулювання випливає, що постанова суду касаційної інстанції про залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції є остаточною, вона не є тим видом судового рішення, що підлягає оскарженню, а Велика Палата не є тим судовим органом, який має процесуальні повноваження переглядати судові рішення суду касаційної інстанції за правилами касаційного провадження та здійснювати відповідні процесуальні дії після такого перегляду.
Доводи і аргументи скарги ОСОБА_1 не спростовують правових висновків цього рішення.
У зв`язку зі сказаним варто послатися також на рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", який у пункті 24 цього рішення наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі "Занд проти Австрії" (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
За частинами першою, другою статті 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції <…>, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частинами першою, третьою статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до частини другої статті 167 цього Кодексу якщо заява (клопотання, заперечення) <…> є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Отже, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 є неприйнятною, тому її разом з доданими до неї матеріалами слід повернути скаржниці.
Керуючись статтями 24, 166, 167, 344, 346 Кодексу адміністративного судочинства України Велика Палата Верховного Суду