Постанова
іменем України
26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 235/1535/18
провадження № 51-2351км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Бущенка А.П. та Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
в режимі відеоконференції
захисника Дальгіс Л.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050000000269, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Краснозаводська Туркменістану, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з моменту набрання чинності вироком суду та приведення вироку до виконання.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 4 лютого 2018 року по 28 серпня 2018 року.
Вирішено питання щодо стягнення процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком, 4 лютого 2018 року близько 17:00 ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1, вирішив скоїти умисне вбивство раніше йому знайомого ОСОБА_2, з яким у нього склались неприязні стосунки через погрози ОСОБА_2 про фізичну розправу на його адресу та на адресу його батьків.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння смерті ОСОБА_2, взявши рушницю марки "VALTRO CALL 12/76", ОСОБА_1 на автомобілі марки ВАЗ - 2106, д.н.з. НОМЕР_1, проїжджаючи повз багатоквартирного будинку № 1, розташованого на м-ні Южний у м.Покровську Донецької області, побачивши припаркований автомобіль марки "Ореl Vectra", д.н.з. НОМЕР_2, та достовірно знаючи, що саме вказаним автомобілем керує ОСОБА_2, приблизно о 17:26 підійшов до передніх пасажирських дверей автомобіля, в салоні якого перебував ОСОБА_2, та здійснив в останнього не менш п`яти прицільних пострілів у тулуб, після чого поїхав з місця вчинення злочину. Від отриманих вогнепальних поранень ОСОБА_2 помер на місці.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2020 року залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому зазначає, що суди порушили право на захист її підзахисного, позбавивши його перекладача, чим істотно порушили вимоги кримінального процесуального закону.
На обґрунтування своєї позиції захисник зазначає, що її підзахисний не розуміє української мови, а тому всі слідчі дії проводились з порушенням права на захист ОСОБА_1, а під час судового та апеляційного розглядів йому не було належним чином роз`яснено його прав та не надано перекладача для ефективного захисту його прав та свобод.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, яка підтримала касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, і перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду.
Відповідно до частини 1 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час досудового розслідування, розгляду справи в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду.
Вважає, що суд належним чином не роз`яснив її підзахисному прав в судовому засіданні та не призначив йому перекладача, хоча він погано розуміє українську мову.
Однак під час вивчення матеріалів кримінального провадження з метою перевірки дотримання норм кримінального процесуального закону Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог статті 29 КПК кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Згідно із частиною 3 вказаної статті КПК слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (підпункт "е" п. 3 ст. 6 Конвенції) та практики ЄСПЛ перекладач необхідний у кримінальному процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розв`язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна на ведення свого захисту та висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача.
При цьому для з`ясування питання чи розуміє особа мову судочинства в обсязі, достатньому для розуміння особою зазначених обставин з`ясовується на підставі сукупності чинників, а саме: тривалість проживання у державі засудженого; рівень освіти, час та місце її здобуття; рід занять, спосіб життя та обсяг комунікації; поведінка під час провадження, тощо.
Як установив суд, і це вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 є громадянином України, народився в Туркменістані, однак більше 15 років проживає в Україні, має тісні соціальні зв`язки, його родина проживає на території України. Із звукозапису допиту ОСОБА_1 від 5 лютого 2018 року за участю захисника Мочанової Н.В. (том.1, а.п.130), які він надав під час досудового розслідування, убачається, що українську мову він розуміє, однак йому зручніше надавати показання російською мовою, про що було повідомлено слідчому.
З матеріалів кримінального провадження видно, що провадження в судах першої та апеляційної інстанцій здійснювалося українською мовою, процесуальні документи складені цією мовою та були вручені ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1 під час досудового слідства знайомився з процесуальними документами, підписував їх. У судах першої та апеляційної інстанцій засуджений був забезпечений захисниками, які, як і він, не вказували на те, що він не розуміє української мови та не просили залучити перекладача.
Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції під час встановлення особи ОСОБА_1 повідомив про те, що він є громадянином України, що підтверджується відповідним аудіозаписом судового засідання, та на всі запитання головуючої, які були задані українською мовою, надавав відповіді, у тому числі зазначивши, що суть пред`явленого обвинувачення йому зрозуміла. Як убачається зі звукозапису судових засідань, будь-яких складнощів щодо сприйняття української мови в ОСОБА_1 не виявлено.
Під час проведення підготовчого судового засідання судом належним чином були роз`яснені права, а також неодноразово суд з`ясовував думку учасників про наявність клопотань під час підготовчого судового засідання, однак жодних клопотань від сторони захисту не надійшло.
Тобто захисник Стукаленко Д.С., як і сам ОСОБА_1, не вказували про необхідність залучити перекладача, складнощів у розумінні української мови в засудженого не було, і під час судового розгляду вони зазначили, що пред`явлене обвинувачення зрозуміло. Не вказував на наявність порушень права на захист і захисник у своїй апеляційній скарзі на вирок суду. Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 надавалося слово, спочатку для думки щодо поданих апеляційних скарг, де суд, з`ясувавши думку ОСОБА_1, вирішував питання щодо розгляду апеляційних скарг захисників, і ОСОБА_1, розуміючи суть, відповідав на запитання суду та був активним учасником апеляційного розгляду.
Натомість, як видно із журналу судового засідання та звукозапису, у судових засіданнях перекладача з української на російську мову не був залучений і потреби в його залученні учасники не заявляли.
Також із звукозапису вбачається, що ОСОБА_1 повністю розумів запитання суду, клопотання та заяви інших учасників судового розгляду і швидко без перекладу давав на них відповіді та пояснення.
Під час розгляду справи апеляційним судом жодних заяв чи клопотань про призначення ОСОБА_1 перекладача ні сам засуджений, ні його захисник, який брав участь в апеляційному розгляді, не заявляли.
З огляду на викладене та відповідно до вимог закону кримінальне провадження у справі щодо ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції здійснювалося державною мовою і без участі перекладача. Верховний Суд дійшов висновку про відсутність істотних порушень кримінального процесуального закону, про які зазначає в касаційній скарзі захисник.
Таким чином, колегія суддів касаційного суду не вбачає жодних даних, які би свідчили про обмеження за мовними ознаками ОСОБА_1 в його процесуальних правах чи про несправедливість судового розгляду щодо нього в цілому, а тому дійшла висновку про відсутність істотних порушень кримінального процесуального закону, про які зазначається в касаційній скарзі захисника.
Інших доводів щодо незаконності судових рішень, які могли би бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга не містить, тому Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.
Таким чином, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а судові рішення не викликають у колегії суддів сумнівів щодо їх відповідності нормам закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд