ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 709/354/20
провадження № 51-4810км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Антонюк Н. О., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Данилевського М. О.,
прокурора Костюка О. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Кропивницького апеляційного суду від 30 листопада 2020 року у кримінальному провадженні № 12018250280000663 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Степанці Канівського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Визнано невинуватим за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК за епізодом викрадення чужого майна 21 вересня 2019 року в с. Кропивна, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Задоволено цивільний позов релігійної організації "Церква Святого Іоанна Милостивого Черкаської єпархії Української православної церкви" та стягнуто на її користь з засудженого в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди 102 950 грн.
Районний суд установив, що ОСОБА_1 протягом 2018-2019 років на території Черкаської області скоїв ряд крадіжок (таємне викрадення чужого майна) поєднаних із проникненням у приміщення, а саме:
- у ніч з 01 на 02 листопада 2018 року в невстановлений час проник у приміщення релігійної організації "Успіння Божої Матері парафії Черкаської єпархії Української Православної церкви" в с. Степанці Канівського району звідки таємно викрав майно та гроші на суму 51 300 грн;
- повторно, в ніч з 14 на 15 квітня 2019 року в невстановлений час проник у приміщення релігійної організації "Парафія Петра і Павла Черкаської єпархії Української православної церкви" в с. Богодухівка Чорнобаївського району звідки таємно викрав майно на суму 70 000 грн;
- повторно 29 травня 2019 року близько 00:00 проник у приміщення релігійної організації "Релігійна громада парафії Вознесіння Господнього Черкаської єпархії Української православної церкви Київського патріархату" в с. Шабельники Золотоніського району звідки таємно викрав ікону "Георгія Победоносця" вартістю 3000 грн;
- повторно 07 червня 2019 року близько 00:00 проник у приміщення релігійної організації "Свято-Покровська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви" в с. Ковтуни Золотоніського району звідки таємно викрав ікону "Петра і Павла" вартістю 5000 грн;
- повторно 11 червня 2019 року близько 00:00 проник у приміщення релігійної організації "Парафія святої Великомучениці Параскєви Черкаської єпархії Української православної церкви" в с. Антипівка Золотоніського району звідки таємно викрав 12 ікон загальною вартістю 11 929, 75 грн;
- повторно в ніч на 10 липня 2019 року проник у приміщення релігійної організації "Церква Святого Іоанна Милостивого Черкаської єпархії Української православної церкви" в смт Чорнобай звідки таємно викрав майно та грошові кошти на загальну суму 102 950 грн;
- повторно в ніч на 17 вересня 2019 року в становлений час проник у приміщення релігійної організації "Парафія Різдва пресвятої Богородиці Черкаської православної єпархії Української православної церкви" в с. Степове Чорнобаївського району звідки таємно викрав 3 ікони загальною вартістю 175 000 грн;
- повторно 27 вересня 2019 року близько 00:00 проник у приміщення релігійної організації "Релігійна громада Свято-Стрітенської парафії Черкаської Єпархії Української православної церкви" в с. Богуславець Золотоніського району звідки таємно викрав майно та кошти на загальну суму 200 200 грн;
- повторно 15 жовтня 2019 року близько 00:00 проник у приміщення релігійної організації "Парафія святої Великомучениці Параскєви Черкаської єпархії Української православної церкви" в с. Антипівка Золотоніського району звідки таємно викрав майно вартістю 1500 грн;
- повторно 21 жовтня 2019 року близько 03:00 проник у приміщення релігійної організації "Релігійна громада парафії Святої Великомучениці Варвари Черкаської єпархії Української православної церкви" в смт Чорнобай звідки таємно викрав майно та грошові кошти на загальну суму 6 070, 90 грн.
За епізодом повторного таємного викрадення чужого майна 21 вересня 2019 року з проникненням до приміщення релігійної організації "Релігійна громада парафії Казанської ікони Божої Матері Черкаської єпархії Української православної церкви" в с. Кропивна Золотоніського району на суму 300 000 грн ОСОБА_1 виправдано через відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, оскільки вказана сума становить великий розмір, що передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, а суд позбавлений можливості вийти за межі висунутого обвинувачення та погіршити становище особи.
При перегляді вироку 30 листопада 2020 року Кропивницький апеляційний суд скасував його в частині виправдання ОСОБА_1 за цим епізодом та ухвалив новий вирок, яким визнав останнього винуватим за всіма епізодами пред`явленого обвинувачення та призначив за ч. 3 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу, застосувати положення ст. 69-1 КК і пом`якшити йому покарання до 4 років позбавлення волі.
На обґрунтування цих вимог зазначає, що при ухваленні вироку суд апеляційної інстанції не взяв до уваги того, що він щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв у розкритті злочинів, має на утриманні малолітнього сина та міцні соціальні зв`язки, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно і до кримінальної відповідальності раніше не притягався. На думку засудженого, наявність вказаних обставин та відсутність у справі обставин, які обтяжують покарання, дають підстави для застосування до нього положень ст. 69-1 КК.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Засуджений та його захисник в судовому засіданні підтримали касаційну скаргу.
Прокурор виступив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити вирок апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів та правильність кваліфікації його дій судом за ч. 3 ст. 185 КК засудженим у касаційній скарзі не оспорюється, а тому судом касаційної інстанції в цій частині вирок апеляційного суду не перевіряється.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції на відповідність нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Цих приписів закону суд апеляційної інстанції повністю дотримався.
Як убачається з матеріалів провадження, не погодившись із вироком місцевого суду в частині виправдання ОСОБА_1 за епізодом таємного викрадення чужого майна 21 вересня 2019 року та призначеним засудженому покаранням, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просив апеляційний суд скасувати цей вирок через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, і постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винуватим за всіма епізодами висунутого звинувачення та засудити його за ці злочини за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статей 404-405 КПК провівши у справі часткове судове слідство за епізодом від 21 вересня 2019 року дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора та необхідність ухвалення в справі нового вироку відповідно до статей 409 та 420 цього Кодексу.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 свою вину в повторному таємному викраденні майна релігійної організації "Релігійна громада парафії Казанської ікони Божої Матері Черкаської єпархії Української православної церкви" в с. Кропивна Золотоніського району вчиненому ним 21 вересня 2019 року визнав і законність вироку апеляційного суду в цій частині в касаційній скарзі під сумнів не ставить.
Відносно доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про суворість призначеного покарання колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
За правилами ст. 69-1 КК за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу та відсутності обставин, які обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Згідно з положеннями цих пунктів ч. 1 ст. 66 КК при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, визнаються: з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.
При цьому, як убачається зі змісту вказаних норм закону, обов`язковою умовою для застосування до особи положень ст. 69-1 КК є добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.
Натомість завданих у кримінальному провадженні збитків ОСОБА_1 потерпілим не відшкодував і заподіяну шкоду не усунув. Таким чином, передбачених законом підстав для застосування до нього вказаної норми у справі немає.
Приймаючи рішення про задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування вироку районного суду та ухвалення нового вироку, апеляційний суд узяв до уваги ступінь тяжкості злочинів вчинених ОСОБА_1, які згідно з ст. 12 КК відносяться до категорії тяжких, кількість вчинених ним крадіжок чужого майна (11 епізодів), часткове визнання вини (не погодився з вартістю викраденого майна), активне сприяння в розкритті злочинів, а також дані про особу засудженого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, розлучений, має на утриманні малолітню дитину, та з урахуванням цих обставин призначив йому покарання у межах санкції кримінального закону, що передбачає відповідальність за такі дії.
Це покарання призначено апеляційним судом з додержанням вимог статей 50, 65 КК та є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.
Вирок апеляційного суду є належним чином умотивованим та обґрунтованим і за змістом відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 КПК.
З урахуванням наведеного підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд