Постанова
Іменем України
26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 567/1242/19
провадження № 51-2859 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Білик Н. В., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Вараниці В. М.,
захисника Воронюк К. Ю.,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Воронюк К. Ю., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2020 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180170000279, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Вирішено цивільний позов та питання речових доказів у кримінальному провадженні.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 12 серпня 2019 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, помітивши припаркований автомобіль марки "Mercedes"д.р.н. НОМЕР_1 біля приміщення "Національної лотерії", яка знаходиться в м. Острозі Рівненської області по вул. Східній, 35, зайшов у вказане приміщення, де помилково сприйнявши, як власника зазначеного автомобіля потерпілого ОСОБА_2, який напередодні взяв даний автомобіль в користування у законного власника, і представився ОСОБА_1 його власником, діючи з мотивів помсти через стосунки колишньої дружини з власником зазначеного автомобіля - ОСОБА_3, умисно завдав потерпілому удар кулаком в обличчя та один удар стільцем по тулубу. В подальшому, ОСОБА_1 виштохнув потерпілого ОСОБА_2 проти його волі з приміщення на вулицю, де завдав один удар коліном правої ноги в голову та не менше 13 ударів ногами та кулаками по голові, тулубу і ногах потерпілого, який від отриманих ударів впав на землю без свідомості, а ОСОБА_1 справивши природню потребу на лежачого без свідомості ОСОБА_2 завдав ще не менше 16 ударів кулаками та ногами по голові та тулубу, з яких не менше 12 ударів - ногами в голову, проте не реалізував свій умисел на позбавлення життя до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками поліції охорони ГУ НП в Рівненській області .
Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеня, забійні рани голови, обличчя, які, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 95 від 25 вересня 2019 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Воронюк К. Ю. просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Стверджує, що умислу на вбивство потерпілого у засудженого не було та вважає, що кваліфікувати такі дії як незакінчений замах на умисне вбивство можливо лише за наявності прямого умислу на заподіяння смерті, а тому дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати саме за ч. 1 ст. 121 КК України. Наводить доводи про те, що в діях засудженого відсутня суб`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. Зазначає, що апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту про це, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив їх та обґрунтованих відповідей на них не дав.
Під час касаційного розгляду захисник Воронюк К. В. підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_1 підтримав подану касаційну скаргу його захисника та просив її задовольнити, скасувавши судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, вважав, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник Воронюк К. Ю. не погоджуючись з кваліфікацією дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, оспорює правильність встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, вказує на неповноту судового розгляду, наводить доводи щодо недопустимості доказів, на її думку.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Положення ст. 94 КПК України передбачають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 дотримано в повному обсязі.
Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідивши докази, належно їх оцінивши, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в незакінченому замаху на умисне вбивство, тобто в протиправному заподіянні смерті іншій людині, за обставин, які виклав у вироку.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.