Постанова
Іменем України
26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 344/4056/18
провадження № 51-1139 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Білик Н. В., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Вараниці В. М.,
в режимі відеоконференції
захисника Сенька М. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Сенька М. М., який діє в інтересах засудженої ОСОБА_1, на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090010000500, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Тисменичани Надвірнянського району Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1 ), в силу ст. 89 КК України раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання речових доказів у провадженні.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона, 06 лютого 2018 року, близько 11 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2, під час вживання спиртних напоїв разом з ОСОБА_2, на ґрунті раптово виниклого конфлікту з останнім, реалізуючи свій злочинний умисел на позбавлення життя, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, із застосуванням ножа, завдала ОСОБА_2 один удар у життєву важливу ділянку тіла - грудну клітину зліва, спричинивши, зокрема, колоту-різану рану на передній поверхні грудної клітки, яка ускладнилась гемопневмотораксом та відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 113 від 27 березня 2018 року відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, яке є небезпечне для життя в момент заподіяння. Проте, виконавши всі дії для доведення злочину до кінця, ОСОБА_1 не довела його з причин, які не залежали від її волі та покинула місце вчинення злочину, а потерпілому ОСОБА_2 було надано медичну допомогу.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону,неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність тапризначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що в матеріалах кримінального провадження відсутній технічний носій інформації перебігу судового засідання 22 грудня 2020 року, що є безумовною підставою для скасування судових рішень. Вважає, що судами як першої так і апеляційної інстанцій, на підтвердження винуватості ОСОБА_1, покладено неналежні та недопустимі докази. Також зазначає про відсутність в матеріалах кримінального провадження постанови про призначення групи слідчих. Посилається на невідповідність вироку положенням ст. 374 КПК України та вимогам законності і обґрунтованості. Вважає, що всі наведені порушення, про які він зазначав у апеляційній скарзі, всупереч вимогам КПК України, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив.
Під час касаційного розгляду захисник Сенько М. М. підтримав касаційну скаргу сторони захисту і просив її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, вважав, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Положення ст. 94 КПК України передбачають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 дотримано в повному обсязі.
Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідивши всі надані доказистороною обвинувачення, належно їх оцінивши, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом саме в закінченому замаху на умисне вбивство, тобто в протиправному заподіянні смерті іншій людині, за обставин, які виклав у вироку.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.