Постанова
Іменем України
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 753/20228/14
провадження № 61-5350св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду від 04 серпня 2015 року в складі судді Коренюк А. М. та на постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року в складі колегії суддів Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ТОВ "Кей-Колект" звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначало, що між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 02 лютого 2006 року укладено кредитний договір з додатками до нього, що складають його невід`ємну частину, щодо надання кредитних коштів у розмірі 63 000 дол. США, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів до 02 лютого 2013 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів, та з оплатою 14,00 % річних.
У забезпечення належного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором 02 лютого 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалася солідарно на добровільних засадах відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором.
11 червня 2012 року банк відступив ТОВ "Кей-Колект" відповідно до договору факторингу № 4 свої права вимоги за зобов`язаннями відповідача за кредитним договором.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 21 серпня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 62 249,22 дол. США, що становить еквівалент 816 260,95 грн, яка складається з: 35 702,35 дол. США заборгованості за тілом кредиту, що еквівалентно 468 157,42 грн.; 26 546,87 дол. США заборгованості за відсотками, що еквівалентно 348 103,53 грн.
З урахуванням наведеного, товариство просило стягнути з відповідачів указану заборгованість.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року позов ТОВ "Кей-Колект" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Кей-Колект" 62 249,22 дол. США заборгованості за кредитним договором, що становить еквівалент 816 260,95 грн; вирішено питання щодо розподілу судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник за кредитним договором не виконує взяті на себе зобов`язання по погашенню тіла кредиту та відсотків за користування ним. Оскільки поручитель зобов`язувався відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх його зобов`язань в повному обсязі, суд поклав на позичальника та поручителя солідарну відповідальність за невиконання умов кредитного договору.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року скасовано в частинісолідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у солідарному стягненні заборгованості та судового збору з ОСОБА_2 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач звернувся до суду з позовом 04 листопада 2014 року, а тому слід вважати, що зобов`язання ОСОБА_2 за договором поруки припинилися. В частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 рішення районного суду є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року рішення апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ "Кей-Колект" до ОСОБА_1 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не звернув увагу та не перевірив доводи апеляційної скарги щодо пропуску ТОВ "Кей-Колект" позовної давності на звернення до суду з цим позовом до ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту: позов ТОВ "Кей-Колект" задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кей-Колект" 36 749,55 дол. США заборгованості за кредитом та 4 345,80 дол. США, що становить еквівалент 58 655, 26 грн заборгованості за процентами; вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги наявність заяви про застосування наслідків пропуску позовної давності, ураховуючи, що щомісячні платежі підлягають стягненню в межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів, зробив висновок про застосування позовної давності до частини щомісячних платежів.
Аргументи учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду від 04 серпня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційний суд не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 жовтня 2019 року щодо застосування до кожного окремого щомісячного платежу перебігу позовної давності та безпідставно відхилив наданий відповідачем розрахунок кредитної заборгованості. Зазначає, що постанова апеляційного суду не містить обґрунтування розрахунків щодо розміру тіла кредиту та процентів.
Звертає увагу суду касаційної інстанції, що у позивача відсутня ліценція про надання фінансових послуг, а тому в ТОВ "Кей-Колект" відсутнє право на витребування у фізичної особи заборгованості за кредитним договором, укладеним з банком.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 05 червня 2020 року вказано, зокрема, щопідставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 23 жовтня 2019 року в справі № 753/20228/14-ц (провадження 61-30895св18)та від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 02 лютого 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28-6R2/01-2006Н, з додатками до нього, що складають його невід`ємну частину, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 63 000 дол. США, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів до 02 лютого 2013 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів, та сплатою 14,0 % річних за користування кредитними коштами. У забезпечення належного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором 02 лютого 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 6R2/01-2006Н.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданим товариством, позичальником окремі платежі вносились із простроченням, а з 26 березня 2009 року ОСОБА_1 припинив виконувати умови кредитного договору.
11 червня 2012 року між ТОВ "Кей-Колект" та ПАТ "УкрСиббанк" укладено договір факторингу № 4, за умовами якого позивач набув право вимоги за кредитним договором.
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 21 серпня 2014 року загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 62 249,22 дол. США, що еквівалентно 816 260,95 грн, яка складається з: 35 702,35 дол. США, що еквівалентно 468 157,42 грн, заборгованості за основною сумою кредиту; 26 546,87 дол. США, що еквівалентно 348 103,53 грн, заборгованості за процентами.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Судами встановлено, що кінцевий строк повернення кредиту за кредитним договором від 02 лютого 2006 року № 28-6R2/01-2006Н - 02 лютого 2013 року; останній платіж здійснено 26 березня 2009 року, що підтверджується розрахунком заборгованості.
04 серпня 2015 року представник відповідача у судових дебатах просив застосувати позовну давність до пред`явлених позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості.
За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі № 520/7712/16 (провадження № 61-2112св20) міститься висновок про те, що "якщо договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання в порядку частини другої статті 1050 ЦК України позивач не мав права нараховувати проценти за кредитом, то вимоги про стягнення таких процентів є необґрунтованими. Отже, відсутні правові підстави для застосування позовної давності. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)".
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, положення розділу 1.3. кредитного договору та внесення останнього платежу на погашення заборгованості 26 березня 2009 року, а також те, що позов поданий 05 листопада 2014 року, апеляційний суд зробив аргументований висновок про те, що вимоги ТОВ "Кей-Колект", строк виконання яких закінчився 03 лютого 2013 року, заявлені поза межами позовної давності та відмовив у їх задоволенні, при цьому стягнувши з відповідача заборгованість за період з 27 березня 2012 року по 02 лютого 2013 року в межах позовної давності.