1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 695/141/20

провадження № 61-3732св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Селянське фермерське господарство "Настасія",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Настасія" на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2020 року у складі судді Середи Л. В., постанову Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Єльцова В. О., Бородійчука В. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року Селянське фермерське господарство "Настасія" (далі - СФГ "Настасія") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що між СФГ "Настасія" та ОСОБА_1 06 листопада 2007 року був укладений договір оренди землі № 56/07, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав в користування СФГ "Настасія" земельну ділянку загальною площею 2,87 га, яка складається із двох земельних ділянок площами 0,9201 га та 1,9528 га, для ведення сільськогосподарського товарного виробництва. Вказані земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Термін цього договору складав 10 років та закінчувався 31 грудня 2017 року. Умовами договору передбачено, що орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. Позивач вказує, що жодних заперечень щодо поновлення строку дії цього договору від ОСОБА_1 не надходило.

СФГ "Настасія" 25 квітня 2018 року надіслало ОСОБА_1 повідомлення про продовження строку дії даного договору ще на 10 років та доклало додаткову угоду до договору оренди землі.

Позивач вказує, що на рахунок ОСОБА_1 перерахував за користування орендованою земельною ділянкою грошові кошти за 2019 рік.

Проте, відповідач не визнає право позивача на користування вказаною земельною ділянкою.

На підставі викладеного СФГ "Настасія" просило визнати поновленим договір оренди землі від 06 листопада 2007 року на той же строк, та на тих же умовах, на яких він був укладений.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що переважне право поновити договір оренди на новий строк можливе лише за умови дотримання встановлених строків і процедури повідомлення про намір реалізувати таке право. Проте позивачем не дотримано умов укладеного договору між сторонами та відповідного порядку для поновлення договору оренди на новий строк.

Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, СФГ "Настасія" подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року рішення місцевого суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі поданій, у березні 2021 року до Верховного Суду, СФГ "Настасія" просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що позивачем (орендарем) належним чином виконувались зобов`язання щодо сплати орендної плати відповідачу в 2017, 2018, 2019 роках.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

25 березня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 2,87 га, яка складається із двох земельних ділянок площами 0,92 та 1,95 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, згідно з даними копії Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ - ЧР № 002596 від 10 липня 2002 року.

06 листопада 2007 року між СФГ "Настасія" та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки № 55 /07, за умовами якого СФГ "Настасія" отримано в оренду земельну ділянку загальною площею 2,87 га, власником якої є відповідач.

Договір зареєстрований у Золотоніському райвідділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель внесений запис від 15 листопада 2007 року за № 040778400064.

Згідно з пунктом 7 вказаного договору визначено, що договір укладено на десять років по 31 грудня 2017 року. Після закінчення строку дії оренди землі, має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

25 квітня 2018 року позивач направив відповідачу відповідне повідомлення про свій намір скористатися переважним правом на продовження оренди землі та запропонував відповідачу укласти додаткову угоду до договору оренди землі.

У повідомленні зазначається, що договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та СФГ "Настасія" за № 56/07 від 06 листопада 2007 року, про що вчинено запис у Державному реєстрі земель від 15 листопада 2007 року за № 040778400064, згідно з частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" продовжено до 15 листопада 2027 року. У зв`язку з цим та згідно з частиною восьмою статті 33 "Про оренду землі" позивач просить орендодавця підписати додаткову угоду про його поновлення, разом із змінами та доповненнями, яку додали разом із повідомленням. Також, зазначено, що ОСОБА_1 необхідно з`явитися до СФГ "Настасія".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статей 251, 252 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким законом є, зокрема, Закон України "Про оренду землі" № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV).

Стаття 13 Закону № 161-XIV передбачає, що під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Схоже визначення договору оренди земельної ділянки міститься у частині першій статті 792 ЦК України.

Відповідно до статті 33 Закону № 161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, стаття 33 Закону № 161-XIV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 34 постанови від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21).

Установлено, що СФГ "Настасія" у строк, встановлений пунктом 7 договору оренди земельної ділянки № 55 /07 від 06 листопада 2007 року та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", письмово не повідомило ОСОБА_1 про намір продовжити дію договору оренди, проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі не надіслав.

У пункті 42 зазначеної вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) вказано, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суди першої та апеляційної інстанцій, установивши, що орендар не надав доказів про виконання ним всіх вказаних в законі та в договорі умов для поновлення договору оренди, зробили правильний та обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки правові підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки № 55/07 від 06 листопада 2007 року відсутні.

При цьому суди попередніх інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").


................
Перейти до повного тексту