Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 184/1728/15-ц
провадження № 61-3739св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", яке є правонаступником ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2020 року у складі судді Томаш В. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (далі - ТОВ "ОРРЗ") про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10 серпня 2015 року між Приватним акціонерним товариством "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (далі - ПрАТ "ОРРЗ", Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Новий Кредитор) було укладено Договір цесії № 2.
Відповідно до вказаного Договору Кредитор надає Новому кредитору право вимоги від ТОВ "ОРРЗ" суми в розмірі 480 000, 00 грн згідно договору позики від 12 березня 2014 року № 3, а також усі збитки, які виникли у результаті не погашення заборгованості Боржником, в тому числі - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання, проценти за користування коштами, втрати від інфляції за несвоєчасне виконання зобов`язання та інші. Кредитор також передає Новому кредитору усі права, які належать йому як кредитору. Новий кредитор приймає від Кредитора право вимоги боргу та інших сплат боржника.
Зазначає, що на підставі Договору позики від 12 березня 2014 року № 3 ПрАТ "ОРРЗ" передало відповідачу позику у розмірі 480 000,00 грн (згідно пункту 2 Договору позики від 12 березня 2014 року № 3).
Позика позичальником повинна бути повернена позикодавцю до 12 червня 2014 року.
В разі несвоєчасного повернення позики Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно поверненої суми за кожен день прострочки.
До цього часу позика не повернена.
Заборгованість за основним зобов`язанням ТОВ "ОРРЗ" перед Новим Кредитором за Договором цесії від 10 серпня 2015 року № 2 станом на 10 серпня 2015 року складає 480 000,00 грн.
Станом на 10 серпня 2015 року термін прострочення повернення грошових коштів за Договором Позики від 12 березня 2014 року № 3 складає 424 дня.
Таким чином, витрати від інфляції склали 275 849,01 грн, проценти за користування коштами - 16 727,67 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань - 202 112,88 грн.
З урахуванням викладених обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь: заборгованість за договором позики в сумі 480 000,00 грн; суму пені за несвоєчасне виконання зобов`язання в розмірі 202 112,88 грн; суму процентів за користування коштами в розмірі 16 727,67 грн; суму втрати від інфляції за несвоєчасне виконання зобов`язання в розмірі 275 849,01 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони її правонаступником задоволено.
Залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1 - ПрАТ "ОРРЗ".
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, провадження у справі за позовом ПрАТ "ОРРЗ" до ТОВ "ОРРЗ" про стягнення заборгованості закрито.
Роз`яснено заявникові, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2020 року виправлено описку в резолютивній частині ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2020 року у вказаній справі та другий абзац викладено у наступній редакції: "Роз`яснити заявникові, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарського суду".
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що сторони у справі є юридичними особами, а тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У березні 2021 року ПрАТ "ОРРЗ" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що вказані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
07 квітня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що між ПрАТ "ОРРЗ" та ОСОБА_1 було укладено Договір цесії від 10 серпня 2015 року № 2, відповідно до якого Кредитор надає Новому кредитору право вимоги від ТОВ "ОРРЗ" суми 480 000,00 грн згідно договору позики від 12 березня 2014 року № 3, а також усі збитки, які виникли у результаті не погашення заборгованості Боржником, в тому числі: пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання, проценти за користування коштами, втрати від інфляції за несвоєчасне виконання зобов`язання та інші. Кредитор також передає Новому кредитору усі права, які належать йому як кредитору.
Новий кредитор приймає від Кредитора право вимоги боргу та інших сплат боржника. На підставі Договору позики від 12 березня 2014 року № 3 позивач передав відповідачу позику у розмірі 480 000,00 грн (згідно пункту 2 Договору позики від 12 березня 2014 року № 3), а саме: згідно платіжного доручення від 11 березня 2014 року № 9 в сумі 395 000,00 грн (перераховано з рахунку 12 березня 2014 року); згідно платіжного доручення від 12 березня 2014 року № 238 в сумі 85 000,00 грн.
28 березня 2019 року між ОСОБА_1 (Кредитор), ПрАТ "ОРРЗ" (Новий кредитор та ТОВ "ОРРЗ" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Бершадського С. М. (Боржник) було укладено договір цесії № 28/03-19/2.
Згідно пункту 1 вказаного договору Кредитор надає Новому кредитору право вимагання від ТОВ "ОРРЗ" суми 480 000,00 грн відповідно до договору позики від 12 березня 2014 року № 3, а також усі збитки, які виникли в результаті не погашення заборгованості Боржником, в тому числі - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання, проценти за користування коштами, втрати від інфляції за несвоєчасне виконання зобов`язання та інші. Кредитор також передає Новому кредитору усі права, які належать йому як кредитору.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення судів першої та касаційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання провести реєстрацію спадкового майна та видати свідоцтво на спадкове майно в касаційному порядку не оскаржуються, а тому у вказаній частині вимог не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають.