Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 202/7917/17
провадження № 61-4479св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, Самарський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Полтавець Тетяною Олександрівною, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 02 липня 2019 року в складі судді Руденко В. В. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року в складі колегії суддів Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3, Самарського районного у м. Дніпрі відділу ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області про виключення відомостей з актового запису про смерть.
Позов мотивований тим, що в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа № 202/34801/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності, договорів купівлі-продажу та визнання права власності в порядку спадкування за законом, в обґрунтування якого ОСОБА_3 посилалася на те, що довіреність від 26 квітня 2010 року, видана її чоловіком ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_4 із правом розпорядження майном, не могла бути підписана довірителем, оскільки він помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому і подальше відчуження квартири на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є незаконним та порушує права позивачки як спадкоємиці ОСОБА_5
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 указували, що спершу Відділ реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції вчинив актовий запис про смерть невідомої особи, однак потім вніс зміни в указаний актовий запис за заявою ОСОБА_3, доповнивши його відомостями про смерть саме ОСОБА_5 . Позивачі зазначають, що підставою для внесення змін у актовий запис став протокол пред`явлення трупа для впізнання від 18 червня 2011 року, за яким ОСОБА_6 впізнав у трупі невідомого чоловіка свого двоюрідного брата ОСОБА_5 .
Уважають, що ОСОБА_6 помилково впізнав у невідомому чоловікові свого двоюрідного брата, оскільки процедура впізнання проводилася слідчим із застосуванням фотознімків, які не відображають всі характерні особливості людини. Вказували, що під час проведення впізнання слідчий не дотримав положень статей 223, 228, 230 КПК України, а тому сам по собі факт пред`явлення трупа для впізнання не може бути підставою для встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 саме ОСОБА_5 .
Зазначали також, що відповідно до висновку почеркознавчої експертизи № 1023-15 від 03 липня 2015 року в судовій справі № 202/34801/13-ц, виконаної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що підпис та рукописний запис " ОСОБА_5" у довіреності від 26 квітня 2010 року виконано особисто ОСОБА_5, а отже знайдена ІНФОРМАЦІЯ_1 особа не є чоловіком відповідачки.
З огляду на викладене позивачі просили суд виключити з актового запису про смерть № 2930 від 26 квітня 2010 року, складеного відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, відомості про смерть ОСОБА_5, який значиться померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 02 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди виходили з безпідставності доводів позивачів щодо помилкового впізнання ОСОБА_6 трупа свого двоюрідного брата ОСОБА_5, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами й ґрунтуються на припущеннях. Суди вважали, що фото, які надавались особі для впізнання, є чіткими з можливістю повної ідентифікації померлої особи. Суди також не встановили порушень слідчим вимог статей 174, 176 КПК України (в редакції 1960 року, яка була чинною на момент вчинення процесуальної дії в кримінальному провадженні) при проведенні впізнання.
Висновок почеркознавчої експертизи № 1023-15 від 03 липня 2015 року, виконаний Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, суди до уваги не взяли, оскільки вказаний висновок у справі № 202/34801/13-ц визнаний необґрунтованим, у зв`язку з чим призначено повторну судову почеркознавчу експертизу.
Аргументи учасників справи
05 березня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення й просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга з урахуванням її уточненої редакції мотивована тим, що суди належним чином не обґрунтували відхилення клопотань позивачів про виклик і допит свідків та про витребування доказів. Позивач указував, що з метою встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд мав викликати та допитати як свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, особу, що проводила впізнання, понятих, а також експерта, який виконав висновок судової почеркознавчої експертизи. Суди безпідставно, на думку позивача, не витребували для огляду матеріали цивільної справи № 202/34801/13-ц та матеріали, наявні в Індустріальному відділенні поліції, щодо впізнання трупа ОСОБА_5, проведеного 18 червня 2011 року. Указує, що суди помилково не прийняли до уваги висновок почеркознавчої експертизи № 1023-15 від 03 липня 2015 року, оскільки іншого висновку експерта в справі № 202/34801/13-ц експертна установа не надала.
У касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що впізнання проведено слідчим із порушенням норм КПК України, оскільки в протоколі впізнання не відображено, за якими саме ознаками та прикметами проводилося впізнання, коли та за яких обставин ОСОБА_6 та ОСОБА_5 бачились востаннє, а також до протоколу не додано фотознімків.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1, підписаного адвокатом Полтавець Т. О., про зупинення дії рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Вухвалі Верховного Суду від 19 травня 2020 року зазначено, що позивач оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме:
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу, оскільки суд не дослідив зібрані в справі докази, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а також необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів, виклик і допит свідків та судового експерта.