Постанова
Іменем України
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 2-13/11
провадження № 61-12149св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Аліфанов Павло Валерійович, на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня
2021 року в складі колегії суддів Іванової І. В., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2005 року ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, правонаступниками якого є ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звернувся в суд з позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, до ОСОБА_1, треті особи: Головне управління юстиції
у місті Києві, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві, Третя Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності, розподіл домоволодіння в натурі.
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, до
ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в своїх
інтересах та інтересах ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про поділ домоволодіння в натурі.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 07 квітня 2006 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 08 квітня 2016 року вказані позови роз`єднано в самостійні провадження.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 16 лютого
1959 року ОСОБА_12 була надана для індивідуальної забудови земельна ділянка площею 0,06 га на АДРЕСА_1,
а 26 березня 1959 року зазначена земельна ділянка була відведена йому
в натурі, про що був складений акт та план індивідуальної забудови.
За вказаною вище адресою за кошти ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які
є братом та сестрою, було побудовано будинок з господарськими спорудами. ОСОБА_12 не заперечував обставин будівництва спірного будинку за спільні кошти, тому подарував ОСОБА_13 1/3 частину зазначеного домоволодіння. На початку будівництва вказані особи хотіли збудувати одноповерховий будинок житловою площею 60 кв. м, проте у подальшому вони побудували двоповерховий будинок житловою площею 105,3 кв. м,
з яких ОСОБА_12 - 64,8 кв. м, а ОСОБА_13 - 40,5 кв. м. Вказаний будинок прийнятий до експлуатації 28 серпня 1984 року. З часу прийняття будинку в експлуатацію співвласники цього будинку визнавали частки один одного та користувалися цим майном (кожен своєю часткою).
ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, спадщину після якої прийняла ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину. ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцями якого за заповітом є ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .
ОСОБА_1 вказувала, що їй належить 1/3 вказаного домоволодіння, проте сторони не можуть дійти згоди щодо користування спірним майном, тому вона хоче виділити в натурі належне їй майно. Зазначала, що відповідачі перешкоджають їй користуватися господарськими спорудами та другим поверхом будинку, вважаючи це майно особистою власністю. Також вказувала, що спільне володіння спірним майном
є неможливим, оскільки між сторонами постійно виникають конфліктні ситуації з цього питання.
На підставі викладеного, ОСОБА_1, з урахуванням
уточнених позовних вимог, просила поділити домоволодіння
АДРЕСА_1, загальною площею 189,9 кв. м, житловою площею 105,3 кв. м, між співвласниками у натурі; виділити їй 1/3 частину домоволодіння, яка складається з наступних приміщень відповідно до
даних технічного паспорту: коридора № 1-1 площею 4,1 кв. м, кухні № 1-2
площею 8,1 кв. м, житлової кімнати № 1-3 площею 16,4 кв. м, житлової кімнати № 1-4 площею 7,8 кв. м, ванної кімнати № 1-5 площею 4,3 кв. м та приміщення мансарди, яке складається з: житлової кімнати № 3-3 площею 16,3 кв. м, а всього загальною площею 57 кв. м, житловою площею 40,5 кв. м,
а також 1/3 частину споруд № 1-3; виділити відповідачам у натурі у порядку поділу домоволодіння належні їм 2/3 частини, які складаються з наступних приміщень: коридора № 2-1 площею 5,7 кв. м, коридора № 2-2 площею
5,7 кв. м, житлової кімнати № 2-3 площею 11 кв. м, житлової кімнати № 2-4 площею 19,4 кв. м, житлової кімнати № 2-5 площею 9,6 кв. м, кухні № 2-6 площею 9,2 кв. м, санвузла № 2-7 площею 4,1 кв. м та частину мансарди, яка складається з наступних приміщень: кухні № 3-1 площею 6,7 кв. м, житлової кімнати № 3-2 площею 19,6 кв. м, ванної кімнати № 3-4 площею 4,1 кв. м, прихожої № 3-5 площею 8,9 кв. м, житлової кімнати № 3-6 площею 5,2 кв. м,
а всього загальною площею 109,2 кв. м, житловою площею 64,8 кв. м, а також сарай літ. "Б" та погреб під ним, сарай літ. "Г" та погреб під ним, вбиральню літ. "В", 2/3 частини споруд № 1-3.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій за результатом розгляду позовних вимог і мотиви їх ухвалення
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30 червня 2016 року, з урахуваннях ухвали цього ж суду про виправлення описки від 19 вересня 2016 року, позов задоволено частково.
Розділено домоволодіння АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_1 у натурі 1/3 частину домоволодіння
АДРЕСА_1, яка складається з наступних приміщень: коридора № 1-1 площею 4,1 кв. м, кухні № 1-2 площею 8,1 кв. м, житлової кімнати № 1-3 площею 16,4 кв. м, житлової кімнати № 1-4 площею 7,8 кв. м, ванної кімнати № 1-5 площею 4,3 кв. м, приміщення мансарди
№ 3-3 площею 16,3 кв. м.
Виділено ОСОБА_10 та ОСОБА_3 у натурі 2/3 частин домоволодіння АДРЕСА_1, які складаюся
з наступних приміщень: коридора № 2-1 площею 5,7 кв. м, коридора № 2-2 площею 5,7 кв. м, житлової кімнати № 2-3 площею 11 кв. м, житлової кімнати № 2-4 площею 19,4 кв. м, житлової кімнати № 2-5 площею 9,6 кв. м, кухні
№ 2-6 площею 9,2 кв. м, санвузла № 2-7 площею 4,1 кв. м та частини мансарди, яка складається з приміщень: кухні № 3-1 площею 6,7 кв. м, житлової кімнати № 3-2 площею 19,6 кв. м, ванної кімнати № 3-4 площею
4,1 кв. м, прихожої № 3-5 площею 8,9 кв. м, житлової кімнати № 3-6 площею 5,2 кв. м, а всього загальною площею 109,2 кв. м, з якої житловою площею 64,8 кв. м, а також сарай літ. "Б" та погреб під ним, сарай літ. "Г" та погреб під ним, вбиральню літ. "В", 2/3 частини споруд № 1-3.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_10 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 11 497 грн.
У задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 належить на праві власності 1/3 частина спірного домоволодіння відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_13, якій належала на праві власності 1/3 частина спірного майна на підставі договору дарування від 04 грудня 1963 року, укладеного між останньою і ОСОБА_12 . Разом з тим, власниками інших 2/3 частин указаного домоволодіння є лише ОСОБА_10 та ОСОБА_3, які прийняли спадщину за заповітом після ОСОБА_12, оскільки
ОСОБА_4 відмовилася від права на спадкування за заповітом. Отже, спірне майно підлягає поділу між його співвласниками з урахуванням висновків проведеної у справі судової експертизи.
Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва
від 27 вересня 2016 року покладено за рахунок ОСОБА_1 судові витрати по справі, з яких: 37 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 974,40 грн судового збору за звернення до суду.
Додаткове рішення мотивоване тим, що, вирішуючи спір по суті, місцевим судом не вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року в справі № 758/7664/16-ц встановлено, що видане ОСОБА_1 свідоцтво про
право на спадщину за заповітом від 02 жовтня 2004 року не
враховує дійсний розмір успадкованого нею нерухомого майна -
квартири АДРЕСА_2 . Крім того, вказане
свідоцтво визнано недійним зазначеною постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року в справі № 758/7664/16-ц, тому
ОСОБА_1 не має права на виділення 1/3 частини спірного домоволодіння. Апеляційний суд у справі № 758/7664/16-ц визнав за ОСОБА_3 та ОСОБА_10 як спадкоємцями померлого
ОСОБА_12 право власності по 1/2 частині за кожною на спірне домоволодіння, а за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 1 у цьому домоволодінні.
Короткий заяви про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 19 жовтня
2020 року за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувану постанову від 19 жовтня 2020 року, апеляційний суд виходив з преюдиційних фактів, встановлених постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у справі
№ 758/7664/16-ц.
Проте, постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року вищевказану постанову суду апеляційної інстанції від 12 серпня 2020 року у справі
№ 758/7664/16 скасовано, рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року залишено в силі. Вказаним рішенням місцевого суду у справі № 758/7664/16 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_12, правонаступником якого є ОСОБА_10 і ОСОБА_3, про визнання недійсним свідоцтва, виданого ОСОБА_1,про право на спадщину на 1/3 домоволодіння та визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.
Зазначає, що наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки скасовано судове рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Також вказувала про встановлення постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року наступних фактів: висновки місцевого суду у справі № 758/7664/16 щодо правомірності успадкування ОСОБА_1 1/3 частини спірного домоволодіння після смерті ОСОБА_13 є правильними, тому відсутні підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 жовтня 2014 року; відсутність у матеріалах справи письмової згоди співвласників будинку ( ОСОБА_14 і ОСОБА_13 ) на створення спільної власності на будинок із ОСОБА_4 та
ОСОБА_6 свідчить про недоведеність останніми факту будівництва мансардного поверху за власні кошти.
Заявник вважає, що висновки та мотиви оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року ґрунтуються на скасованому судовому рішенні та протирічать висновкам суду касаційної інстанції у справі № 758/7664/16, тому така постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила скасувати постанови Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року, ухвалити нове судове рішення, яким апеляційні скарги ОСОБА_10 і ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 червня 2016 року залишити без змін.
Короткий зміст постанови апеляційного суду за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року задоволено.
Скасовано постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року та ухвалено нове судове рішення.
Апеляційні скарги ОСОБА_10 і ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 червня 2016 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судове рішення, про перегляд якого подано позивачем заяву, обґрунтоване постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у справі
№ 758/7664/16-ц, яка у подальшому була скасована постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року, тому наявні правові підстави для перегляду постанови Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у цій справі за нововиявленими обставинами.
Спірні приміщення, які входять до спадкової маси, підлягають поділу в натурі між сторонами.
Доводи апеляційних скарг про те, що приміщення переобладнаного горища - мансарди, будувалося виключно ОСОБА_15, тому це приміщення
чи його частина не може входити до спадкової маси ОСОБА_13 та,
відповідно, не охоплюються свідоцтвом про право на спадщину за
заповітом на 1/3 частину спірного домоволодіння, виданого на ім`я ОСОБА_1, спростовуються рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року у справі
№ 758/7664/16-ц, яке набрало законної сили та яким встановлено, що все домоволодіння АДРЕСА_1, включаючи приміщення мансарди, з технічними параметрами відповідно до технічного паспорту на спірне домоволодіння від 13 липня 1984 року будувалося співзабудовниками: ОСОБА_15 і ОСОБА_13, протягом 1959-1984 років та належало останнім на праві спільної часткової власності - 2/3 частини та 1/3 частина, відповідно. Право спільної часткової власності забудовників на спірне домоволодіння, завершене будівництвом, виникло з 28 серпня
1984 року. ОСОБА_1 правомірно успадкувала 1/3 частину спірного домоволодіння після смерті ОСОБА_13, тому підстави для визнання недійсним зазначеного свідоцтва відсутні.
Таким чином, позивач має право власності на 1/3 частину спірного домоволодіння, тому її вимоги, з урахуванням фактичних обставин справи,
є обґрунтованими.
Доводи відповідачів щодо невірного способу поділу спірного домоволодіння не заслуговують на увагу, оскільки, обираючи варіанти поділу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з експертного висновку від 02 березня
2010 року.
Обраний судом першої інстанції варіант поділу спірного домоволодіння
є максимально наближеним до ідеальних часток. Так, виділена позивачу
в натурі частка спірного домоволодіння становить 32/100 частин зазначеного майна, а розмір ідеальної частки позивачки становить
1/3 частину, а також повністю відокремлює співвласників будинку, цей варіант узгоджується з погодженим проектом влаштування сходів на мансардний поверх. Обраний судом варіант розділу спірного домоволодіння в натурі не вимагає від відповідачів матеріальних затрат. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, технічно не існує іншого варіанту розподілу спірного домоволодіння в натурі.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_10, в інтересах якої діє адвокат Аліфанов П. В., просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на пункт 4 частини
другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), зазначає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції відхилив клопотання про призначення додаткової судової
будівельно-технічної експертизи та відмовив у з`ясуванні обставин, на які посилалися відповідачі в апеляційних скаргах. Апеляційний суд також порушив частину п`яту статті 423 ЦПК України та вийшов за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядалося, розглянув інші вимоги або інші підстави позову, а не лише заяви про перегляд за нововиявленими обставинами. Суд апеляційної інстанції безпідставно надав перевагу доводам позивача, позбавивши відповідачів процесуальних прав, встановлених статтею 365 ЦПК України.
У касаційній скарзі ОСОБА_10, в інтересах якої діє адвокат Аліфанов П. В., посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судового рішення.
Представник ОСОБА_10 вказував, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах: Верховного Суду від 03 червня 2020 року
у справі № 384/407/17 (провадження № 61-48039св18) та від 30 вересня
2020 року у справі № 275/540/15 (провадження № 61-41366св18); постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15. Також апеляційний суд не врахував висновки, викладені в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у справі від 30 жовтня 2013 року № 6-28013св13 та від 30 липня 2014 року
у справі № 6-20360св14.
Касаційна скарга ОСОБА_10, в інтересах якої діє адвокат Аліфанов П. В., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив
у призначенні повторної експертизи. Проведені у справі експертизи не відповідають фактичним обставинам, тому апеляційний суд безпідставно взяв до уваги їхні висновки. Апеляційний суд не встановив фактичні обставини справи та вийшов за межі розгляду апеляційної скарги. На даний час у спірному будинку існують три відокремлені квартири, які належать трьом окремим співвласникам будинку, кожному з яких належить по
1/3 частині будинку. При цьому, збільшення площі квартири позивача, відповідно до рішення суду, здійснюється виключно за рахунок площі належної ОСОБА_10 квартири, що призведе до нового спору в зв`язку
з безпідставним зменшенням частки останньої. Кімната мансарди, частину якої суд фактично передає у власність позивачу, відокремлена від приміщень останнього, вони не мають спільних проходів, перебувають на різних поверхах будинку, їх об`єднання неможливо без втручання у несучі конструкції будинку.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Чучковська А. В., подала до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, в якій просила постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона
є законною та обґрунтованою.
Вказувала, що суди правильно встановили фактичні обставини, а також розділили спірне домоволодіння з урахуванням часток сторін у спірному майні з урахуванням висновків проведених у справі судових експертиз. Відповідачі під час розгляду справи в суді першої інстанції не подавали клопотань про призначення додаткової чи повторної експертизи, а також не надали суду альтернативних експертних висновків. При цьому, відповідачі не обґрунтували, що висновок судової експертизи від 02 березня 2010 року
є неповним, необґрунтованим або суперечливим.
Інші учасники справи відзиви на касаційні скарги не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга ОСОБА_3 до Верховного Суду подана 13 липня
2021 року.
Касаційна скарга ОСОБА_10, в інтересах якої діє адвокат Аліфанов П. В., до Верховного Суду подана 19 липня 2021 року.
Ухвалами Верховного Суду від 09 серпня 2021 року та від 16 вересня
2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що рішенням Виконавчого комітету Подільської районної ради депутатів трудящих міста Києва від 16 лютого 1959 року № 111 ОСОБА_12 була надана земельна ділянка на
АДРЕСА_1 площею 0,06 га для індивідуальної забудови.
Зазначена земельна ділянка 26 березня 1959 року була відведена ОСОБА_12 у натурі, про що був складений акт та план індивідуальної забудови.
ОСОБА_12 08 квітня 1959 року уклав з органами місцевого самоврядування договір від 08 квітня 1959 року № 2558 про надання
у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від одної до п`яти включно. За умовами цього договору
ОСОБА_12 зобов`язався збудувати кам`яний одноквартирний будинок житловою площею 60 кв. м на три кімнати. По завершенню будівництва, зведені на земельній ділянці споруди вступають до експлуатації та стають особистою власністю забудовника після визнання приймальною комісією місцевої ради депутатів трудящих до повної готовності зведених споруд, що оформлюється актом комісії.
Рішенням Виконавчого комітету Подільської райради депутатів
трудящих від 21 жовтня 1963 року № 997 дозволено ОСОБА_12 подарувати своїй сестрі ОСОБА_13 1/3 частину недобудованого будинку на АДРЕСА_1 . Вказаним рішенням встановлено, що згідно з договором на право забудови від 08 квітня 1959 року № 2558 домоволодіння на АДРЕСА_1 належить
ОСОБА_12, будинок має 60 % готовності (збудована одна кімната
і кухня). ОСОБА_12 звернувся до вказаного виконавчого комітету
з проханням дозволити йому подарувати 1/3 частину недобудованого будинку сестрі ОСОБА_13, яка проживає і прописана постійно на
АДРЕСА_4 як піднаймач. ОСОБА_13 своїми коштами допомагає ОСОБА_12 у будівництві будинка.
ОСОБА_12 04 грудня 1963 року подарував ОСОБА_13 1/3 частину вказаного недобудованого будинку готовністю 60 %, про що було укладено відповідний правочин. Згідно з умовами договору дарування від 04 грудня
1963 року майбутній житловий будинок повинен бути одноповерховий на три кімнати з однією кухнею. Також у вказаному договорі зазначено, що обдарована ОСОБА_13 бере на себе зобов`язання по будівництву цього будинку.
Київське міське бюро технічної інвентарізації 14 жовтня 1976 року склало технічний паспорт, відповідно до якого спірний житловий будинок був одноповерховий та складався з двох окремих квартир загальною площею 101,1 кв. м, житловою площею 64,2 кв. м. Так, квартира № 1 складалася
з коридору площею 4,1 кв. м, кухні площею 8,1 кв. м та двох житлових кімнат площею 16,4 кв. м і 7,8 кв. м, всього площею 36,4 кв. м, житловою площею 24,2 кв. м. Квартира № 2 складалася з двох коридорів площею по 5,7 кв. м кожний, трьох житлових кімнат площею 11 кв. м, 19,4 кв. м та 9,6 кв. м, кухні площею 9,2 кв. м, санвузла площею 4,1 кв. м, всього площею 64,7 кв. м, житловою площею 40 кв. м.
Київське міське бюро технічної інвентарізації 20 липня 1978 року склало технічний паспорт на вищевказаний будинок, відповідно до якого крім приміщень першого поверху в будинку вже був облаштований мансардовий поверх, в якому побудовано приміщення кухні № 3-1 площею 6,7 кв. м і три житлові кімнати, приміщення № 3-2 площею 19,6 кв. м, приміщення № 3-3 площею 16,3 кв. м, приміщення ванної кімнати № 3-4 площею 4,1 кв. м, приміщення столової № 3-5 площею 8,9 кв. м, приміщення житлової кімнати № 3-6 площею 5,2 кв. м.
Київське міське бюро технічної інвентарізації 13 липня 1984 року склало технічний паспорт на зазначений будинок, відповідно до якого він був побудований ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та на час прийняття
в експлуатацію складався з двох квартир. До квартири № 1 входять приміщення: коридору № 1-1 площею 4,1 кв. м, кухні № 1-2 площею 8,1 кв. м, житлової кімнати № 1-3 площею 16,4 кв. м, житлової кімнати № 1-4 площею 7,8 кв. м та ванної кімнати № 1-5 площею 4,3 кв. м, загальною площею
40,7 кв. м, житловою площею 24,2 кв. м. Квартира № 2 складалася
з коридора № 2-1 площею 5,7 кв. м, коридора № 2-2 площею 5,7 кв. м, житлової кімнати № 2-3 площею 11 кв. м, житлової кімнати № 2-4 площею 19,4 кв. м, житлової кімнати № 2-5 площею 9,6 кв. м, приміщення кухні № 2-6 площею 9,2 кв. м, приміщення санвузла № 2-7 площею 4,1 кв. м, загальна площа 64,7 кв. м, житлова площа 40 кв. м. Мансарда складалася
з: приміщення № 3-1 площею 6,7 кв. м, житлової кімнати № 3-2 площею
19,6 кв. м, приміщення житлової кімнати № 3-3 площею 16,3 кв. м, приміщення ванної кімнати № 3-4 площею 4,1 кв. м, приміщення прихожої
№ 3-5 площею 8,9 кв. м, приміщення житлової кімнати № 3-6 площею
5,2 кв. м, всього по мансардовому поверху загальна площа складає
60,8 кв. м, житлова площа - 41,1 кв. м.
На підставі вказаного технічного паспорту та правовстановлюючих документів на виділення земельної ділянки, дозволу на будівництво та договору дарування було складено акт прийому в експлуатацію індивідуального домоволодіння АДРЕСА_1, згідно з яким вказаний житловий будинок забудовників ОСОБА_12 та ОСОБА_13 прийнято в експлуатацію.
Рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів міста Києва від 28 серпня 1984 року № 1000 затверджено акт прийняття будинку до експлуатації на АДРЕСА_1, який будувався ОСОБА_12 і ОСОБА_13 протягом 1959-1984 років та складається з будинку в один поверх з мансардою, містить дві квартири та має загальну площу 166,2 кв. м, з яких житлова площа 105,3 кв. м.
Київське міське бюро технічної інвентаризації 24 вересня 1984 року видало ОСОБА_12 реєстраційне посвідчення, згідно з яким останньому на праві особистої власності належить 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Аналогічне реєстраційне посвідчення на 1/3 частину спірного домоволодіння було видане ОСОБА_13 .
Відповідно до технічного паспорта, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації міста Києва від 15 лютого 2002 року, будинок АДРЕСА_1 є двоповерховим, має загальну площу 182,2 кв. м, житлову площу 105,3 кв. м, підсобні приміщення площею
60,9 кв. м, площа приміщень, які не враховані в загальну площу, 15 кв. м,
з яких станом на 15 жовтня 2004 року 2/3 частин належить ОСОБА_12, а 1/3 частина належить ОСОБА_1
ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, за життя склала заповіт
від 26 листопада 2002 року, яким заповіла належну їй на праві власності
1/3 частину спірного домоволодіння ОСОБА_1
Державний нотаріус Третьої Київської нотаріальної контори 02 жовтня
2004 року видав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . У свідоцтві зазначено, що житловий будинок цегляний, позначений на плані літ. "А", має житлову площу 105,3 кв. м. Біля будинку знаходяться надвірні будівлі та споруди: сарай з погребом літ. "Б", вбиральня літ. "В", сарай з погребом літ. "Г", спорудження № 1-3, І. Також зазначено, що 1/3 житлового будинку належала спадкодавцю на підставі договору дарування, посвідченого Восьмою Київською державною нотаріальною конторою 04 грудня 1963 року.
ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, його спадкоємцями
є ОСОБА_10 і ОСОБА_3, які подали заяви про прийняття спадщини, що підтверджується спадковою справою, заведеною нотаріусом 10 жовтня 2014 року. Разом з тим, ОСОБА_4 відмовилась від спадкового майна на користь ОСОБА_10 .
За життя, у січні 2006 року, ОСОБА_12 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, який після його смерті підтримували спадкоємці: ОСОБА_10 та ОСОБА_3, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на 1/3 домоволодіння та визнання права власності на нерухоме майно.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року у справі № 758/7664/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_12, правонаступником якого є ОСОБА_10 і ОСОБА_3, про визнання недійсним свідоцтва, виданого ОСОБА_1,про право на спадщину на 1/3 домоволодіння та визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року скасовано та ухвалено у вказаній справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_12, правонаступниками якого є ОСОБА_10 і ОСОБА_3, задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом
від 02 жовтня 2004 року, видане ОСОБА_1 державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори Марущак С. В.
Визнано за ОСОБА_3 і ОСОБА_10 право власності по 1/2 частині за кожною у домоволодінні на АДРЕСА_1, яка складається з наступних приміщень: коридора № 2-1 площею 5,7 кв. м, коридора № 2-2 площею 5,7 кв. м, житлової кімнати № 2-3 площею 11 кв. м, житлової кімнати № 2-4 площею 19,4 кв. м, житлової кімнати № 2-5 площею 9,6 кв. м, кухні № 2-6 площею 9,2 кв. м, санвузла № 2-7 площею 4,1 кв. м та мансарди, яка складається з приміщень: кухні № 3-1 площею 6,7 кв. м, житлової кімнати № 3-2 площею 19,6 кв. м, житлової кімнати № 3-3 площею 16,3 кв. м, ванної кімнати № 3-4 площею 4,1 кв. м, прихожої № 3-5 площею
8,9 кв. м, житлової кімнати № 3-6 площею 5,2 кв. м, а також сарая літ. "Б"
з погребом під ним, сарая літ. "Г" з погребом під ним, вбиральня літ. "В", паркана, воріт, хвіртки, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_2, яка складається
з наступних приміщень: коридора № 1-1 площею 4,1 кв. м, кухні № 1-2 площею 8,1 кв. м, житлової кімнати № 1-3 площею 16,4 кв. м, житлової кімнати № 1-4 площею 7,8 кв. м, ванної кімнати № 1-5 площею 4,3 кв. м.
Постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року скасовано та залишено в силі рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року у справі № 758/7664/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що все домоволодіння АДРЕСА_1, включаючи приміщення мансарди, будувалося співзабудовниками ОСОБА_15
і ОСОБА_13 протягом 1959-1984 років та належить останнім на праві
спільної часткової власності в частках: 2/3 частини та 1/3 частина,
відповідно. Право спільної часткової власності забудовників на спірне
домоволодіння, завершене будівництвом, виникло з 28 серпня 1984 року.
ОСОБА_1 правомірно успадкувала 1/3 частину спірного домоволодіння після смерті ОСОБА_13, тому підстави для визнання недійсним зазначеного свідоцтва відсутні.
Апеляційний суд також встановив, що виділена ОСОБА_1
у натурі частина спірного домоволодіння, яка складається з квартири АДРЕСА_5, становить 32/100 частини, а розмір її ідеальної частки становить 1/3 частину цього майна та повністю відокремлює співвласників будинку, такий варіант поділу узгоджується з погодженим проектом влаштування сходів на мансардний поверх. Обраний судом варіант розділу спірного домоволодіння в натурі не вимагає від відповідачів матеріальних затрат. Технічно не існує іншого варіанту розподілу спірного домоволодіння в натурі.