ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/5931/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Буд"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 березня 2021 року (головуючий - Шаптала Є.Ю., судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.) у справі
за позовом Київської міської ради
до: (1) Державного реєстратора Комунального підприємства "Путрівське Бондарина Артема Андрійовича, (2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича, (3) Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів", (4) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Буд"
про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна.
(у судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.10.2021 до 27.10.2021, згідно ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.10.2021; в судове засідання 27.10.2021 з`явились представник Київської міської ради - Гончаров О.В. та представник ТОВ "ВК-Буд" Грубник Д.Л.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Київська міська рада (далі також "Позивач") звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства "Путрівське" Бондарина Артема Андрійовича (далі також "Відповідач-1", Державний реєстратор), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Вікторовича (далі також "Відповідач-2", Приватний нотаріус), Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів" (далі також "Відповідач-3", ГО "Київська міська спілка автомобілістів"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Буд" (далі також "Відповідач-4", ТОВ "ВК-Буд") у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора за № 40338631 від 27.03.2018 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлової будівлі), що розташоване за адресою: вул. Кудряшова, 16 у Солом`янському районі м. Києва за ГО "Київська міська спілка автомобілістів";
- визнати недійсними договори купівлі-продажу № 464 від 29.03.2018 та № 469 від 30.03.2018, укладені між ГО "Київська міська спілка автомобілістів" та ТОВ "ВК-Буд";
- визнати протиправними та скасувати рішення Приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за ТОВ "ВК-Буд" від 29.03.2018 за № 409327474 та від 30.03.2018 за № 40408508.
1.1. Позовні вимоги узагальнено обґрунтовані тим, що при проведенні державної реєстрації права власності та прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності ГО "Київська міська спілка автомобілістів" на об`єкт нерухомого майна від 27.03.2018 № 40338631 Державним реєстратором було порушено ряд приписів Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127, оскільки Відповідачем-1 було зареєстровано право власності Відповідача-3 на об`єкт нерухомого майна за відсутності документа, що підтверджує присвоєння такому об`єкту адреси, яка у свою чергу присвоюється виключно за наявності речового права на земельну ділянку, яке в останнього відсутнє.
1.2. Водночас вимоги про визнання недійсними договорів № 464 від 29.03.2018 та № 469 від 30.03.2018 обґрунтовані незаконністю набуття Відповідачем-3 права власності на спірний об`єкт нерухомості і як наслідок відсутністю обсягу цивільної дієздатності на його подальше відчуження ТОВ "ВК-Буд".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було доведено відсутності речового права Відповідача-3 на земельну ділянку під спірним об`єктом, а також того, яким чином права чи інтереси Київської міської ради можуть бути поновлені внаслідок прийняття судового рішення про визнання недійсними оспорюваних договорів, з огляду на недоведеність наявності власних прав на спірний об`єкт нерухомості.
3. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021, рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.
3.1. Приймаючи вказану постанову апеляційний господарський суд виходив з помилковості висновків господарського суду першої інстанції щодо наявності у ГО "Київська міська спілка автомобілістів" речових прав на земельну ділянку комунальної власності на якій розміщено спірний нерухомий об`єкт.
Апеляційний господарський суд зауважив, що рішення Київської міської ради № 411/571, яким у 2003 році було вирішено передати земельну ділянку Відповідачу-3, втратило чинність ще 24.04.2004 у зв`язку із не укладенням відповідного договору оренди (згідно пункту 10 розділу 9 Порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867), а тому спірна державна реєстрація, яку проведено 27.03.2018 без документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси є неправомірною, позаяк така адреса присвоюється лише за наявності документів на право власності чи користування землею, яких ГО "Київська міська спілка автомобілістів" не мала.
Разом з цим, оспорювані договори купівлі-продажу, на підставі яких здійснено незаконну державну реєстрацію права власності ТОВ "ВК-Буд" на нежитлову будівлю, що знаходиться на земельній ділянці Позивача також підлягають визнанню недійсними, як такі, що порушують права землевласника. В свою чергу вимоги про визнання протиправними та скасування рішень Приватного нотаріуса є похідними від вимог про визнання недійсними правочинів, а тому також підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись із судовими рішеннями, ТОВ "ВК-Буд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати, а дану справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Підставами касаційного оскарження визначає приписи пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги (узагальнено)
5. Скаржник стверджує, що наразі існують, як "обов`язкові" (пункт 5 частини 1 статті 310 ГПК України), так і "додаткові" (пункт 4 частини 2 статті 310 ГПК України) підстави для направлення даної справи на новий розгляд.
5.1. Так, обов`язковою підставою для направлення цієї справи на новий розгляд ТОВ "ВК-Буд" визначає обставину її розгляду за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судових засідань.
Скаржник вказує, що місцезнаходженням та місцем реєстрації ТОВ "ВК-Буд" є м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 16-К, тоді як усі документи по справі Позивач і господарський суд першої інстанції надсилали на адресу: м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 16-В. Відповідач-4 вважає, що Позивач, зловживаючи своїми процесуальними правами, свідомо вказав неправильну адресу ТОВ "ВК-Буд", а суди попередніх інстанцій на вказане жодним чином не відреагували, чим порушили право скаржника на участь у розгляді справи.
5.2. Додатковою підставою для направлення цієї справи на новий розгляд ТОВ "ВК-Буд" визначає порушення судами приписів статей 77, 80, 91, 96, 210 ГПК України, яке, на його думку, в результаті призвело до того, що суттєві для даної справи обставини суди установили на підставі недопустимих доказів.
Скаржник зазначає, що в обґрунтування заявлених позовних вимог Київська міська рада посилалася на два власні рішення, а саме від 24.04.2003 № 411/571 та від 26.07.2007 № 77/1911, проте, незважаючи на те, що вказані рішення є письмовими доказами, їх тексти були подані Позивачем у вигляді роздруківок веб-сайтів газети "Хрещатик" та Київської міської ради.
На думку ТОВ "ВК-Буд, вказані роздруківки є недопустимими доказами, оскільки (1) будь-яке дублювання тексту, надрукованого в газеті "Хрещатик" в більш пізній час, не може вважатися офіційним джерелом інформації, носить виключно інформаційний характер, а отже не має доказової сили; (2) роздруківки веб-сайтів взагалі не є письмовими доказами, а є паперовими копіями електронних доказів, які у даному випадку Позивачем жодним чином не засвідчені, що є порушенням приписів частини 3 статті 96 ГПК України; (3) не подані та не посвідчені вони і як електронні докази в оригіналі або в електронній копії із накладенням електронного цифрового підпису; (4) при їх поданні Позивачем не виконано вимоги частини 4 статті 96 ГПК України, відповідно до яких учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу такого доказу; (5) Позивачем не виконано також вимог частини 4 статті 91 ГПК України, згідно яких учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копія) повинен зазначити про наявність у нього або в іншої особи оригіналу письмового доказу; учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати засвідчення; (6) спірні роздруківки Позивачем на адресу ТОВ "ВК-Буд" не направлялись, а тому суди взагалі не мали права їх приймати.
Підсумовуючи у цій частині скаржник стверджує, що суди на підставі вказаних "недопустимих" доказів встановили обставини прийняття Київською міською радою рішень № 411/571 та № 77/1911, а також зміст цих рішень. ТОВ "ВК-Буд" ставить такі обставини під сумнів через те, що Київська міська рада, яка прийняла ці рішення, з якихось причин не надає їх належним чином засвідчених копій, а замість таких подає публікації інтернет сайтів, які не забезпечують автентичності змісту документів та не можуть покладатися в основу судових рішень.
Крім вказаного скаржник також окремо підкреслює, що суди попередніх інстанцій не мали у своєму розпорядженні оспорюваних договорів купівлі-продажу, а тому такі договори, як докази, в силу прямої вказівки процесуального закону (частина 2 статті 210 ГПК України) також не могли бути покладені в основу прийнятих судових рішень.
Процесуальні питання
6. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ВК-Буд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у даній справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
6.1. Разом з тим, після відкриття касаційного провадження до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання з проханням про вихід судом касаційної інстанції за межі касаційного розгляду справи в порядку, який передбачено частиною 4 статті 300 ГПК України.
6.2. Подане клопотання мотивоване необхідністю врахування колегією суддів, яка у касаційному порядку переглядає судові рішення у справі № 910/5931/19, висновків Верховного Суду, які викладено у постановах, що були прийняті після подання касаційної скарги у даній справі (13.07.2021), а саме у постановах від 04.08.2021 у справі № 910/3372/19 та від 05.10.2021 у справі № 920/754/21.
ТОВ "ВК-Буд" стверджує, що відповідно до висновків Верховного Суду, які було викладено у згаданих постановах у подібних справі, що розглядається правовідносинах, спосіб захисту у вигляді скасування рішення державного реєстратора без вирішення питання про припинення речових прав на нерухоме майно та вирішення питання про недійсність договорів без вирішення подальшої долі нерухомого майна, яке є предметом купівлі-продажу за такими договорами, не призведе до належного та ефективного захисту прав, що вказує на обрання Київською міською радою у даній справі неналежного способу захисту, що у свою чергу є підставою для відмови у позові.
У звязку з цим, скаржник просить колегію суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду врахувати наведені висновки суду касаційної інстанції, вийти за межі вимог та доводів касаційної скарги, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 залишити без змін з мотивів обрання Позивачем неналежного способу захисту.
7. Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
7.1. Конституцією України серед основних засад судочинства закріплене забезпечення права на апеляційний перегляд справ та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судових рішень (пункт 8 частини 1 статті 129 Основного Закону).
7.2. Аналогічного змісту положення містяться в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (частина 1 статті 14) та ГПК України (пункт 9 частини 3 статті 2, частина 1 статті 17).
7.3. Правила здійснення касаційного провадження регламентовані положеннями Глави 2 Розділу VI ГПК України, якими, серед іншого, чітко визначено перелік судових рішень, які можуть бути переглянуті у касаційному порядку, передбачено підстави касаційного оскарження судових рішень та межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
7.4. Приписами статті 287 ГПК України, зокрема, встановлено, що підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції, після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому, законодавець також уточнив, що неправильне застосування чи порушення правових норм є підставою для касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу ("обов`язкові" та "додаткові" підстави для направлення справи на новий розгляд).
7.5. Тобто, саме неправильне застосування чи порушення правових норм є підставою для касаційного оскарження судових рішень. Запроваджені ж законодавцем "процесуальні фільтри" є лише додатковим запобіжником, який мають подолати заінтересовані особи, задля касаційного перегляду судових рішень у їхніх справах.
7.6. Водночас, частиною 4 статті 294 ГПК України, зокрема, передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного оскарження.
7.7. В свою чергу, у частині 1 статті 300 ГПК України імперативно визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.8. Єдина можливість Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, вийти за межі касаційного розгляду закріплена у частині 4 статті 300 ГПК України. Вказаною нормою передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
7.9. Таким чином, після відкриття касаційного провадження з конкретно визначеної підстави, яка визначається касаційним судом виходячи із доводів та вимог касаційної скарги, і якою (з урахуванням наведених вище положень) може бути неправильне застосування чи порушення правових норм у прямо передбачених статтею 287 ГПК України випадках, за загальним правилом Верховний Суд здійснює касаційний перегляд судових рішень виключно у межах такої підстави.
7.10. Водночас, у разі якщо під час розгляду справи буде виявлено, що (1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; (2) або судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; (3) або судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; (4) або суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; (5) або порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, а також (6) у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги, касаційний суд може вийти за межі розгляду справи і у такому випадку доводами та вимогами касаційної скарги він не обмежений.
7.11. Разом з цим, можливість Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, вийти за межі розгляду справи у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги знаходиться у прямій залежності від підстави відкриття касаційного провадження.
7.12. Тобто, висновок Верховного Суду, який з`явився (змінився, уточнився) після подання касаційної скарги має стосуватися саме тих норм права, неправильне застосування чи порушення яких було підставою для касаційного оскарження судових рішень та стало підставою для відкриття касаційного провадження у справі. При цьому, враховуючи принцип jura novit curia ("суд знає закони") спірні правові норми не завжди мають бути прямо (у повному обсязі) описані чи згадані у касаційній скарзі, проте доводи касаційної скарги в обов`язковому порядку мають стосуватися правовідносин чи процедур, які такими нормами врегульовані.
7.13. Вказане є також одним із проявів превалюючого у господарському судочинстві принципу "диспозитивності", який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
7.14. Крім цього, саме таке розуміння зазначених положень дозволить належно забезпечити і принцип "змагальності сторін", позаяк інша сторона спору (учасник спору), користуючись своїми правами, які передбачені частиною 2 статті 294, статтею 295 ГПК України має об`єктивну можливість заперечувати (давати пояснення) лише щодо тих доводів, які наведені скаржником у касаційній скарзі і вона не передбачає ймовірну можливість застосування касаційним судом правових висновків щодо застосування чи дотримання правових норм, які хоча і можуть мати вплив на результат вирішення спору, втім скаржником у касаційній скарзі спірними не визначались.
8. Як вже вказувалося вище, підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 910/5931/19 ТОВ "ВК-Буд" чітко визначено приписи пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України. Скаржник стверджує про порушення судами попередніх інстанцій приписів процесуального закону, якими унормовано процедуру повідомлення учасника про розгляд справи за його участю, а також норм, якими визначено такий критерії оцінки доказів, як допустимість.
8.1. Жодних аргументів про те, що рішення судів у даній справі ухвалено з неправильним застосуванням чи порушенням правових норм, якими врегульовано питання належності та ефективності обраного Позивачем способу захисту, касаційна скарга не містить, а тому заявлення скаржником прохання про врахування колегією суддів висновків Верховного Суду, які стосуються саме вказаного питання є безпідставним.
8.2. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду констатує, що подане ТОВ "ВК-Буд" клопотання "про вихід за межі касаційного розгляду" по своїй суті є доповненням до касаційної скарги, яке в силу положень частини 1 статті 298 ГПК України могло бути подане виключно протягом строку на касаційне оскарження. Позаяк касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ТОВ "ВК-Буд" вже відкрито, межі касаційного перегляду визначено, врахуванням судом надісланих скаржником доповнень є неможливим.
8.3. З цих же підстав колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не приймає також схожі за змістом до вказаного вище клопотання додаткові пояснення ТОВ "ВК-Буд", які 27.10.2021 надійшли до суду касаційної інстанції.