ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/815/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 (у складі колегії суддів: Шутенко І.А. (головуючий), Россолов В.В., Слободін М.М.)
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.04.2021 (суддя Шатерніков М.І.)
за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 4
до: 1. Харківської міської ради,
2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,
3. Фізичної особи-підприємця Семенової Тетяни Вікторівни,
4. ОСОБА_1
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 (далі - Прокурор, Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради (далі - Міськрада, Відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління, Відповідач-2), Фізичної особи-підприємця Семенової Тетяни Вікторівни (далі - ФОП Семенова Т.В., Відповідач-3) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Відповідач-4), про:
- визнання незаконним та скасування пункту 48 додатку 1 до рішення 9 сесії Міськради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.06.2018 № 5592-В-С, укладеного між Управлінням та ФОП Семеновою Т.В., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. і зареєстрований в реєстрі за № 441;
- витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Міськради нежитлові приміщення підвалу № 14,15 площею 31,6 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язання Відповідача-1 прийняти нежитлові приміщення підвалу №14,15 площею 31,6 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_1 .
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади. Міськрада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема, у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні, отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.
2. Короткий зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.04.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №922/815/21, повернуто позовну заяву Прокурора і додані до неї документи.
3.2. Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що при зверненні з позовом у даній справі Прокурором заявлено вимогу щодо витребування спірного майна на користь територіальної громади від Відповідача-4, який є фізичною особою та не приймав участі у приватизації, а набув майно за цивільним договором. У зв`язку з цим, суди дійшли висновку, що позовні вимоги в частині витребування майна не відноситься до юрисдикції господарського суду, а підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.
3.2. Заявник доводить, що оскаржувані судові рішення прийняті із порушенням положень норм процесуального права (статей 2, 4, 11, 20, 21, 45, 46, 86, 174, 236 Господарського процесуального кодексу України).
3.3. Також скаржник стверджує, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків, викладених у:
- постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 125/703/16-ц та від 12.05.2020 у справі № 925/308/18 висновку про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень був укладений в порядку приватизації комунального майна шляхом проведення аукціону, відтак, враховуючи характер спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред`явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, не змінює правову природу юридичного спору та у даному випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства;
- постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18, від 23.10.2019 у справі № 902/434/19 та від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19 про те, що об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
3.4. На думку скаржника, оскільки договір купівлі-продажу між Міськрадою та ФОП Семеновою Т.В. укладено на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого з порушенням вимог законодавства про приватизацію, то вимоги про витребування нежитлових приміщень у ОСОБА_1 у комунальну власність та зобов`язання Міськраду прийняти це майно є похідними від попередніх позовних вимог.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. 15.02.2016 між Управлінням та ФОП Семеновою Т.В. укладено договір оренди № 2018 нежитлових приміщень підвалу №14, 15, площею 31,6 кв. м, розташованих у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві комунальної власності територіальній громаді міста Харкова в особі Міськради.
4.2. 23.06.2016 ФОП Семенова Т.В. звернулася до Управління з листом, у якому просила дозволити приватизацію вищезазначених приміщень.
4.3. За результатами розгляду вказаного листа Міськрада дозволила приватизувати вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом викупу (пункт 48 додатку 1 до рішення 9 сесії Міськради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16)
4.4. Згідно висновку про вартість оціночного майна - нежитлових приміщень підвалу №14,15 площею 31,6 кв.м, розташованих у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_1, проведеного 30.09.2017 фізичною особою - підприємцем суб`єктом оціночної діяльності Бєлих Б.М., вартість об`єкта оцінки становить 80 780,00 грн, без урахування ПДВ.
4.5. 27.06.2018 між Управлінням (продавець) та ФОП Семеновою Т.В. (покупець) укладено договір № 5592-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ФОП Семеновою Т.В., за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець - прийняти нежитлові приміщення підвалу №14,15 площею 31,6 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: АДРЕСА_1 та сплатити продавцю встановлену договором вартість придбаного нерухомого майна.
4.6. 26.11.2018 на підставі договору купівлі-продажу (зареєстровано в реєстрі за №1713), укладеному між ФОП Семеновою Т.В. та ОСОБА_1, право власності на вищевказані нежитлові приміщення перейшло до фізичної особи ОСОБА_1
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
5.3. Відповідно до частини четвертої статті 173 Господарського процесуального кодексу України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
5.4. Пунктом 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
5.5. Як убачається з матеріалів справи, Прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Відповідачів у межах правовідносин щодо відчуження комунального майна, стверджуючи про незаконність такого відчуження, як проведеного поза межами та всупереч нормативно передбаченої для відчуження такого майна процедури приватизації, внаслідок чого вважає, що укладений стосовно спірних приміщень договір купівлі-продажу від 27.06.2018 № 5592-В-С має бути визнано недійсним.
5.6. При цьому, звернувшись до суду за захистом інтересів держави, Прокурор у позовній заяві об`єднав як позовні вимоги про скасування результатів приватизації комунального майна, оформлених рішенням № 412/16 і договором купівлі-продажу № 5592-В-С, які (вимоги) пред`явлено до Міськради, Управління та ФОП Семенової Т.В., так і позовну вимогу до фізичної особи ОСОБА_1, з яким 26.11.2018 Семенова Т.В. уклала договір купівлі-продажу цих приміщень.
5.7. Отже, спір у цій справі стосується нерухомого майна, яке було об`єктом приватизації та у подальшому набуто фізичною особою ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.2018. Таким чином, цей спір стосується приватизаційних та договірних правовідносин, причому останні є похідними від приватизаційних, що виникли без участі фізичних осіб.
5.8. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав порушення Прокурором правил об`єднання позовних вимог та водночас погоджується з доводами скаржника про ухвалення апеляційним судом оскаржуваної постанови без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 903/456/18, від 12.05.2020 у справі № 925/308/18 та у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19, з огляду на таке.
5.9. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
5.10. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
5.11. Згідно з пунктами 1, 2 і 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
5.12. Статтею 30 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Аналогічну вимогу про вирішення спору судом господарської юрисдикції передбачено також чинною на момент звернення з позовом редакцією статті 30 Закону України від 18.01.2018 "Про приватизацію державного і комунального майна", який набрав чинності з 07.03.2018.
5.13. Таким чином, за загальним правилом спори щодо приватизації державного або комунального майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб`єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних, так і фізичних осіб.
5.14. Відтак з урахуванням характеру спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред`явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.
5.15. Вказане повністю узгоджується зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, яка завданням господарського судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів не тільки юридичних осіб і держави, але й фізичних осіб.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 903/456/18.
5.16. За змістом статті 173 Господарського процесуального кодексу України вимоги одного позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема нерозривно пов`язані між собою або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших.
5.17. Отже, позовні вимоги у цій справі пов`язані між собою підставою виникнення, стосуються одного і того самого майна - спірних нежитлових приміщень, що має наслідком повернення цього майна законному власнику у разі задоволення позову, і відповідно до статті 173 Господарського процесуального кодексу України їх слід розглядати в межах однієї справи.
5.18. При визначенні наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі суд також має враховувати принцип процесуальної економії. Такий принцип господарського судочинства передбачає, що господарський суд, учасники судового процесу економно та ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ із дотриманням строків.
У наведеному випадку об`єднання відповідних позовних вимог не матиме наслідком суттєвого утруднення вирішення спору, про що зазначили суди, а навпаки, дає можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.
5.19. Правовий висновок про те, що об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, викладено у постанові Верховного Суду від 13.10.2019 у справі № 922/1359/19, і від цього висновку колегія суддів не вбачає підстав відступати.
5.20. Колегія суддів зауважує, що незважаючи на те, що фізична особа ОСОБА_1 не був учасником процедури приватизації спірного майна, суди попередніх інстанцій помилково не врахували того, що спір про витребування у нього вказаного майна має похідний характер від позовних вимог про скасування результатів приватизації комунального майна, оскільки усі заявлені позовні вимоги обґрунтовуються Прокурором обставиною незаконності відчуження комунального майна на неконкурентних засадах (способом викупу), що, на його думку, зумовлює незаконність подальшої передачі спірних приміщень у власність фізичної особи ОСОБА_1 .
5.21. У зв`язку з наведеним суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви як такої, що подана Прокурором з порушення правил об`єднання позовних вимог.