ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/759/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі: Скаржника (представник КП "Водоканал Білопілля") - Рогалевич О.О. (директор)
Прокурора Офісу Генерального прокурора Скрипки М.В. (посв. № 054688 від 08.01.2020)
Третьої особи (представник Білопільської міської ради) - Нікітенко А.А. (дов. №73/02-16 від 12.01.2020)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал Білопілля"
на рішення Господарського суду Сумської області 17.03.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021
у справі
за позовом Керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області
до Комунального підприємства "Водоканал Білопілля"
за участю третьої особи. яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Білопільська міська рада
про стягнення 2 335 289,92 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
1. У період з 20.06.2019 по 26.06.2019 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області було проведено планових захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання (відповідачем) вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт № 323/05.
1.1. Згідно з розділом IV акту (опис виявлених порушень), під час перевірки встановлений факт порушення відповідачем ст. 16,19, 21, 23 Кодексу України про надра, ст. 16 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", ст. 1 Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" п. 133 додатку, зокрема провадження господарської діяльності без документу дозвільного характеру у підприємства відсутній дозвіл на користування надрами (підземні води).
1.2. Перевірка проведена за участю директора Комунального підприємства Водоканал Білопілля; акт, складений за результатами перевірки, підписаний відповідачем без зауважень.
1.3. Відповідно до припису № 241/05 від 26.06.2019 Державної екологічної інспекції у Сумській області, відповідача зобов`язано, в тому числі розробити документи для отримання дозволу на користування надрами (підземні води) та направити на розгляд в Держгеонадра України у строк до 01.01.2020.
1.4. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 011328 від 20.06.2019, встановлено факт порушення ОСОБА_1, який обіймає посаду директора КП "Водоканал Білопілля", порядку провадження господарської діяльності, а саме: провадження діяльності без одержання документу дозвільного характеру, а саме провадження господарської діяльності з видобування підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, п. 133 Додатку до ст. 1 Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", ст. 16 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП).
1.5. Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 18.09.2019 у справі №573/1329/19 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності у відношенні ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, закрите у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (протокол про адміністративне правопорушення № 011328 від 20.06.2019 та додані до нього матеріали не містять об`єктивних та переконливих відомостей, документальних доказів про те, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність у розумінні ст.164 КУпАП; в протоколі не знайшло відображення, в чому полягала самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність з боку ОСОБА_1 ).
1.6. 11.11.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією № 169/05 про відшкодування заподіяних державі збитків в результаті самовільного користування надрами, до якої додав розрахунок збитків на суму 2335289 грн 92 коп., здійснений на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783 (п. 9.1.).
1.7. У відповідь на претензію, відповідач листом № 2/8 від 14.11.2019 повідомив, що протягом останніх років підприємство неодноразово зверталося до Державної служби геології та надр з проханням оформлення спеціального дозволу (ліцензії) на промислову розробку прісних підземних вод зі свердловини. Вчасно звернувшись до компетентних органів з питань одержання дозволу на користування надрами, КП "Водоканал Білопілля" не отримало погоджений дозвіл на користування надрами. Не припиняючи водокористування, з метою забезпечення населення м. Білопілля водою питної якості, відповідач не міг завдати збитків державі, адже державна політика у сфері питного водопостачання, відповідно до ст. 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" будується, крім іншого, на принципах пріоритетності питного водопостачання перед іншими видами спеціального водокористування та гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб. Відсутність дозвільних документів не є підставою для припинення подачі води як фізичним, так і юридичним особам. Припинення надання послуг з водопостачання та водовідведення загрожує техногенною катастрофою для мешканців м. Білопілля, так як КП "Водоканал Білопілля" є об`єктом життєзабезпечення і стратегічного значення.
2. 24.07.2020 до Господарського суду Сумської області звернувся Керівник Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 2 335 289,92 грн збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.
2.1. Прокурором зазначено, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Крім цього, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків. Ненадходження цих коштів до державного та місцевого бюджетів, перешкоджає державі у здійсненні нею зобов`язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави. Прокурором встановлено, що за наявності факту порушення інтересів держави у сфері довкілля, Державною екологічною інспекцією у Сумській області, до компетенції якої віднесено повноваження контролю за використанням та охороною природних ресурсів, не здійснено достатніх заходів, що спрямовані на захист державних інтересів, зокрема щодо стягнення збитків з відповідача в судовому порядку. Листом від 11.06.2020 № 31/1-5654вих20 Конотопська місцева прокуратура звернулася до Державної екологічної інспекції у Сумській області щодо вжиття позивачем заходів до захисту порушених інтересів держави, враховуючи встановлений перевіркою факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, зокрема щодо звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок здійснення забору підземних вод без дозволу. Листом від 12.06.2020 Державна екологічна інспекція у Сумській області повідомила заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури, що не має можливості звернутися з позовом до суду через відсутність коштів для сплати судового збору. Листом від 13.07.2020 №31/1-6809вих20 керівник Конотопської місцевої прокуратури повідомив Державну екологічну інспекцію у Сумській області про намір звернутися до суду з позовом до КП "Водоканал Білопілля" про стягнення на користь держави в особі інспекції збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
3. Судами встановлено, що прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України, останній звернувся до суду з позовом з обґрунтуванням в чому полягає порушення інтересів держави, необхідності їх захисту, підстав для звернення до суду з позовом, з зазначенням органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та причин не звернення Державної екологічної інспекції в Сумській області до суду з позовом.
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №920/759/20, позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Водоканал Білопілля" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами, в сумі 2335289грн.92коп, зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок UA078999980333169331000018526 в УДКСУ у Білопільському районі Сумської області, одержувач коштів Білопільська міська ОТГ, код ЄДРПОУ 38020201, МФО 899998, код бюджетної класифікації 24062100. Стягнуто з Комунального підприємства "Водоканал Білопілля" на користь Сумської обласної прокуратури 35029грн 35коп. витрат по сплаті судового збору.
4.1. Судові рішення мотивовані тим, що у спірний період у відповідача був наявний дозвіл на спеціальне водокористування УКР0750СУМ від 30.08.2016 зі строком дії до 30.08.2019, в якому, в тому числі, передбачено забір свіжої води з підземних вод не більше 1468,29м.куб./добу; 514,653тис.м.куб/рік. Разом з цим, дозвіл на користування надрами, отримання якого, в разі використання підземних вод, є однією з умов водокористування, про що прямо вказано у п.10 дозволу на спеціальне водокористування, відповідачем не отриманий; за самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) передбачена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, розмір якої визначається за формулою відповідно до Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389 (далі Методика). Внесення плати за користування надрами за відсутності спеціального дозволу на користування надрами не звільняє від відповідальність за порушення законодавства про надра.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Комунальне підприємство "Водоканал Білопілля" звернулось до касаційного господарського суду зі скаргою на рішення Господарського суду Сумської області 17.03.2021та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у цій справі, просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На виконання вимог п.5 ч.2 ст. 290 ГПК України скаржник зазначив, що підставою для звернення до суду касаційної інстанції є п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 914/2436/18, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме з приводу необхідності застосування кофіцієнта 0,3 при розрахунку збитків для житлово-комунальних підприємств, передбаченого пунктом 255.7 ст. 255 Податкового кодексу України згідно методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
7. Конотопською окружною прокуратурою, Державною екологічною інспекцією подано відзиви на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
8. Білопільською міською радою подано відзив на касаційну скаргу з проханням її задоволення та скасування судових рішень попередніх судових інстанцій та передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Провадження у Верховному Суді
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи
№ 920/759/20 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 30.08.2021.
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 920/759/20 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Водоканал Білопілля" на рішення Господарського суду Сумської області 17.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у даній справі.
Призначено до розгляду касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал Білопілля" на 20 жовтня 2021 року о 12:15 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.
11. У зв`язку із відпусткою суді Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 920/759/20 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Огороднік К.М. що підтверджується протоколом повторного розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.10.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, виходячи з такого.
13. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
14. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
15. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
16. Пунктом 8 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
17. Частиною 3 зазначеної статті унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
18. За приписами ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
19. Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
20. Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
21. Слід зауважити, що стаття 1166 ЦК України, встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
22. Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
23. Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:
а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності.
в) Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) Остання складова - вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
24. Тобто, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.
25. Суб`єктом відшкодування шкоди є особа, яка її завдала, в даному випадку Комунального підприємства "Водоканал Білопілля"
26. Частина 2 ст. 1166 ЦК України, встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).
27. Ввідносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
28. Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
29. Приписами частини 1 статті 149, статті 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
30. Відповідно до п. 2 частини 2 статті 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі ст.ст. 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.
31. Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
32. Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
33. Спеціальне водокористування здійснюється лише за наявності дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України).
34. Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
35. Згідно зі статтею 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
36. Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
37. Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.
38. Отже, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб`єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
39. Чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби", проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об`єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби" (постанова Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 922/2610/14).
40. Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статтями 110, 111 Водного кодексу України встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
41. Статтею 65 Кодексу України про надра передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. 42. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні зокрема у самовільному користуванні надрами.
42. Відповідно до статті 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у діях відповідача наявні всі елементи правопорушення, що є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, а саме: протиправна поведінка, яка полягає у самовільному надрокористуванні.
44. Так, у спірний період у відповідача був наявний дозвіл на спеціальне водокористування УКР0750СУМ від 30.08.2016 зі строком дії до 30.08.2019, в якому, в тому числі, передбачено забір свіжої води з підземних вод не більше 1468,29м.куб./добу; 514,653 тис.м.куб/рік. Разом з цим, дозвіл на користування надрами, отримання якого, в разі використання підземних вод, є однією з умов водокористування, про що прямо вказано у п. 10 дозволу на спеціальне водокористування, відповідачем не отриманий; вина, що підтверджується актом перевірки, приписом, а також наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389 (далі - Методика) та причинний зв`язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.
45. Скаржник у касаційній скарзі не оспорює наведеного та визначає предметом касаційного оскарження неправильний розрахунок збитків, тобто, без застосування кофіцієнта 0,3 при розрахунку збитків для житлово-комунальних підприємств, передбаченого пунктом 255.7 ст. 255 Податкового кодексу України згідно методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389.
46. Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою Зсам = 5 х W х Тар (грн.), (23), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
47. Судами встановлено, що фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів відповідачем, визначено позивачем на підставі наданих відповідачем звіту про використання води за 2018 рік за формою № 2-ТП (водгосп) та журналу обліку споживання приладами обліку води за 2018 рік, січень-червень 2019 року, які підтверджують факт видобування та подальшого використання відповідачем підземної води за період з 01.01.2018 по 20.06.2019 (535 днів) об`ємом 585068м.куб. (1093,6 м3 за добу).
48. Судами визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами, в сумі 2335289 грн. 92 коп.
49. Суд касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, з огляду на таке.
50. Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій обмежившись посиланням на правильність розрахованих позивачем збитків, не перевірили: чи є Комунальне підприємство "Водоканал Білопілля" в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" та п.п. 14.1.59п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надавачем житлово-комунальних послуг, яке діє як житлово-комунальне підприємство; яка ставка рентної плати за спеціальне використання підземних вод встановлена для Білопільського району Сумської області у відповідності до п.п 255.5.2 п.255.5 ст. 255 Податкового кодексу України. Крім того, судами не надано належної правової оцінки та не враховано, що пунктом 255.7 ст. 255 Податкового кодексу України передбачено, що житлово- комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3.
51. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
52. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки не ґрунтуються на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи та прийняті без дотримання норм процесуального права.
53. Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 914/2436/18, який хоча і не виклав висновку з приводу необхідності застосування кофіцієнта 0,3 при розрахунку збитків для житлово-комунальних підприємств, передбаченого пунктом 255.7 ст. 255 Податкового кодексу України згідно Методики, проте залишив без змін судові рішення попередніх судових інстанцій у наведеній справі, які дійшли висновків про належний розрахунок збитків з урахуванням застосування кофіцієнта 0,3 при розрахунку збитків у подібних правовідносинах.
54. З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК, на яку посилався скаржник, знайшла підтвердження.