ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 916/2727/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електричні мережі"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 (колегія суддів: Лавриненко Л.В., Аленін О.Ю., Мишкіна М.А.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електричні мережі" (далі - ДТЕК)
до ОСОБА_1
про стягнення нарахувань за необліковану електроенергію.
СУТЬ СПОРУ
1. ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця.
2. У 2016 році Рагімов Е.Т. уклав з ДТЕК договір постачання електроенергії, але в договорі не було зазначено, що споживач діє як ФОП. У 2018 році споживач порушив правила користування електроенергією, про що було складено акт, і ДТЕК звернувся до господарського суду про стягнення з Рагімова Е.Т. вартості недоврахованої електроенергії.
3. Суд першої інстанції задовольнив позов. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі, оскільки спір є цивільно-правовим і не підлягає розгляду в господарському суді. ДТЕК звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції на направити справу до зазначеного суду для продовження розгляду.
4.Перед Верховним Судом у цій справі постало питання юрисдикційної належності цього спору зокрема, чи можуть вважатися господарськими відносини зі споживання електричної енергії за таких умов:
- постачання електричної енергії здійснюється у нежитлове приміщення (склад), але у договорі оренди приміщення не зазначено, що орендарем є ФОП;
- договір на постачання електроенергії був укладений відповідно до Правил, які регулюють правовідносини щодо споживання електричної енергії тими споживачами (в тому числі фізичними особами), які використовують електричну енергію для забезпечення потреб, які не є побутовими, власних електроустановок;
- вироком у кримінальній справі підтверджено вирощування фізичною особою - підприємцем у приміщенні складу коноплі для власного споживання (тобто здійснювалася протиправна діяльність, яка не мала ознак підприємництва).
5. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами
6. 02.07.2016 ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (перейменований в ДТЕК, за Договором - постачальник) та Рагімов Е.Т. (за Договором - споживач) уклали Договір постачання електричної енергії №682 (далі - Договір постачання), відповідно до умов якого:
- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору;
- під час виконання умов Договору постачання, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони керуються чинним законодавством України (п.2.1);
- споживач сплачує постачальнику електричної енергії вартість недоврахованої електроенергії, розрахованої виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (далі - ПКЕЕ), у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії, пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб та засобів обліку, споживання електричної енергії поза засобами обліку, інших умов, визначених Методикою (п. 4.2.3);
- Договір постачання набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2016; Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4).
7. 26.02.2018 уповноважені представники АТ "Одесаобленерго" провели перевірку на об`єкті відповідача - складі, за результатами якої складено акт про порушення №037223 (далі - Акт про порушення).
8. 28.03.2018 комісія з розгляду актів про порушення AT "Одесаобленерго" розглянула Акт про порушення та прийняла рішення здійснити розрахунок у відповідності до п.2.5 Методики з дня останньої технічної перевірки, який відбувся 23.12.2017 (протокол від 28.03.2018 №49). Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" виставила рахунок-фактуру від 28.03.2018 №682/А на суму 25 798,43 грн з терміном оплати суми боргу протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунку.
Короткий зміст позовних вимог
9. У вересні 2020 року ДТЕК звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 25 798,43 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ПКЕЕ.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10. Господарський суд Одеської області рішенням від 11.01.2021 позов ДТЕК задовольнив повністю: стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за недовраховану електричну енергію в розмірі 25 798,43 грн та судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн.
11. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 13.05.2021 рішення суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
12. Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції;
- частина нежитлового приміщення - складу, де проводилась перевірка, передавалась в оренду відповідачу саме як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю; положення договору оренди комунального майна не дають можливості зробити висновок про те, що приміщення складу було передане в оренду відповідачу з метою його використання у господарській діяльності останнього;
- зміст Договору постачання свідчить, що правовідносини з постачання електричної енергії виникли між ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" та фізичною особою ОСОБА_1, а не фізичною особою-підприємцем;
- відповідно до вироку Болградського районного суду Одеської області від 13.06.2018 у справі №497/874/18 (провадження №1-кп/497/96/18) у період з вересня 2017 року по 26.02.2018 відповідач на території складу виготовив наркотичний засіб - канабіс без мети збуту, для власного вживання, що підтверджує невикористання ним спірного приміщення для здійснення господарської діяльності.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
13. 14.06.2021 ДТЕК звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
14. Підставами касаційного оскарження ДТЕК визначив пункти 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК та п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК, а саме:
- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме, статей 598, 627, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 173, 193, 275 Господарського кодексу України (далі - ГК), пунктів 1.2, 1.6, 2, 5.1 - 5.4, 6.18 ПКЕЕ;
- порушення норм процесуального права, а саме: статей 4, 20, 73, 86, 231, 278 ГПК.
15. Касаційна скарга мотивована таким:
- суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що між ДТЕК та відповідачем як непобутовим споживачем існують господарські правовідносини, які виникли у зв`язку з укладенням господарського Договору постачання на нежитлове приміщення (склад) відповідно до ПКЕЕ;
- ПКЕЕ на відміну від Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1357 (далі - ПКЕЕН), регулюють правовідносини щодо споживання електричної енергії тими споживачами (в тому числі фізичними особами), які використовують електричну енергію для забезпечення потреб, які не є побутовими, власних електроустановок (посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 08.05.2018 у справі №757/45133/15-ц);
- на момент укладення договору відповідач мав статус фізичної особи-підприємця, а спожиту електроенергію він сплачував за тарифами для юридичних осіб, що додатково підтверджує той факт, що електроенергія споживалась ним для здійснення господарської діяльності (посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17);
- станом на момент укладення Договору постачання, такий договір не був припинений, що свідчить про існування між сторонами господарських відносин;
- суд не надав оцінку тій обставині, що відповідач не звертався до ДТЕК про внесення змін чи розірвання Договору постачання, а тому він не заперечував проти існування господарських відносин;
- суд не врахував, що спір між сторонами виник щодо існування правових підстав для стягнення заборгованості, яка виникла з Договору постачання на об`єкт, який має статус нежитлового приміщення;
- суд апеляційної інстанції фактично обґрунтував своє рішення лише одним доводом - вирощування та зберігання коноплі без мети збуту, для власного вживання, у зв`язку з чим спірне приміщення не використовувалось для здійснення господарської діяльності та не дослідив природу правовідносин, які виникли між сторонами.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
16. Верховний Суд ухвалою від 16.08.2021 відкрив касаційне провадження у справі №924/2727/20, розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. У касаційній скарзі ДТЕК зазначає, що ця справа має бути розглянута в порядку господарського судочинства, оскільки відповідач станом на момент укладення Договору постачання мав статус фізичної особи-підприємця, а між сторонами виникли господарські правовідносини.
18.Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК.
19.Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
20.Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
21. Подібний висновок був зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №757/45133/15-ц (на яку посилається скаржник як на підставу свого касаційного оскарження) щодо норм ГПК в редакції до 15.12.2017. У зв`язку з тим, що зміст відповідних норм не змінився, Верховний Суд вважає за доцільне застосувати такий висновок до правовідносин, що склались у цій справі. Зазначене підтверджується також постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №916/2813/18, постановами Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №910/872/21, від 20.07.2021 у справі №916/1932/20 та у справі №916/1178/20 тощо.
22.Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих ЦК, ГК, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №214/4137/17, на яку посилається скаржник).
23. При цьому визначальною ознакою справи господарської юрисдикції є суть (зміст, характер) спору (п. 4.13 ухвали Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/5179/20).
24. Суди попередніх інстанцій встановили, що станом на момент укладення договору та на момент звернення ДТЕК до суду Рагімов Е.Т. мав статус фізичної особи-підприємця.
25.Так, кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст.50 ЦК, де зазначено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
26. Відповідно до ст. 42 ГК підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
27. Тому підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/50/19, постанови Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №916/2437/17, від 03.02.2021 у справі №902/655/19, від 01.06.2021 у справі №910/15940/20, від 07.09.2021 у справі №918/139/21).
28. Відповідно до ч.1 ст.128 ГК громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.
29. Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи.
30.Таким чином, вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання та чи можна визначити ці правовідносини як господарські.
31. Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГК під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст. 67 ГК).
32.Суди попередніх інстанцій встановили, а з матеріалів справи вбачається, що постачання електричної енергії відповідачу здійснювалось на підставі Договору постачання, укладеного відповідно до ПКЕЕ.
33. Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі на момент укладення спірного Договору постачання визначались Законом "Про електроенергетику", ПКЕЕ та ПКЕЕН.
34. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). (п.1.1. ПКЕЕ).
35. На відміну від ПКЕЕ, ПКЕЕН регулюють лише відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками (п. 1 ПКЕЕН).
36. Побутовий споживач - фізична особа, яка використовує електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником (п. 2 ПКЕЕН).
37. Відповідно до п.2 ПКЕЕН побутовими потребами є споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов проживання та/або перебування фізичних осіб на об`єкті побутового споживача, включаючи прибудинкову (присадибну територію), в тому числі для індивідуального будівництва (реконструкції) об`єктів приватного домогосподарства, крім потреб підприємницької, господарської діяльності.
38. Відтак Рагімов Т.Г. вступав у правовідносини з позивачем на підставі ПКЕЕ не для задоволення власних побутових потреб у електроенергії.
39. При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що постачання електроенергії здійснювалось для приміщення - складу ВПДТ (важкої повітряно-десантної техніки), яке ОСОБА_2 використовував на підставі договору оренди.
40.Склад, де представники скаржника виявили порушення законодавства про постачання електричної енергії, є нежитловою (комерційною) нерухомістю.
41. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введено в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, складські приміщення належать до нежитлових будівель (група 12), а саме, до класу 1252 "резервуари, силоси та склади" (що включає підкласи: склади спеціальні товарні, склади універсальні, склади та сховища тощо).
42. Складським приміщенням є спеціально обладнане приміщення для зберігання речовин, матеріалів, виробів, обладнання тощо та надання складських послуг (п. 3.32 ДСТУ Б В.1.1-36:2016).
43. При цьому з договору оренди приміщення, укладеного між ОСОБА_1 та уповноваженим органом місцевого самоврядування, вбачається, що склад, який був переданий відповідачу, має використовуватись відповідно до його цільового призначення.
44.У рішенні відповідного органу місцевого самоврядування та договорі оренди надано інформацію щодо первинного призначення такого складу - ВДПТ (важка десантна повітряна техніка). Це, у свою чергу, виключає споживання відповідачем електричної енергії для задоволення власних побутових потреб.
45.І хоча як в договорі оренди, так і в Договорі постачання ОСОБА_1 прямо не визначений як фізична особа-підприємець, зазначене не свідчить про використання ним відповідного майна для побутових потреб.
46. Ухвалюючи спірне рішення, суд апеляційної інстанції також посилався на те, що відповідач на спірному складі здійснював незаконне вирощування коноплі, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, а тому такий склад не використовувався для здійснення господарської діяльності.
47. Верховний Суд звертає увагу на те, що постачальник електроенергії не має можливості та не зобов`язаний встановлювати, чим саме займався споживач - ФОП у приміщенні, куди постачалася електроенергія.
48. Наявність вироку щодо ОСОБА_1 про вирощування коноплі у зазначеному складі не свідчить про те, що він не використовував його для здійснення іншої, законної господарської діяльності, про що не було і не могло бути вказано у вироку суду. Тобто складське приміщення могло бути використане одночасно як для здійснення господарської (підприємницької) діяльності, так і для кримінально-караної.
49. Тому суд апеляційної інстанції неправильно оцінив факт здійснення відповідачем незаконного придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту як такий, що спростовує здійснення ним господарської діяльності з використання складу.
50. Верховний Суд зазначає, що критерії визначення юрисдикційної належності спору мають бути простими, зрозумілими, вони не можуть змінюватися залежно від обставин, які суд має можливість встановити лише при розгляді спору по суті, а не на момент звернення позивача з позовом.
51.Враховуючи викладене, Верховний Суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив цей спір як господарський, адже стороною договору постачання електроенергії був ФОП, постачання електроенергії здійснювалося у нежитлове приміщення (склад), орендоване ФОП, договір постачання був укладений відповідно до ПКЕЕ.
52. Верховний Суд не розглядає інші аргументи скаржника, адже неправильне визначення судом апеляційної інстанції юрисдикційності спору і закриття провадження є достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.