ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/1041/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - Лисенка В.О.,
відповідача - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 (головуючий - Зубець Л.П., судді: Буравльов С.І., Мартюк А.І.) та рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2020 (суддя Сокуренко Л.В.)
у cправі №911/1041/20
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Приватного акціонерного товариства "Енергія"
про стягнення 6793088, 73 грн,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.10.2021 №29.3-02/3669 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г.О., проведено повторний автоматизований розподілу судової справи №911/1041/20, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Енергія" (далі - ПрАТ "Енергія") про стягнення основної заборгованості у розмірі 1247834,04 грн, пені у розмірі 526352,30 грн, 3% річних у розмірі 288715,69 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 1118789,51 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
1.2.Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого природного газу по договору від 15.12.2015 №1241/16-БО-17.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.15.12.2015 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ПрАТ "Енергія" (споживач) укладено договір №1227/16-БО-17 постачання природного газу (далі - договір). В подальшому, до вказаного договору, сторонами підписано ряд додаткових угод, копії яких долучені до матеріалів справи.
2.2.Пунктами 1.1- 1.4 договору (з урахуванням додаткової угоди №1) сторони узгодили, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений АТ "НАК "Нафтогаз України" на митну територію України).
2.3.Відповідно до пункту 2.1 договору (з урахуванням додаткової угоди №4), постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 2400,0 тис.куб.м (два мільйони чотириста тисяч куб.м). Постачальник передає споживачу з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року (включно) газ обсягом до 20 тис. куб.м (двадцять тисяч куб.м).
2.4.Відповідно до пункту 3.1 договору з урахуванням додаткової угоди №4, постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом, згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України АТ "НАК "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які находяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання - передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.
2.5.Відповідно до пунктів 3.4 - 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику: - завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ПГС; у разі надання технічного акта на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу, споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (в т.ч. за цим договором) за власним підписом; - підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
2.6.Позивачем поставлено відповідачу природний газ за період з січня 2016 року по квітень 2016 року включно на загальну суму 20251272,05 грн, що підтверджується:
- актом приймання-передачі природного газу №б/н від 31.01.2016 на суму 9339805,76 грн;
- актом приймання-передачі природного газу №б/н від 29.02.2016 на суму 6590031,12 грн;
- актом приймання-передачі природного газу №б/н від 31.03.2016 на суму 4240910,80 грн;
- актом приймання-передачі природного газу №б/н від 30.04.2016 на суму 80524,37 грн.
Зазначені акти приймання-передачі природного газу з боку відповідача підписано директором підприємства та скріплено печаткою підприємства без будь-яких зауважень та заперечень, копії яких містяться у матеріалах справи.
2.7.Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за природний газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у пункті 5.2 цього договору або у відповідних додаткових угодах. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
2.8.Відповідно до пункту 6.1 договору, в редакції додаткової угоди №4, оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
2.9.Попередні судові інстанції встановили, що на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у справі, відповідачем здійснено повну оплату поставленого природного газу на суму 20251272, 05 грн.
3.Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Київської області, встановивши обставини погашення відповідачем основного боргу у розмірі 1247834, 04 грн, на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрив провадження у справі №911/1041/20 у відповідній частині.
3.2.Господарський суд Київської області рішенням від 05.11.2020 у справі №911/1041/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021, позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 526352,30 грн пені, 288715,69 грн 3% річних, 1056503,57 грн інфляційних втрат та 28073,57 грн судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовив.
3.3.Судові рішення мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасного розрахунку за поставлений газ, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованим. Разом з тим, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на суму 1056 506,57 грн.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2020 у справі №911/1041/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 62285,94 грн і ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" інфляційних втрат у розмірі 62285,94 грн.
4.2.АТ "НАК "Нафтогаз України" у якості підстави касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що суди попередніх інстанцій при розрахунку інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.08.2020 у справі №905/1302/18, від 04.12.2018 у справі №913/63/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 26.06.2020 у справі №905/21/19 стосовно застосування статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України "Про індексацію грошових доходів населення, Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1078).
4.3.Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Розглядаючи доводи скаржника про незаконність судових рішень щодо відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 62285,94 грн, Верховний Суд приймає до уваги, що при розрахунку інфляційних втрат, у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, і Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078).
5.2.Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
5.3.Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається "послідовність, утворена за певною закономірністю".
5.4.У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке касаційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, "і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн). Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
"Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ",
де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
5.5.Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
5.6.Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 924/534/19 та від 23.09.2021 у справі №924/2/21.
5.7.Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено розрахунок інфляційних нарахувань за зобов`язаннями березня 2016 року з урахуванням того, що погашення заборгованості за вказаний період здійснювалось відповідачем декількома платежами, зокрема, на суму 1934686,52 грн. При цьому, після сплати відповідачем грошових коштів у сумі 1934686,52 грн, залишок заборгованості відповідача, що існувала на останній день місяця розрахункового періоду, був розрахований позивачем з урахуванням інфляційних нарахувань попереднього періоду та складав 2115739,50 грн, що повністю відповідає наведеному вище способу розрахунку інфляції та наведеним правовим позиціям Верховного Суду.
5.7.З урахуванням викладеного вище, інфляційні втрати щодо вказаної суми за період з 01.11.2018 по 31.01.2020 складають 2115739,50 x 1.06567269 - 2115739,50 = 138946,31 грн.
5.8.Водночас, аналіз стягнутої попередніми судовими інстанціями суми інфляційних втрат свідчить, що при розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат за зобов`язаннями березня 2016 року, суди врахували лише основну заборгованість відповідача у вказаному періоді у сумі 1167309,67 грн, без урахування інфляційної складової за попередній період, виходячи з якої, інфляційні втрати за період з 01.11.2018 по 31.01.2020, складають 76660,37 грн, у зв`язку з чим й було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 62285,94 грн.
5.9.З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає, що судами попередніх судових інстанцій при здійсненні перерахування інфляційних втрат не враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №924/534/19, від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18. Отже доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.
5.10.Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 62285,94 грн, тому в цій частині оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, з прийняттям в зазначеній частині нового рішення про задоволення позовних вимог.