ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/19179/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" - Барсученко Р.В. (адвокат),
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Фактор" - не з`явились,
Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" - не з`явились,
Національного банку України - Порало Т.І.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбо Фінанс" - не з`явились,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма"
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 (суддя Чебикіна С.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 (колегія суддів: Дикунська С.Я., Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (далі - ТОВ "Юнік Фарма")
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Фактор" (далі - Фінансова компанія)
2) Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - Банк)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) Національного банку України (далі - НБУ),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбо Фінанс" (далі - ТОВ "Арбо Фінанс")
про визнання недійсним договору №UA-EA-2017-07-28-00017-с/42 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 11.10.2017
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Фактор"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбо Фінанс"
про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
СУТЬ СПОРУ
1. У 2013-2014 роках ТОВ "Юнік Фарма" уклало низку кредитних договорів з Банком. У 2015 році Банк був визнаний неплатоспроможним, розпочалась процедура його ліквідації. У 2016 році постанови правління НБУ про віднесення Банку до неплатоспроможних та про ліквідацію Банку були скасовані в судовому порядку.
2. Вже після скасування зазначених постанов уповноважена особа Фонду від імені Банку уклала договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами з Фінансовою компанією. ТОВ "Юнік Фарма" звернулося до суду з вимогою про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, посилаючись на відсутність в уповноваженої особи Фонду прав на укладення договору відступлення прав вимоги.
3. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції залишив це рішення суду без змін. ТОВ "Юнік Фарма" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
4. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання :
- чи має право уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку діяти від імені банку після скасування в судовому порядку рішень правління НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та про ліквідацію банку.
5. Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких міркувань.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини справи, встановлені судами
6. 24.04.2013 Банк (відповідач-2 за первісним позовом) та ТОВ "Юнік Фарма" (позивач за первісним позовом, позичальник за договором) уклали: 1) кредитний договір від 24.04.2013 №13/2013-Ю, 2) кредитний договір від 12.11.2013 №41/2013-Ю, 3) кредитний договір від 12.02.2014 №04/2014-Ю, 4) кредитний договір від 03.07.2014 №13/2014-Ю, за умовами пункту 1.1 яких Банк відкриває позичальнику відновлювану відкличну кредитну лінію та зобов`язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цими договорами, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі.
7. 05.03.2015 Правління НБУ прийняло постанову №165/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії проблемних" та 19.03.2015 постанову №190 "Про віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних".
8. 19.03.2015 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийняла рішення №61 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" з 20.03.2015 та відповідно до якого призначила уповноважену особу Фонду (Волкова О.Ю.) на здійснення тимчасової адміністрації Банку.
9. Відповідно до постанови Правління НБУ від 16.07.2015 №460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 17.07.2015 №138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку", яким призначила уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку Волкова О.Ю.; виконавча дирекція Фонду рішенням від 23.06.2016 №1085 продовжила процедуру ліквідації Банку та строк повноважень уповноваженої особи Фонду до 16.07.2018.
10. 01.09.2016 за рішенням виконавчої дирекції Фонду №1706 всі повноваження ліквідатора Банку, визначені Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів Банку, окрім повноважень в частині організації реалізації активів Банку, делеговано Білій І.В. з 05.09.2016.
11. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №826/22323/15 визнано протиправними та скасовано вищезазначені постанови Правління НБУ від 19.03.2015 №190 та від 16.07.2015 №460. В цій частині постанова апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 залишена без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017.
12. 11.08.2017 відбулися електронні торги, склад лоту - у тому числі, права вимоги за Кредитними договорами, забезпечення та майнові права, переможець торгів - Фінансова компанія.
13. 11.10.2017 Банк в особі уповноваженої особи Фонду Білої І.В. та Фінансова компанія (відповідач-1 за первісним позовом, новий кредитор за договором) за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2017-07-28-000017-с від 11.08.2017, підписаним, у тому числі ОСОБА_1, уклали Договір №UA-EA-2017-07-28-000017-с/42 про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги (далі - Договір відступлення), за умовами п.2.1 якого Банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні Банку права вимоги, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальника та заставодавців, поручителів за кредитними договорами №04/2014-Ю від 12.02.2014, №13/2014-Ю від 03.07.2014, №41/2013-Ю від 12.11.2013 та №13/2013-Ю від 24.04.2013 (далі також - Кредитні договори), договорами поруки, договорам застави, з урахуванням усіх змін і доповнень до них згідно реєстру у Додатку 1 до цього Договору, а новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти.
14. Згідно з п.4.1 Договору відступлення сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 13 203 129 грн. Ціна Договору сплачена новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором відповідно до п. 6.5. цього Договору на підставі Протоколу № UA-EA-2017-07-28-000017-с від 11.08.2017 відкритих торгів (аукціону).
15. У пункті 6.2.1 Договору відступлення зазначено, що представник Банку повідомляє нового кредитора про те, що на момент укладення Договору судами спеціальної юрисдикції порушено судові справи та прийняті наступні судові рішення:
- у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа №826/171/17 за позовом ОСОБА_2 до Фонду, треті особи: ПАТ "Банк "Київська Русь", уповноважені особи Фонду - Біла І.В. та Волков О.Ю., про визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих виконавчою дирекцією Фонду;
- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №826/22323/15 задоволено позов ОСОБА_2 до НБУ, визнано протиправними та скасовано постанови Фонду про запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь", зобов`язано вчинити дії, за результатами розгляду якої ухвалено постанову про задоволення касаційної скарги НБУ, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 змінено, рішення в частині зобов`язання НБУ надати можливість ПАТ "Банк Київська Русь" протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведених заходів з його ліквідації скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено, в решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 залишено без змін; ухвалою Верховного Суду України від 14.09.2017 у справі №826/22323/15 відкрито провадження з перегляду рішення касаційної інстанції.
16. Згідно з п.6.5. Договору відступлення цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами.
17. 02.11.2018 Верховний Суд скасував постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 та Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017, справу №826/22323/15 передав на розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
18. Шостий апеляційний адміністративний суду у постанові від 26.06.2019 у справі №826/22323/15 (залишеній без змін постановою Верховного Суду від 10.11.2020, прийнятою під час апеляційного розгляду цієї справи) визнав протиправними та скасував постанови Правління НБУ від 19.03.2015 №190 та від 16.07.2015 №460.
19. Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 17.11.2017 у справі №826/171/17 відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Фонду, за участю третіх осіб - ПАТ "Банк "Київська Русь", уповноважених осіб Фонду Білої І.В. та ОСОБА_3, НБУ, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 №1706, яким делеговано повноваження ліквідатора банку Білій І.В. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі №826/171/17, яка ухвалена під час апеляційного розгляду цієї справи, закрито провадження у справі №826/171/17.
20. 14.10.2019 Фінансова компанія (комісіонер) та ТОВ "Фінансова компанія "Арбо Фінанс" (комітент) уклали договір комісії, за умовами якого (п. 1.1. договору комісії), комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за винагороду від свого імені за рахунок комітента здійснити будь-яким незабороненим законом шляхом стягнення коштів у сумі розмірі 22 000 000,00 грн (двадцять два мільйони гривень), що становлять собою частково відступлене на користь комітента на підставі Договору відступлення від 07.10.2017, укладеного між комісіонером та комітентом, право вимоги за кредитним договором від 24.04.2013 № 13/2013-Ю (основний договір), укладеним між Банком та ТОВ "Юнік Фарма", право вимоги за яким набуто комісіонером на підставі Договору відступлення.
Короткий зміст позовних вимог
21. ТОВ "Юнік Фарма" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фінансової компанії та до Банку про визнання недійсним Договору відступлення.
22. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами Договір відступлення прав вимоги укладений від імені Банку уповноваженою особою Фонду, яка на час його укладення не мала необхідного обсягу дієздатності, перевищила свої повноваження та не мала права укладати такий Договір.
23. Позивач обґрунтовує порушене право тим, що хоч він і не є стороною оскаржуваного Договору відступлення, однак він є боржником за Кредитними договорами, права вимоги за якими були передані за Договором відступлення.
24. Фінансова компанія звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Юнік Фарма" про стягнення заборгованості за Кредитними договорами у розмірі 100 675 238,55 грн.
Короткий зміст рішень судів у цій справі
25. Господарський суд міста Києва рішенням від 11.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018, позовні вимоги ТОВ "Юнік Фарма" задовольнив повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовив.
26. Верховний Суд постановою від 13.11.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 скасував, а справу направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
27. Господарський суд міста Києва рішенням від 27.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021, в первісному позові ТОВ "Юнік Фарма" та у зустрічному позові Фінансової компанії відмовив повністю. Суд апеляційної інстанції здійснював перегляд рішення суду першої інстанції лише в частині вимог первісного позову, враховуючи межі апеляційного перегляду справи.
28. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій зазначили таке:
- з даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату укладення оспорюваного Договору керівником Банку була уповноважена особа Фонду Біла І.В., яка мала повноваження від імені Банку підписувати оспорюваний Договір відступлення;
- скасування постанов правління НБУ від 19.03.2015 №190 "Про віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та від 16.07.2015 №460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Київська Русь" не скасовує повноважень уповноваженої особи Фонду Білої І.В., адже їх надано окремими рішеннями виконавчої дирекції Фонду, які є чинними та у встановленому порядку не скасовані; положення чинного законодавства не передбачають автоматичного припинення дії рішень виконавчої дирекції Фонду у разі скасування рішень правління НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних чи введення процедури ліквідації; скасування постанов правління НБУ в судовому порядку не може призводити до автоматичного скасування рішень Фонду (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/5516/16);
- дії обох сторін оспорюваного правочину (сплата грошей за відступлення прав вимоги, передача оригіналів документів тощо) вказують на наступне схвалення правочину, а пояснення відповідачів за первісним позовом підтверджують їх волю зберегти дійсність оспорюваного правочину;
- обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача; позивач за первісним позовом взагалі не зазначив, яким чином укладення між відповідачами за первісним позовом оспорюваного договору порушило його права та які саме права.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
29. 02.07.2021 ТОВ "Юнік Фарма" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (враховуючи уточнену редакцію касаційної скарги, яка надійшла 03.09.2021) на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 в частині відмови в задоволенні первісного позову, у якій просило зазначені рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення первісного позову.
Доводи учасників справи
30. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3 ч.2 ст. 287 ГПК та наводить такі доводи:
- сторони за Договором відступлення знали, що в уповноваженої особи Фонду були відсутні повноваження на укладення Договору відступлення, оскільки постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №826/22323/15 набрала законної сили та саме з цього моменту Банк не відносився до неплатоспроможних та не потребував виведення з ринку, а відтак на нього не розповсюджувалися положення Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; з моменту набрання законної сили вказаною постановою апеляційного суду у Фонду та його уповноважених осіб припинялися повноваження, оскільки момент та підстави їх виникнення позв`язуються з підставністю застосування Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- суди у цій справі за вимогами зустрічного позову вказали, що наявність Договору про відступлення прав не є доказом надання кредиту, а відтак Договір відступлення є таким, що порушує положення статей 512, 514 ЦК, що є підставою для визнання його недійсним, оскільки не існувало самого зобов`язання, за яким відступалося право вимоги;
- скаржник (позивач за первісним позовом) оспорює Договір відступлення як заінтересована особа в розумінні ч.3 ст. 215 ЦК, оскільки в судовому порядку не доведено факту виникнення зобов`язань за Кредитними договорами, такий преюдиціальний факт встановлено у цій справі в рішенні суду першої інстанції в частині справи за зустрічними позовними вимогами. У зв`язку з цим, скаржник вважає, що укладення Договору, предметом якого є неіснуюча вимога, порушує його права та законні інтереси як позивача;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання системного застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ст.76 Закону "Про банки і банківську діяльність" у сукупності з ч.1 ст.34 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статтями 203, 215, 216 ЦК, зокрема, щодо повноваження уповноваженої особи Фонду на укладення правочинів, які визначаються не актом індивідуальної дії, а положеннями Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми ч.3 ст.92, статей 203, 215, 237, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частин 1, 3 ст.10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", ч.4 ст.75 ГПК та не врахували висновки Верховного Суду щодо їх застосування, викладені у постановах від 20.03.2018 у справі №910/8794/16, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 22.02.2018 у справі №922/3717/16, від 01.04.2020 у справі №669/794/17, від 04.06.2020 у справі №522/7758/14-ц, від 13.03.2019 у справі №905/635/18, від 02.02.2021 у справі №904/5976/19 та від 02.02.2021 у справі №904/6248/19 (також посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2019 у справі №607/4316/17-ц та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 16.01.2019 у справі №521/17654/15-ц).
31. НБУ подав відзив на касаційну скаргу, в якому вважає касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки така заміна не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків та не зачіпає його інтересів. Однак якщо позивач як заінтересована особа вважає, що правочин порушує його права, то на нього покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими доказами.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
32. Верховний Суд ухвалою від 23.09.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив на 20.10.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо права уповноваженої особи Фонду діяти від імені Банку
33. Скаржник (позивач за первісним позовом) зазначає, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку не мала права укладати (підписувати) Договір відступлення. Вважає, що вона втратила свої повноваження представляти Банк у відносинах з третіми особами у зв`язку з визнанням протиправними та скасуванням постанов правління НБУ про віднесення Банку до неплатоспроможних та про ліквідацію Банку.
34. Суди попередніх інстанцій не погодилися з такими доводами позивача та дійшли висновків, що призначена Фондом уповноважена особа Біла І.В. мала повноваження від імені Банку підписувати оспорюваний Договір відступлення.
35. Як встановили суди попередніх інстанцій, на підставі прийнятих постанов правління НБУ про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних (від 19.03.2015 № 190) та ліквідацію Банку (від 16.07.2015 №460), виконавча дирекція Фонду прийняла рішення про початок процедури ліквідації (від 14.07.2015 № 138) та призначила уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку - Волкова О.Ю., якого 01.09.2016 замінила на іншу уповноважену особу Білу І.В.
36. Згідно зі статтею 15 Закону "Про Національний Банк України" правління НБУ приймає рішення, зокрема, про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних.
37. Відповідно до ч.2 ст.76 Закону "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
38. Фонд є установою, яка виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (ч.1 ст.3 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
39. Згідно з ч.3 ст.1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносини, що виникають у зв`язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
40. Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").Особливості ліквідації банків встановлюються Законом "Про банки і банківську діяльність" (ч.4 ст. 110 ЦК).
41. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2109 у справі №925/698/16 Фонд та НБУ співпрацюють з метою забезпечення стабільності банківської системи України і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків (п.195). Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд (п.196).
42. Відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
43. Наслідки початку процедури ліквідації банку визначено ст. 46 вказаного Закону, зокрема, ч. 1, п. 1 ч. 2 якої встановлено, що уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов`язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду. З дня призначення уповноваженої особи Фонду: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку. Повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку врегульовані статтею 48 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
44. За змістом п. 1 ч. 3 ст. 47 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.
45. Вказані права за п.1 ч.3 ст. 47 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду делегувала Білій І.В. з 05.09.2016.
46. Разом з тим, як встановили суди у цій справі, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №826/22323/15 визнано протиправними та скасовано постанови Правління НБУ від 19.03.2015 №190 "Про віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та від 16.07.2015 №460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Київська Русь".
47. Позивач за первісним позовом саме з зазначених підстав вважає, що уповноважена особа Фонду 11.10.2017 не мала права підписувати Договір відступлення.
48. У постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/5516/16 зазначено, що рішення, прийняті Фондом на підставі постанови Правління НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних рішення, про введення тимчасової адміністрації у такому банку, рішення про призначення уповноваженої особи Фонду в такому банку є самостійними актами Фонду, як органу управління неплатоспроможним банком, які приймаються в межах повноважень Фонду в порядку, визначеному Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та відповідно до затвердженого Фондом плану врегулювання, а тому не можуть бути автоматично визнані протиправними та скасовані у зв`язку зі скасуванням адміністративним судом постанови Правління НБУ про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних. Зазначені рішення Фонду підлягають самостійній оцінці у разі їх оскарження до адміністративного суду із здійсненням судом правового аналізу таких рішень на предмет їх законності.
49. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16 зазначає, що НБУ може поновити банківську ліцензію у разі приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства, яке регулює банківську діяльність в Україні (п.227); після запровадження Фондом у банку тимчасової адміністрації, повноважний суб`єкт на управління банком та представництво банку визначається виключно Фондом відповідно до положень п. 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (п.234);скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом (п.235); управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ (п.236).
50. Суди попередніх інстанцій у цій справі не встановили обставин припинення управління Банком від імені Фонду, поновлення банківської ліцензії та повернення Банку під нагляд НБУ, зокрема станом на момент укладення уповноваженою особою Договору відступлення. Як встановили суди, в подальшому Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 26.06.2019 у справі №826/22323/15 визнав протиправними та скасував постанови Правління НБУ від 19.03.2015 № 190 та від 16.07.2015 № 640.
51. З огляду на вказані встановлені судами попередніх інстанцій обставини, норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема в частині повноважень призначеної уповноваженої особи Фонду, не припиняли свою дію на момент укладення оспорюваного Договору відступлення.
52. Таким чином, уповноважена особа Фонду Біла І.В. була призначена та виконувала свої обов`язки, зокрема уклала Договір відступлення на підставі положень Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та на підставі правомірних та чинних рішень Фонду, які, як правильно встановили суди, не можуть бути автоматично визнані протиправними та скасованими у зв`язку зі скасуванням адміністративним судом постанов правління НБУ про віднесення Банку до неплатоспроможних. Тому доводи скаржника про те, що станом на час виконання уповноваженою особою Фонду Білою І.В. своїх повноважень не було підстав для застосування норм Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є необґрунтованими.
53. Крім того, як також встановили суди попередніх інстанцій, станом на дату підписання Договору відступлення Біла І.В. за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на дату укладення Договору мала повноваження підписувати від імені Банку оспорюваний Договір.
54. Відповідно до ст. 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи: підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи. Відповідно до ст. 10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. За змістом ст. 11 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними.
55. Як встановлено, рішення виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016, яким делеговано повноваження ліквідатора Банку Білій І.В., було предметом судового розгляду в адміністративній справі №826/171/17, однак остаточне судове рішення у вказаній справі відсутнє. На час касаційного розгляду у цій справі встановлено, що постановою Верховного Суду від 23.09.2021 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 скасовано та справу направлено до апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
56. Однією з загальних вимог до чинності правочину, є зокрема, те, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (відповідно до ст. 203 ЦК).
57. Правомірність правочину презюмується, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).
58. Правочин у силу ч. 2 ст. 207 ЦК вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
59. Верховний Суд зазначав, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом саме на момент його укладення (постанови Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №177/1942/16-ц, від 10.03.2021 у справі №201/8412/18).
60. Суди попередніх інстанцій, з висновками яких в цій частині погоджується Верховний Суд, не встановили відсутності чи іншого дефекту необхідного обсягу цивільної дієздатності уповноваженої особи Фонду на підписання Договору відступлення в момент його укладення. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили обставини щодо схвалення подальшими діями сторін вказаного Договору відступлення.
61. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку мала належні повноваження підписувати Договір відступлення. Доводи скаржника в цій частині не спростовують таких висновків судів попередніх інстанцій.
62. Отже, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми ст. 76 Закону "Про банки і банківську діяльність", ст. 34 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у взаємозв`язку з нормами статей 203, 215, 216 ЦК з урахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Скаржник не навів доводів щодо інших особливостей застосування таких норм у правовідносинах у цій справі, які би потребували іншого висновку Верховного Суду. У зв`язку з цим твердження скаржника про неправильне застосування судами вказаних норм матеріального права та відсутність висновку Верховного Суду є безпідставними.