ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №540/1408/21
адміністративне провадження № К/9901/32073/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року (судді: Вербицька Н.В., Джабурія О.В., Кравченко К.В.)
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі також - Відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії Відповідача щодо складання податкових повідомлень-рішень № 0098510408 та № 0098500408 від 29 жовтня 2020 року та розрахунків штрафних санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових (податкових) зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2017/2018 роки, які є невід`ємною їх частиною;
- скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2020 року № 0098510408 на суму штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового (податкового) зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 496,00 грн та від 29 жовтня 2020 року № 0098500408 на суму штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового (податкового) зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, у розмірі 1154,13 грн.
1.2. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваного рішення
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року відкрито провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відстрочено сплату судового збору, оскільки майновий стан особи не давав можливості оплатити судові витрати.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 до Державного бюджету України ( судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.
Не погоджуючись із цим рішенням, Позивач подала апеляційну скаргу, в прохальній частині якої містилось клопотання щодо звільнення від сплати судового збору.
Порушуючи питання про звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 посилалася на те, що є інвалідом ІІІ групи, пенсіонером за віком та отримує незначну пенсію. На підтвердження наведених у своєму клопотанні доводів надано копії посвідчення та довідки про доходи, виданої ГУ ПФУ в Херсонській області, про те, що за 2020 рік їй виплачено 31189,56 грн пенсії.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено й апеляційну скаргу залишено без руху.
Постановляючи ухвалу, суд зазначив, що наявність ІІІ групи інвалідності не є підставою для звільнення від сплати судового збору і надана до суду довідка органу Пенсійного фонду України не є достатнім доказом на підтвердження всіх можливих доходів Позивача у 2020 році, оскільки такі обставини слід підтверджувати відповідною довідкою податкового органу. З урахування цього апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 слід надати докази розміру доходу за попередній календарний рік (зокрема відповідну довідку податкового органу), а у разі неможливості надання доказів - слід здійснити сплату судового розміру у розмірі 1362,00 грн.
На виконання вимог ухвали 16 серпня 2021 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_2, в якому повторно поставлено питання щодо звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування цього клопотання наведено доводи, яким вже надана оцінка в ухвалі від 28 липня 2021 року, а також зазначено те, що згідно з практикою Верховного Суду, Позивач, якого звільнено від сплати судового збору при пред`явлені позову, також звільняється від його сплати при поданні апеляційної та касаційної скарги.
1.3. Короткий зміст ухвали і мотиви її прийняття
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року.
Постановляючи рішення, суд апеляційної інстанції з посиланням на положення статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) зазначив, що наведені ОСОБА_1 обставини не свідчать про необхідність звільнення її від сплати судового збору, оскільки:
- Позивач не була звільнена від сплати судового збору в суді першої інстанції, а його сплату було відстрочено шляхом задоволення відповідного клопотання;
- Позивачем не надано відповідну довідку податкового органу про її доходи, що виключає можливість встановити наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору;
- копія довідки, виданої органом Пенсійного фонду України, надана Позивачем, свідчить про отримання нею у 2020 році пенсії в загальному розмірі 31189,56, а тому розмір судового збору 1362,00 грн не перевищує 5 відсотків від вказаної суми, що відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про судовий збір" не дає підстав для звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІЗДИВУ НА НЕЇ
Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, пенсіонеркою за віком, отримує незначну пенсію та має ряд захворювань, а відтак представник Позивача вважає, що її можливо звільнити від сплати судового збору. Крім того, у касаційній скарзі зазначено, що при відстрочені судового збору судом першої інстанції в основу прийняття ухвали стало те, що Позивач є особою з інвалідністю III групи, пенсіонером та її доходом є лише пенсія. На підтвердження зазначеного надано копію довідки про доходи, відповідно до якої щомісячний дохід за 2020 рік становив в середньому 2599 грн. 13 коп. Також до документів було долучено посвідчення серії НОМЕР_1, яке підтверджує інвалідність ОСОБА_1 III групи та медичні довідки про стан здоров`я.
Натомість, суд апеляційної інстанції, на думку представника Позивача, зробив безпідставне посилання на те, що судовий збір не перевищує 5 відсотків від суми, яку необхідно сплатити, та не врахував інших доказів і обставин, зокрема, про те, що отримувані пенсійні виплати забезпечують фактично лише придбання дороговартісних медичних препаратів у зв`язку із інвалідністю та рядом інших супутніх захворювань.
Як стверджує представник Позивача в касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції не у повній мірі дослідив всі надані ОСОБА_1 підтверджуючі документи щодо підтвердження її майнового стану та неспроможності сплати судового збору при зверненні з апеляційною скаргою, що призвело до передчасного висновку щодо відсутності підстав звільнення від сплати судового збору.
Представник Відповідача не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, хоч ухвала про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги отримані останнім 13 вересня 2021 року.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку апеляційної інстанції
Верховний Суд, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Статтею 296 КАС України регламентовано вимоги до форми та змісту апеляційної скарги. Пунктом 1 частини п`ятої вказаної статті передбачено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України "Про судовий збір". З його преамбули слідує, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
За змістом цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина 2 цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним. І серед такого переліку відсутні такі підстави як наявність у особи інвалідності ІII групи або отримання пенсії за віком.
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
Отже, положення частини першої статті 133 КАС України як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України "Про судовий збір", що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 133 КАС та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України "Про судовий збір", застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.
Частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України "Про судовий збір" конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Такий правовий висновок вже сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
Перевіряючи правильність наданої судом апеляційної інстанції оцінки зазначеним обставинам та наданим Позивачем доказам на підтвердження наявності підстав звільнення від сплати судового збору, Суд звертає увагу на таке.
Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
У справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia, заява № 26746/05, п. 108-112) Єнагадує, право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб (Ashingdane v. the United Kingdom, 8225/78, п. 57).
Разом з тим, ЄСПЛ вважає, що встановлюючи таке регулювання, Договірні держави користуються певною свободою розсуду; застосовані обмеження не повинні обмежувати доступ, що залишається індивідууму таким чином або в такій мірі, що сутність права порушується; обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законної мети і якщо не існує розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку потрібно досягти; національні суди надають звільнення від судових зборів тим заявникам, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (Marina v. Latvia, № 46040/07, п. 50, 52); такі особливості, як здатність заявника сплатити судові збори, та стадія розгляду справи, враховуються при оцінці того, чи був порушений доступ до суду (Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia, № 21638/03, п. 48); обмеження суто фінансового характеру, які абсолютно не пов`язані з перспективами успішності позову, повинні бути предметом особливо суворого розгляду з точки зору інтересів правосуддя (Podbielski and PPU Polpure v. Poland, № 39199/98, п. 65).
Згідно з сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема постановами постанові від 4 липня 2018 року у справі № 686/114/16-ц, від 30 листопада 2020 року у справі № 160/6933/19) положення Закону України "Про судовий збір" не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочення чи розстрочення в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
З наведеного слідує, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів, які слугують підставою, на його думку, для зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Згідно з позицією, сформованою, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). Звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях.
Як підтверджується матеріалами справи, на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору у суді апеляційної інстанції Позивач надала копію довідки про доходи від 18 березня 2021 року, видану Головним управлінням Пенсійного фонду в Херсонській області, згідно із якою ОСОБА_1 отримала у 2020 році 31189,56 грн доходів (пенсія).
Оскільки розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції становив 1362 грн і не перевищував 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, тобто не відповідав визначеній статті 8 Закону України "Про судовий збір" підставі звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору Позивача.
У касаційній скарзі з посиланням на інвалідність ОСОБА_1, її представник посилається на те, що отримувані доходи витрачаються на придбання дороговартісних ліків, однак суд касаційної інстанції позбавлений можливості надавати оцінку таким доводам, оскільки вони не наводились у суді апеляційної інстанції і відповідно докази на їх підтвердження не надавались.
Отже, з огляду на додані при поданні цієї апеляційної скарги докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності обставин, які б свідчили про наявність умов, предметних та суб`єктних критеріїв, за яких суд може розглянути питання про звільнення від сплати судового збору з огляду на майновий стан сторони.
Відповідно до статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Так, за положеннями частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з частиною п`ятою статті 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відтак, з урахуванням неусунення Позивачем недоліків апеляційної скарги щодо надання документа про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог процесуального закону повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Доводи скаржника щодо неправомірності висновків суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, відтак рішення суду апеляційної інстанції є правомірним та не підлягає скасуванню.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів статті 169 КАС України, повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду з цією апеляційною скаргою в порядку визначеному цим процесуальним законом, на що також акцентував увагу суд апеляційної інстанції у оскаржуваній ухвалі від 18 серпня 2021 року, а тому особа не позбавлена можливості надавати належні докази на підтвердження існування передбачених законом підстав для звільнення від сплати судового збору при повторному зверненні з відповідною апеляційною скаргою.