Постанова
Іменем України
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 756/3128/20-ц
провадження № 61-14442св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (третя особа) - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
позивач (відповідач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_3,
відповідач (позивач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника
ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів
Пікуль А. А., Іванової І. В., НевідомоїТ. 0.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
04 березня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
06 березня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20 березня 2020 року обидва позови об`єднані у одне провадження.
У травні 2021 року третя особа з самостійними вимогами на предмет позову ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2
та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовну заяву мотивовано тим, що 14 травня 2019 року між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 безпроцентну позику для її використання в інтересах сім`ї у розмірі
20 000,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язувався до 01 вересня 2019 року повернути суму позики у повному обсязі.
ОСОБА_1 зазначав, що у період з 02 вересня 2019 року по 01 березня 2021 року звертався до ОСОБА_2 з вимогою щодо повернення боргу, проте останній відмовився повертати борг.
Вважав, що ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,
а також три проценти річних від простроченої суми.
Разом із цим, ОСОБА_1 вважав, що оскільки ОСОБА_3 була обізнана про укладення зазначеного договору та кошти використані
в інтересах сім`ї, тому зобов`язання щодо повернення грошових коштів подружжя повинно здійснюватися у солідарному порядку у відповідності
до частини четвертої статті 65 СК України.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь грошові кошти
у розмірі 634 894,96 грн, що складаються із: суми основного боргу
599 110,00 грн, інфляційних збитків - 9 085,54 грн та відсотків
за користування грошовими коштами за період з 02 вересня 2019 року
по 05 квітня 2021 року у розмірі 26 699,42 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року
у складі судді Жука М. В. клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку задоволено.
У прийнятті позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позову заяву повернуто ОСОБА_1 та роз`яснено, що він має право звернутися до суду зі своїми вимогами з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що спільний розгляд позову ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики з позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про поділ майна подружжя
є недоцільним, вимоги цих позовів не є однорідними, а тому їх об`єднання
в одне провадження призведе до затягування розгляду справи.
ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду з цим позовом у загальному порядку, а тому суд немає правових підстав для прийняття його позову в межах провадження у цій справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задоволено. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року про відмову у прийнятті позову ОСОБА_1 скасовано
та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 звертаючись до суду
із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, крім іншого, просив у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати
за ним зобов`язання на 1/2 частину боргу за договором безвідсоткової позики від 14 травня 2019 року між ним та ОСОБА_1 у розмірі
10 000,00 доларів США, що станом на 05 березня 2020 року за курсом Національного банку України (далі - НБУ) (24,8908 грн за 1 долар США) становить 248 908,00 грн та визнати за ОСОБА_3 зобов`язання
на 1/2 частину за договором безвідсоткової позики від 14 травня 2019 року між ним та ОСОБА_1 у розмірі 10 000,00 доларів США, що станом на 05 березня 2020 за курсом НБУ (24,8908 грн за 1 долар США) становить 248 908,00 грн.
Суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки зобов`язання за договором безвідсоткової позики від 14 травня 2019 року, укладеним між
ОСОБА_2 та ОСОБА_1, входять до предмету спору
у справі № 756/3128/20, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для прийняття позову третьої особи
із самостійними вимогами, ОСОБА_1 і повернув позовну заяву. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спільний розгляд позову
ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики з позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поділ майна подружжя
є недоцільним, вимоги цих позовів не є однорідними, а тому, на думку представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, їх об`єднання в одне провадження призведе до затягування розгляду справи.
Разом із цим, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, вважає,
що звернення ОСОБА_1 як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору із позовною заявою про стягнення боргу за договором позики є таким, що дає підстави для сумнівів у реальності спору щодо стягнення боргу.
Також зазначає, що ОСОБА_3 не була обізнана про укладення
її чоловіком договору позики і не знає на що були використані ці кошти, оскільки вона не надавала згоди на те, щоб чоловік брат таку позику
в інтересах сім`ї.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 756/3128/20-ц із Оболонського районного суду м. Києва. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року відмовлено.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, крім іншого, просив в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 зобов`язання
на 1/2 частину боргу за договором безвідсоткової позики від 14 травня
2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у розмірі
10 000,00 доларів США, що станом на 05 березня 2020 року за курсом НБУ (24,8908 грн за 1 долар США) становить 248 908,00 грн та визнати
за ОСОБА_3 зобов`язання на 1/2 частину за договором безвідсоткової позики від 14 травня 2019 року між ОСОБА_2
та ОСОБА_1 в розмірі 10 000,00 доларів США, що станом
на 05 березня 2020 за курсом НБУ (24,8908 грн за 1 долар США) становить 248 908,00 грн (а. с. 19).
ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, пені та індексу інфляції за несвоєчасне виконання зобов`язання
до ОСОБА_3 до ОСОБА_2, просив стягнути солідарно заборгованість за договором безвідсоткової позики від 14 травня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та разом із позовом надав суду копію розписки від 14 травня 2019 року (а. с. 43-44).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів
з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним
і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачні ь вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам
у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Відповідно до статті 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.
Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано ураховував те, що ОСОБА_2 звертаючись до суду
із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, крім іншого, просив у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати
за ОСОБА_2 зобов`язання на 1/2 частину боргу за договором безвідсоткової позики від 14 травня 2019 року між ОСОБА_2
та ОСОБА_1 у розмірі 10 000,00 доларів США, що станом
на 05 березня 2020 року за курсом НБУ (24,8908 грн за 1 долар США) становить 248 908,00 грн та визнати за ОСОБА_3 зобов`язання
на 1/2 частину за договором безвідсоткової позики від 14 травня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в розмірі 10 000,00 доларів США, що станом на 05 березня 2020 за курсом НБУ (24,8908 грн за 1 долар США) становить 248 908,00 грн.
Разом із цим, ураховуючи те, що ОСОБА_1 звертаючись до суду
із позовом про стягнення грошових коштів, пені та індексу інфляції
за несвоєчасне виконання зобов`язання до ОСОБА_3
до ОСОБА_2, просив стягнути солідарно заборгованість
за договором безвідсоткової позики від 14 травня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що зобов`язання за договором безвідсоткової позики від 14 травня 2019 року, укладеним між ОСОБА_2
та ОСОБА_1, входять до предмету спору у справі № 756/3128/20-ц, у зв`язку із цим дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для прийняття позову третьої особи із самостійними вимогами
ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться
до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують
у держава- учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування,
що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду
на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду