ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 160/8862/19
адміністративне провадження № К/9901/15370/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 (головуючий суддя - Г.В. Кадникова)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 (головуючий суддя - О.М. Панченко, судді - В.Є. Чередниченко, С.М. Іванов)
у справі № 160/8862/19
за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
до ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області,
про стягнення коштів,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 34 331, 47 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідач проходив публічну службу - службу в органах внутрішніх справ України з 2016 року по 2018 рік. При цьому з 05.08.2016 по 09.08.2018 ОСОБА_1 був курсантом денної форми навчання за державним замовленням. 09.08.2018 ОСОБА_1 був звільнений за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). На переконання позивача, на підставі статті 74 Закону України "Про Національну поліцію", відповідач, як такий, що звільнився зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, повинен відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020, адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у сумі 34 331, 47 грн.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, оскільки відповідач був обізнаний щодо умови відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі у місячний термін, у разі дострокового розірвання контракту чи звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
6. Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, які визначені у частині п`ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та у частині четвертій статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 120/1560/19-а, від 19.10.2020 у справі № 1.380.2019.004149, від 10.10.2019 у справі № 140/721/19, від 28.01.2021 у справі № 520/6265/20, від 19.11.2020 у справі № 400/2654/19, від 10.02.2021 у справі № 380/5952/20. На переконання відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду, оскільки на час звернення позивача до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з цими позовними вимогами вже існував висновок Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16 про розгляд справ цієї категорії у порядку адміністративного судочинства.
Позиція інших учасників справи
7. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
9. Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2021 адміністративну справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. ОСОБА_1 проходив публічну службу - службу в органах внутрішніх справ України з 2016 року по 2018 рік.
11. Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 05.08.2016 № 168 о/с ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та присвоєно спеціальне звання "рядовий поліції".
12. 05.08.2016 між Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням Національної поліції у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 укладено Контракт № 2365 про здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.
13. Відповідно до пункту 2.3 Контракту № 2365 особа зобов`язується виконати в повному обсязі освітньо-професійну програму підготовки "бакалавра" (підпункт 2.3.1) та у разі дострокового розірвання Контракту чи звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання за підставами, передбаченими пунктом 3 цього Контракту, у місячний термін відшкодувати вищому навчальному закладу витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженою довідкою-розрахунком (підпункт 2.3.6).
14. 07.08.2018 відповідач звернувся до ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ з рапортом про відрахування з навчання та звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням.
15. Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 09.08.2018 № 166 ос відповідач звільнений зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію" та відрахований з навчання 10.08.2018.
16. Згідно наказу від 09.08.2018 № 166 ос сума витрат станом на 10.08.2018, що підлягає відшкодуванню, складає 34 331, 74 грн.
17. У добровільному порядку відповідачем визначена сума у місячний термін, починаючи з 10.08.2018, не відшкодована.
18. Пунктом 4.4 Контракту № 2365 визначено, що у разі відмови особи від добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку відповідно до норм чинного законодавства.
19. 11.12.2018 Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_1 визначеної суми за нормами цивільного законодавства до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська.
20. Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 04.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 208/8596/18.
21. Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.06.2019 провадження у цивільній справі № 208/8596/18 за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ під час навчання - закрито.
22. Ухвала Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.06.2019 отримана позивачем 12.08.2019, що підтверджується відповідним штампом на супровідному листі суду.
23. 03.09.2019 Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
24. Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і надалі в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
25. Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
26. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
27. Відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
30. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 01.07.2021 слідує, що касаційне провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
31. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: частини першої, частини другої статті 122 та частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
32. На переконання відповідача початок перебігу строку звернення до адміністративного суду у позивача розпочався 10.08.2018, тобто через 30 днів з моменту прийняття наказу від 09.08.2018 № 166 ос про звільнення відповідача з національної поліції. Однак позивач звернувся до адміністративного суду лише 11.09.2019.
33. З посиланням на правову позицію, викладену, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, відповідач вказує, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено місячний строк звернення до суду у спорах щодо проходження публічної служби.
34. Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку доводам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, дійшли висновку про дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
35. З матеріалів справи встановлено, що відповідача звільнено зі служби в поліції Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 09.08.2018. Зі змісту цього наказу вбачається, що сума витрат станом на 10.08.2018, що підлягає відшкодуванню, складає 34 331, 74 грн.
36. У добровільному порядку відповідачем визначена сума у місячний термін, починаючи з 10.08.2018, не відшкодована. Відповідачем визначена сума не оскаржувалась. Відповідних доказів суду не надано.
37. Частиною четвертою статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
38. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина п`ята статті 74 Закону України "Про Національну поліцію").
39. Судами встановлено, що 11.12.2018 позивач звернувся з відповідним позовом про стягнення з відповідача визначеної суми за нормами цивільного законодавства до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська.
40. Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 04.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 208/8596/18.
41. На момент звернення позивача до суду з позовною заявою (11.12.2018) спори у справах про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням особи під час навчання у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, яка перебувала на публічній/державній службі, належали до юрисдикції цивільного суду, та вирішувалися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у своїх постановах, зокрема, від 14.03.2018 у справі № 461/5577/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 820/5761/15.
42. У постанові від 12.12.2018 у справі № 804/285/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі № 461/5577/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 820/5761/15 та дійшла висновків, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
43. У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська ухвалою від 06.06.2019 закрив провадження у справі № 208/8596/18 за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, про відшкодування витрат, пов`язаних утриманням у Дніпропетровському державному університету внутрішніх справ під час навчання.
44. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з позовом позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в межах місячного строку з моменту отримання ухвали суду про закриття провадження у справі.
45. При цьому суд касаційної інстанції критично оцінює посилання судів попередніх інстанцій про фактичне отримання позивачем копії ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.06.2019 з посиланням на дату штемпеля вхідної кореспонденції № 2651 від 12.08.2019 на копії супровідного листа Заводського районного суду м. Дніпродзержинська.
46. Верховний Суд неодноразово звертав увагу у своїх постановах, зокрема від 03.12.2020 у справі № 826/6756/18, від 28.01.2021 у справі № 160/8840/18, від 12.03.2021 у справі № 640/23728/19 та ін. на те, що номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції, проставленої самим органом в односторонньому порядку, самі по собі не свідчать про дату отримання рішення суду, а лише фіксують факт реєстрації кореспонденції суду при надходженні до відповідного органу.
47. Крім того, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України саме день проставлення на поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення вважається днем його вручення.
48. Отже, штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ не може вважатись належним доказом дати отримання копії судового рішення.
49. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
50. Щодо доводів касаційної скарги скаржника про неврахування при розгляді цієї справи висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 120/1560/19-а, від 19.10.2020 у справі № 1.380.2019.004149, від 10.10.2019 у справі № 140/721/19, від 28.01.2021 у справі № 520/6265/20, від 19.11.2020 у справі № 400/2654/19, від 10.02.2021 у справі № 380/5952/20 колегія суддів зазначає, що попри побіжну схожість спірних правовідносин у вказаних справах, відмінними є їхні фактичні обставини та, відповідно, підстави позову і обґрунтування позицій кожної зі сторін. Так, позивачі в згаданих справах зверталися з позовами до суду вперше після позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, поза місячний строк звернення до адміністративного суду або після закриття проваджень у цивільних справах.
51. Водночас, Верховний Суд зауважує, що підставою відкриття касаційного провадження у справі було посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України лише в частині порушення судами норм процесуального права щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду. А тому в силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України рішення судів попередніх інстанцій переглядаються судом касаційної інстанції лише в частині, які були підставою для відкриття.