ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 826/11388/17
адміністративне провадження № К/9901/11795/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Ханової Р.Ф., Яковенка М.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві; далі -ГУ ДПС у м. Києві) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року у справі № 826/11388/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест-129" (далі-ТОВ "Трест-129", Товариство) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі-ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2017 року ТОВ "Трест-129" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДФС у м. Києві 27 червня 2017 року податкові повідомлення-рішення № 0004171402 та № 0004181402, згідно з якими Товариству визначені грошові зобов`язання з податку на прибуток - 539 753 грн (основний платіж- 431 802 грн, штрафні (фінансові) санкції- 107 951 грн) та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 1168831 грн (основний платіж- 935065 грн, штрафні (фінансові) санкції- 233766 грн) відповідно.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що висновок контролюючого органу в акті перевірки про удаваність операцій з придбання у ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт" послуг з поширення реклами та товарно-матеріальних цінностей у ТОВ ""Сервіс-Трейд Груп" ґрунтуються на припущеннях. Фінансова та податкова звітності, на базі яких Товариство сформувало податкові результати, відповідають реальній діяльності. В ході документальної перевірки Товариство надало всі документи, які підтверджують це, тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
ГУ ДПС у м. Києві заперечувало проти позову, посилаючись на обґрунтованість висновків за результатами документальної перевірки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 серпня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 6 лютого 2020 року скасував зазначене рішення та ухвалив нове, яким позов задовольнив повністю.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження ГУ ДПС зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС): не врахування апеляційним судом всупереч приписів частини п`ятої статті 242 КАС висновків Верховного Суду, зроблених у постановах від 28 листопада у справі №120/4208/18-а; від 23 січня 2018 року у справі № 826/7047/13-а та від 4 грудня 2019 року № 826/5942/18 у подібних правовідносинах, неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм.
Верховний Суд ухвалою від 7 травня 2020 року відкрив касаційне провадження за скаргою ГУ ДПС у м. Києві, дійшовши висновку про необхідність перевірки обґрунтованості доводів відповідача щодо підстав касаційного оскарження, зокрема, щодо не відповідності застосування судом апеляційної інстанції норм права висновку Верховного Суду щодо правозастосування у постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 826/5942/18.
ТОВ "Трест-129" не реалізувало право подати заперечення на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини у справі.
ГУ ДФС у м. Києві з 17 по 23 травня 2017 року провело документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року (далі -документальна перевірка).
За результатами перевірки 30 травня 2017 року складений акт № 521/20-40-14-02-07/31941457 (далі-акт документальної перевірки), в якому зроблено висновок про порушення Товариством підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2014 рік на 2375485,20 грн (внаслідок завищення витрат на цю ж суму) та податку на прибуток за 2014 рік на 431 802,00 грн, а також заниження ПДВ за травень-листопад 2014 року, січень, березень, квітень, липень-жовтень, грудень 2015 року, січень-квітень 2016 року на загальну суму 935065,00 грн.
В силу норм пункту 102.1 статті 102 ПК суму грошових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Стиль Медіа" за січень-квітень 2014 року та ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" за січень 2014 року контролюючий орган не нараховував.
Відповідно до податкової інформації, отриманої за результатами заходів податкового контролю, щодо придбання Товариством у ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт" послуг з поширення рекламного матеріалу (відеороликів) на моніторах у вагонах та на плазмових екранах на станціях Комунального підприємства "Київського метрополітену" загальною вартістю 6086875,02 грн, в тому числі ПДВ 1014479,17 грн ( далі - КП "Київський метрополітен"), було встановлено, що ці підприємства через відсутність необхідних матеріальних та трудових ресурсів не могли надати такі послуги позивачу. Так само відсутня інформація щодо придбання ними цих послуг у інших суб`єктів господарювання для подальшої реалізації на адресу позивача (дослідження ланцюга постачання зазначених послуг на підставі даних в Єдиному реєстрі податкових накладних).
Громадянин ОСОБА_1, директор та головний бухгалтер в одній особі ТОВ "Астеріа Консалт", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "Стелатта Компані", одночасно є керівником ще 26 підприємств. В процедурах кримінального провадження №42016051110000079, порушеного 26 квітня 2016 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 258-5 Кримінального кодексу України (фінансування тероризму), розслідування в якому проводиться слідчим відділом Служби безпеки України в Луганській області, отримано інформацію щодо діяльності на території міста Сєверодонецька та міста Києва конвертаційного центру з використанням, в тому числі ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт" для отримання грошових коштів для фінансування терористичної організації "Луганська Народна Республіка" та її представників.
Так само контролюючий орган дійшов висновку про не підтвердження операцій Товариства з ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" з постачання товарів (плата контролю двигуна, ролик друку резиновий, ролик подачі етикетки, подушка аплікатора, відокремлювач етикетки (діспенсер) на загальну суму 50782,98 грн ( втому числі ПДВ 8463,83 грн) за договором від 13 січня 2014 року № 0301/1, через відсутність інформації про основні фонди цього контрагента, декларації з ПДВ за червень 2014 року, внесенням цього підприємства до переліку фіктивних суб`єктів підприємницької діяльності та розслідування кримінального провадження №32014100010000104, порушеного 20 травня 2014 року за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), за фактом діяльності цього підприємства.
Після розгляду заперечень Товариства на акт документальної перевірки та відмови у їх задоволенні (рішення від 2 червня 2017 року №17848/10/26-15-14-02-03) відповідач 27 червня 2017 року прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.
За результатами оскарження позивачем в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень Державна фіскальна служба України рішенням від 23 серпня 2017 року №18996/6/99-99-11-01-01-7 залишила їх без змін.
Судами також було встановлено, що в ході документальної перевірки на підтвердження задекларованих показників господарських операцій з придбання послуг з поширення рекламної продукції позивач по кожному із зазначених вище контрагентів надав договори про надання послуг із розміщення рекламних матеріалів, технічні вимоги для рекламних роликів, диски із рекламним матеріалом; акти передачі рекламного матеріалу, платіжні доручення про оплату послуг, акти приймання наданих послуг; медіа-плани та ефірні довідки з інформацією про місця та періодичність розміщення рекламного матеріалу на рекламних засобах у КП "Київський метрополітен".
Господарські операції з ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" позивач підтвердив договором на поставку обладнання, запасних частин, комплектуючих, витратних матеріалів; видатковими та податковими накладними, товарно-транспортною накладною та подорожнім листом, бухгалтерськими документами оприбуткування товару на складі.
Посилаючись на достатність наданих під час перевірки первинних документів, достовірність яких не було спростовано за результатами перевірки, позивач обґрунтовував свою незгоду з податковими повідомленнями-рішеннями про визначення йому сум грошових зобов`язань.
Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
У межах цього обов`язку платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1. статті 16 ПК).
Для підтвердження даних, визначених платником податку у податковій звітності, чинне законодавство зобов`язує платника податку вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзаци перший, другий пункту 44.1 статті 44 ПК).
Таким чином, ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності є складовою податкового обов`язку платника податку, пов`язаного з обчисленням податку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі-Закон № 996-XIV).
Згідно з цим Законом бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996-XIV ).
Обліку підлягають господарські операцій, тобто дії або події, які викликають зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (абзац п`ятий статті 1 Закону № 996-XIV).
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про такі операції та підтверджують факти їх здійснення (абзац одинадцятий статті 1, частина перша статті 9 Закону № 996-XIV).
Серед інших, основним принципом, якому має відповідати ведення бухгалтерського обліку, є превалювання сутності над формою, що означає - облік операцій має здійснюватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац восьмий статті 4 Закону № 996-XIV).
Закон № 996-XIV також визначає порядок складення первинних документів, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік, та їх обов`язкові реквізити.
Правила оформлення первинних документів, згідно з якими такі документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону № 996-XIV), та містити відомості: про назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис (інші дані, що можуть ідентифікувати особу) (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV), направлені на забезпечення відображення платником податку у бухгалтерському обліку фактичної господарської діяльності.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що формування грошових вимірників у бухгалтерському обліку, як джерелі фінансового та податкового обліків, має здійснюватися платником податку на підставі оформлених у встановленому порядку документів, які підтверджують здійснення господарських операцій за їх сутністю.
В іншому разі не можна вважати, що платник податку виконав податковий обов`язок належним чином.
Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презумує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо встановлено фактичний рух активів або зміни в активах.
Обов`язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 КАС є їх достовірність. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.
Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 20.01.2016 (справа №21-4953а15 (826/11531/14), від 24.05.2016 (справа №21-5332а15), від 14.06.2016 (справа №21-1318а16), від 22.11.2016 (справа №21-2430а16).
Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім випадку, якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними.
Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та формування витрат є безпідставним.
У справах №21-421а11, №826/8465/14, №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Наведені висновки Верховного Суду України в силу норм частини п`ятої статті 242, підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС підлягають врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин. Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не зробила.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у ряді постанов, зокрема в постановах від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 28.10.2019 (справа №280/5058/18), від 26.02.2020 (справа №826/1308/18), від 06.05.2020 ( справа №640/4687/19). Такий же підхід щодо оцінки первинних документів у цілях встановлення у адміністративній справі обставин щодо здійснення господарської операції, фінансові показники якої відображені в податковому обліку, Верховний Суд застосував і постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 826/5942/18, на яку посилається ГУ ДПС в обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
В цій постанові Верховний Суд акцентував увагу, що при встановленні факту реального чи нереального здійснення господарської операції перевірці підлягають не лише окремі документи; їх оцінка повинна здійснюватися в сукупності та взаємозв`язку із доказами, перелік яких передбачений статтею 72 КАС. Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити, зокрема, наявність такої обставини як неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Якщо контролюючий орган обґрунтовує правомірність прийнятого рішення відсутністю документального підтвердження облікованих господарських операцій, обов`язок довести протилежне згідно з частиною першою статті 77 КАС покладається на платника податку.
Разом з цим, контролюючий орган в силу вимог частини другої зазначеної статті має довести у суді відповідність прийнятого рішення критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС, які встановлені законодавцем як запобіжники свавіллю суб`єкта владних повноважень при прийнятті рішень та вчинення дій.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "Трест-129", суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи не спростовують висновків в акті перевірки про безтоварність господарських операцій Товариства із вище переліченими контрагентами, оскільки на їх підставі не можна встановити зміст та мету наданих послуг, їх зв`язок із господарською діяльністю позивача. Суд встановив, що видами діяльності ТОВ "Трест-129" є (за кодами КВЕД): виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення (28.99); оптова торгівля іншими машинами і устаткуванням (46.69); оптова торгівля хімічними продуктами (основний) (46.75); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (33.12); установлення та монтаж машин і устаткування (33.20).
Суд визнав, що ГУ ДПС довело недостовірність наданих позивачем документів щодо придбання послуг з розміщення рекламної продукції у метрополітені, надавши суду лист КП "Київський метрополітен" від 4 липня 2017 року № 328, згідно з яким протягом 2014-2016 років КП "Київській метрополітен" договори на розміщення реклами у метрополітені із ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт" не укладалися.
Також суд визнав доведеним з боку відповідача безтоварність операцій Товариства з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп", вказавши на відсутність доказів оприбуткування позивачем на складі придбаного товару та його подальшого використання у господарській діяльності.
За результатами апеляційного розгляду справи суд визнав безпідставним висновок суду першої інстанції про ненадання позивачем доказів оприбуткування на складі та використання у господарській діяльності товару, придбаного у ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп", оскільки такі докази є справі, однак, суд першої інстанції в порушення статті 90 КАС не дав їм оцінки.
Апеляційний суд дійшов висновку, що докази, які є в матеріалах справи, а саме: договір, видаткові накладні, податкові накладні, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 (контрагент ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп"), товарно-транспортна накладна, подорожній лист службового легкового автомобіля, платіжні доручення, оборотно-сальдова відомість по рахунку 281, договір Товариства з ЗАТ "Джей ТІ Інтернешнл Україна", відповідно до умов якого товар було реалізовано, податкові накладні, видаткові накладні, договір оренди складського приміщення, - достатні для встановлення факту придбання позивачем у ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" товарно-матеріальних цінностей.
Водночас, суд апеляційної інстанції, врахувавши, що позивач не надав доказів щодо розміщення рекламного матеріалу в метрополітені (використання його в системі оголошення, проголошення чи відтворення КП "Київський метрополітен"), а також лист КП "Київський метрополітен" від 4 липня 2017 року № 328, зробив висновок, що реальність операцій позивача з придбання послуг у ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт" не доведено.
Посилаючись на не розмежування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях сум грошових зобов`язань за операціями в розрізі контрагентів, апеляційний суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в цілому.
Згідно з частинами першою та другою статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведені норми, зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів звертає увагу на таке.
Господарські операції між позивачем та ТОВ "Сервіс Трейд Груп" підтверджені первинними документами, яким суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дав оцінку з дотриманням вимог статті 90 КАС. Це дає підстави визнати правильним висновок апеляційного суду про помилковість висновку суду першої інстанції про удаваний характер цих операцій як такого, що не ґрунтується на доказах у справі.
Щодо ж до операцій з придбання позивачем послуг у ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт", то суд апеляційної інстанції, правильно встановивши відповідні обставини у справі, дав їм неправильну юридичну оцінку внаслідок неправильного застосування норм пункту 198.3 статті 198 ПК, статті 9 Закону № 996-XIV та порушення норми пункту 2 частини другої статті 245 КАС, згідно з якою суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з розрахунком сум грошових зобов`язань ТОВ "Трест-129" у розрізі контрагентів, який приєднаний до матеріалів справи, грошові зобов`язання, визначені позивачу за операціями з ТОВ "Сервіс Трейд Груп" податковим-повідомленням-рішенням від 27 червня 2017 року № 0004171402, склали 29266,25 грн, в тому числі: 23413 грн - основний платіж та 5 853,25 грн - штрафні (фінансові) санкції. Грошові зобов`язання з ПДВ позивачу визначені тільки за операціями з ТОВ "Інтеймс Консалт", ТОВ "Стелатта Компані", ТОВ "Айленд Груп", ТОВ "Стиль Медіа", ТОВ "Ретрейд Груп", ТОВ "Італ-Фешн", ТОВ "ВКФ Укрінвестсервіс", ТОВ "Астеріа Консалт" (а.с. 10, т.4-й).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349, частиною першою статті 352 КАС касаційний суд має право за наслідками касаційного розгляду скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд