ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 340/1039/20
провадження № К/9901/30577/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Желєзного І.В.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року (суддя Петренко О.С.) і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (головуючий суддя Панченко О.М., судді Чепурнов Д.В., Сафронова С.В.)
у справі № 340/1039/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
про визнання рішення протиправним та зобов`язати вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 04.03.2020 № 11-3319/14-20-СГ щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
2. Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 03 червня 2020 року, яке Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 07 жовтня 2020 року залишив без змін, відмовив ОСОБА_1 в позові.
3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, позивач звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 30 січня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
До вказаної заяви позивачем додані документи згідно додатку.
5. Наказом від 04 березня 2020 року № 11-3319/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19 вересня 2018 року №820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах", дана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах.
6. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19 вересня 2018 року №820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах" включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах земельні ділянки згідно додатку, в тому числі земельні ділянки на території Чемерпільської сільської ради.
7. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13 серпня 2019 року №789 "Про надання згоди на поділ земельної ділянки надано згоду на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває в землях запасу на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області кадастровий номер 3521187600:02:000:2272 загальною площею 27,7591 га на 4 ділянки: площею 2,0000 га, 1,5000, 1,5000 га та 22,7591 га.
8. Судом першої інстанції також встановлено, що земельна ділянка, стосовно якої звернувся позивач знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3521187600:02:000:2272.
9. Не погодившись із відмовою у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що на час звернення ОСОБА_1 30 січня 2020 року до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а також на час розгляду відповідачем такої заяви позивача, відповідна земельна ділянка наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19 вересня 2018 року №820 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення цими судами норм процесуального права, та стверджує про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19 та від 28 травня 2020 року у справі № 819/654/17. Також вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що стосовно земельної ділянки, яку позивач просив у власність, з кадастровим номером 3521187600:02:000:2272 відсутня інформація на офіційному веб-порталі Держгеокадастру. Позивач стверджує, що відсутність доказів на підтвердження включення земельної ділянки з кадастровим номером 3521187600:02:000:2272 до переліку земельних ділянок, які планується продати на земельних торгах, свідчить про протиправність наказу відповідача та помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
13. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (по тексту - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".
14. За змістом ч. 1 - 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
15. У ст. 121 ЗК передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч.1), для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п. "в" ч. 1).
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
16. Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
17. Зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
18. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
19. При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.
20. Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
21. Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 цієї статті організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
22. Пунктом 4 ч. 4 ст. 136 ЗК України передбачено, що підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки.
23. При цьому приписи ст. 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
24. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №815/3059/17 та від 17 жовтня 2019 року у справі №823/1120/16, від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19. Ця правова позиція була підтримана в інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 23 січня 2020 року у справі № 620/1058/19, від 28 жовтня 2020 року у справі №819/1976/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №815/7279/16, від 13 квітня 2021 року у справі №818/1470/18. Колегія суддів не знаходить підстав не погодитися.
25. Застосовуючи цей підхід до справи, що розглядається, Суд звертає увагу, що на момент розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняття відповідачем рішення з цього питання, судами встановлено, що землі, яких стосувалася заява, було включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах.
26. Суд першої інстанції також наголосив на тому, що судом встановлено та не заперечується сторонами, що земельна ділянка, стосовно якої звернувся позивач, знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3521187600:02:000:2272.
27. Зважаючи на це, відповідач правомірно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
28. Отже, суди попередніх інстанцій зробили законний і обґрунтований висновок про відмову у позові.
29. Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що стосовно земельної ділянки, яку позивач просив у власність, з кадастровим номером 3521187600:02:000:2272 відсутня інформація на офіційному веб-порталі Держгеокадастру відхиляються Верховним Судом, оскільки матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка з вказаним кадастровим номером була поділена на декілька менших земельних ділянок, у зв`язку з чим кожній з них присвоєно новий кадастровий номер. При цьому поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3521187600:02:000:2272 не скасував рішення відповідача про включення земельного масиву, який складали земельні ділянки, які входили до більшої земельної ділянки з кадастровим номером 3521187600:02:000:2272, до переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах.
30. Суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи позивача, вірно відзначив про те, що включення до переліку і виставлення земельної ділянки на торги не є тотожним, проте віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, вже є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
31. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 819/654/17 як на не релевантну до обставин цієї справи, оскільки у справі № 819/654/17 Верховний Суд керувався тим, що суди попередніх встановили те, що земельна ділянка, на яку претендував позивач, на торги не виставлялася.
Отже, у справі № 819/654/17 постанова прийнята за іншими фактичними обставинами.
32. Інші доводи касаційної скарги також не спростовують вірних висновків судів попередніх інстанцій.
33. Верховний Суд, в межах касаційного перегляду, встановлених ст. 341 КАС України, не встановив порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення слід залишити без змін.
34. Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд