ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 160/5275/20
адміністративне провадження № К/9901/5490/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 (колегія суддів: А.В. Суховаров, О.В. Головко, Т.І. Ясенова) у справі № 160/5275/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.04.2020 № 64917-5240-0461, яким визначено податкове зобов`язання позивача з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 368150,93 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в зазначеному податковому повідомленні-рішенні не вказано за користування якої саме земельної ділянки визначений земельний податок та не долучено розрахунок. Позивач також вказав, що у Державному земельному кадастрі не має інформації про зареєстроване за нею право власності на земельну ділянку, з якої підлягав би до сплати земельний податок у розмірі 368150,93 грн., а тому згідно з умовами п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України виключено існування підстав для нарахування такого податку. З 01.01.2015 внесено зміни до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, відповідно до яких при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок на земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини) з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 позов задоволено повністю. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.04.2020 № 64917-5240-0461.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, яку Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.09.2020 залишив без руху у зв`язку із несплатою відповідачем судового збору та запропонував усунути виявлений недолік апеляційної скарги.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.
16.11.2020 апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 подала Дніпровська міська рада (далі- Рада).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2020.
Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що в рішенні суду першої інстанції не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси, обов`язки Дніпровської міської ради. Ніяким чином не вирішувалось питання повноважень міської ради щодо користування, володіння, розпорядження землями міста. Також не вирішувалось питання вилучення у територіальної громади об`єктів права комунальної власності і передачі їх іншим суб`єктам.
Не погоджуючись із ухвалою судів апеляційної інстанції, Рада звернулась із касаційною скаргою до Суду касаційної інстанції, в якій просила його скасувати, відправити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження за її апеляційною скаргою. Вказується, що суд апеляційної інстанції в порушення процесуального Закону постановив спірну ухвалу, якою не допустив до провадження до розгляду даної справи, визначивши що її права не порушені, хоча за своїм змістом спірні правовідносини стосуються прав органу місцевого самоврядування, оскільки плата за землю, встановлення пільг та розмірів сплати, відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування. В конкретному випадку, оскаржуючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, яким було визнано незаконним рішення податкового органу про нарахування платнику податкового зобов`язання із сплати за землю, в апеляційній скарзі було вказано, що такі обставини є наслідком недоотримання місцевим бюджетом доходів від сплати земельного податку, призводить до порушення визначальних потреб суспільства, внаслідок чого порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування.
Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду справи.
Переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
За змістом частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення..
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: 1) сторони 2) інші учасники справи; 3) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залученого до участі у справі, особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності відповідних критеріїв.
Надаючи оцінку вказаним процесуальним нормам, необхідно зазначити, що спірним у даній справі є податкове повідомлення-рішення податкового органу, яким позивачу нараховано податкові зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 368150,93 грн.
Відповідно до статті 10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Місцеві податки та збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.
Згідно із статтею 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до приписів статті 69 Бюджетного кодексу України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів, серед іншого, належать податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень, Дніпровської міської ради належить обов`язок встановлення ставок місцевих податків та зборів в розмірах, визначених ПК України, який кореспондується із правом на отримання відповідних доходів за рахунок надходження в місцевий бюджет таких коштів.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність безпосереднього інтересу та прав Дніпровської міської ради на отримання земельного податку, що дає право на участь у справі, в тому числі і право на звернення із апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2020.
Таким чином, ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020, якою Раду не було допущено до участі у розгляді даної справи підлягає скасуванню, із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд -