ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 2а-619/12/1370
адміністративне провадження № К/9901/25796/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року (суддя Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року (головуючий суддя Хобор Р.Б., судді: Попко Я.С., Сеник Р.П.) у справі за позовом Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу та конфіскацію майна,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2012 року Нововолинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Інспекція, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач 1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, відповідач 2) про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 8 032 000,00 грн. та конфіскацію гральних автоматів і системних блоків, що належать ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовну заяву, Інспекція, посилаючись на встановлені актом старшого оперуповноваженого ВПНОПТ ВПМ Луцької ОДПІ Приймачука Ю.В. від 18 грудня 2011 року обставини, зазначала про наявність в діях ОСОБА_1 обов`язкових умов, необхідних для кваліфікації його дій як організації грального бізнесу, а саме: наявності діяльності по організації та проведенню азартних ігор, здійснення такої діяльності організаторами-суб`єктами господарської діяльності й з метою отримання прибутку, у зв`язку із чим до відповідачів підлягають застосуванню санкції, встановлені статтею 3 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15 травня 2009 року №1334-VI (далі - Закон №1334) у виді штрафу у розмірі восьми тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання.
Справа розглядалась судами неодноразово й востаннє постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суди прийшли до висновку про недоведеність Інспекцією обставин здійснення ОСОБА_1 забороненої Законом №1334 діяльності в сфері грального бізнесу, отримання ним прибутку від її провадження, перебування у трудових відносинах із ОСОБА_3 та обіймання останньою посади адміністратора закладу, а також неможливості ідентифікації вилученого обладнання із відео атракціонами, що орендувались відповідачем 1 у відповідача 2; крім того, судами врахована й постанова про закриття кримінальної справи по окремому епізоду відносно окремої особи від 14 червня 2012 року, якою кримінальну справу відносно ОСОБА_1 закрито за відсутності в його діях складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 203-2 Кримінального кодексу України ("Зайняття гральним бізнесом") (далі - КК України).
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, контролюючий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати з підстав, що вже наводились ним в позовній заяві, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідачі своїм правом на подання письмових заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не скористались.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами встановлено, що за результатами перевірки інтернет-клубу "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, у присутності понятих громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за участю адміністратора ОСОБА_3, старшим оперуповноваженим ВПНОПТ ВПМ Луцької ОДПІ Приймачуком Ю.В. складено акт від 18 грудня 2011 року, в якому зазначено, що в порушення вимог Закону №1334 в інтернет-клубі проводяться азартні ігри з метою отримання прибутку. Відповідно до акту в ході перевірки в даному приміщенні, яке складається з трьох залів, в одному із них виявлено сім гральних автоматів з написом "Атракціон" в увімкненому стані, в другому - шість увімкнених гральних автоматів з написом "Атракціон", в третьому - вісім робочих комп`ютерів.
Крім того, в ході проведення перевірки ГВПМ Луцької ОДПІ зафіксовано факт здійснення гравцем азартної гри на гральному автоматі під №1 з біркою ТОВ "ЛЕО-ГРУП" відео атракціон "WIZARD" TYY 36/5-35326777-003:2001 Зав.№20023 2010 рік. Адміністратором грального залу ОСОБА_3 відкрито вказаний гральний автомат, в ході чого виявлено купюру номіналом 50 гривень серії "ВЩ" №8458748, яка використовувалась для контрольної гри, а також ще 1075,00 грн.
Вважаючи, що згідно зі статтею 3 Закону №1334 до відповідачів підлягають застосуванню санкції у виді штрафу та конфіскації грального обладнання, Інспекція звернулась до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час спірних відносин Законом №1334 було запроваджено обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров`я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству.
Так, за змістом статті 1 вказаного Закону гральний бізнес - діяльність, пов`язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп`ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера; азартна гра - будь-яка гра, обов`язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості; організатори азартних ігор - фізичні та юридичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку; організація і проведення азартних ігор - діяльність організаторів азартних ігор, що здійснюється з метою створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор; учасники азартних ігор - фізичні особи з повною цивільною дієздатністю, що беруть участь в азартних іграх.
Відповідно до статті 2 Закону №1334 в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.
До суб`єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України (частина 1 статті 3 Закону №1334).
Застосування фінансових санкцій, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленим за позовом органів міліції та/або органів державної податкової служби (частина 2 статті 3 Закону №1334).
При цьому, статтею 203-2 КК України ("Зайняття гральним бізнесом") встановлена відповідальність за зайняття гральним бізнесом у виді штрафу від десяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією грального обладнання. Ті самі дії, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття гральним бізнесом, караються штрафом від сорока тисяч до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією грального обладнання.
Суди встановили, що 20 жовтня 2011 року між підприємцем ОСОБА_6 та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно якого ОСОБА_6 надала в оренду ОСОБА_1 приміщення у АДРЕСА_1 в оренду для розміщення комп`ютерного клубу.
Також ОСОБА_1 01 листопада 2011 року уклав з ОСОБА_2 договір оренди устаткування для електронних ігор: відео атракціонів Mystery, Vizard для здійснення підприємницької діяльності.
В цей же день ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписали акт прийому-передачі обладнання.
Однак, ні в договорі оренди, ні в акті прийому-передачі обладнання індивідуальних ознак відео атракціонів Mystery, Vizard не зазначено.
Крім того, постановою старшого слідчого СВ Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області майора міліції Степасюка С.Л. про закриття кримінальної справи по окремому епізоду відносно окремої особи від 14 червня 2012 року кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 закрито за відсутності в його діях складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 203-2 КК України, та встановлено, що ОСОБА_1 не був обізнаний, що є власником грального закладу в м.Нововолинську, жодних документів та договорів оренди не укладав та не отримував ніяких доходів від здійснення цієї діяльності, а вважав, що є робітником у ОСОБА_2, від якого періодично отримував незначні суми за виконання окремих господарських робіт.
Відтак, суди прийшли до висновку, що наявність договорів оренди нежитлового приміщення та відео атракціонів не є безумовним доказом здійснення ОСОБА_1 діяльності в сфері грального бізнесу, а відсутність в договорі оренди індивідуальних ознак відео атракціонів Mystery, Vizard не дозволяє ідентифікувати вилучене обладнання із відео атракціонами, що вказані в договорі оренди.
З приводу ж посилань податкового органу на відібрані у ОСОБА_3 під час проведення перевірки пояснення щодо діяльності грального закладу суди вказали про недоведеність позивачем як обставин її перебування у трудових відносинах із ОСОБА_1, так і обіймання посади адміністратора закладу.
Таким чином суди дійшли переконання, що матеріали справи містять розбіжності, які не усунуті позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи судами, та не дозволяють зробити однозначний висновок про здійснення ОСОБА_1 діяльності в сфері грального бізнесу.
До того ж, суди відмітили, що метою здійснення грального бізнесу є отримання прибутку, проте позивачем не доведено отримання ОСОБА_1 будь-яких прибутків від діяльності перевіреного закладу, як і не надано доказів внесення гравцями ставок, не встановлено їх розмірів, а також обставин отримання виграшів, тобто доводи Інспекції про здійснення відповідачем 1 діяльності в сфері грального бізнесу не знайшли свого підтвердження як такі.
Одночасно суди звернули увагу на те, що санкція у виді конфіскації грального обладнання полягає у примусовому позбавленні суб`єкта правопорушення права власності на таке обладнання й відповідно конфіскованим може бути лише те гральне обладнання, яке належить на праві власності суб`єкту правопорушення.
Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів по суті погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд